Постанова № 21789534, 21.02.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 р. Справа № 2a-1870/553/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника позивача Семенюта В.В.,

представника відповідача Шульга М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" (далі - позивач, ТОВ "Сумикомунтранс") звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006731502/0/58293 від 21.07.2011 року.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акта перевірки від 30.06.2011 року встановлено порушення позивачем п.п. 258.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України та 21 липня 2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0006731502/0/58293, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Сумикомунтранс" за орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб та нараховано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

12 червня 1996 року між Сумською міською радою та Сумським орендним комунальним автотранспортним підприємством (правонаступником якого є ТОВ "Сумикомунтранс") було укладено договір №49 на право тимчасового користування землею.

Пунктом 1.2 цього договору зазначено, що земельна ділянка надається на умовах оренди на 50 років, а плата за землю, згідно п. 2.1 договору, вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Посилаючись на норми розділу ХІІІ Податкового кодексу України щодо трикратного розміру земельного податку, податковий орган, на думку позивача, фактично застосував зворотну дію норм у часі, що є неприпустимим, оскільки на момент укладення договору оренди діяли норми Земельного кодексу України щодо плати за оренду землі.

Також, позивач посилається на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає, що господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визнано ТОВ "Сумикомунтранс" банкрутом.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач не мав права виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення через особливий статус позивача як юридичної особи, яку визнано банкрутом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, в письмовому відзиві, поданому до суду, зазначає, що позивачем порушено вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України. Починаючи з 01 січня 2011 року питання орендної плати за землю регулюються ст. 288. Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, передбачає можливість укладання угод. Ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє субєкта господарювання здатності мати цивільні права та обовязки. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута та зобовязання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав. Грошове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 9978,96 грн., в тому числі 9977,96 грн. - основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій, було визначене податковим органом за січень-квітень 2011 року в межах ліквідаційної процедури після визнання ТОВ "Сумикомунтранс" банкрутом.

Заслухавши представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач орендує земельну ділянку, яка розташована в м. Суми на підставі договору оренди, укладеного з Сумською міською радою, а саме по вул. Менжинського, 3 площею 1,22 га терміном на 50 років під будівництво виробничої бази (а.с.28).

27.01.2011 року ТОВ "Сумикомунтранс" подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік та узгодило податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Менжинського, 3.

30 червня 2011 року ДПІ в м. Суми було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Сумикомунтранс" вимог податкового законодавства, а саме повноти та правильності обчислення податкового зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №4974/152/05514620 від 30.06.2011 року (а.с.21-22).

В ході перевірки ДПІ в м. Суми встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначено платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 рік становить 1 %.

21 липня 2011 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006731502/0/58293 (а.с.26), яким ТОВ "Сумикомунтранс" збільшено суму грошового зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 9978,96 грн., в тому числі 9977,96 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обовязок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року визначається розділом ХП "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обовязковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Посилання позивача на те, що ТОВ "Сумикомунтранс" визнано банкрутом, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається із копії ухвали господарського суду Сумської області від 24 вересня 2010 року по справі №6/121-10 (а.с.29) господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство стосовно ТОВ "Сумикомунтранс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 07 жовтня 2010 року по справі №6/121-10 (а.с.30-31) ТОВ "Сумикомунтранс" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Виходячи із приписів ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Стосовно зобовязань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобовязаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

З порушенням провадження у справі про банкрутство і до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася. Відповідно, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обовязку сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.

Оскільки податкове зобовязання позивача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності виникло протягом січня-квітня 2011 року, тобто, після порушення справи про банкрутство, то суд зазначає, що донарахована сума спірним податковим повідомленням - рішенням є поточними зобовязаннями позивача та підлягає нарахуванню незалежно від провадження справи про банкрутство позивача.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи те, що порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Сумикомунтранс" відбулося в період з січня по квітень 2011 року, податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.07.2011 року №0006731502/0/58293, прийняте ДПІ в м. Суми, про збільшення суми основного зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за період з січня по квітень 2011 року в розмірі 9978,96 грн., в тому числі 9977,96 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання недійсним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006731502/0/58293 від 21.07.2011 року відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2012 року