Постанова № 21790744, 22.12.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/5402/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Борівського О.Г.,

відповідача : Феодосової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Овечацький спиртовий завод"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство "Овечацький спиртовий завод" (далі - позивач, ДП "Овечацький спиртовий завод") із адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Козятинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень.

В ході проведення документальної невиїзної перевірки перевірки посадовими особами Козятинської ОДПІ виявлено заниження податку на прибуток за ІV квартал 2010 року, а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в грудні 2010 року. В результаті виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011р. № 0000512301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011р. № 0000522301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки обставини, викладені в акті перевірки, на основі якого були прийняті рішення, не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, мотивуючи обставинами, викладеними у позовній заяві.

Від відповідача письмових заперечень на позовну заяву до канцелярії Вінницького окружного адміністративного суду не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 01.09.2011р. по 07.09.2011р. посадовими особами Козятинської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ДП "Овечацький спиртовий завод" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Вінакольд" за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

В ході проведення перевірки інспектором виявлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9. п .5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ДП "Овечацький спиртовий завод" занижено податок на прибуток за ІV квартал 2010 року в сумі 10476 грн., а також п.п.7.4.1., 7.4.5. п .7.4. Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на загальну суму 8 380 грн., про що складено акт № 89/23/05519729 від 07.09.2011р. (а.с. 17-30).

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні-рішенні від 30.09.2011р. № 0000512301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 10 476 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 619 грн., а також податковому повідомленні - рішенні форми "В4" від 30.09.2011р. № 0000522301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 8380 грн. (а.с.31,32).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до ДПА у Вінницькій області (а.с.33-34), однак зазначена скарга залишена без розгляду (а.с.35).

Як вбачається з розділу 3.1.1 акту перевірки № 89/23/05519729 від 07.09.2011р. перевіряючий прийшов до висновку про завищення позивачем валових витрат у загальній сумі 41902,20 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат, витрати на придбання дизпалива та бензину у ТОВ "Вінакольд", що фактично не здійснювалось.

До таких висновків інспектор прийшов у зв'язку із тим, що здійснення господарських операцій по придбанню товарів у даного контрагента підтверджується виключно видатковими накладними № 1199 від 02.12.2010р. та № 1200 від 02.12.2010р.

Податковий орган виходить із того, що наявність у позивача видаткових накладних та сплата коштів за товар не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце.

Суд критично оцінює вказані висновки Козятинської ОДПІ, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Вінакольд" та ДП "Овечацький спиртовий завод" укладено договір на постачання нафтопродуктів № 03-01/04 від 03.01.2009 року строком до 31.12.2009р. З 01.01.2010 року дія даного договору була пролонгована (а.с.36, 36 - на звороті).

01 грудня 2010 року на виконання умов даного договору ТОВ "Вінакольд" поставило позивачу нафтопродукти, які останній прийняв та оплатив, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які досліджувались судом, а саме: рахунок-фактура № 399 від 01.12.2010р. на загальну суму 33710,04 грн., рахунок фактура № 400 від 01.12.2010р. на загальну суму 16572,60 грн., платіжне доручення № 70 від 01.12.2010р., податкова накладна № 1181 від 02.12.2010р. на отримання палива на загальну суму 33 710,04 грн., податкова накладна № 1182 від 02.12.2010р. на отримання палива на загальну суму 16 572,60 грн. (а.с. 37,39, 42, 45).

Крім того, факт реальності здійснення господарської операції підтверджує виписка банківського рахунку від 01.12.2010р. (а.с.38), а також приходні ордери та карта складського обліку матеріалів (а.с.47,48).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначаючись щодо висновків про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених позивачем із таким контрагентом, як ТОВ "Вінакольд", суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в Листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

У судовому засіданні представником позивача було доведено використання придбаного пального у господарській діяльності.

Таким чином, з огляду на те, що судом досліджувались первинні документи, які підтверджують отримання товару та його оплату позивачем, висновки Козятинської ОДПІ щодо нереальності здійснення господарських операцій між ДП "Овечацький спиртовий завод" та ТОВ "Вінакольд" не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак, твердження податкового органу про порушення позивачем ст. 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України також було спростовано.

До аналогічних висновків суд прийшов і визначившись щодо правомірності прийнятого Козятинською ОДПІ податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 30.09.2011р. № 0000522301.

Так, зокрема, відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У судовому засіданні спростовано висновки податкового органу щодо безпідставного включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2010 року у зв'язку з відсутністю реального характеру господарських операцій по придбанню палива ДП "Овечацький спиртовий завод" до ТОВ "Вінакольд".

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000512301 від 30.09.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 0000522301 від 30.09.2011р.

Стягнути з Державного бюджету на користь державного підприємства "Овечацький спиртовий завод" судові витрати (судовий збір) в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 28.12.2011р.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович