Постанова № 21791439, 15.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/86/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 57 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908

за участю представників:

позивача:Макарова А.А.,

відповідача:Шестакова М.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Технологічне і спеціальне обладнання» (далі ПАТ «ТІСО») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «ТІСО» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 24.11.2011р. №2059/23-2-05744426.

Згідно висновків акту перевірки ДП «ТІСО» порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні контракту №04-050509 від 05.05.2009, укладеного з нерезидентом «VDV European Technologies GmbH» (Німеччина), в частині несвоєчасного надходження валютної виручки в сумі 5463,35 євро на 246 днів (з 01.02.2010р. по 04.10.2010р.) та в сумі 8912,65 євро на 257 днів (з 01.02.2010р. по 15.10.2010р.)

За результатами перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908, яким нарахував позивачу суму грошового зобовязання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ВЄД» на суму 121808,57грн.

Позивач не згодний з висновками акту тому, що 25.01.2010р. ПАТ «ТІСО» звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою до підприємства «VDV European Technologies GmbH» про стягнення заборгованості з нерезидента «VDV European Technologies GmbH» в сумі 17724,25 євро, в т.ч. сума основного боргу 14376,00 євро, сума штрафу 3348,25 євро., яка згідно постанови від 25.01.2010р. була прийнята до провадження за №28г/2010.

У звязку з добровільною сплатою суми заборгованості «VDV European Technologies GmbH» по контракту №04-050509, провадження у справі було припинено згідно постанови суду від 18.10.2010р.

Позивач вважає, що ДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення помилково застосовано частиною 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР, оскільки частиною 4 ст.4 цього Закону встановлено, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення, посилаючись на неналежне застосування норм податкового законодавства відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував. Надав письмові пояснення в яких зазначив, що ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «ТІСО» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 24.11.2011р. №2059/23-2-05744426.

Перевіркою встановлено, що ДП «ТІСО» порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні контракту №04-050509 від 05.05.2009, укладеного з нерезидентом «VDV European Technologies GmbH», в частині несвоєчасного надходження валютної виручки. За результатами перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908, яким нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ВЄД на суму 121808,57грн.

У звязку з тим, що Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України провадження у справі за позовом ПАТ «ТІСО» до підприємства «VDV European Technologies GmbH» було припинено згідно постанови суду від 18.10.2010р.

Оскільки частиною 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено, вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,.

На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Технологічне і спеціальне обладнання»» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 27.01.1997р., включено до ЄДРПОУ за № 05744426.

Відповідач - державна податкова інспекція у м. Краматорську є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Краматорську проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «ТІСО» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 24.11.2011р. №2059/23-2-05744426.

Згідно висновків акту перевірки ПАТ «ТІСО» порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні контракту №04-050509 від 05.05.2009, укладеного з нерезидентом «VDV European Technologies GmbH» (Німеччина), в частині несвоєчасного надходження валютної виручки в сумі 5463,35 євро на 246 днів (з 01.02.2010р. по 04.10.2010р.) та в сумі 8912,65 євро на 257 днів (з 01.02.2010р. по 15.10.2010р.)

За результатами перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосував до ПАТ «ТІСО» суму штрафних санкцій - «пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ВЄД» на суму 121808,57грн.

Непогодившись із рішенням субєкта владних повноважень ПАТ «ТІСО» звернулось із позовом до ДПІ у м. Краматорську.

Проблемою даного спору є правомірність застосування відповідачем при винесенні спірного рішення норми права визначеної частиною 3 ст.4 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачає відповідальності за добровільне погашення дебіторської заборгованості за іноземним контрактом у період розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді, а отже відсутні підстави для застосування до резидента штрафних санкцій.

Суд погоджується із доводами ПАТ «ТІСО» з огляду на наступне.

Як зазначено в акту перевірки, валютна виручка на загальну суму 14376 євро по контракту від 05.05.2009р. №04-050509, укладеному позивачем з «VDV European Technologies GmbH» надійшла на рахунок ПАТ «ТІСО» з порушенням законодавчо встановленого терміну, а саме: в сумі 5463,35 євро на 246 днів (з 01.02.2010р. по 04.10.2010р.) та в сумі 8912,65 євро на 257 днів (з 01.02.2010р. по 15.10.2010р.).

У судовому засіданні встановлено, що 25.01.2010р. ПАТ «ТІСО» звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою до підприємства «VDV European Technologies GmbH» про стягнення заборгованості з нерезидента «VDV European Technologies GmbH» в сумі 17724,25 євро, в т.ч. сума основного боргу 14376,00 євро, сума штрафу 3348,25 євро., яка згідно постанови від 25.01.2010р. була прийнята арбітражним судом до провадження за №28г/2010.

У звязку з добровільною сплатою суми заборгованості «VDV European Technologies GmbH» по контракту №04-050509, провадження у справі було припинено згідно постанови суду від 18.10.2010р.

Як вбачається із розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який є додатком №7 до акту перевірки від 24.11.2011р. №2059/23-2-05744426, пеня за несвоєчасне надходження валютної виручки за експортовану продукцію по контракту від 05.05.2009р. №04-050509 була нарахована податковим органом позивачу за періоди з 01.02.2010р. по 04.10.2010р. та з 01.02.2010р. по 15.10.2010р.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

За приписами частини 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У відповідності до положень частини 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного рішення слугував висновок податкового органу про те, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановленого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів свідчить про відсутність складу правопорушення.

З аналізу частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вбачається, що стягнення пені за прострочення одержання резидентом виручки в іноземній валюті відбувається за порушення резидентами терміну, передбаченого статтею 1 цього Закону. Тобто, підставою відповідальності резидента за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність у його діях факту правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вжито усіх необхідних заходів для своєчасного повернення валютної виручки за експортовану продукцію по контракту від 05.05.2009р. №04-050509, зокрема, звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України з позовною заявою до підприємства «VDV European Technologies GmbH» про стягнення заборгованості.

Тобто, з фактичних обставин справи вбачається, що позивач не лише виконав усі умови іноземного контракту, але і вжив усіх можливих від нього заходів спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків у іноземній валюті, що свідчить про відсутність вини у його діях. У звязку з чим, суд дійшов висновку про відсутність у ДПІ підстав для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції пені за порушення положень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд відзначає, що посилання податкового органу на частину 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою визначено, що підставою для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами є прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором, як на єдину підставу звільнення резидента від відповідальності за порушення валютного законодавства є необґрунтованим, оскільки суперечить як Конституції України так і самому Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається з аналізу статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нею визначено відповідальність за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону та порядок вирішення повязаних з цим спорів у судовому порядку.

Разом з тим, у Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» немає жодної норми, яка б передбачала нарахування пені у випадку погашення нерезидентом заборгованості за іноземним контрактом у проміжок часу, а саме з моменту прийняття позову Міжнародним комерційним арбітражним судом до моменту винесення кінцевого рішення, що мало місце у даному випадку, а саме з 25.01.2010 року (дата постанови про прийняття справи до провадження) по 18.10.2010 року (дата рішення), оскільки остаточне погашення дебіторської заборгованості нерезидентом відбулося 04.10.2010 року та 15.10.2010 року.

Частиною 2 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачено відповідальності за добровільне погашення дебіторської заборгованості нерезидентом за іноземним контрактом у період розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді підстави для застосування до резидента штрафних санкцій відсутні.

Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908, діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2011р. №0000262200/39908 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 18.12.2011р. №0000262200/39908, яким публічному акціонерному товариству «Технологічне і спеціальне обладнання» визначено суму штрафних санкцій у розмірі 121808,57грн.

Зобовязати Управління Казначейства в м. Краматорську стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання» (ЄДРПОУ05744426) судовий збір в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. із Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень-відповідача Державної податкової інспекції в м. Краматорську.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 15 лютого 2012року. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.