Постанова № 21790264, 22.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

22 вересня 2011 р. (15:02) Справа №2а-10725/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Бурлюк"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 – пред-к, дов. від 16.05.2011 р. .

від відповідача – ОСОБА_2 – пред-к, дов. № 1207/2д-1/10 від 08.08.2011 р.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Бурлюк»( далі Товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Бурлюк» ( далі позивач) звернулось до суду з, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі (далі відповідач) № 00001723/0 від 19.03.2009 р., № 00001723/1 від 15.04.2009 р., № 0000210023/2 від 03.07.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведення відповідачем планової виїзної перевірки ним складені помилкові висновки про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого необґрунтовано нараховані податкові зобов’язання з ПДВ та протиправно застосовані штрафні санкції .

Керуючись ст. 49, 51 КАС України представник Товариства, правонаступником якого є позивач , у судовому засіданні , яке відбулось 15.10.2009р., надав клопотання про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00001723/0 від 19.03.2009 р., № 00001723/1 від 15.04.2009 р., № 0000210023/2 від 03.07.2009 р., № 0000210023/3 від 10.09.2009 р.

У судовому засіданні 15.10.2099 р. представник відповідача надав заперечення на позов ( вих. № 1442/9/10 від 15.10.2009 р.) , в яких зазначив, що відсутні підстави для задоволення позову.

За клопотанням позивача 13.11.2009 р. провадження по справі було зупинено для проведення судової бухгалтерської експертизи.

Після повернення матеріалів із експертної установи провадження по справі було поновлено.

Представник відповідача не погодився з експертним висновком, зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки , є обгрунтованими, податкові повідомлення - рішення прийняти після вивчення наданих позивачем документів.

Провадження по справі відкладалось для вивчення представником позивача експертного висновку.

У судовому засіданні 22.09.2011 р. представник позивача визнав обґрунтованими висновки експертної установи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну документальну перевірку Товариства, правонаступником якого є позивач , з питань дотримання ним вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період часу з 01.10.2005 р. по 31.09.2008 р. , за результатами якої 16.03.2009 р. був складений акт № 67/23/32323045 .

У висновках зазначеного акту зафіксовано, зокрема, що платником податків порушені п. 4.1 ст.4, п.п. 7.4.1, 7.4.3., п.7.4.5. п. 7.4. ст..7, п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” , в наслідок чого ним занижено ПДВ на суму 552316 грн.

Після вивчення матеріалів перевірки відповідач 19.03.2009 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 00001723/0 , згідно з яким за порушення п.п.4.1 ст.4 , п.п.7.4.1, 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” нарахував Товариству, правонаступником якого є позивач , податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 828474 грн. , з яких 552316 грн. – за основним платежем, 276158 грн. – штрафних санкції.

Товариство, правонаступником якого є позивач , оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення, відповідач відмовив у задоволенні скарги платника податків.

Відповідач 15.04.2009 р. прийняв податкове повідомлення рішення №00001723/1, згідно з яким нарахував Товариству, правонаступником якого є позивач податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 828474 грн. , з яких 552316 грн. – за основним платежем, 276158 грн. – штрафних санкції.

Товариство, правонаступником якого є позивач , надіслало на адресу ДПА в АРК скаргу на зазначені податкові повідомлення - рішення відповідача. За результатами розгляду скарги Товариства, правонаступником якого є позивач , ДПА в АРК 24.06.2009 р. прийняла рішення №6371/7/25-023 , скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача №00001723/0 від 19.03.2009 р. в частині визначення ПДВ за січень 2006 р. у сумі 96712 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 48356 грн.

Відповідачем 03.07.2009 р. прийнято податкове повідомлення- рішення № 0000170023/2, згідно з яким нарахував Товариству, правонаступником якого є позивач , податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 683406 грн. , з яких 455604 грн. – за основним платежем, 227802 грн. – штрафних санкції.

Товариство, правонаступником якого є позивач , надіслало на адресу ДПА України скаргу на рішення ДПА в АРК. ДПА України 04.09.2009 р. прийнято рішення №19015/7/25-0515, яким відмовлено в задоволенні скарги платника податків.

Відповідачем 10.09.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000170023/3, згідно з яким нарахував Товариству, правонаступником якого є позивач , податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 683406 грн. , з яких 455604 грн. – за основним платежем, 227802 грн. – штрафних санкції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки позивача , прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

П.п. 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному

           Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції , яка діяла на час проведення платником податків господарсб=якої діяльності, яку перевіряв податковий орган ) до 1 січня 2009р. була зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства .

Зазначені кошти залишались в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і мла використовуватись ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції й використання зазначених коштів визначались Кабінетом Міністрів України.

З зазначеної норми Закону можна зробити висновок про те, що сільськогосподарські товаровиробники не сплачували податок на додану вартість по операціях з продажу всіх товарів власного виробництва. Виняток зі встановленої ч.1 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.

Відповідно до ст.1 Декрету КМУ “Про акцизний збір” акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари ( продукцію), визначені законом як підакцизні, який включався до ціни цих товарів (продукції).

Ст.2 зазначеного Декрету визначала , що платниками акцизного збору були, зокрема, суб’єкти підприємницької діяльності – виробники підакцизних товарів на митній території України.

Об’єктом оподаткування згідно п.а ст.3 Декрету КМУ “Про акцизний збір” були є обороти з реалізації виготовлених в Україні підакцизних товарів .

У ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» були встановлені ставки акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізовувались посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не були виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовували ці виноматеріали для виробництва готової продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99г. № 271 затверджений Порядок акумуляції і використання грошових коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Вказаним Порядком визначений механізм акумуляції і використання коштів ПДВ, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільгосптоваровиробниками – платниками ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільгоспсировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі.

У п.4 цього Порядку визначено, що на підставі даних бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають Декларацію по податку на додану вартість по реалізованій продукції, товарам (роботам, послугам) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, і в терміни, передбачені законодавством для звітності подають її в органи державної податкової служби». Таким чином, операції з продажу всієї продукції власного виробництва включаються сільськогосподарськими товаровиробниками в спеціальну декларацію.

У акті перевірки № 67/23/32323045 від 16.03.2009 р. податковим органом зазначено, що в порушення Товариством, правонаступником якого є позивача, вказаних вище положень чинного законодавства призвело до заниження ПДВ на 978805 грн., в тому числі заниження податкового зобов’язання по ПДВ у сумі 674444 грн. в наслідок не включення до загальної податкової декларації з ПДВ податкових зобов’язань , нарахованих ( сплачених) ним по операціях поставки виноматеріалів за жовтень 2005р. – грудень 2006р., , заниження податкового зобов’язання по ПДВ у сумі 8536 грн. внаслідок не включення до загальної податкової декларації з ПДВ сум податкових зобов’язань з ПДВ по операціях постачання автомобілів та покупної продукції у вересні 2007р. та липні 2008 р., завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 295825 грн, в тому числі за жовтень-березень 2006 р. – у сумі 126030 грн. в наслідок не включення до загальної податкової декларації з ПДВ сум податкового кредиту, пов’язаного зі здійсненням операцій поставки виноматеріалів, завищення податкового кредиту з ПДВ за березень-жовтень 2006 р. на 422508 грн. внаслідок включення до загальної податкової декларації з ПДВ податкового кредиту , нарахованого ( сплаченого) платником податків у складі витрат на придбання агрохімікатів та обладнання , які використовувались в операціях, що оподатковуються за спеціальним режимом, встановленим у п.11.29 ст. 11 Закон України «Про податок на додану вартість»( який діяв на той час).

До матеріалів справи залучений висновок № 36/9 від 13.07.2011 р. судово-економічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 13.11.2009 р.

Експертизою встановлено, що в період часу з лютого2006 р. по грудень 2006 р. Товариство реалізувало виноматеріали власного виробництва на суму 2312926,82 грн. ( в тому числі ПДВ 385487,80 грн.). Зазначені виноматеріали є продукцією власного виробництва . За вказаний період часу відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»( який діяв в той час) Товариство по операціях поставки виноматеріалів нарахувало податкове зобов’язання по ПДВ на суму 385487,80 грн. , з яких 110355,87 грн. віднесено до складу скороченої податкової декларації по ПДВ за лютий - березень 2006 р., 275131, 96 грн. - до складу загальної податкової декларації з ПДВ за березень – грудень 2006 р.

Експертом зазначено, що , враховуючи, що виноматеріали виготовлені Товариством самостійно , то операції по їх поставки повинні оподатковуватись за пільговим режимом, який на той час був встановлений п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». Експертом зазначено, що виноматеріали власного виробництва, яки реалізовував платник податків у лютому-грудні 2006 р, відповідають коду УКТ ЗЕД 2204 29 «Інші», тобто були такими виноматеріалами, на які не були встановлені ставки акцизного збору.

З наданих платником податків документів експертом встановлено, що виноматеріали, відвантажені ним в період часу, що перевірявся податковим органом, не були готовими винами та було необхідне їх додаткова обробка для забезпечення розливостійкості або були тільки купажним матеріалом для надання винам сахаристості. .Відповідачем в порядку, визначеному ст.. 71 КАС України, не надано документів, яки спростовували б зазначені висновки експерта.

Вивчивши матеріали справи, експерт зазначив, що Товариство вірно застосувало пільговий режим по ПДВ до операцій з поставки виноматеріалів власного виробництва та не допустило заниження податкових зобов’язань за загальною декларацією з ПДВ за лютий-грудень 2006 р. на 110154 грн. На думку експерта за період з березня по грудень 2006 р. платник податків помилково включив до загальної декларації податкові зобов’язання з ПДВ у сумі 275131,93 грн.

В експертному висновку зазначено, що необґрунтовано Товариство включило до складу скорочено декларації з ПДВ .за вересень 2007 р. та липень 2008р. податкові зобов’язання у сумі 8535,51 грн., нараховані по операціях поставки покупних товарів та основних фондів , а саме, суми ПДВ у розмірі 6043,84 грн. з операції по реалізації автомобілів у вересні 2007 р, 2491,67 грн. ПДВ при реалізації покупних товарів у липні 2008 р.

Суд , приймаючи до уваги те, що пільговий режим , встановлений п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» діяв тільки щодо реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва,керуючись зазначеними вище положеннями Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» , суд погоджується з висновком експерта щодо відсутності у Товариства права внесення в скорочену декларацію вказані вище суми ПДВ по операціях поставки покупних товарів та основних фондів. В силу викладеного є правовірними висновки податкового органу щодо заниження Товариством в період часу ,що перевірявся, податкового зобов’язання з ПДВ на суму 8536 грн.

Експертом встановлено , в період часу з лютого по березень 2006 р. Товариство включало до скороченої податкової декларації як податкові зобов’язання по операціях поставки виноматеріалів, так і податковий кредит, пов’язаний з придбанням товарів ( робот, послуг) з метою виготовлення виноматеріалів.

Виходячи з вимог Постанови КМУ № 271 , суд вважає, що якщо платник податків – сільгосппідприємство- виготовляє товари, операції з поставки яких включаються до скороченої декларації відповідно до вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» , то і податковий кредит, нарахований ним щодо виробництва таких товарів, також має бути включений до скороченої декларації з ПДВ.

За таких обставин суд погоджується з висновком експерта про не підтвердження висновків податкового органу щодо заниження Товариством податкового кредиту з ПДВ у сумі 23148 грн. внаслідок не включення ним до загальної декларації з ПДВ сум податкового кредиту , пов’язаного зі здійсненням операцій по постачанню виноматеріалів.

При вивчені матеріалів справи експертом встановлено , що в період часу з березня по жовтень 2006 р. Товариство придбало у ТОВ «Агросфер», ТОВ «Квартет Груп», ТОВ «Діона Плюс» матеріальні цінності на суму 2567469,61 грн. ( в тому числі ПДВ 427911,60 грн.) , що підтверджено відповідними податковим накладними. Зазначені матеріальні цінності були використані для виробництва виноматеріалів, а саме, агрохімікати вартістю 1090871,02 гн. ( в тому числі ПДВ у сумі 181811,84 грн.) використані для обробки виноградників, труби поливні вартістю 92475 грн. ( в тому числі ПДВ 15412,50 грн.) застосовувались для поливу виноградників, обладнання вартістю 1344123,58 грн. ( в тому числі ПДВ 230687,26грн.) придбане для виробництва виноматеріалів.

Експерт зазначив, і з цим погоджується суд, що в порушення вимог п.11.29 ст. 111 Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови КМУ №271 позивач ПДВ ,у сумі 197224,24 грн. , сплаченого при здійсненні розрахунків за агрохімікати та труби , та у сумі 230687,26 грн. , сплачених при розрахунках за обладнання, помилково відніс до загальної декларації , чим зависив на вказані суми податковий кредит за відповідні звітні періоди.

На підставі зазначеного суд вважає обґрунтованими висновки експерта про те, що не підтверджено заниження податкового зобов’язання та завищення податкового кредиту у сумі 455604 грн. за період з 01.02.2006 р. по 30.09.2008 р., підтвердження завищення Товариством від’ємного значення ПДВ за вересень 2008 рю. У сумі 155259,07 грн.

За таких обставин суд вважає правомірним нарахування позивачу податкових зобов’язань по ПДВ у розмірі 155259,07 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 77629,54 грн.

З урахуванням вказаних вище обставин існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000210023/2 від 03.07.2009 р. та № 0000210023/3 від 10.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов’язання у розмірі 300344,93 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 150172,46 грн.

На час прийняття податкових повідомлень-рішень спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов‘язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

У п.п 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону було визначене,що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважалось узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважав, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечило законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків мав право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подаваласья у письмовій формі та могла супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважав за потрібне надати (п.п.5.2.2. п. 5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно з п.п. 6.4.1 «Б» п. 6.4 ст. 6 Закону податкове повідомлення вважалось відкликаним, зокрема, якщо контролюючий орган скасовував або змінював раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважалось відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (п.п.6.4.3. п. 6.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Як зазначено вище, судом було встановлено, що ДПА в АРК частково задовольнила скаргу Товариства, в наслідок чого були винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення №0000210023/2 від 03.07.2009 р. та № 0000210023/3 від 10.09.2009 р. , згідно з якими платнику податків були нараховані податкові зобов’язання та застосовані штрафні санкції в сумах, яки відрізнялись від зазначених в податкових повідомленнях – рішеннях № 00001723/0 від 19.03.2009 р. та №00001723/1 від 15.04.2009 р.

В силу викладеного , керуючись вимогами ст. 5 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час прийняття відповідачем зазначених вище податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомленнях – рішеннях № 00001723/0 від 19.03.2009 р. та №00001723/1 від 15.04.2009 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.09.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.09.2011 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі №0000210023/2 від 03.07.2009 р. та № 0000210023/3 від 10.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов’язання у розмірі 300344,93 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 150172,46 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Яковлєв С.В.