Постанова № 21790271, 26.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2011 р. (17:03) Справа №2а-6482.1/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»

до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 – представник, довіреність № 5 від 10.01.2011 року

від відповідача – не з’явився

Суть спору: Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправними дій працівників Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі відповідач) щодо перерозподілу страхових внесків у розмірі 109513,80 грн., які надходили від позивача та Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ у період з 27.07.2007 року по 01.10.2007 року, в рахунок сплати фінансових санкцій і пені за рішенням № 1107 від 01.09.2006 року на суму 103436,97 грн., зобов’язання відповідача зарахувати в рахунок сплати страхових внесків суми, які були перераховані Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ 30.07.2007 року та 31.07.2007 року за відповідний місяць, а саме: суму у розмірі 9887,62 грн. та 1499,57 грн., які були стягнуті Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ на виконання вимоги про сплату боргу № Ю-119-с від 06.03.2007 року в рахунок сплати страхових внесків за січень 2007 року, суму у розмірі 34465,00 грн., яка стягнута Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ на виконання вимоги про сплату боргу № Ю-12-с від 09.01.2007 року в рахунок сплати страхових внесків за листопад 2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з дати отримання ухвали Господарського суду АР Крим від 04.10.2006 року про порушення провадження у справі № 2-24/16047-2006А, відповідачу було відомо про оскарження Державним підприємством Видавництво і друкарня «Таврида» рішення № 1107 від 01.09.2006 року, у зв’язку з чим відповідач не мав права перерозподіляти поточні страхові внески підприємства на користь спірного рішення, що на той час не було узгодженим.

Ухвалою суду від 17.12.2010 року залишено без розгляду позовну заяву Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 року апеляційну скаргу Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» на ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2010 року у справі № 2а-6482/10/2/0170 задоволено частково, ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2010 року у справі № 2а-6482/10/2/0170 скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду АР Крим для продовження розгляду.

Справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим із привласненням номеру 2а-6482.1/10/2/0170.

Ухвалою суду від 21.06.2011 року адміністративну справу за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій, прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2011 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, 26.09.2011 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у зв’язку з неможливістю явки. Також відповідач зазначив, що про оскарження рішення №1107 від 01.09.2006 року йому стало відомо 13.10.2006 року при отриманні позовної заяви Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида». Крім того відповідач наполягав на пропущенні строку звернення позивача до суду, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, приймаючи до уваги участь представника відповідача у минулих судових засіданнях, враховуючи надання відповідачем заперечення на позов, наявність клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 432049.

Позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094 та є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV (в редакції, що діяла на момент вчинення відповідачем дій щодо перерозподілу страхових внесків в рахунок сплати фінансових санкцій і пені за рішенням № 1107 від 01.09.2006 року, далі Закон №1058).

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначався порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

П.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 передбачали, що страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 визначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснювалося на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подавались страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховувались страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 було встановлено, що страхувальники були зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, був встановлений зазначеною нормою закону – один календарний місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі – Інструкція) перерахування страхових внесків здійснювалось страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058 було встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважалися простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягувались з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачували страхові внески, до них застосовувались фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 було надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 було встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мали право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносили рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 (в редакції, що діяла на час прийняття рішення № 1107 від 01.09.2006 року) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 5 ст. 106 Закону України № 1058 було передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1107 від 01.09.2006 року на підставі п.2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органом Пенсійного фонду, до Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» застосований штраф у розмірі 82529,81 грн. та нарахована пеня в сумі 20907,16 грн.

Зазначене рішення № 1107 від 01.09.2006 року отримано позивачем 06.09.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5596055.

Позивач у термін 10 робочих днів з дня одержання рішення, а саме 07.09.2006 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та зі скаргою (вих. № 466), зокрема, на рішення Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 1107 від 01.09.2006 року, в задоволенні якої було відмолено.

Матеріали справи свідчать про те, що Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида» 12.09.2006 року звернулось до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, зокрема, з позовними вимогами про скасування рішення № 1107 від 01.09.2006 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.10.2006 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2-24/16047-2006А за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Зазначену позовну заяву, як зазначає відповідач, було ним отримано 13.10.2006 року та 30.10.2006 року Управлінням отримано судову повістку у справі № 2-24/16047-2006А, про що також вказує відповідач у своїх запереченнях.

Постановою Господарського суду АР Крим від 27.11.2007 року у справі № 2-24/16047-2006А скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1107 від 01.09.2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2008 року у справі № 2-24/16047-2006А апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим задоволено, постанову Господарського суду АР Крим від 27.11.2007 року у справі № 2-24/16047-2006А скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» відмовлено. Зазначена постанова набрала чинності 20.03.2008 року з моменту проголошення.

Таким чином матеріалами справи підтверджений факт оскарження позивачем рішення Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1107 від 01.09.2006 року з 07.09.2006 року до органу Пенсійного фонду та з 12.09.2006 року до Господарського суду АР Крим у справі № 2-24/16047-2006А, судове рішення у якій набрало законної сили 20.03.2008 року.

Проте, незважаючи на те, що рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафу № 1107 було оскаржене, УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя перерозподілило сплачені підприємством за платіжними дорученнями кошти в рахунок погашення фінансових санкцій за рішенням № 1107 від 01.09.2006 року.

Так, листом від 30.06.2009 року № 6402/02-5 повідомило Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида» про перерозподіл коштів в рахунок погашення фінансових санкцій за рішенням № 1107 від 01.09.2006 року відповідно до наступних платіжних доручень:

від 27.07.2007 р. на суму 3179 грн., з яких 1534,23 грн. перераховано в рахунок погашення фінансових санкцій за рішенням № 1107 від 01.09.2006 року;

від 30.07.2007 р. на суму 5798,00 грн.;

від 31.07.2007 р. на суму 2213,00 грн.;

від 02.08.2007 р. на суму 5798,00 грн.;

від 06.08.2007 р. на суму 2805,00 грн.;

від 07.08.2007 р. на суму 7418,00 грн.;

від 10.08.2007р. на суму 2431,00 грн.;

від 13.08.2007 р. на суму 4052,00 грн.;

від 16.08.2007 р. на суму 3366,00 грн.;

від 20.08.2007 р. на суму 3366,00 грн.;

від 21.08.2007 р. на суму 2743,00 грн.;

від 21.08.2007р. на суму 6172,00 грн.;

від 22.08.2007 р. на суму 1683,00 грн.;

від 23.08.2007 р. на суму 2307,00 грн.;

від 27.08.2007 р. на суму 561,00 грн.;

від 29.08.2007 р. на суму 1683,00 грн.;

від 30.08.2007р. на суму 1746,00 грн.;

від 03.09.2007 р. на суму 4987,00 грн.;

від 04.09.2007 р. на суму 27243,00 грн., з яких - 2112,18 грн. перераховано в рахунок погашення фінансових санкцій за рішенням № 1107 від 01.09.2006 року;

від 04.09.2007 р. на суму 85,00 грн.;

від 02.08.2007 р. на суму 223,00 грн.;

від 06.08.2007р. на суму 108,00 грн.;

від 07.08.2007 р. на суму 286 грн.;

від 10.08.2007 р. на суму 94,00 грн.;

від 13.08.2007 р. на суму 156,00 грн.;

від 16.08.2007 р. на суму 130,00 грн.;

від 20.08.2007р. на суму 130,00 грн.;

від 21.08.2007 р. на суму 238,00 грн. та на суму 106,00 грн.;

від 22.08.2007 р. на суму 65,00 грн.;

від 23.08.2007 р. на суму 90,00 грн.;

від 27.08.2007 р. на суму 22,00 грн.;

від 29.08.2007 р. на суму 65,00 грн.;

від 30.08.2007 р. на суму 67,00 грн.;

від 03.09.2007 р. на суму 192,00 грн.;

від 04.09.2007р. на суму 1049,00 грн.;

від 05.09.2007 р. на суму 96,00 грн.;

від 10.09.2007 р. на суму 94,00 грн.;

від 11.09.2007 р. на суму 245,00 грн.;

від 13.09.2007 р. на суму 82,00 грн.;

від 18.09.2007 р. на суму 163,00 грн.;

від 20.09.2007 р. на суму 209,00 грн.;

від 24.09.2007 р. на суму 94,00 грн.;

від 27.09.2007 р. на суму 283,00 грн.;

від 01.10.2007 р. на суму 389,00 грн.

Також, кошти, що надійшли від Центрального ВДВС за платіжним дорученням від 30.07.2007 р. на суму 44352,62 грн. та платіжним дорученням від 31.07.2007 р. на суму 1499,57 грн. були перераховані в рахунок сплати фінансових санкції та пені за рішенням №1107 від 01.09.2006 року.

До матеріалів справи додано лист від 14.08.2009 року вих. № 3054/03-15-52, згідно з яким Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим повідомив про те, що грошові кошти перераховані Державним підприємством Видавництво і друкарня «Таврида» за платіжними дорученнями від 30.07.2007 року в розмірі 9887,62 грн. та 34465,00 грн. та платіжним дорученням від 31.07.2007 року в сумі 1499,57 грн. перераховані в рахунок погашення заборгованості за вимогами № ю-119-с від 06.03.2007 року, № ю-12-с від 09.01.2007 року.

Проаналізувавши положення ч.13 ст.106 Закону № 1058 суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерозподілу платежів, здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня «Таврида», на погашення заборгованості за рішенням Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1107 від 01.09.2006 р.

Тобто враховуючи вищевикладене, відповідач своїми діями порушив положення ч. 13, ст.106 Закону №1058, у зв’язку з чим дії відповідача є незаконними.

Що стосується посилань відповідача на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2008 року у справі № 2-24/16047-2006А, якою визнано, що прийняте УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя рішення № 1107 від 01.09.2006 р. є законним та обґрунтованим та відсутні підстави для його скасування, то суд вважає таке твердження неспроможним, оскільки відповідач мав зупинити стягнення за рішенням № 1107 саме на період судового оскарження такого рішення.

Також, на думку суду, неналежними є доводи відповідача щодо правомірності стягнення штрафних санкцій та пені за оскаржуваним у судовому порядку рішенням № 1107 у зв’язку з тим, що позивач не повідомив відповідача у 10-денний термін з дня одержання цього рішення, оскільки Закон №1058 не передбачає відповідальності за неповідомлення органу пенсійного фонду у зазначений строк про оскарження рішення в судовому порядку, та таке неповідомлення не має наслідком імовірність стягнення коштів за оскаржуваним рішенням шляхом перерозподілу коштів страхувальника.

Що стосується дій відповідача щодо перерахування в рахунок сплати фінансових санкції та пені за рішенням №1107 від 01.09.2006 року коштів, що стягнені Центральним ВДВС за вимогою про сплату боргу № ю-119-с від 06.03.2007 року в рахунок сплати страхових внесків за січень 2007 року та перераховані позивачем платіжним дорученням від 30.07.2007 р. в сумі 39138,67 грн. та вимогою про сплату боргу № ю-12-с від 09.01.2007 року в рахунок сплати страхових внесків за листопад 2006 року та перераховані платіжним дорученням від 31.07.2007 р. в сумі 2963,33 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент здійснення відповідачем перерозподілу коштів).

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці) (ч.2 ст.2).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

П. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.(ч.1 ст.11).

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.(ч.2 ст.11).

Права та обов’язки сторін у виконавчому провадженні були визначені ст.11-1 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких не було зазначено, що стягувач має право самостійно проводити стягнення по виконавчому документу, яке знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби.

Ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Тобто відповідач, який є одночасно стягувачем у виконавчому провадженні, не має права самостійно проводити стягнення з боржника коштів за виконавчим документом, який знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої службі.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо самостійного змінення призначення платежів, стягнених Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ при примусовому виконанні вимог про сплату боргу № ю-119-с від 06.03.2007 року та № ю-12-с від 09.01.2007 року та здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня «Таврида» є протиправними.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.09.2011 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 03.10.2011 р.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д.Ульянова, 10, ЄДРПОУ 223200458) щодо перерозподілу платежів Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44, ЄДРПОУ 05905680) в період часу з 27.07.2007 року по 01.10.2007 року, про що воно повідомлено листом № 6402/02-5 від 30.06.2009 року.

3. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д.Ульянова, 10, ЄДРПОУ 223200458) зарахувати перераховані третьою особою суми в розмірі 9887,62 грн. та 1499,57 грн. в якості сплати Державним підприємством Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44, ЄДРПОУ 05905680) страхових внесків за вимогами № ю-119-с від 06.03.2007 року та № ю-12-с від 19.01.2007 року відповідно.

4. Стягнути на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»(ЄДРПОУ 05905680) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Яковлєв С.В.