Постанова № 21790060, 16.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 лютого 2012 р. справа № 2-а- 12753/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представників позивача Новохацька Н.Є., Грідіна О.В.,

представників відповідача Христофоров О.В., Стадник Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Золота нива 1"

доІзюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкових повідомлень - рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Золота нива 1»(далі - ПП "Золота нива 1") звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі Ізюмська ОДПІ у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення №0000542320 від 15.09.2011 року та №0000661720 від 16.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договорів поставки, укладених з ПП «Український центр екології»і ТОВ «Сінергія-А», на адресу ПП «Золота нива 1»було відвантажене дизельне паливо. Фактичне відвантаження, рух та оприбуткування товару підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку. Розрахунки з контрагентами проведені у безготівковій формі у повному обсязі. ПП «Золота нива 1»дотримано порядок формування податкового кредиту та податкових зобовязань за даними господарськими операціями, договори поставки у судовому порядку недійсними не визнані, реальність правочинів підтверджено необхідними первинними документами. Постачальники включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств, адреси, наведені у податкових накладних, є місцезнаходженням контрагентів згідно з даними реєстру, податкові накладні виписані ними як зареєстрованими платниками податку на додану вартість, у звязку з чим прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000542320 від 15.09.2011 року вважає позбавленим підстав. У частині вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0000661720 від 16.09.2011 року посилається на виплату грошових коштів без утримання податку з доходів фізичних осіб двом фізичним особам-підприємцям, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, у звязку з чим у ПП «Золота нива 1»відсутній обовязок утримувати з них податок з доходів фізичних осіб. Вказані обставини підтверджено наданою під час перевірки документацією.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та додаткових пояснень до нього, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що під час проведення перевірки виявлені порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по контрагенту ПП «Український центр екології»на суму 316397,00 гривень, по контрагенту ТОВ «Сінергія-А»на суму 512118,00 гривень, внаслідок включення до його складу сум податку, нарахованих за правочинами, які не спричиняють настання реальних правових наслідків та є нікчемними. Видані постачальниками податкові накладні оформлені з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки містять дані про адреси ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А», за якими підприємства фактично не знаходяться, податкові накладні ТОВ «Сінергія-А»виписані не платником податку у звязку з анулюванням товариству свідоцтва платника податку на додану вартість. Під час проведення перевірки також встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.8.1.1, п.8.1.2. ст.8, п.9.12.1, п.9.12.2 п.9.2 ст.9, пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки ПП «Золота нива 1»без достатніх підстав віднесено до неоподатковуваних доходи фізичних осіб, виплачені в рахунок компенсації вартості отриманих від них цінностей та робіт, у звязку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 3784,80 гривень.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Золота нива 1»зареєстроване 15.11.2005 року, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10004594957.

На підставі наказів в.о. начальника Ізюмської ОДПІ у Харківській області № 715 від 28.07.2011 року, № 761 від 10.08.2011 року співробітниками Ізюмської ОДПІ у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Золота нива 1»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1239/2320/33897138 від 26.08.2011 року, за висновками якого встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства, у тому числі: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованих за нікчемною угодою та згідно з податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чинного законодавства - ПП «Золота нива 1»по контрагенту ПП «Український центр екології»у червні 2011 року завищено податковий кредит на суму 316397,00 гривень; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованих за нікчемною угодою та згідно з податковими накладними, виписаними не платником податку і оформленими з порушенням вимог чинного законодавства - ПП «Золота нива 1»по контрагенту ТОВ «Сінергія-А»у червні 2011 року завищено податковий кредит на суму 512118,00 гривень; п.1.15 ст.1, п.8.1.1, п.8.1.2. ст.8, п.9.12.1, п.9.12.2, п.9.2 ст.9, пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 року на суму 3784,80 гривень - ПП «Золота нива 1»без достатніх підстав віднесено до неоподатковуваних доходи фізичних осіб, виплачені в рахунок компенсації вартості отриманих від них товарно-матеріальних цінностей, чим занижено обєкт оподаткування на суму 25232,00 гривень.

Не погодившись з висновками податкового органу, ПП «Золота нива 1»звернулось до Ізюмської ОДПІ у Харківській області із запереченнями до акту перевірки.

Згідно з листом Ізюмської ОДПІ у Харківській області №4588/10/23-044 від 15.09.2011 року за результатами розгляду заперечень висновки акту залишені без змін.

На підставі акту перевірки Ізюмською ОДПІ у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000542320 від 15.09.2011 року, згідно з яким платнику податків зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828515,00 гривень; №0000661720 від 16.09.2011 року, згідно з яким платнику податків збільшено (донараховано) суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 4731,00 гривень, у тому числі 3784,80 гривень - за основним платежем, 946,20 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що підставою для висновку про завищення податкового кредиту Ізюмською ОДПІ у Харківській області визначені факти включення платником податків до складу податкового кредиту сум податку, нарахованих за правочинами з ПП «Український центр екології»і ТОВ «Сінергія-А», які кваліфіковані відповідачем як нікчемні і такі, що не спричиняють настання реальних правових наслідків, через відсутність документів щодо взаємовідносин ПП «Золота нива 1»з перевізниками та недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 квітня 2011 року між ПП «Український центр екології»і ПП «Золота нива 1»був укладений договір поставки нафтопродуктів №125 та 1 червня 2011 року між ТОВ «Сінергія-А»і ПП «Золота нива 1»був укладений договір поставки нафтопродуктів №7.

Відповідно до умов вказаних договорів контрагенти зобовязувались передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач прийняти і оплатити нафтопродукти в порядку і на умовах, визначених договорами.

Згідно з видатковими накладними №5/12 від 27.04.2011 року, №29/04 від 29.04.2011 року, №20/4 від 20.05.2011 року ПП «Український центр екології»було передане, а ПП Золота нива 1»прийняте дизельне паливо у кількості 225235 літрів загальною вартістю 1898380,00 гривень, у тому числі ПДВ 316397,00 гривень.

Факт здійснення господарських операцій підтверджений товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №27/4 від 27.04.2011 року, №20/5 від 27.04.2011 року, №29/4 від 29.04.2011 року, №29/5 від 29.04.2011 року, №20/4 від 20.05.2011 року, №20/5 від 20.05.2011 року (форма № 1-ТТН (нафтопродукт); актами приймання нафтопродуктів за кількістю за договором №125 від 01.04.2011 року, б/н від 20.05.2011 року, б/н від 27.04.2011 року, б/н від 29.04.2011 року, податковими накладними №144 від 27.04.2011 року, №209 від 29.04.2011 року, №215 від 20.05.2011 року.

Згідно з видатковими накладними №01/01 від 01.06.2011 року, №7/7 від 07.06.2011 року, №8/9 від 08.06.2011 року, №14/11 від 14.06.2011 року, №15/3 від 15.06.2011 року ТОВ «Сінергія-А»було передане, а ПП Золота нива 1»прийняте дизельне паливо у кількості 375550 літрів загальною вартістю 3072705,00 гривень, у тому числі ПДВ 512118,00 гривень.

Факт здійснення господарських операцій підтверджений товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №01/01 від 01.06.2011 року, №02/01 від 01.06.2011 року, №03/01 від 01.06.2011 року, №04/01 від 01.06.2011 року, №07/5 від 07.06.2011 року, №07/8 від 07.06.2011 року, №01/08 від 08.06.2011 року, №02/08 від 08.06.2011 року, №14/1 від 14.06.2011 року, №15/7 від 15.06.2011 року (форма №1-ТТН (нафтопродукт), актами приймання нафтопродуктів за кількістю за договором №07 від 01.06.2011 року б/н від 01.06.2011 року, б/н від 07.06.2011 року, б/н від 08.06.2011 року, б/н від 14.06.2011 року, б/н від 15.06.2011 року, податковими накладними №1 від 01.06.2011 року, №63 від 07.06.2011 року, №76 від 08.06.2011 року, №118 від 14.06.2011 року, №126 від 15.06.2011 року.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідженням первинних документів, наданих до суду позивачем, встановлено їх відповідність зазначеним вимогам законодавства.

Згідно з п.6.1.1. Інструкції № 271/121 від 04.06.2007 року, господарська операція з приймання дизельного палива повинна бути відображена в бухгалтерському і складському обліку суб'єкта господарювання у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

У складському обліку ПП «Золота нива 1»операції з придбання нафтопродуктів відображені у книгах складського обліку паливно-мастильних матеріалів за 2011 рік, які містять відомості про надходження, зберігання, витрачання та залишок дизельного палива, що надійшло від ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А». Оприбутковане дизельне паливо використовувалось позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено долученими до матеріалів справи накладними на внутрішнє переміщення №-304 від 27.04.2011 року, №-303 від 27.04.2011 року, №-305 від 29.04.2011 року, №-37 від 20.05.2011 року, №-901 від 01.06.2011 року, №-899 від 01.06.2011 року, №-903 від 07.06.2011 року, №-900 від 07.06.2011 року, №-902 від 08.06.2011 року, №-907 від 14.06.2011 року, №-898 від 15.06.2011 року, звітами про рух пального та мастил за квітень, травень, червень 2011 року, які відтворюють подальший рух та витрати пального.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобовязані проводити інвентаризацію активів і зобовязань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, оцінка.

Наявність придбаного позивачем дизельного палива підтверджена також наявними у матеріалах справи інвентаризаційними описами №№ 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 станом на 03.05.2011 року, №№ 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35 станом на 20.05.2011 року, №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44 станом на 01.06.2011 року, №№ 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 станом на 01.07.2011 року.

Згідно з виписками обслуговуючих банків за 27.04.2011 року, 29.04.2011 року, 20.05.2011 року, 01.06.2011 року, 07.06.2011 року, 08.06.2011 року, 14.06.2011 року, 15.06.2011 року оплата за придбане дизельне паливо здійснена позивачем у повній сумі: у розмірі 1898380,00 гривень, у тому числі ПДВ 316397,00 гривень, на розрахунковий рахунок ПП «Український центр екології»; у розмірі 3072705,00 гривень, у тому числі ПДВ 512118,00 гривень, на розрахунковий рахунок ТОВ «Сінергія-А».

Суд не приймає твердження відповідача про те, що накладні (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) виготовлені не на бланках документів суворої звітності, а роздруковані за допомогою компютерної техніки та позбавлені облікової серії та номеру, виходячи з наступного.

Згідно з п.5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Пунктом 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (у редакції правил з моменту їх прийняття) передбачалось, що товарно-транспортні накладні ідорожнілисти вантажного автомобіля належать до бланків суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Дію пункту 11.2 правил було зупинено згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 28 квітня 2006 року № 81.

На підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 року №493 пункт 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, виключено.

З огляду на викладене, правила перевезення у редакції, чинній на момент вчинення господарських операцій позивачем та на час розгляду справи, не містять вимог про необхідність виготовлення товарно-транспортних накладних на бланках суворої звітності друкарським способом з обліковою серією та номером.

Суд також погоджується з доводами позивача, що зазначені вимоги передбачались законодавством для старої форми товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (форма 1-ТН).

Пунктом 4.1.5.36 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 року, яка втратила силу з набуттям чинності діючою Інструкцією №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, передбачалось, що товарно-транспортні накладні за формою N 1-ТН є бланками суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією і друкарською нумерацією.

Чинна ж на даний час Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, не містить вимог про виготовлення накладних з дотриманням таких вимог.

Згідно з п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи складаються на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України; документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити реквізити спеціалізованих форм.

Суд зазначає, що надані позивачем накладні (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) відповідають вказаним вимогам і містять усі реквізити, передбачені спеціалізованою формою № 1-ТТН (нафтопродукт) згідно з Додатком 3 до чинної Інструкції №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, у звязку з чим твердження відповідача про невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам чинного законодавства не можуть бути взяті до уваги.

Твердження Ізюмської ОДПІ у Харківській області про те, що у звязку з відсутністю у накладних (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) даних про подорожні листи, транспортування пального здійснювалось шляхом самовивезення покупцем, але ПП «Золота нива 1»не надано документальних підтверджень взаємовідносин з перевізниками, суд не приймає з огляду на наступне.

Наявні у матеріалах справи договори поставки нафтопродуктів №125 від 01.04.2011 року, №7 від 01.06.2011 року не встановлюють для покупця обовязку здійснювати самовивезення пального.

Згідно з п.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, договори про перевезення вантажів можуть укладатися між перевізниками та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) № 27/4 від 27.04.2011р., № 20/5 від 27.04.2011р., № 29/4 від 29.04.2011р., № 29/5 від 29.04.2011р., № 20/4 від 20.05.2011р., № 20/5 від 20.05.2011р., № 01/01 від 01.06.2011р., № 02/01 від 01.06.2011р., № 03/01 від 01.06.2011р., № 04/01 від 01.06.2011р., № 07/5 від 07.06.2011р., № 07/8 від 07.06.2011р., № 01/08 від 08.06.2011р., № 02/08 від 08.06.2011р., № 14/1 від 14.06.2011р., № 15/7 від 15.06.2011р., замовниками (платниками) автомобільних перевезень визначені саме вантажовідправники - ПП «Український центр екології»і ТОВ «Сінергія-А».

У звязку з цим суд зазначає, що чинне законодавство не покладає на субєкта господарювання обовязок мати документацію по договірних відносинах, стороною яких він не був.

Пункт 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлює, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) виписує в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Згідно з п.7.5.1, 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється на підставі договорів. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, під час постачання вантажовідправником на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Згідно з п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, товарно-матеріальні цінності, у тому числі паливо, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Наявні у матеріалах справи накладні (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) містять реквізити довіреностей позивача на одержання цінностей № 109 від 18.04.2011р., № 143 від 20.05.2011р., № 151 від 01.06.2011р., № 154 від 07.06.2011р., № 156 від 07.06.2011р.

Суд зауважує, що оскільки в силу вимог Інструкції № 99 від 16.05.1996р. відпуск товарно-матеріальних цінностей без довіреності одержувача не допускається, зі вказаної вимоги для учасників господарської операції випливає обовязковість відображення реквізитів довіреності у первинних документах.

Таким чином, посилання відповідача на те, що у товарно-транспортних накладних зазначені довіреності, а не подорожні листи, і перевезення здійснювалось за замовленням покупця, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовані матеріалами справи.

Щодо тверджень Ізюмської ОДПІ у Харківській області про те, що видані контрагентами позивача податкові накладні оформлені з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки містять дані про адреси ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А», за якими підприємства фактично не знаходяться, суд зауважує наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (виконавчий орган).

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 422904 місцезнаходженням ПП «Український центр екології»визначено адресу: 61032, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, 94, 3 підїзд, к.102 Д.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 415309 місцезнаходженням ТОВ «Сінергія-А»наведено адресу: 62454, Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Леніна, 55, корп. А.

В силу п.45.2 ст.45 розділу II Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Як вбачається зі змісту витягу з ЄДРЮОФОП щодо ПП «Український центр екології», станом на момент розгляду справи місцезнаходженням підприємства є вищевказана адреса, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Виходячи зі змісту витягу з ЄДРЮОФОП щодо ТОВ «Сінергія-А»станом на момент розгляду справи місцезнаходженням товариства є та сама адреса, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи податкові накладні № 144 від 27.04.2011р., № 209 від 29.04.2011р., № 215 від 20.05.2011р., № 1 від 01.06.2011р., № 63 від 07.06.2011р., № 76 від 08.06.2011р., № 118 від 14.06.2011р., № 126 від 15.06.2011р. містять усі обовязкові відомості, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, та є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. За матеріалами справи адреси, зазначені у податкових накладних, є місцезнаходженням (податковими адресами) ПП «Український центр екології»і ТОВ «Сінергія-А», виходячи з нормативного визначення п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, відомості про вказане місцезнаходження зазначені у ЄДРЮОФОП, згідно з витягами з ЄДРЮОФОП статус відомостей про юридичних осіб підтверджено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань відповідача на наявність порушень в оформленні податкових накладних.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що податкові накладні виписані не платниками податку, виходячи з наступного.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100322625 ПП «Український центр екології»перебуває на обліку як платник податку у ДПІ Московського району м. Харкова, дата реєстрації платником ПДВ 08.02.2011р.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100226702 ТОВ «Сінергія-А»перебуває на обліку як платник податку у Харківській обєднаній ДПІ, дата реєстрації платником ПДВ 15.05.2009р.

Згідно з п.1 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010р., особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати анулювання свідоцтва про таку реєстрацію та виключення цього платника ПДВ з Реєстру.

Судом встановлено, що згідно з відомостями бази даних ДПС України реєстрацію ПП «Український центр екології»як платника ПДВ анульовано 27.05.2011р.; реєстрацію ТОВ «Сінергія-А»як платника ПДВ анульовано 22.06.2011р.; щодо платників відсутня інформація про перебування в процесі припинення, набрання законної сили судовим рішенням про припинення, що не повязане з банкрутством, про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання банкрутом, про державну реєстрацію припинення юридичних осіб, що підтверджено також вищевказаними витягами з ЄДРЮОФОП.

Беручи до уваги, що анулювання статусу платників ПДВ ПП «Український центр екології» і ТОВ «Сінергія-А»відбулося пізніше від часу вчинення ними господарських операцій з позивачем, і на момент здійснення купівлі-продажу нафтопродуктів ПП «Український центр екології»і ТОВ «Сінергія-А»є такими, що включені до ЄДРЮОФОП, зареєстровані за своїм місцезнаходженням у відповідних податкових органах та мали чинні свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, посилання відповідача на те, що податкові накладні виписані не платниками податку, судом не приймаються.

Згідно з розясненнями в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовленим на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році), не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Стосовно висновку про нікчемність правочинів, вчинених між ПП «Золота нива 1»та ПП «Український центр екології»і ТОВ «Сінергія-А», суд також зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку правочинів, укладених позивачем з ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А».

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В силу приписів п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

При винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили, судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними.

З урахуванням наведеного та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача про нікчемність правочинів з поставки нафтопродуктів між ПП «Золота нива 1»і ПП «Український центр екології»та між ПП «Золота нива 1»і ТОВ «Сінергія-А».

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, податковий кредит за операціями з нафтопродуктами повністю підтверджений ПП «Золота нива 1»податковими накладними № 144 від 27.04.2011р., № 209 від 29.04.2011р., № 215 від 20.05.2011р., № 1 від 01.06.2011р., № 63 від 07.06.2011р., № 76 від 08.06.2011р., № 118 від 14.06.2011р., № 126 від 15.06.2011р., які відповідають вимогам податкового законодавства щодо їх оформлення та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, у звязку з чим висновок податкового органу про відсутність у позивача права на податковий кредит за вказаними операціями суд вважає неправомірним.

Стосовно твердження Ізюмської ОДПІ у Харківській області про те, що ТОВ «Сінергія-А»не було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2011р., суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Податковий кодекс України не ставить право субєкта на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі з причин неподання ними податкової звітності. Податкове законодавство передбачає, що платник податків несе самостійну відповідальність за недотримання правил ведення податкового обліку, тому порушення, допущені одним платником податків, не можуть впливати на права та обовязки іншого платника.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи ст.61 Конституції України, згідно з якими юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, твердження відповідача про відсутність декларації з ПДВ ТОВ «Сінергія-А»за червень 2011р. не можуть братися до уваги, оскільки стосуються обставин діяльності іншої особи, а не позивача.

Згідно з розясненнями в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовленим на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році), якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Отже, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Стосовно виявлених під час перевірки фактів неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб за операціями з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом встановлено наступне.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 зареєстрований субєктом господарської діяльності 15.09.2010р. державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради.

11.11.2010р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 і ПП «Золота нива 1»був укладений договір поставки № 2010/11-20, відповідно до умов якого приватний підприємець зобовязувався передати у власність позивача товар, а позивач прийняти та оплатити його на визначених договором умовах.

Згідно з видатковою накладною № РН-0000061 від 08.12.2010р. ФОП ОСОБА_6 передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 10232,00 гривень.

Як вбачається зі змісту даної накладної, від імені ПП «Золота нива 1»товар був отриманий громадянином ОСОБА_8, який діяв за довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей № 395 від 06.12.2010р.

Згідно з наданим позивачем витягом з журналу реєстрації виданих, використаних та повернутих довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей довіреність № 395 від 06.12.2010р. на одержання цінностей була використана для одержання товару від ФОП ОСОБА_6

Згідно з випискою обслуговуючого банку за 30.11.2010р. грошові кошти за придбаний товар сплачені позивачем у розмірі 10232,00 гривень.

Згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 23.09.2010р., виданим субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_6 ДПІ у Московському районі м. Харкова, термін дії свідоцтва встановлений до 31.12.2010р.

Судом також встановлено, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 зареєстрований субєктом господарської діяльності 02.03.2009р. державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради.

15.06.2010р. між приватним підприємцем ОСОБА_7 і ПП «Золота нива 1»був укладений договір № 39/11, відповідно до умов якого підприємець зобовязувався здійснити капітальний ремонт автомобільних ваг та забезпечувати сервісне обслуговування, а позивач оплатити виконану роботу та послуги сервісу.

Згідно з актом приймання-здачі робіт (надання послуг) за серпень 2010р. ФОП ОСОБА_7 передав, а позивач прийняв виконані ремонтні роботи.

Відповідно до виписки обслуговуючого банку за 15.06.2010р. грошові кошти за виконані роботи сплачені позивачем у розмірі 5000,00 гривень.

Згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_4 від 01.01.2010р., виданим субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_7 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, термін дії свідоцтва встановлений на 2010 рік.

У відповідності до п.2, п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.п. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинним на час вчинення господарських операцій) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

В силу п.п.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

З огляду на викладене, суд зазначає, що доходи ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 є доходами від провадження підприємницької діяльності, їх оподаткування підпорядковується нормам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», у звязку з чим у позивача відсутній обовязок податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету податку зі вказаних доходів.

Стосовно посилань відповідача на відсутність під час перевірки документів, які б підтверджували статус громадян як субєктів господарювання та доводили, що виплачені ним доходи не належать до розряду неоподатковуваного доходу згідно з нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували обґрунтованість зазначених тверджень, у тому числі, письмових запитів податкового органу про надання документів.

Таким чином, твердження Ізюмської ОДПІ у Харківській області про порушення позивачем п.1.15 ст.1, п.8.1.1, п.8.1.2. ст.8, п.9.12.1, п.9.12.2 п.9.2 ст.9, пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є необґрунтованими і спростовані матеріалами справи.

Беручи до уваги, що платником податків не порушено норм законодавства з питань оподаткування в частині віднесення грошових коштів, виплачених ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, до розряду неоподатковуваного доходу, підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій також відсутні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих Ізюмською ОДПІ у Харківській області податкових повідомлень-рішень № 0000542320 від 15.09.2011р. та № 0000661720 від 16.09.2011р. дійсним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та про необхідність їх скасування.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному, відповідачем як субєктом владних повноважень не надано до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірності прийнятого ним рішення про зменшення позивачеві розміру відємного значення суми податку на додану вартість та про донарахування суми грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Золота нива 1»документально та нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного суд присуджує до стягнення на користь ПП «Золота нива 1»усі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати у розмірі 3,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Золота нива 1" до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, прийняті у відношенні Приватного підприємства "Золота нива 1" №0000542320 від 15.09.2011 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828515,00 гривень.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, прийняті у відношенні Приватного підприємства "Золота нива 1" №0000661720 від 16.09.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4731,00 гривень, у тому числі 3784,80 гривень - за основним платежем, 946,20 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Приватного підприємства "Золота нива 1" (вул.Харківська, 1 "Б", Забавне, Ізюмський район, Харківська область, 64333, код 33897138) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2012 року.

Суддя Біленський О.О.