Постанова № 21788054, 07.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. справа № 2а-3624/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0021001700 від 24.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0021001700 від 24.10.2011 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної у жовтні 2011 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у березні та квітні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 2 822,00 грн., в тому числі: у березні 2011 року 1155,00 грн., у квітні 2011 року 1667,00 грн. сплаченого в ціні придбаного товару на загальну суму 16 930,00 грн., а також висновку щодо нікчемності договорів, укладених позивачем із продавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, у звязку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив суму зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2822,00 грн. Зокрема, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у березні-квітні 2011 року на підставі усних договорів здійснено господарські операції щодо купівлі-продажу замків ящичних (210 штук) та труба б/у 108 (1,65 тонн), на виконання яких зазначений товар був поставлений та у подальшому реалізований позивачем. Висновки викладені у акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.10.2011 року сформовані перевіряючим в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не підтверджені належними засобами доказування та допустимими доказами. Первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, на підставі яких сформовано податковий кредит в розмірі 2822,00 грн. безпідставно не взяті відповідачем до уваги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснив суду, що у акті перевірки за №1921/17-0/НОМЕР_1 від 12.10.2011 року перевіряючим зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість, із урахуванням висновків про безтоварність операцій, оскільки у позивача зберігаються в наявності всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформований податковий облік позивача. На підтвердження витрат на придбання у контрагента товарно-матеріальних цінностей, а саме: замків ящичних (210 штук) та труб б/у 108 (1,65 тонн) на загальну суму 16 930,00 грн. наявні документи, які свідчать про придбання товару, розрахунку у готівковій формі за нього та його реалізація покупцям. Однак, відповідачем вказані документи не взяті до уваги. Для проведення перевірки використані тільки акти про проведення позапланових невиїзних документальних перевірок продавця фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання за березень 2011 року та квітень 2011 року за №818/17-0/НОМЕР_2 від 28.07.2011 року та за №1100/17-0/НОМЕР_2 від 12.09.2011 року відповідно. Спростовуючи твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочинів по купівлі товарів зазначив, що перевіряючий необґрунтовано посилається на безтоварність операції, неможливість виконання постачальником умов договору по поставці товару із причин відсутності у такого постачальника необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень. Також вказав, що в результаті укладених договорів відбулася реальна дія та реальні наслідки, а саме: здійснено придбання товару, шляхом його поставки позивачу та оплати останнім, в результаті чого даний товар в подальшому реалізований власним покупцям, а тому посилання відповідача про відсутність при укладенні договорів мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Не погоджуючись із твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочину по купівлі товару, зазначив, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договір, позивач або ж його контрагент діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу та мети у діях осіб при укладенні угоди, що мали місце під час підприємницької діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, представник позивача вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у жовтні 2011 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснив, що вказаною перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 2 822,00 грн. сплаченого в ціні товару на загальну суму 16930,00 грн., придбаного у березні-квітні 2011 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а саме: замків ящичних (210 штук) та труб б/у 108 (1,65 тонн). Зустрічною перевіркою по ланцюгу постачальника позивача встановлено відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 необхідних умов для реалізації позивачу зазначеної продукції. При проведенні такої зустрічних перевірки, відповідач на свої запити отримав від Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області акти невиїзних документальних перевірок, якими встановлено завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у березні 2011 року суми власного податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 25299,77 грн. і суми власного податкового кредиту в розмірі 25100,00 грн., а також завищення податкового зобовязання із вказаного виду податку у квітні 2011 року в розмірі 618283,11 грн. і податкового кредиту в розмірі 605264,40 грн., в тому числі по операціях із позивачем. Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області встановлено, що товари для позивача його продавцю були реалізовані товариствами з обмеженою відповідальністю Технострой-99 та ДІП Електрік, які в свою чергу від останніх не передавались підприємцю ОСОБА_4 При відсутності поставки товарів від вказаних до підприємця ОСОБА_4, перевіряючі Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області не підтвердили факт передачі товару від продавця (ОСОБА_4) до покупця (ОСОБА_1), а тому зроблено висновок про порушення позивачем статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, що вказує на фіктивність правочину із вказаним контрагентом, в тому числі без мети настання реальних наслідків. Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, із ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Отже, підприємцем порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, що, в свою чергу, порушує публічний прядок та спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, і як наслідок є нікчемним. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція в Тисменицькому районі Івано-Франківської області винесла оскаржуване рішення. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість по операціях із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення за №0021001700 від 24.10.2011 року правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач є субєктом підприємницької діяльності фізичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та з 03.11.2003 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

12.10.2011 року Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за березень та квітень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №1921/17-0/НОМЕР_1 від 12.10.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пунктів 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень-квітень 2011 року на суму 2 822,00 грн. (а.с. 15-23).

24.10.2011 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0021001700 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2822,00 грн. (а.с. 24).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

При складанні акта перевіряючим, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2011 року та квітень 2011 року, встановлено, що у березні та квітні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював господарські операції по придбанню у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей замок ящичний (210 штук) та труба б/у 108 (1,65 тонн) на загальну суму 16 930,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2 822,00 грн. В акті перевірки перевіряючим по податкових накладних за №004 та №03041 виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 1666,67 грн. та в розмірі 1155,00 грн. відповідно за березень-квітень 2011 року по операціях із придбання позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вищевказаного товару. Причиною такого виключення стали висновки Державної податкової інспекції про відсутність поставок товарів, оскільки укладення угоди здійснено без мети настання реальних наслідків. В акті зафіксовано, що за результатами проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції даного субєкта підприємницькою діяльності не є його господарською діяльністю. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від постачальника до позивача, у звязку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В ході зустрічної перевірки контрагента позивача актами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 28.07.2011 року та 12.09.2011 року Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області зроблено висновки про завищення останнім власних податкових зобовязань з податку на додану вартість у березні 2011 року на суму 25 299,77 грн. і у квітні 2011 року на суму 618283,11 грн. та завищення суми власного податкового кредиту із вказаного виду податку в розмірі 25 100,00 грн. і в розмірі 605264,40 грн. відповідно, в тому числі і по господарських операціях із позивачем (а.с. 45-52, 53-61). Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області встановлено, що замки ящичні та труби б/у, які придбав позивач у підприємця ОСОБА_4, у березні і квітні 2011 року були поставлені останньому товариством з обмеженою відповідальністю Технострой-99та товариством з обмеженою відповідальністю ДІП Електрік. Такою перевіркою не встановлено факту безпосередньої передачі підприємцю ОСОБА_4 зазначених товарів від вказаних товариств. Крім того, Державна податкова інспекція в Косівському районі Івано-Франківської області в ході проведення аналізу матеріалів по податкової звітності, реєстраційних документів, звітів товариств з обмеженою відповідальністю Технострой-99та ДІП Електріквстановлено відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарі (робіт, послуг). Такі висновки Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області зроблені на підставі даних актів позапланових невиїзних перевірок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (товариство з обмеженою відповідальністю Технострой-99) і Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва (товариство з обмеженою відповідальністю ДІП Електрік), відсутності постачальників (контрагентів) по другому ланцюгу за місцем їх реєстрації у м. Миколаєві і м. Києві, та звітності таких платників податків, поданої ними в органи державної податкової служби.

При відсутності поставки товарів від товариств з обмеженою відповідальністю Технострой-99та ДІП Електрікдо підприємця ОСОБА_4, перевіряючі Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області не підтвердили факт передачі товару від продавця (ОСОБА_4) до покупця (ОСОБА_1).

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, зазначено, що правочини фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за березень-квітень 2011 року, в тому числі і з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, дані правочини відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання у зазначеного вище субєкта господарювання товарно-матеріальних цінностей замків ящичних (210 штук) та труб б/у 108 (1,65 тонн), в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 822,00 грн. в ціні сплаченої вартості товару згідно податкових накладних від 23.03.2011 року за №004 та від 03.04.2011 року за №03041.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0021001700 від 24.10.2011 року, суд дійшов висновку про протиправність даного рішення, оскільки прийняте необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

23.03.2011 року та 03.04.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 усні договори купівлі-продажу товару, а саме: замків ящичних (210 штук) та труб б/у 108 (1,65 тонн).

На виконання вказаних договорів купівлі-продажу товар замки ящичні (210 штук) та труби б/у 108 (1,65 тонн) за кошти позивача були йому поставлені та складені відповідачем відповідні видаткові і податкові накладні від 23.03.2011 року за №004 та від 03.04.2011 року за №03041 щодо продажу даного товару на загальну суму 16 930,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 2 822,00 грн. (а.с. 10, 11, 12, 13).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлені замки ящичні (210 штук) та труби б/у 108 (1,65 тонн) у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру за №62 та за №63 (а.с. 14).

В акті перевірки від 12.10.2011 року перевіряючим зроблено висновок про відсутність поставок товарів, не встановлення факту передачі товару від продавця до покупця у звязку із відсутністю товарно-транспортних накладних.

З вказаного приводу у судовому засіданні представник позивача пояснив, що у звязку із тим, що придбаний товар не був великогабаритний, позивачем здійснено його транспортування замовленим самостійно вантажним таксі, із яким розрахувався у готівковій формі, а тому товарно-транспортні накладні та шляхові листи у нього обєктивно відсутні.

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманих від контрагента-постачальника зазначених вище замків ящичних і труб, використання їх у власній господарській діяльності і відповідної реалізації таких товарів власним покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинних документів бухгалтерського і податкового обліку. Так, відповідно до видаткової і податкової накладних №13 від 28.04.2011 року позивачем відчужено товариству з обмеженою відповідальністю МЖК Експрес-24 труби б/у 108 вагою 1,65 тонн. (а.с. 79). Відповідно до видаткової і податкової накладних №5 від 13.04.2011 року та №13 від 03.03.2011 року позивачем відчужено товариству з обмеженою відповідальністю Кроно-Україназамки ящичні в загальній кількості 210 шт. (а.с. 80, 81).

Операції з приводу придбання коментованого товару у підприємця ОСОБА_4 та подальшої реалізації товариствам з обмеженою відповідальністю МЖК Експрес-24і Кроно-Українавідображені позивачем у власному податковому обліку, що підтверджується додатками №5 до податкових декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2011 року (а.с. 65, 68).

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку, що перевіряючі не вжили заходів для зясування всіх обставин, які мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, в тому числі щодо дослідження питання про товарності господарської операції по придбанню замків ящичних та труб б/у.

Судом відхиляються доводи представника позивача про двозначність у поясненнях представника позивача з приводу реалізації ним придбаного товару власним покупцям із врахуванням листів позивача від 08.09.2011 року та 19.09.2011 року (а.с. 75, 76). У представлених відповідачем копій листів позивача, згідно змісту яких придбані замки ящичні і труби станом на серпень і вересень 2011 року зберігаються на території підприємця, не міститься інформація, яка спростовує факт реалізації їх товариствам з обмеженою відповідальністю МЖК Експрес-24і Кроно-Україна. Додатковим підтвердженням відчуження товару зазначеним товариства, крім видаткових і податкових накладних №13 від 28.04.2011 року, №5 від 13.04.2011 року та №13 від 03.03.2011 року, є дані про податкові зобовязання позивача із податку на додану вартість по операціях із товариствам з обмеженою відповідальністю МЖК Експрес-24і Кроно-Україна, відображені у Розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень і квітень 2011 року (а.с. 65, 68).

Всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання замків ящичних і труб б/у є в наявності у позивача.

Досліджуючи основні доводи позивача, що стали підставою для прийняття рішення від 24.10.2011 року судом встановлено наступне.

В ході проведення відповідачем перевірки позивача щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та дотримання податкового законодавства, на запит відповідача, Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області листами від 11.08.2011 року та 13.09.2011 року направлено відповідачу акти документальних невиїзних перевірок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2011 року та квітні 2011 року.

В акті перевірки від 12.10.2011 року перевіряючим як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області, викладені 12.09.2011 року та 28.07.2011 року у актах невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Як вбачається із актів про результати невиїзних перевірок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання з податку на додану вартість у березні-квітні 2011 року за №818/17-0/НОМЕР_2 від 28.07.2011 року та за №1100/17-0/НОМЕР_2 від 12.09.2011 року, Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області зроблені висновки про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 власних податкових зобовязань з податку на додану вартість у березні 2011 року на суму 25 299,77 грн., у квітні 2011 року на суму 618283,11 грн. та завищення власного податкового кредиту із вказаного виду податку у березні 2011 року на 25100,00 грн., у квітні 2011 року на 605264,40 грн. (а.с. 45-51, 53-61).

Такі висновки Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області сформовані виходячи із результатів проведених невиїзних документальних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "Технострой-99" та товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП Електрік", що являлися основними постачальниками фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у березні-квітні 2011 року.

Так, за результатами невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Технострой-99", проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва встановлено відсутність у даного товариства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). А отже, правочини, здійснені товариством з обмеженою відповідальністю "Технострой-99" з контрагентами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Аналізуючи зміст встановлених обставин і висновків, сформованих Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Технострой-99", судом встановлено, що перевіряючими на підприємстві безпосередньо перевірка не проводилася, даних про виклик в податковий орган контрагента позивача по другому ланцюгу для надання первинних документів бухгалтерського і податкового обліку в акті перевірки не міститься. Не зазначено також і обставин щодо відмови посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Технострой-99" у наданні інформації про підтвердження чи спростування господарських операцій із підприємцем ОСОБА_4

За результатами отриманої від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва інформації по товариству з обмеженою відповідальністю "ДІП Електрік", Державна податкова інспекція у Косівському районі Івано-Франківської області дійшла висновку, що у вказаного товариства відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. А тому, на думку податкового органу фінансово-господарські взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю "ДІП Електрік" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є фіктивними, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися укладеними правочинами.

Такі висновки Державна податкова інспекція у Косівському районі Івано-Франківської області сформувала на підставі листа Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по товариству з обмеженою відповідальністю "ДІП Електрік" від 18.07.2011 року за №37511/7/23-1110 про не знаходження підприємства за місцем реєстрації, без первинних документів, що засвідчують формування податкового кредиту і виникнення зобовязань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без зясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій платника податку.

У відповідності до підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб субєкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва та Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, складено акти від 28.07.2011 року №818/17-0/НОМЕР_2, від 12.09.2011 року №1100/17-0/НОМЕР_2 та від 30.06.2011 року №2103/23-100-36813223 і сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариств з обмеженою відповідальністю "Технострой-99" і "ДІП Електрік". А тому, суд вважає, що акти невиїзної перевірки контрагента позивача підприємця ОСОБА_4 від 28.07.2011 року та від 12.09.2011 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на дані акти як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 2822,00 грн. за березень і травень 2011 року, безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки від 12.10.2011 року не заперечується того факту, що замки ящичні та труби б/у, отримані від постачальника фактично були використані позивачем у межах власного виду господарської діяльності і в подальшому реалізований контрагенту-покупцю, оскільки актом перевірки не встановлено порушень формування підприємцем ОСОБА_1 показників валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці. В акті перевірки також відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку підчас приймання, оприбуткування та використання товару, отриманого від вищевказаного постачальника.

Як зясовано судом із даних актів перевірок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 28.07.2011 року та 12.09.2011 року, на час здійснення господарських операцій з позивачем, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.03.2011 року за №100329112.

З даного приводу суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів поставки представництво інтересів у господарських відносинах здійснював сам контрагент ОСОБА_4, який надав всі необхідні документи, позивачем же в даному випадку добросовісно прийнято їх і здійснено організацію по транспортуванню товару і перевірки якості.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівустановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення неправомірних дій контрагентами, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Судом також зясовано, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, спеціальна податкова правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операцій щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а саме: замків ящичних (210 штук) та труб б/у 108 (1,65 тонн) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон повязує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори купівлі-продажу, укладені позивачем із вищевказаним контрагентом, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемним, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28.04.1978 року Про судову практику в справах про визнання угод недійснимидо угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності субєкта господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 та визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обовязкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (податкові та видаткові накладні, квитанції), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 2 822,00 грн. у березні-квітні 2011 року.

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, то є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобовязань в розмірі 2,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0021001700 від 24.10.2011 року.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області за №0021001700 від 24.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 28 (двадцять вісім) гривень 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 12.12.2011 року.