Постанова № 21789014, 15.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 року 2а-97/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

представника позивача: Коваленка О.В.,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

доКомунального підприємства «Іванківське комунальне управління водного господарства»

простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Іванківське комунальне управління водного господарства»(надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 16855, 23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податковий борг зі сплати податку на прибуток підприємств за листопад 2009 року у розмірі 6298,00 грн., квітень, липень, листопад місяці 2010 року у розмірі, відповідно, 7131, 00 грн., 914, 00 грн., 954, 00 грн., який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених сум податкового зобовязання, задекларованих відповідачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за III квартал 2009 року, I квартал 2010 року, I півріччя 2010 року, III квартал 2010 року та на підставі податкових повідомлень-рішень від 01.09.2010 за № 0006532500/0 на суму 446, 50 грн., від 13.09.2011 за № 0001341600 на суму 1111, 73 грн. Загалом у розмірі 16855, 23 грн.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року на підставі статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 адміністративну справу на підставі частини четвертої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2012 не зявився. Водночас, 15.02.2012 до Київського окружного адміністративного суду надійшли письмова заява відповідача про визнання адміністративного позову у повному обсязі та клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважних представників.

З огляду на зазначене судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою та зареєстрований Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 29.12.2000, про що зроблено відповідний запис за № 13371200000000095. Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку у Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції з 09.01.2001 за № 147.

Згідно довідки позивача від 21.12.2011 № 3721/10/24-017 відповідач має податковий борг, який виник внаслідок несплати самостійно узгодженої суми податкового зобовязання, на підставі податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за III квартал 2009 року, I квартал 2010 року, I півріччя 2010 року, III квартал 2010 року у розмірі, відповідно 6298,00 грн., 7131, 00 грн., 914, 00 грн.,954, 00 грн. та узгодженої суми штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень - рішень від 01.09.2010 за № 0006532500/0 та від 13.09.2011 за № 0001341600 у розмірі, відповідно, 446, 50 грн. та 1111, 73 грн. Загалом - 16855, 23 грн. (а.с.9-10).

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вiд 21.12.2000 № 2181-III (надалі Закон України № 2181).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобовязання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

Жодного доказу щодо сплати у встановлений податковим законодавством термін сум самостійно узгоджених відповідачем податкових зобовязань суду не надано.

Крім цього, 01.09.2010 посадовими особами позивача було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету.

За результатами перевірки позивачем складений Акт від 01.09.2010 №224/15/330869595, в якому податковим органом встановлено порушення, зокрема, пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181, що виявилось у несвоєчасній сплаті відповідачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

На підставі вказаного акта перевірки та враховуючи приписи підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 до відповідача застосовано штраф у розмірі 446,50 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 № 00065313500/0, яке вручено уповноваженому представнику відповідача 01.09.2010 (а.с. 22).

13 вересня 2011 року посадовими особами позивача було проведено камеральну перевірку щодо несвоєчасного подання відповідачем податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки позивачем складений Акт від 13.09.2011 №778/15/30869595, в якому податковим органом встановлено порушення, зокрема, пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181, що виявилось у несвоєчасній сплаті відповідачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

На підставі вказаного Акта перевірки та враховуючи приписи статті 126 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штраф у розмірі 1111, 73 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0001341600, яке вручено уповноваженому представнику відповідача 13.09.2011 (а.с. 25).

Суду не надано жодного доказу щодо оскарження даних податкових повідомлень рішень, у звязку з чим, в силу положень податкового законодавства зазначена у них сума є узгодженою.

Відповідно до підпункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач, з огляду на приписи зазначеної норми права, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»№ 1/39 від 01.02.2005 на суму 32051, 92 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/65 від 10.03.2008 на суму 34338, 25 грн.

Суд зазначає, що направлення податкової вимоги є однією з форм реагування податкового органу на невиконання платником податків обовязку, визначеного Конституцією України щодо своєчасної сплати податків та зборів в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

В силу положень підпункту 6.3.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому, окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій(за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Суду не надано жодного доказу щодо відсутності у відповідача починаючи з 2005 року податкового боргу, доказів того, що виставленні податкові вимоги форми «Ю1»№ 1/39 від 01.02.2005 на суму 32051, 92 грн. та форми «Ю2»№ 2/65 від 10.03.2008 на суму 34338, 25 грн. були відкликані, оскарженні в адміністративному чи судовому порядку чи скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який підлягає застосуванню з 01.01.2011 та пункту 1.3 статті 1 Закону України № 2181, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Як встановлено у ході розгляду справи, сторонами не оскаржується сума податкового боргу. Суд вважає, що надіслання податковим органом податкових вимог, у даному випадку, жодним чином не впливає на розмір наявного податкового боргу у відповідача, який виник із узгодженого податкового зобовязання та не звільняє його від обовязку щодо його сплати.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на ту обставину, що стягнення наявної заборгованості повинно відбуватись за правилами статті 11 Закону України № 2181, оскільки за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011, а відтак, і на дату звернення до суду з вимогою про стягнення, здійснюється Податковим кодексом України.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми «Ю2»№ 2/65 від 10.03.2008 на суму 34338, 25 грн. була направлена відповідачеві та отримана ним 10.03.2008.

З вимогою про стягнення грошових коштів позивач звернувся до суду 10.01.2012, тобто, після спливу 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, орган державної податкової служби, в силу положень пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, положеннями статті 96 Податкового кодексу України додатково врегульовано особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств.

Так, відповідно до пункту 96.1 зазначеної статті, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (пункт 96.3 статті 96 Податкового кодексу України).

Тобто, із наведених норм права вбачається, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу комунальних підприємств здійснюється у наступній послідовності:

-вжиття заходів щодо погашення заборгованості за рахунок готівки, що належить такому платнику податків у порядок та спосіб, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2010 № 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" виключно на підставі рішення суду;

-у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі;

-у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу податковий орган зобовязаний звернутися до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття одного із рішень, що визначені пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу України;

-у разі неприйняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування податковий орган зобовязаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Жодних доказів щодо сплати податкового боргу з податку на прибуток підприємства у розмірі 16855, 23 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 33, 70 - 72, 86, 94, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Іванківське комунальне управління водного господарства» (ідентифікаційний код 30869595) до бюджету податковий борг у розмірі 16855 (шістнадцять тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні,- протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -20 лютого 2012 року.