Постанова № 21791065, 02.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 р. Справа № 2а-10983/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПавловського Д.П.

суддівЛуніної О.С., Конєвої С.О.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаОпанасенко І.Ю.

представника відповідача-1Мирошниченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у м.Києві, про визнання нечинним рішення та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

07 вересня 2010р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000247/1 від 08.04.2010 р.; скасувати видану Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00419 від 08.04.2010 р.; повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2 749,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано позовною заявою від 07.09.2010р. та уточненням до позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі, за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву, додаткове заперечення та пояснення, наявні у матеріалах справи, якими обґрунтована така позиція.

Представник відповідача-2 у своєму клопотанні від 16.11.2010р. просив здійснювати розгляд даної справи за його відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії контракту № 581 від 21.04.2009 р., Специфікації № 1 - 15 до контракту № 581 від 21.04.2009 р., інвойсу (рахунку - фактури) № 58 від 08.02.2010р., експортної декларації № 10611040/090210/0000433 від 09.02.2010 р., ВМД № 113050000/2010/002768 від 06.04.2010 р., декларації митної вартості № 113050000/2010/002768 від 06.04.2010 р., декларації митної вартості № 113050000/2010/002768 від 06.04.2010р., рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000247/1 від 08.04.2010 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000419 від 08.04.2010 р., ВМД № 113050000/2010/002846 від 08.04.2010 р., декларації митної вартості № 113050000/2010/002846 від 08.04.2010 р., листа № 445/63 від 07.04.2010 р., листа № 25-263 від 08.04.2010 р., рахунку - фактури № 24234/09 від 22.09.2009 р., рахунку - фактури № 26308/09 від 06.10.2009 р., рахунку - фактури № 28064/019 від 20.10.2009 р., платіжного доручення № 10 від 29.12.2009 р., платіжного доручення № 11 від 29.12.2009 р., платіжного доручення № 1 від 26.01.2010 р., платіжного доручення та № 1 від 11.02.2010 р., витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ, листа від 06.07.2011 р. № 05-04/937-24644, листа від 29.06.2011 р. № 5257/81, рахунку - фактури № 24234/09 від 22.09.2009 р., рахунку - фактури № 26308/09 від 06.10.2009 р., рахунку - фактури № 28064/019 від 20.10.2009 р., платіжного доручення № 10 від 29.12.2009 р., платіжного доручення № 11 від 29.12.2009 р., платіжного доручення № 1 від 26.01.2010 р., платіжного доручення та № 1 від 11.02.2010 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

21.04.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»та Закритим акціонерним товариством «Сибелектромотор», РФ, м. Томськ укладено зовнішньоекономічний контракт № 581, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався продати, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Специфікаціями до Контракту.

06.04.2010 для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом Позивачем була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113050000/0/002768. Відповідно до зазначеної ВМД до митного оформлення був поданий товар - електродвигуни змінного струму асинхронні, трифазні, потужністю понад 7,5 КВТ, але не більш як 37 КВТ. Виробником товару заявлено ОАО «Сибзлелектромотор», Росія.

08.04.2010р., при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000247/1, на підставі якого стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 08.04.2010 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00419, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України - принципи митного регулювання - визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи.

Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - виключна компетенція митного органу.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" митний орган здійснює шляхом: - перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено; - застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Під час проведення посадовою особою Відповідача - 1 перевірки документів, поданих до митного оформлення декларантом Позивача в рахунок підтвердження заявленої ним митної вартості, яка є однією з вимог Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого ПКМУ від 09.04.2008 № 339 (далі -Порядок 339), при перевірці правильності визначення декларантом митної вартості, було встановлено, що декларантом Позивача було порушено вимоги п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок 1766), яким встановлено перелік документів, які декларант зобов'язаний подати митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, а саме: a. зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; b. рахунок - фактуру (інвойс) або рахунок - проформу; c. банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; d. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); e. пакувальні листи; f. копію ліцензії на ввезення/вивезення товарів, імпорт/експорт яких підлягає ліцензуванню.

Із вищенаведеного переліку обов'язкових документів, який декларант Позивача зобов'язаний був надати Відповідачу - 1 до митного оформлення, не було подано банківського платіжного документу або іншого бухгалтерського документу, на підтвердження пп. 5.3 та 5.9 контракту № 581 від 21.04.2009 та додатків до нього №№ 12 та 14 - специфікацій №№ 12 та 14, до речі які подавалися до митного оформлення, та які вказують на оплату шляхом безповоротного акредитиву та без відстрочення платежу, а у п.6 специфікації № 12 та п.7 специфікації № 14 до контракту зазначено, що було здійснено передплату за товар у розмірі 100% від вартості товару.

Даний факт підтверджується наступним:

1) третім підрозділом графи 20 ВМД від 06.04.2010 № 113050000/2010/002768, в якому зазначено 2-значний цифровий код форми розрахунків за товар згідно з умовами контракту купівлі-продажу, а саме код „ЗО", який відповідно до наказу ДМСУ від 09.07.1997 № 307 „Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", зареєстрованого в МінЮсті України 24.09.1997 № 443/2247, зі змінами та доповненнями, розшифровується як „переказ", та свідчить про переведення грошового переказу з рахунка Покупця (ПАТ „Північний ГЗК" - Позивач по справі) на рахунок Продавця;

2) відсутністю вказаного банківського платіжного документу або іншого бухгалтерського документу серед поданих декларантом Позивача документів для підтвердження заявленої митної вартості товару для проведення Відповідачем - 1 митного оформлення цього товару, які зазначені у графі 44 ВМД від 06.04.2010 № 113050000/2010/002768.

Отже, під час проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, посадовою особою Відповідача - 1 було з'ясовано, що Позивачем зазначені вимоги п. 7 Порядку 1766 не виконані.

Тому, у зв'язку з невиконанням декларантом Позивача вищенаведеного, посадовою особою Відповідача - 1 на виконання вимог Порядку 339, п. 3.1. наказу ДМСУ від 31.01.2007 № 74 „Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України" (далі - Наказ 74) та п. 3 розділу III наказу ДМСУ від 24.06.2009 № 602 „Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", зареєстрованого в МінЮсті України 21.07.2009 за № 669/16685, зі змінами та доповненнями, та на підставі інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено та виявлено, що заявлена декларантом Позивача вартість товару - 177, 18 дол. США за штуку є нижчою, ніж митна вартість електродвигунів цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) та становить 393, 52 дол. США за штуку.

Враховуючи вищезазначені порушення декларанта Позивача, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно з п. 11 Порядку 1766, Відповідачем - 1 було запропоновано декларанту Позивача для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати наступні додаткові документи: прайс - лист фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару.

Згідно вимог даного Порядку декларанта 07.04.010 ознайомлено з цим записом під підпис.

08.04.2010 декларантом Позивача було надано лише листи № 445/63 від 07.04.2010 та № 25-263 від 08.04.2010, а інших, запропонованих до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, документів надано не було. Але дані документи не підлягали застосуванню посадовою особою Відповідача - 1 у підтвердження заявленої декларантом митної вартості за наступних підстав.

Лист № 25-263 від 08.04.2010 було направлено ЗАТ «Сибелелектромотор»до ВАТ «Північний ГЗК»за допомогою факсимільного засобу ще 01.01.2005, що свідчить про надання митниці недостовірної інформації та про намір приховати від Відповідача - 1 дійсну митну вартість товару.

Також, листи не містять у собі інформації, запитаної митним органом.

Враховуючи зазначене, Позивачем не виконані вимоги ч. 2 ст. 88 МК України, відповідно до якої декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур та ч. 2 ст. 264 МК України, згідно з якою у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.4 Наказу 74, за бажанням декларанта проводиться процедура консультацій між декларантом і митним органом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог, статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Враховуючи зазначене та дотримання Відповідачем - 1 вимог ст. 267 Митного кодексу України, на зворотному боці ДМВ - 1 № 113050000/2010/003821 відображено, що з декларантом Позивача „Проведено консультацію та обмін ціновою інформацією" та повідомлено „Про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 17.03.2008 № 230", про що 08.04.2010 декларанта Позивача ознайомився з цим під підпис.

Тобто вищенаведене вказує на те, що твердження Позивача про те, що „Позивачу при здійсненні митного оформлення ніяких обґрунтувань або пояснень, з яких причин митним органом для визначення митної вартості було застосовано резервний метод без застосувань інших методів, надано не було" не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах адміністративної справи № 2а-10983/10/0470 доказів - ДМВ - 1 № 113050000/2010/003821.

На підставі вищевикладеного та враховуючи той факт, що декларант Позивача не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання та випустити його у вільний обіг згідно наказу ДМСУ від 17.03.2008 № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів, - Відповідачем - 1, на виконання п.14 Порядку 1766, 08.04.2010 було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000247/1 на підставі наявних у нього відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст.273 МК України, який застосовувався під час визначення митної вартості товарів за наступних підстав.

Відповідно до ст.265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості та має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Контроль за правильністю визначення митної вартості провадиться шляхом виконання вимог Порядку 339, а безпосередньо шляхом перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості та порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Частиною 5 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі того, що декларант Позивача не довів заявлену митну вартість товару за 1 -м методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбаченого ст. 267 Митного кодексу України, то за митну вартість береться вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, або є максимально наближеним до нього. При цьому, під «ідентичними»розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Під «подібними»розуміються товари, які хоч і не є однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів: якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Але у зв'язку з тим, що виробник заявленого до митного оформлення товару (ОАО „СИБЭЛЕЛЕКТРОМОТОР") та виробник товару, з митною вартістю якого порівнювалась заявлена митна вартість (ВАТ „Ярославський електромашинобудівний завод"), є різними, тому в даному випадку методи 2, 3 не можуть бути застосовані.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 13 Митного кодексу України передбачено обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.

Згідно п. 5.1 розділу 5 Методичних рекомендацій Наказу 74 передбачено, що при застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються.

У розумінні статті 268 МК України, митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МК України та скоригована відповідно до вимог абзацу п 'ятого статті 268 МК України та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267МКУ.

Згідно п. 6.4 розділу 6 Методичних рекомендацій Наказу 74 передбачено, що у розумінні статті 269 МК України митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МК України та скоригована відповідно до вимог абзацу п 'ятого статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МК України.

Митницею при винесенні 08.04.2010 рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000247/1 використано інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), про митну вартість подібних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 273 МК України, тобто за резервним методом.

Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ, наявний в матеріалах справи, не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 МКУ чи абзацу п'ятого статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МКУ.

Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст. 271 та ст. 272 МК України митницею неможливо застосувати через відсутність інформації, яка повинна ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідної інформації та документів підтверджується матеріалами справи виходячи із вимог ст. 271 МК України та ст. 272 МК України.

Відповідно до ст. 273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Розділом 9 пунктом 9.3 Методичних рекомендацій передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення», що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.

На підставі зазначеного, при визначенні митної, вартості за рішенням №113000006/2010/000247/1 від 08.04.2010 був застосований шостий метод визначення митної вартості, з неухильним дотриманням вимог ст. 273 МКУ.

Крім цього, посилання Позивача на п. 1.2 Оглядового листа ВАС України від 23.04.2008 №720/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства», відповідно до якого митниця, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана довести, що заявлена Позивачем митна вартість товару є неправильною, а до застосування резервного методу нею послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості, і зазначити чому їх не можливо було застосувати є таким, що протирічить ч. 4 ст. 264 МК України (т. як Кодекс має вищу юридичну силу ніж Оглядовий лист суду, який носить інформаційний характер), відповідно до якої на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів. У зв'язку з тим, що від Позивача такої письмової вимоги не надходило, тому його обвинувачення з приводу відсутності пояснень митниці про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару є необґрунтованими та безпідставними.

Тому, на підставі прийнятого Відповідачем - 1 рішення про визначення митної вартості, відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 № 1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842, було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00419 від 08.04.2010.

Таким чином, Рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000247/1 від 08.04.2010 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00419 від 08.04.2010 видана відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та без будь-якого втручання в господарську діяльність Позивача.

У звязку із вищевикладеним, суд доходить висновку, що рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000247/1 від 08.04.2010 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00419 від 08.04.2010 р. є правомірними, винесеними на підставі вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що рішення про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України скасуванню не підлягають, не підлягають, також, задоволенню позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що протягом судового розгляду справи Дніпропетровською митницею доведено правомірність своїх дій та рішень.

За таких підстав, суд доходить висновку, що відповідач у справі діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 21.11.2011р.

Судді

Д.П. Павловський

О.С. Луніна

С.О. Конєва