Постанова № 21791704, 19.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/8499/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Маленівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тансель" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000382301 від 12.05.2011 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тансель" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тансель" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Євротрейд Холдінг" за грудень 2010 року був складений акт №2052/2301/37042533 від 05.04.2011 року, в якому зафіксовано порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тансель" вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем завищено податковий кредит грудня 2010 року на 40833 грн. по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Євротрейд Холдінг". На підставі вказаного акту видано податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 12.05.2011 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 51041,00 грн., в т.ч. основний платіж - 40833,00 грн. та 10208,00 грн. - штрафної санкції. Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Бердичівської ОДПІ Житомирської області №0000382301 від 12.05.2011 року та просить його скасувати, так як Бердичівською ОДПІ не вірно застосовані вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що при формуванні податкового кредиту підприємством дотримано всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновок в акті перевірки щодо нікчемності правочину безпідставний, так як податковий кредит грудня 2010 року по фінансово-господарських санкціях з ТОВ "Євротрейд Холдінг" на 40833 грн. підтверджено фактично отриманою від контрагента податковою накладною №607 від 11.11.2010 року на суму 245000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: Бердичівської ОДПІ Житомирської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Тансель" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Євротрейд Холдінг" за грудень 2010 року, про що складений акт №2052/2301/37042533 від 05.04.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тансель" порушено вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем завищено податковий кредит грудня 2010 року на 40833 грн. по фінансово - господарських операціях з ТОВ "Євротрейд Холдінг". Зазначений висновок зроблено з огляду на те, що ТОВ "Тансель" документально не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ "Євротрейд Холдінг" у грудні 2010 року, щодо контрагента позивача порушено провадження про банкрутство, операції ТОВ „Євротрейд Холдінг" не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності на підставі чого податковий орган прийшов до висновку, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Євротрейд Холдінг" є нікчемним.

На підставі вказаного акту видано податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 12.05.2011 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 51041,00 грн., в т.ч. основний платіж - 40833,00 грн. та 10208,00 грн. - штрафної санкції.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Євротрейд Холдінг" (продавець) та ТОВ "Тансель" (покупець) укладено договір №2/11/2010с від 08.11.2010 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар: шкури ВРХ мокросоленої консервації, обряджені, боєнського походження. Відповідно до п.1.2 договору продавець поставляє товар в асортименті, кількості, по цінах в терміни, погоджені з покупцем в письмовій або усній формі. Кількість, вага, ціна, строки поставки та інші характеристики товару визначаються під час кожної поставки і вказуються у видаткових накладних. Згідно п.3.3 даного договору усі витрати на транспортування несе покупець, або за домовленістю сторін (а.с.25-26).

На виконання умов договору ТОВ "Євротрейд Холдінг" виписало накладну №607 від 11.11.2010 року та податкову накладну №607 від 11.11.2010 року на суму 245000,00 грн. на придбання позивачем шкури ВРХ (а.с. 19, 21). За отриманий товар позивач повністю розрахувався з контрагентом, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням (а.с.22, 23). Дніпропетровською районною лікарнею державної ветеринарної медицини 11.11.2010 року видано ветеринарне свідоцтво ВГ-04 №583483 для ТОВ "Євротрейд Холдінг" на шкури яловичини у кількості 549 штук для направлення автомобільним транспортом ТОВ "Тансель" (а.с.24).

Транспортування ТМЦ від контрагента до позивача відбувалось автотранспортом ПП ОСОБА_1 за замовленням ТОВ "Євротрейд Холдінг" з м.Дніпропетровська до м.Київа для позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с.20).

Шкури ВРХ транспортувались в м.Київ до ЗАТ "Чинбар" в якості давальницької сировини на переробку, що підтверджується контрактом №1-2010/Тансель від 06.10.2010 року (а.с.60-61), видатковими накладними (а.с.55, 57), актом на списання №СпТ-000001 від 11.11.2010 року позивача (а.с.56), актом виконаних послуг №4191 від 10.01.2011 року по переробці сировини (а.с.58), рахунком-фактурою №1 від 18.11.2010 року (а.с.59) та вподальшому перероблена сировина була експортована до Республіки Польща, що підтверджується ВМД, інвойсом (а.с.48-54).

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. (пп.7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених вище норм права дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

В акті перевірки відсутні зауваження щодо форми та змісту податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит відповідного періоду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України контрагент позивача - ТОВ "Євротрейд Холдінг" на час здійснення господарських операцій з позивачем знаходились в Реєстрі юридичних і фізичних осіб підприємців, являлось платником податку на додану вартість (а.с.65-66).

Щодо посилань в акті перевірки на те, що у відношенні ТОВ "Євротрейд Холдінг" порушено справу про банкрутство (постанова Господарського суду Запорізької області від 12.04.2011 року справа №26/5009/1725/11), то постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року по справі №26/5009/1725/11 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 12.04.2011 року (а.с.84-88).

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ПП ТОВ "Євротрейд Холдінг" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між ТОВ "Тансель" та ТОВ "Євротрейд Холдінг" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити чому податковий інспектор прийшов до висновку, що позивач здійснював економічно необґрунтовані та невигідні операції, які не могли бути здійснені з врахуванням часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна та іншого.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Євротрейд Холдінг" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а операції по придбанню товарів, робіт (послуг) пов'язані з господарською діяльністю позивача, так як одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля шкурами та шкірою і для цього у позивача буди укладені угоди з ТОВ "Євротрейд Холдінг" на поставку шкір, а з ЗАТ "Чинбар" на їх переробку(а.с.29).

Реальне настання правових наслідків за визначеним Бердичівською ОДПІ нікчемним правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобовязання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочину нікчемним.

Щодо зазначено в акті перевірки, що у контрагента позивача ТОВ "Євротрейд Холдінг" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то це питання не досліджувалось податковим органом. В акті від 25.03.2011 року №241/23-02/37222018, на який посилається відповідач, зазначено, що на час проведення перевірки ТОВ "Євротрейд Холдінг" відсутнє за місцем реєстрації, тоді, як операції між позивачем і контрагентом відбулись в листопаді 2010 року. Крім того, в акті зазначено, що ТОВ "Євротрейд Холдінг" за період 01.08.2010 року по 31.12.2010 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 20748037,15 грн. (а.с.69-72).

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за будь-які дії продавця, які на думку податкового органу є неправомірними, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, податкового кредиту, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення сум податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Тансель" підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000382301 від 12.05.2011 року скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.Г. Попова

повний текст постанови виготовлений 26.12.2011 року