Постанова № 21788094, 07.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 2a-3257/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Прут Ю.А.

за участю:

представника позивача Волосянка Р.О.

представника відповідача Гринчака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Зірниця” до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ про визнання неправомірними дії ДПІ в м.Івано-Форанківську та скасування податкових повідомлень-рішень №0002011502, №0002021502 від 02.08.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ „Зірниця” звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання неправомірними дії та скасування податкових повідомлень-рішень №0002011502, №0002021502 від 02.08.2011 року.

Позов мотивовано тим, що використання відповідачем акту камеральної перевірки, як підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суперечить вимогам Податкового кодексу України та наказу ДПА України №41 від 25.01.2011 року. Крім того, відповідно до п.7 підрозділу 10 „Інші перехідні положення” Податкового кодексу України відповідач повинен був застосувати до товариства за частину порушень штрафні санкції в розмірі 1 гривні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що ЗАТ „Зірниця” дійсно сплачувало податкові зобовязання з податку на додану вартість з порушенням термінів його сплати зазначених у акті перевірки №6127/15-2/01563068 від 02.08.2011 року, однак вважає, що діючим законодавством не передбачено право відповідача проводити камеральні перевірки з питань своєчасності сплати податкових зобовязань, також, податковим органом безпідставно застосовані штрафні санкції за частину порушень у розмірі, визначеному ст.126 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у письмовому запереченні на позов, суду пояснив, що Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківськ діяла в межах наданих повноважень, оскаржувані рішення прийняті згідно чинного законодавства, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Івано-Франківськ проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ЗАТ „Зірниця”, за результатами якої складено акт №6127/15-2/01563068 від 02.08.2011 року.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ „Зірниця” порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість представником позивача не заперечується.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002011502, №0002021502 від 02.08.2011 року, якими за затримку на 27 та 81 днів сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 16159,35 грн. (10% від 161593,45 грн.) та 16397,82 грн.(20% від 37066,78 грн.), відповідно.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 31.1 ст.31 Податкового кодексу України (надалі ПК України) визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Стаття 203 ПК України визначає порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом, так податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положення аналогічного змісту щодо сплати податку на додану вартістьмістилися в Законах України „Про податок на додану вартість”, „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які втратили чинність 01 січня 2011 року.

В судовому засіданні встановлено, що податкове зобовязання самостійно визначене позивачем у податковій декларації № 9005707383 від 18.12.2011 року за листопад 2010 року в сумі 18343 грн., граничним строком сплати якого є 30.12.2010 року, сплачене 25.01.2011 року на суму 8304,83 грн.; податкове зобовязання самостійно визначене позивачем у податковій декларації № 9006335003 від 19.01.2011 року за грудень 2010 року в сумі 79379 грн., граничним строком сплати якого є 30.01.2011 року, сплачене 10.02.2011 року на суму 59372,26 грн.; податкове зобовязання самостійно визначене позивачем в уточнюючому розрахунку №900296544 від 15.02.2011 року в сумі 50000 грн., граничним строком сплати якого є 15.02.2011 року, сплачене 16.02.2011 року на суму 148,36 грн.; податкове зобовязання самостійно визначене позивачем у податковій декларації №9000579857 від 19.02.2011 року за січень 2011 року в сумі 42914 грн., граничним строком сплати якого є 02.03.2011 року, сплачене 25.03.2011 року на суму 5000 грн., 29.03.2011 року на 19000 грн., 08.04.2011 року на суму 3998,36 грн.; податкове зобовязання самостійно визначене позивачем у податковій декларації №9001430239 від 21.03.2011 року за лютий 2011 року в сумі 24859 грн., граничним строком сплати якого є 30.03.2011 року, сплачене 08.04.2011 року на суму 5847,74 грн., 13.04.2011 року на суму 19011,26 грн.; податкове зобовязання визначене відповідачем позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000732302 від 05.04.2011 року в сумі 131515 грн., яке є узгодженим і граничним строком сплати якого є 15.04.2011 року, сплачене 29.04.2011 року на суму 10000 грн., 10.05.2011 року на суму 5000 грн., 26.05.2011 року на суму 5000 грн., 27.05.2011 року на 5000 грн., 31.05.2011 року на суму 8000 грн.; податкове зобовязання самостійно визначене позивачем у податковій декларації №90002376866 від 20.04.2011 року за березень 2011 року в сумі 77082 грн., граничним строком сплати якого є 30.04.2011 року, сплачене 20.07.2011 року на суму 9990,75 грн.; податкове зобовязання самостійно визначене позивачем у податковій декларації №9004213685 від 20.06.2011 року за травень 2011 року в сумі 29909 грн., граничним строком сплати якого є 30.06.2011 року, сплачене 05.07.2011 року на суму 2000 грн., 06.07.2011 року на суму 2000 грн., 07.07.2011 року на суму 2000 грн., 08.07.2011 року на суму 2000 грн., 11.07.2011 року на суму 2000 грн., 15.07.2011 року на суму 3000 грн., 18.07.2011 року на суму 16909 грн.

Позивач не заперечує дані обставини, визнає порушення з його сторони терміну сплати узгоджених сум податкових зобовязань. Однак не погоджується з визначеним відповідачем розміром штрафних санкцій за частину порушень, оскільки вважає, що за кожне порушення, вчинене протягом періоду з 01 січня по 30 червня 2011 року, розмір штрафу повинен становити 1 гривню.

Відповідно до п. 20.1.28 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до 126.1 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналогічний розмір штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначався Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який втратив чинність 01 січня 2011 року.

Згідно пункту 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1,00 гривні за кожне порушення.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено вчинення позивачем частини порушень у вигляді несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань у межах періоду, визначеного пунктом 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме щодо несвоєчасної сплати податкових зобовязань, визначених у податковій декларації № 9006335003 від 19.01.2011 року, уточнюючому розрахунку №900296544 від 15.02.2011 року, податковій декларації №9000579857 від 19.02.2011 року, податковій декларації №9001430239 від 21.03.2011 року, податковим повідомленням-рішенням №0000732302 від 05.04.2011 року, податковій декларації №90002376866 від 20.04.2011 року, тобто у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, що свідчить про те, що штрафні санкції мали застосовуватися відповідачем у розмірі 1,00 грн.

Однак, відповідач, керуючись положеннями ст.126 ПК України, за вказаний період нарахував штрафні санкції в розмірі 12337,97 грн. (10 %) та 4399,67 грн. (20%) від погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що пункт 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України не містить будь-яких винятків щодо кола порушень податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, для яких застосовується штраф в розмірі 1 гривні.

Отже, суд приходить до переконання, що податковим органом вірно встановлено порушення податкового законодавства позивачем, але розміри штрафу визначені без врахування приписів п.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення за №0002011502, №0002021502 від 02.08.2011 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 12329,97 грн. та 4395,67 грн., відповідно, є протиправними.

Стосовно тверджень позивача про неправомірність дій відповідача щодо використання відповідачем акту камеральної перевірки, як підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фактична перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п.77.3 ст.77 Податкового кодексу України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Із змісту статей 78,79 Податкового кодексу України слідує, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки та документальної невиїзної перевірки здійснюється за наявності визначених ПК України обставин. Зокрема, підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є наявності хоча б однієї з обставин, визначених ст.78 Податкового кодексу України, а документальної невиїзної перевірки ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог п.6.2 ст.86 Кодексу. Тобто за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, що підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зясування камеральною перевіркою питання несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобовязання, не суперечить вимогам Податкового кодексу України і за наявності допущених відповідачем порушень вимог податкового законодавства, не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цілому, а тому позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ за №0002011502 від 02.08.2011 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 12329,97 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ за №0002021502 від 02.08.2011 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 4395,67 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.12.2011 року.