Постанова № 21789013, 09.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року Справа № 2а-369/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача:ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»

Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним, прийнятого Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000052301 від 13.01.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 13.01.2010 року № 0000052301 є протиправним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 116 та статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України. Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, правочин, укладений між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2»є чинним, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того органом державної податкової служби порушено чинне податкове законодавство в частині підстав та умов для проведення перевірки, тому висновки акту перевірки не можуть носити обєктивний характер в силу відсутності факту вивчення документів первинного бухгалтерського, податкового обліку та інших документів, які відображають реальний характер господарських відносин контрагентів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 2 лютого 2012 року.

Судове засідання, призначене на 2 лютого 2012 року, судом відкладено у звязку з неявкою відповідача на 9 лютого 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення законодавства, що позбавляє ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»права на формування показників податкового кредиту по господарським операціям з «Трансбуд - 2»за серпень та вересень 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 29.12.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 421205 (т. 1 а.с. 13).

На податковому обліку ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»перебуває у Броварській обєднаній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15.08.2005 року № 1302 (т. 1 а.с. 17).

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»є виробництво продуктів борошно-крупяної промисловості, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 19.12.2011 року по 21.12.2011 року посадовими особами Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 19.12.2011 року № 1974 проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Шевченківський завод продтоварів» в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Трансбуд - 2»за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 21.12.2011 року № 2019/232/31252267 (далі по тексту Акт перевірки) (т. 1 а.с. 51-61).

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано лист ДПІ у Соломянському районі міста Києва «Про надання інформації та матеріалів перевірки щодо встановлення нікчемних правочинів»від 13.12.2011 року № 20717/7/23-0708, службову записку відділу адміністрування податку на додану вартість щодо відпрацювання підприємства-«вигодонабувача»ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»від 24.11.2011 року № 5213/15-308 з додатками, службову записку відділу адміністрування податку на додану вартість щодо відпрацювання підприємства-«вигодонабувача»ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»від 08.12.2011 року № 5584/15-308 з додатками та акт перевірки ТОВ «Трансбуд - 2»від 08.12.2011 року № 13857/23-07/32373468.

Вказуючи на те, що правочин між ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Фірма-Лілея»щодо поставки будівельних матеріалів (піску річкового) є безтоварним та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача»(як це встановлено в акті перевірки ТОВ «Трансбуд - 2»від 08.12.2011 року № 13857/23-07/32373468) відповідач вважає, що, як наслідок, договір укладений між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2»про поставку продукції (крупи овсяної, манної, пластівців, сушки тощо) також є нікчемним.

До того ж на момент перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ «Трансбуд - 2»за серпень 2011 року згідно запиту Броварської ОДПІ Київської області від 17.10.2011 року № 8194/10/15-317/4113.

Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»в порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 116, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України безпідставно внесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості пластівців, круп, борошна, мюлів та інших продуктів, отриманих від ТОВ «Трансбуд - 2»згідно договору поставки продукції від 29.12.2010 року № 2-11.

На основі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000052301, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з податку на додану вартість за основним платежем на 368111,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 184055,50 грн.

30.12.2012 року позивачем подано до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області заперечення до акту перевірки від 21.12.2011 року № 2019/232/31252267.

За результатами розгляду заперечення до акту, 10.01.2012 року відповідачу надано відповідь № 308/10/232/704, згідно якої заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки від 21.12.2011 року № 2019/232/31252267 без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16.01.2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У силу вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підстави проведення документальної невиїзної перевірки визначені у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу.

Як зазначено у вступній частині Акту перевірки ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»перевірка проведена на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

Так, підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема у тих випадках, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту або якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто законодавством прямо передбачено, що однією з умов проведення документальної перевірки на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є надіслання податковим органом платнику податків обовязкового письмового запиту та ненадання таким платником пояснень та їх документального підтвердження.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських операцій ТОВ «Шевченківський завод продтоварів» з ТОВ «Трансбуд - 2»за вересень 2011 року відповідачем взагалі не направлявся, що є обмеженням законних прав позивача в частині можливості впливати на результати перевірки шляхом документального підтвердження правомірності дій.

Суд констатує, що у даному випадку відповідачем не дотримано умов проведення документальної невиїзної перевірки, передбачених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тому висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача з ТОВ «Трансбуд - 2»за вересень 2011 року є лише припущеннями, оскільки не базуються на дослідженні документів фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Вирішуючи питання про правомірність дій відповідача при визнанні нікчемними господарських операцій позивача з ТОВ «Трансбуд - 2»з серпень 2011 року суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, підставою для визнання нікчемними господарських операцій ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з ТОВ «Трансбуд - 2»є та обставина, що у ході перевірки ТОВ «Трансбуд - 2»встановлено безтоварність операцій поставки будівельних матеріалів (піску річкового) від ТОВ «Фірма-Лілея»до ТОВ «Трансбуд - 2». Тому операції з поставки таких матеріалів є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трансбуд - 2»є поставка крупи овсяної, манної, пластівців, сушки та інших продовольчих продуктів. Тому нікчемність операції між ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Фірма-Лілея»з поставки піску не може жодним чином вливати на дійсність господарських операцій ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2». ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»не отримувало товарно-матеріальних цінносте від ТОВ «Фірма-Лілея».

Відсутність ТОВ «Фірма-Лілея»за юридичною адресою також не вказує на безтоварність операцій поставки між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2».

Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ща придбані (поставлені) товари. Разом з тим, на момент укладення господарських договорів позивачем з ТОВ «Трансбуд - 2», останній був зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 20.12.2011 року надано до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області пояснення та їх документальне підтвердження по господарським операціям ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з ТОВ «Трансбуд - 2»за серпень 2011 року, що спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки. Однак відповідачем цієї інформації було враховано.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2»при укладанні та виконанні договору поставки товару, який на переконання позивача є недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 29.12.2010 року між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд - 2»укладено договір поставки № 2-11 у відповідності до умов якого Постачальник (ТОВ «Трансбуд - 2») зобовязується передавати у власність Покупця (ТОВ «Шевченківський завод продтоварів») а Покупець зобовязується приймати та оплачувати в порядку і строки, передбачені договором, продукцію (печиво, крупи, мюслі та інші продукти харчування) в асортименті (т. 1 а.с. 86-87).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт зберігання, передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору від 29.12.2010 року № 2-11 Постачальником (ТОВ «Трансбуд - 2») передано Покупцю (ТОВ «Шевченківський завод продтоварів») продовольчі товари:

-сушка в асортименті 5070 шт. пакетів на суму 18252,00 грн.;

-пластівці вагові в асортименті 15 т. на суму 142200,00 грн.;

-печиво вівсяне в асортименті - 0,02 т. на суму 360,00 грн.;

-пластівці фасовані в асортименті 125853 шт. пакетів на суму 1043438,16 грн.;

-крупа манна - 0,5 т. на суму 1750,00 грн.;

-крупа вівсяна - 191,1 т. на суму 997542,00 грн.;

-пакувальний матеріал - 0,06 т. на суму 3312,00 грн.;

-кріп - 0,028 т. на суму 672,00 грн.;

-крупа кукурудзяна - 0,495 т. на суму 1138,50грн. (далі по тексту товар), що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 89-121) та податковими накладними (т.1 а.с. 123-158).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Факт взаєморозрахунків між ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»за поставлений товар підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 164-193), актом заліку взаємних зобовязань від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 162), актом заліку взаємних зобовязань від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 163).

В межах здійснення ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»господарської діяльності, товари, придбані у ТОВ «Трансбуд - 2»були перероблені та, в подальшому поставлені, або одразу поставлені контрагентам позивача за договорами: з ТОВ «Фоззі - Фуд»(договір поставки № 181 від 01.01.2010 року та договір поставки № 995 від 26.04.2011 року); з ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек»(договір поставки № 8-11 від 28.12.2010 року); з ТОВ «Фудмаркет»(договір поставки № 29/1 від 01.03.2008 року); з ПАТ «Лантманнен Акса»(договір поставки № 27-09/П165-04/09 від 02.01.2009 року); з ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім - 02»(договір поставки № 9 від 31.12.2010 року); з ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»(договір поставки № 11 від 31.12.2010 року).

Виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, калькуляціями вартості виробленої продукції, реєстрами документів про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Трансбуд - 2»та ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобовязань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Розглянувши твердження позивача про недійсність договору від 29.12.2010 року № 2-11, укладеного позивачем суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю наміру у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у звязку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Натомість, первинними документами з передачі придбаного товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. Таким чином, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про порушення ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 116, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України є протиправними, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000052301 підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, врахувавши ту обставину , що податковим органом не доведена нікчемність правочину, укладеного позивачем та правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є скасування прийнятого Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000052301.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати прийняте Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000052301.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2012 року.