Постанова № 21789966, 14.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 лютого 2012 р. № 2-а- 549/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду Україна в Лозівському районі Харківської області , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області суму заборгованості 1476,12 грн. на р/р 256073012292.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказав, що відповідач у строки, визначені, зокрема, Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” №1058-VІ від 09.07.03р., не виконує свої зобовязання із сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого утворилася заборгованість за 2010 рік в розмірі 1476,12 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Відповідач до суду не прибув, причини неявки не повідомив, правову позицію щодо заявлених позовних вимог, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на це суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Матеріали справи свідчать, що відповідача зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області як платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що внаслідок несвоєчасного перерахування Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 грошових коштів до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, за відповідачем виникла заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 рік.

Управлінням Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу від 08.04.2011 року № Ф-1555у на суму 1476,12 грн., яка відповідачем не була отримана у звязку з закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

В адміністративному або судовому порядку відповідач вимогу не оскаржував.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

На підставі п.2 Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державний "Бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.2010 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть, участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини бази нарахування страхових внесків. Тобто за липень вересень сума мінімального страхового внеску за місяць становила 294,82 грн.; за жовтень листопад сума мінімального страхового внеску за місяць становила 301,12 грн.; за грудень сума мінімального страхового внеску за місяць становила 306,10 грн.

Сплата страхових внесків фізичними особами - підприємцями за 2010 рік здійснюється у строки визначені ч.6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного кварталу.

Таким чином, з липня 2010 року фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування зобовязані сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску та не більше максимального розміру страхових внесків.

Відповідно до п. п. 5.1.4. п. 5.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього базового періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На підставі ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, після отримання якої страхувальник зобовязаний протягом десяти робочих днів сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до абзацу 8,9 п.8.3 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.

Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів.

Судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги чинного законодавства щодо узгодження суми заборгованості, зазначена в позові та в картці особового рахунку сума боргу є узгодженою, але заборгованість на теперішній час залишається несплаченою.

Суд зазначає, що нормою абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області суму заборгованості 1476.12 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят шість гривень 12 копійок) на р/р 256073012292.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 лютого 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко