Постанова № 21789813, 03.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 15616/11/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представників позивача Третьякової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ананта», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0002912302 від 22.07.11р. в сумі 252191,72 грн., з яких за основним платежем 237744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14447,75 грн.; частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0002922302 від 22.07.11р. в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 544131,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі направлень № 714, 721, 722, 723, 724 від 18 травня 2011 р. та направлень № 853, 854 від 16 червня 2011 р., виданих ДПІ у Київському районі м. Харкова та на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова у період з 18.05.2011 р. по 30.06.2011 р. співробітниками ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку TOB «Ананта»(код ЄДРПОУ 31152527) з питань дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. Результатом такої перевірки став акт № 2586/23-506/31152527 від 07.07.2011 р.

Згідно висновків акту перевірки співробітниками ДПС зроблені необґрунтовані висновки щодо порушень з боку TOB «Ананта»податкового законодавства, а саме: п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.3., п.7.2., п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5, п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України.

Дані висновки щодо порушень відносно взаємовідносин з TOB «Інтерсервіс-Постач»(код ЄДРПОУ 37276482) було прийнято лише на підставі акту № 1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 р. складеного працівниками ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровськ, яким встановлено, що операції з купівлі продажу, здійснені TOB «Інтерсервіс-Постач»(код ЄДРПОУ 37276482) є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Висновки щодо порушень відносно взаємовідносин з TOB «Укрвторресурс плюс»(код ЄДРПОУ 36273234) зроблені на підставі того, що підприємство не звітує до ДПІ за місцем обліку, здані декларації мають статус «невизнана як податкова»та відсутнє за місцем реєстрації.

За результатами перевірки в. о. начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова Борщ Л.М. на підставі акту перевірки № 2586/23-506/31152527 від 07.07.2011 р. було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002912302 від 22.07.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємству за платежем «Податок на прибуток»в сумі 252191,72 грн., з них за основним платежем - 237744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14447,75 грн.

Податковим повідомленням - рішенням № 0002922302 від 22.07.2011 р. TOB «Ананта»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 549701,0 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в розмірі 1 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними та такими, що складені на підставі помилкових висновків посадових осіб органу державної податкової служби та підлягають скасуванню.

Зазначає, що порушення, допущені одним платником податків (контрагентом Товариства) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (Товариства). Тобто, несплата контрагентом податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Щодо специфіки віднесення до складу податкового кредиту зазначених сум, то за загальним правилом податковий кредит визначається відповідно до даних податкової декларації платника податків та його фактичних дій і не залежить від дій по сплаті податку третіх осіб.

Контрагенти на момент укладення правочинів були зареєстровані у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»порядку, як юридичні особи наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали статус платників ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002912302 від 22.07.11р., №0002922302 від 22.07.11р. винесені на законних підставах, а отже підстав для їх скасування немає. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом № 2586/23-506/31152527 від 07.07.2011 р., позивачем вчинено порушення

У судовому засіданні представники позивача вимоги адміністративного позову підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що представник відповідача не прибув в судове засідання, причин неприбуття суду не повідомив, є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого з наступних підстав.

ТОВ «Ананта»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.10.2000 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 73 т. 3). Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31152527.

Як платник податку на додану вартість, ТОВ «Ананта»зареєстровано в ДПІ у Київському районі м. Харкова від 12.02.2002 р., має свідоцтво платника ПДВ № 28738715 (а.с. 74 т. 3).

Згідно довідки з ЄДРПОУ, ТОВ «Ананта»має такі види діяльності за КВЕД: 51.46.0 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.25.0 роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; 52.26.0 роздрібна торгівля тютюновими виробами; 52.27.2 роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами; 37.20.0 оброблення неметалевих відходів та брухту (а.с. 75 т. 3).

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Київському районі м. Харкова, на підставі направлень № 714,721,722,723,724 від 18.05.2011 р., № 853, 854 від 16.06.2011 р. та на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова № 1228 від 04.05.11р., згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п 77.1 , п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та згідно плану графіку, проведена планова виїзна перевірка TOB «Ананта»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 2586/23-506/31152527 від 07.07.11р. (а.с. 13-141 т. 1). В акті зазначено про порушення ТОВ «Ананта»:

1.ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Ананта»з ТОВ «Інтерсервіс-Постач»код ЄДРПОУ 37276482, внаслідок чого вказана операція є нікчемною.

2.відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла на момент вчинення порушення). Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток внаслідок операцій з придбання товарів, отриманих від ТОВ «Інтерсервіс-Постач»- не є дійсними.

3. відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість внаслідок операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Інтерсервіс-Постач»- не є дійсними.

4. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткувати прибутку підприємств», в результаті чого TOB «Ананта»занижено податок прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 237744 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 р. в сумі 57787 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 179957 грн.

5. В результаті допущених порушень податкового законодавства п.п.7.2.3. п.7.2. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що відображено в п.3.2.2 розділу 3 акта перевірки підприємству TOB «Ананта»зменшено суму ПДВ, відображену в рядку 26 Декларації з ПДВ на 549701 грн.

На підставі Акту № 2586/23-506/31152527 від 07.07.11 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №0002922302 від 22.07.11р. на загальну суму 549702 грн., з яких основний платіж -549701 грн., штрафні (фінансові) санкції -1 грн.; №0002912302 від 22.07.11р. на загальну суму -252191,75 грн., з яких основний платіж -237744,00 грн. і штрафні санкції-14447,75 грн. (а.с. 194, 198 т. 1).

В основу висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова було покладено відомості з акту №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011р. «Про результати документальної планової невиїзної перевірки діяльності ТОВ «Інтерсервіс-Постач»(код ЄДРПОУ 37276482)», складеного ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (а.с. 100-116 т. 3, а.с. 236-250 т. 6, а.с. 1-19 т. 7).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси плюс».

ТОВ «Інтерсервіс-Постач»зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.10.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 230 т. 6).

Як платник податку на додану вартість ТОВ «Інтерсервіс-Постач»зареєстровано в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ від 13.10.2010 р., має свідоцтво платника ПДВ № 100305522. Індивідуальний податковий номер 372764804661 (а.с. 231 т. 6).

18.10.2010 р. між позивачем, ТОВ «Ананта»(покупець) та ТОВ «Інтерсервіс-Постач»(постачальник) було укладено договір №18/10/10, предметом якого є поставка товару (сировини для виробництва побутової хімії та засобів гігієни, а з урахуванням доповнення від 01.12.2010р. товарів народного споживання та засобів особистої гігієни) (а.с. 225-228 т.1).

На виконання умов договору поставки №18/10/10 від 18.10.2010 р. ТОВ «Ананта»отримані податкові накладні, які увійшли до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся: (а.с. 234-238 т. 1), видаткові накладні (а.с. 229-233 т. 1).

Отримані ТМЦ були оплачені ТОВ «Ананта»шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Інтерсервіс-Постач». TOB «Ананта»надані банківські виписки по розрахунку з постачальником ТОВ «Інтерсервіс-Постач»(а.с. 239-250 т. 1, а.с. 1-2 т. 2).

Згідно п.п. 3.2 п. 3 договору поставки №18/10/10 від 18.10.2010 р., товар поставляється постачальником самостійно та за власний рахунок на склад покупця: Вінницька область, с. Жабелівка, вул. Гагаріна, 49.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Інтерсервіс-Постач», доставлено відповідно до товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 3-6 т. 2, а.с. 92 т. 3).

На підставі підписаних ТОВ «Ананта»та ТОВ «Інтерсервіс-Постач»заявок на постачання товару № 1 від 10.12.2010 р., № 2 від 03.01.2011 р., № 3 від 10.01.2011 р., № 4 від 10.02.2011 р., № 5 від 11.03.2011 р.(а.с. 36-40 т. 7), місцем поставки було визначено місцезнаходження складу ДП «Дніпрооптбакалія»за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 154. Дане місце поставки було визначено на підставі договорів зберігання № 58 від 01.11.2009 р. (а.с. 65-66 т. 7) та № 41 від 31.12.2010 р. (а.с. 68-69 т. 7), укладених між TOB «Ананта»та ДП «Дніпрооптбакалія», згідно яких товар отриманий TOB «Ананта»від TOB «Інтерсервіс-Постач»був переданий на зберігання, що підтверджується видатковими накладними на зберігання № 33 від 16.03.2011 року, №24 від 15.02.2011 року, № 5 від 14.01.2011 року, № 1 від 05.01.2011 р. (а.с. 70-73 т. 7).

В період з грудня 2010 року по 31 березня 2011 року товар (зубна щітка) повертався зі зберігання, згідно накладних на повернення (а.с. 74-120 т. 7) та реалізовувався TOB «Ананта»покупцю TOB «АТБ-маркет»на підставі договорів поставки № 22527 від 02.01.2010 р. та № 28346 від 02.01.2011 року, що підтверджуються видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними за вищевказаний період, а TOB «АТБ-маркет»повністю розрахувалося з TOB «Ананта»за поставлений товар, про що свідчать банківські виписки (а.с. 121-250 т. 7, а.с. 1-250 т. 8, а.с. 1-65 т. 9).

Відповідальною особою за приймання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також відповідальною особою за передавання на зберігання та приймання товару зі зберігання, згідно наказу № 59/1-П від 15.11.2009 року був менеджер з роздрібної торгівлі непродовольчими товарами ОСОБА_3 яка працює на TOB «Ананта»з 21.10.2009 року, згідно наказу № 45-1-К о прийомі на роботу та робоче місце якої визначено згідно наказу № 3/1 - місто Дніпропетровськ, вул. Паникахи, 2 корп.1 офіс 809. Дане офісне приміщення TOB «Ананта»орендує у ЗАТ НВО «ОРБІТА»на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2010 р. (а.с. 42-60 т. 7).

Згідно інформації, отриманої ДПІ у Київському районі м. Харкова від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ (акт №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року), операції купівлі-продажу, здійснені ТОВ «Інтерсервіс-Постач», які не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача». В акті зазначено, що ТОВ «Інтерсервіс-Постач»не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань в т.ч.: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. Операції ТОВ «Інтерсервіс-Постач»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Інтерсервіс-Постач»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Відповідно до акту №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Інтерсервіс-Постач»за юридичною адресою не знаходиться.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Інтерсервіс-Постач»від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

На підставі наведеного, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Ананта»з ТОВ «Інтерсервіс-Постач»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість внаслідок операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Інтерсервіс-Постач»- не є дійсними.

Суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, акту перевірки позивача, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданих правочинів, до правового статусу сторін спірних договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду немає.

З огляду на викладені в акті перевірки висновки суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

Відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок податкової інспекції щодо того, що спірний договір поставки №18/10/10 від 18.10.2010 р., укладений між ТОВ «Ананта»та ТОВ «Інтерсервіс-Постач»укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не ґрунтується на наведених нормах законодавства та встановлених обставинах справи.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Укрвторресурси плюс»зареєстроване 12.11.2008 р., що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 227 т. 6).

Між позивачем, ТОВ «Ананта»(покупець) та ТОВ «Укрвторресурси плюс»(постачальник) було укладено договір, предметом якого є поставка товару (відходів ПЕТ пляшки, що отримане в результаті виробничої діяльності постачальника) (а.с. 7-8 т.2). Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного договору, кількість, асортимент, ціна товару по кожній окремій поставці та конкретні строки поставки визначаються у Додатках до цього договору, які є його невідємною частиною (а.с. 9 т. 2).

На виконання умов договору поставки № 5/05/10 від 05.05.2010 р. ТОВ «Ананта»отримані видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи. Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Укрвторресурси плюс», доставлено відповідно до товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 10- 147 т. 2), податкові накладні (а.с. 148-186 т.2).

Матеріали справи містять банківські виписки по розрахунку з постачальником ТОВ «Укрвторресурси плюс»(а.с. 187-250 т. 2, а.с. 1-72 т. 3).

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується договором №4 від 21.09.2009 р. на придбання у ТОВ «ІНТЕРПЕТ»обладнання для переробки ПЕТ відходів (а.с. 13-19 т. 4), договором № 13 від 02.12.2009 р. з ТОВ «ІНТЕРПЕТ»на надання послуг по шефмонтажу і запуску в експлуатацію обладнання по переробці ПЕТ відходів (а.с. 20 т. 4).

Реалізація виробленого продукту поліетилентерефталату підтверджується договорами ТОВ «Ананта»з ТОВ «Альфа-Синтез»№ А01/2011 від 12.01.2011 р. (а.с. 136-139 т. 5), з ТОВ «Грин Фибра»№2011/12/01 від 12.01.2011 р. (а.с. 140-144 т. 5), з ЧП «Хімпостачальник»б/н від 12.08.2010 р. (а.с. 145-149 т. 5), з ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»№ 114 від 26.08.2010 р. (а.с. 150-153 т. 5).

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Ананта»виписано видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, перевезення ПЕТ підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с. 194-250 т. 5, а.с. 2-29 т. 6), оплата проведена згідно виписок банку (а.с. 71-219 т. 6).

ДПІ у Київському районі м. Харкова в акті перевірки позивача № 2586/23-506/31152527 від 07.07.2011 р. зазначалось, що в ході перевірки було направлено запити до ДПІ у Соломянському районі м. Києва на проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрвторресурси плюс»по взаємовідносинам з TOB «Ананта»за № 5184/7/23-506 від 03.06.2011р. Відповідно до отриманої відповіді № 11901/7/23-1008 від 22.06.2011р. фахівцями ДПІ у Соломянському районі м. Києва на податкову адресу TOB «Укрвторресурси плюс»було направлено лист від 10.03.2011 р. №6225/10/23-1009 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження та встановлено факт відсутності зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності за податковою адресою, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні. З метою вручення нарочно листа було здійснено виїзд на адресу TOB «Укрвторресурси плюс», та встановлено факт відсутності зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності за вказаною адресою. Відповідно, складено акт щодо не встановлення місцезнаходження платника податків від 22.06.2011 №3185/23-1011. У звязку з тим, що остання декларація з податку на прибуток підприємством ТОВ «Укрвторресурси плюс»подавалася за І квартал 2010 року, не має можливості встановите наявність ні основних засобів, ні залишків товарно-матеріальних цінностей, ні транспортний засобів, які використовувались в господарській діяльності. Крім того, немає можливості встановити витрати на оплату праці та соціальне страхування та витрати, які характеризують ведення фінансово - господарської діяльності, а також транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження товарів та інше.

На підставі наведеного, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями придбання товарів від ТОВ «Укрвторресурси плюс».

Суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять ліцензію, отриману ТОВ «Ананта»25.02.2010 р. на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (а.с. 23 т. 4).

Штатний розклад TOB «Ананта»на 2010 р. підтверджує наявність трудових ресурсів позивача (а.с. 61-82 т. 4).

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів матеріали справи не містять.

Суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.

На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Статус постачальників позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

Оскільки спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Судом встановлено та матеріали справи свідчать, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією.

Податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, господарські операції ТОВ «Ананта»з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси плюс»проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, отже податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

20.09.2011 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/10293/11 дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті №1009/23-307/37276482 05.04.2011 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтерсервіс-Постач»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 визнано протиправними (а.с. 21-25). Дане судове рішення набрало законної сили 31.10.11 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких умов, факти, вказані в акті № 2586/23-506/31152527 від 07.07.2011 р. щодо порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Ананта»з TOB «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ», внаслідок чого вказана операція є нікчемною; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 185 Податкового кодексу України слід вважати недоведеними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджена реальність укладання угод, а витрати, понесені позивачем у звязку з ними правомірно були віднесені до складу валових витрат. Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.156, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податків, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 Податкового кодексу України передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

На момент проведення перевірки, у ТОВ «Ананта»були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на неможливість встановити реальність та товарність здійснення операцій по поставці ТМЦ контрагентами позивача.

Суд зауважує, що невиконання свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, але зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0002912302 від 22.07.11р. - скасувати

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0002922302 від 22.07.11р. скасувати в частині зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість в сумі 544131,05 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта" судовий збір в сумі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 07.02.12р.

Суддя Бідонько А.В.