Постанова № 21790402, 04.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

04 листопада 2011 р. (11.58) Справа №2а-6203/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЯковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 – пред-к, дов. від 10.08.2010 р.

від відповідача – ОСОБА_2 – пред-к. дов. №2882/9/10-0 від 05.09.2011 р.

Суть спору: Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдинг» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі (далі відповідач) від 22.09.2008 р. № 0000642301/0 та №0001381701/0. Вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведення відповідачем комплексної планової документальної перевірки ним зроблені помилкові висновки про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , в наслідок чого позивачу необґрунтовано нараховані податкові зобов’язання та протиправно застосовані штрафні санкції .

Керуючись ст. 49, 51 КАС України представник позивача у судовому засіданні , яке відбулось 11.09.2009р., надав клопотання про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000642301/3 від 24.04.2009 р., № 0001381701/0 від 22.09.2008 р.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2009 р., надав клопотання про уточнення позовних вимог ( вих. №6-225 від 30.09.2009 р.), просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000642301/3 від 24.04.2009 р., № 0001381701/0 від 22.09.2008 р. та № 0001381701/3 від 24.04.2009 р.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 19.10.2009 р. надав заперечення на позов , в яких зазначив,що в наслідок встановлення порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» йому правомірно нараховані податкові зобов’язання та до нього обґрунтовано застосовані штрафні санкції, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позову .

Ухвалою суду від 03.11.2009 р. зупинено провадження у справі та призначено у справі судову бухгалтерську експертизу.

Ухвалою суду від 20.09.2010 р. поновлено провадження у справі, у зв’язку з надходженням висновку судово-економічної експертизи.

Ухвалами суду від 02.11.2010 р. у справі призначено додаткову судову бухгалтерську експертизу та провадження у справі зупинено.

Від ТОВ “Кримське експертне бюро” 29.09.2011 р надійшов висновок судової бухгалтерської експертизи, після чого провадження у справі було поновлено.

У судових засіданнях представники позивач та відповідача наполягали на вимога х та запереченнях, викладених у позові ( з урахуванням клопотань) та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів комплексну планову документальну перевірку позивача , з питань дотримання ним вимог податкового , валютного законодавства за період часу з 01.07.2005 р. по 31.03.2008 р. , за результатами якої 08.09.2008 р. був складений акт №1344/23-02/30025333.

У висновках зазначеного акту зафіксовано, зокрема, що платник податків в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7, п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит по податковим накладними по придбанню кормів та основних засобів включив до податкового кредиту по Декларації №3 (загальній), що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 234882 грн., в порушення п.п.8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.1.15 ст.1, п. 1.2 ст.1 , п. 3.4.ст.3, п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст.4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб» утримано податок з доходів фізичних осіб з сум доходу, отриманого у вигляді заробітної плати , одержаної фізичними особами у натуральній формі, без застосування коефіцієнту, в наслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб з урахуванням коефіцієнту у сумі 17737,05 грн.

Після вивчення матеріалів перевірки відповідач 22.09.2008 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000642301/0 , згідно з яким за порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість” нарахував позивачу податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 352323 грн. , з яких 234882грн. – за основним платежем, 117441 грн. – штрафних санкції, та № 0001381701/0, згідно з яким за порушення платником податків вимог Закону України Про податок з доходів фізичних осіб» нараховано податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 53211,15 грн., в тому числі 17737,05 грн. – за основним платежем, 35474,10 грн. – за штрафними (фінансовими санкціями) .

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення, відповідач відмовив у задоволенні скарги платника податків.

Відповідач 24.11.2008 р. прийняв податкове повідомлення - рішення №0000642301/1 , згідно з яким за порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість” нарахував позивачу податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 352323 грн. , з яких 234882 грн. – за основним платежем, 117441 грн. – штрафних санкції, та № 0001381701/1 , згідно з яким за порушення платником податків вимог Закону України Про податок з доходів фізичних осіб» нараховано податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 53211,15 грн., в тому числі 17737,05 грн. – за основним платежем, 35474,10 грн. – за штрафними (фінансовими санкціями) .

Позивач оскаржив податкові-повідомлення рішення відповідача, прийняти за результатами вивчення матеріалів перевірки, зафіксованих в акті № 1344/23-02/30025333, до ДПА в АРК . ДПА в АРК прийняла 30.01.2009 рішення № 247/10/25-023 , яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001381701/0 від 22.09.2008 р., скасувала податкове повідомлення-рішення №0000642301/0 в частині донарахування ПДВ у розмірі 70573,20 грн.

Відповідач 11.02.2009 р. прийняв податкове повідомлення - рішення №0000292301/2 , згідно з яким за порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість” нарахував позивачу податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 242357 грн. , з яких 138047 грн. – за основним платежем, 104310 грн. – штрафних санкції, та 10.02.2009 р. - № 0001381701/2 , згідно з яким за порушення платником податків вимог Закону України Про податок з доходів фізичних осіб» нараховано податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 53211,15 грн., в тому числі 17737,05 грн. – за основним платежем, 35474,10 грн. – за штрафними (фінансовими санкціями) .

Позивач оскаржив до ДПА України рішення відповідача, прийняти за результатами вивчення матеріалів перевірки, зафіксованих в акті № 1344/23-02/30025333. ДПА України 16.04.2009 р. прийняла рішення № 3511/6/25-0515 про відмову в задоволенні скарги позивача.

Відповідач 24.04.2009 р. р. прийняв податкове повідомлення - рішення №0000642301/3, згідно з яким за порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість” нарахував позивачу податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 207070,5 грн. , з яких 138047 грн. – за основним платежем, 69023,5 грн. – штрафних санкції, та № 0001381701/3 , згідно з яким за порушення платником податків вимог Закону України Про податок з доходів фізичних осіб» нараховано податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 53211,15 грн., в тому числі 17737,05 грн. – за основним платежем, 35474,10 грн. – за штрафними (фінансовими санкціями) .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки позивача , прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

П.п. 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному

           Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції , яка діяла на час проведення платником податків господарської діяльності, яку перевіряв податковий орган ) до 1 січня 2009р. була зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства .

Зазначені кошти залишались в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і мали використовуватись ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції й використання зазначених коштів визначались Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету міністрів України № 271 від 26.02.99 р. ( далі Порядок № 271) був визначений порядок акумуляції та використання коштів, які нараховувались я сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Дія цього Порядку поширювалась на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі були зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.( п. 2 Порядку № 271).

У п. 4 Порядку № 271 було визначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складав декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавали її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подавали до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховувались сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягали стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації зараховувався сільськогосподарським товаровиробником на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів. виробником Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовувались ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку. Платики податку , у яких згідно з чиннним законодавством суми ПДВ залишались повністю у розпорядженні для цільового використання, мали подавати податкову декларацію з ПДВ (скорочену) .До такої декларації включались лише ті операції, що стосовувались спеціальних режимів( п. 5,6 Порядку № 271).

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

У ст. 1 Закону було встановлено, що дохід визначалась сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мали вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, що податковим агентом була юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було вказано, що об'єктом оподаткування резидента визначались загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;. іноземні доходи.

Відповідно до п.3.4. ст.3 Закону при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначався як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховувався за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначалась виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснювала таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

акцизного збору, якщо надавався підакцизний товар.

Поняття загального оподаткованого доходу було визначено у ст. 4 Закону, відповідно до п.п. 4.2.1 якої до загального місячного оподаткованого доходу входили доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Ставки податку були визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховував (виплачував) оподатковуваний дохід на користь платника податку , утримував податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7Закону.

П.п. 19.2. ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” було визначено, що особи , які відповідно до цього Закону мали статус податкових агентів , були зобов’язані , зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачувались на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов‘язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначала порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

У п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону було вказано, що у разі коли платник податків здійснював продаж (відчуження) товарів або здійснювавгрошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку , якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата було обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачував штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання.

В акті перевірки № 1344/23-02/30025333 від 08.09.2008 р. податковим органом зазначено ,що в порушення наведених вище положень Закону України “Про податок на додану вартість” (який діяв на час проведення перевірки) позивач протиправно включив до податкового кредиту Декларації № 3 (загальної) суми ПДВ, визначені в податкових накладних, оформлених при придбанні кормів та основних фондів (водопроводу, автодороги, каналізації) , що призвело до заниження податкових зобов’язань по ПДВ за період часу,що перевірявся на 234882 грн.

Судом встановлено, що позивач в період часу,що перевірявся, було платником фіксованого сільськогосподарського податку та застосовував спеціальний режим оподаткування , передбачений п.п. 11.21 та п.п11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та згідно Порядку № 271 надавав до податкового органу спеціальну декларацію з ПДВ по операціях з реалізації м’яса птиці (спец. декларацію №1), спеціальну декларацію з ПДВ по операціях з продажу товарів власного виробництва – яйця курячого ( спец. декларацію №2), а також загальну декларацію з ПДВ , за якою проводяться розрахунки з бюджетом (Декларація №3).

До матеріалів справи залучений висновок №157/10 від 10.09.2011 р. додаткової судово-економічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 02.11.2010 р.

Експертами встановлено ,що в період часу,що перевірявся, позивач на підставі договору, укладеного з ТзВО «Агротехсервіс» , придбав автодорогу від послідосховища та огородження на суму 193851,92 грн. ( в тому числі ПДВ 32308,65грн.), а на виконання умов договору , укладеного з ВАТ птахофабрика «Южная»- водопровід вартістю 289141 грн. ( в тому числі ПДВ 48190,17 грн.). Суми ПДВ ,сплачені під час проведення розрахунків за придбані основні фонди , у розмірі 80498,82 грн. були включені до податкового кредиту та відображені у Декларації №3 (загальної) за відповідні звітні періоди.

З аналізу наведених вище положень передбачений п.п. 11.21 та п.п11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає ,що , витрачаючи кошти на придбання основних засобів (водопроводу, автодороги, каналізації) зі спеціального рахунку, на якому акумулювались кошти податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, яки залишались в розпоряджені платника податків для подалього використання на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, позивач мав формувати податковий кредит саме на спец. деклараціях , що ним не було зроблено . За таких обставин суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ на 80498,82грн.

Така ж сама думка викладена у Постанові Верховного суду України від 17.06.2008 р. по справі № 21-587во08, копія якої залучена до матеріалів справи.

В експертному висновку №157/10 від 10.09.2011 р. зазначено,що в наслідок дослідження наданих сторонами документів експертом було встановлено, що в період часу, який перевірявся, позивач здійснював реалізацію придбаних кормів, іншим суб’єктам господарювання , відобразивши вартість цих кормів на рахунку №281 «Товари на складі»., за період час з 01.07.2005 р. по 31.03.2008 р. ним реалізовано кормів на суму 345289,08 грн. (в тому числі ПДВ 57548 ,18 грн.)

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України податковим органом не надано доказів того,що кошти, витрачені позивачем на придбання кормів, яки він в подальшому реалізовував іншим суб’єктам господарювання , були обліковані на спец. рахунку.

Позивач наполягав на тому ,що ці витрати відображені ним при оформлені відомостей , внесених в Декларацію №3, в якої з цього питання і формувався податковий кредит.

За таких обставин суд вважає безпідставними висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ на 57548,18 грн.

На вимогу суду позивачем надані копії заяв робітників про реалізацію ним продукції його власного виробництва. В зазначених заявах працівники просять вартість продукції відрахувати від сум заробітної плати, яки вони мали отримати у відповідні періоди часу.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів прийняття позивачем рішення щодо виплати працівникам заробітної плати в натуральній формі. В матеріалах справи відсутні також докази того, що продукція підприємства надавалось його працівникам в умовах відсутності їх заяв на її придбання.

Вивчивши зазначені обставини , вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про помилковість тверджень податкового органу про встановлення фактів виплати позивачем в період часу, що перевірявся, заробітної плати в натуральній (не грошовій) формі.

За таких обставин є помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при

нараховуванні , утриманні та сплаті (перерахунку ) до бюджету податку з доходів, які виплачувались його працівників в період часу, що перевірявся.

В силу викладеного, приймаючи до уваги результати оскарження позивачем податкових повідомлень – рішень , прийнятих відповідачем за результатами вивчення матеріалів перевірки, зафіксованих в акті № 1344/23-02/30025333, суд вважає,що існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень №00006422301/3 від 24.04.2009 р. в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 57548,18 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28774,09 грн., № 0001381701/0 від 22.09.2008 р., № 0001381701/1 від 24.11.2009 р., № 0001381701/2 від 10.02.2009 р., №0001381701/3 від 24.04.2009 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.11.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.11.2011 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі №00006422301/3 від 24.04.2009 р. в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 57548,18 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28774,09 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі № 0001381701/0 від 22.09.2008 р., № 0001381701/1 від 24.11.2009 р., № 0001381701/2 від 10.02.2009 р., №0001381701/3 від 24.04.2009 р.

4 В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Яковлєв С.В.