Постанова № 21790664, 04.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.02.10Справа №2а-12095/09/0/0170 (14.47.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Альфа ЛТД»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про визнання помилковими висновків акту та незаконними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 пред-к, дов. від 30.11.2009 р.

від відповідача ОСОБА_1 - пред-к, дов. № 3/10 від 01.12.2009 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа ЛТД» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, п.п.1 та 2 розділу (висновки) Акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі відповідач) № 4502/23-2/16325164 від 22.05.2009 р., визнати незаконними податкові повідомлення-рішення № 0006822301/1 від 10.08.2009 р. та № 0006832301/1 від 10.08.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» . Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 04.02.2009 р. , надав заперечення на позов (вих. № 1080/10 від 04.02.2010 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання по податку на прибуток та по податку на додану вартість , нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. , за результатами якої 22.05.2009 р. був складений акт №4502/23-2/16325164 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , зокрема, у порушення п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано ПДВ у сумі 117780 грн., у порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст.. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донараховано податок на прибуток у сумі 147225 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 05.06.2009 р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0006832301/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 176670 грн. , в тому числі 147225 грн. основного платежем та 29445 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0006822301/0 , згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 176670 грн., в тому числі 117780 грн. - за основним платежем, 58890 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач , діючи відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,. надіслав відповідачу скарги на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду яких були прийняти рішення про відмову в їх задоволенні.

Відповідачем 10.08.2009 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0006832301/1 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 176670 грн. , в тому числі 147225 грн. основного платежем та 29445 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0006822301/1 , згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 176670грн., в тому числі 117780 грн. - за основним платежем, 58890 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П.1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що доходами з джерелом їх походження з України є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону).

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до ст.2 цього закону платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

У ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” визначені об'єкти оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Відповідач у акті перевірки № 4502/23-2/16325164 від 22.05.2009 р. та у своїх запереченнях зазначає, що позивач у період часу, який перевірявся в односторонньому порядку відкорегував валовий дохід у сумі 588900 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у рядку 02 Декларації на прибуток за 2008 р. «Коригування валового доходу показників» зазначено -588900грн.

До матеріалів справи залучені документи , яки свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Група Ікона» 03.02.2005 р. був укладений договір доручення №17-б , відповідно до умов якого першим були надані маркетингові послуги по виготовленню пляшки , по рекламі видів коньяку на загальну суму 844327,72. грн. Станом на 01.01.2008 р. у бухгалтерській звітності позивача рахувалась дебіторська заборгованість ТОВ «Група Ікона» у розмірі 844327,72 грн. Позивач, діючи згідно з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідні звітні періоди сплатив податок на прибуток та податок на додану вартість з вказаної суми вартості наданих ним маркетингових послуг.

В межах строків позовної давності позивач звернувся до Господарського суду АРК з позовом про стягнення з ТОВ «Група Ікона» заборгованості за договором доручення №17-б у розмірі 1093388,81 грн.

Рішенням Господарського суду АРК від 23.09.2008 р. по справі №2-28/15457-2008 позовні вимоги були задоволені частково, з ТОВ «Група Ікона» було стягнуто заборгованість у сумі 137647,71 грн.

Після набранням рішення законної сили позивач у жовтні 2008 р. провів корегування неотриманного доходу в сумі 588900 грн. , а також суми сплаченого з цієї суми податку на додану вартість у розмірі 117780 грн. Відповідні документи були також надіслані на адресу ТОВ «Група Ікона».

Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку , що позивач діяв в порядку, передбаченому чинним законодавством України , згідно з фактичними обставинами, яки були встановлені Господарським судом АРК при розгляді справи №2-28/15457-2008 .

За таких обставин суд вважає, що висновки , зроблені відповідачем в акті перевірки № 4502/23-2/16325164 від 22.05.2009 р. , не відповідають дійсним обставинам справи , в наслідок чого стає зрозумілим що податкові повідомлення рішення прийняти відповідачем без всебічного та повного вивчення обставин справи , без додержанням вимог чинного законодавства України, в звязку з чим позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасуванню є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

На думку суд в акті перевірки № 4502/23-2/16325164 визначені факти, яки були встановлені під час вивчення питання дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства. Акт перевірки не є рішенням податкового органу, його оформлення не має правових наслідків для платника податків, в наслідок чого відступні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним цього акту в цілому, або в будь-який частині.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.02.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0006822301/0 від 05.06.2009 р., №0006832301/0 від 05.06.2009 р., № 0006822301 / 1 від 10.08.2009 р., № 0006832301/1 від 10.08.2009 р.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити .

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.