Постанова № 21790311, 18.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 квітня 2011 р. 11:53 Справа №2а-2981/11/0170/7 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ратон"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000201502 Державної податкової інспекції у м. Ялта від 28.02.2011 року, про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон» податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 52484грн. та штрафних санкцій 39363грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дане рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства по неповно зясованим обставинам, оскільки зроблені за результатом перевірки висновки відповідача, про те, що на позивача не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що він виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами, тарифи на які врегульовано органом місцевого самоврядування, отже має право користуватися при формуванні ПДВ положеннями п.п.5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято правомірно. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.46-48), де відповідач зазначив, що положення п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюються на позивача, оскільки немає рішення органу місцевого самоврядування, яким би були врегульовані тарифи на перевезення. Відповідач вказав, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 не може вважатися таким, що регулює тарифи на перевезення з тих підстав, що цим рішенням позивачу були погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» є юридичною особою, державна реєстрація якого проведена Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 11.06.1993р. (ЄДРПОУ 20684259) (а.с.20-21).

Державною податковою інспекцією в м. Ялта АРК була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010р., за результатом якої був складений акт перевірки №234/15-2/20684259 від 18.02.11р. (а.с.23-26).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000201502 від 28.02.11р. (а.с.22), яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 52484грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 39363грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 197.1.8 пункту 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.10р. ТОВ «Ратон» занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 52.484грн.

Оскаржуване податкове повідомлення рішення також прийнято за порушення позивачем підпункту 197.1.8 пункту 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.

Акт перевірки свідчить, що відповідачем перевірявся період діяльності позивача за грудень 2010р.

На період здійснення позивачем діяльності (грудень 2010р.), яка перевірялася відповідачем, був чинний Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, який втратив чинність 01.01.11р.

Податковий кодекс України від 02.12.10р. набрав чинності 01.01.11р.

Таким чином, на час здійснення позивачем діяльності, яка перевірялася відповідачем Податковий кодекс України не набрав чинності, в звязку з чим у цей період позивач не порушив його положення.

За таких підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення ТОВ «Ратон» норм Податкового кодексу України.

Крім того суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 ТОВ «Ратон» (а.с.29) погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» - є субєктом господарювання та виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.36).

У пункті 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року зазначено: «С 01.08.08 согласовать единый тарифы 2-00грн. на проезд в городских автобусных маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1).»

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того суд зазначає, що поняття слова «регулювання», застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну «регулювання» необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Матеріали справи не містять доказів порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ним суми податку на додану вартість.

На підставі викладеного податкове повідомлення рішення відповідача №0000201502 Державної податкової інспекції у м. Ялта від 28.02.2011 року є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 22.04.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000201502 Державної податкової інспекції у м. Ялта від 28.02.2011 року, яким ТОВ «Ратон» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 52484грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 39363грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон» (98600, АР Крим, м. Ялта, с. Гаспра, вул. Горького, 4, кв. 18) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.