Постанова № 21788020, 18.11.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2011 р. справа № 2a-3397/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Токара В.І.

представника відповідача: відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" про стягнення податкового боргу в сумі 16150,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011 року Калуська обєднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" (надалі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 16150,68 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення підпункту 14.1.175. пункту 14 статті 14, пунктів 57.1 статті 57, пункту 152.1 статті 152, пункту 176.2 статті 176 пункту 287.3 статті 287, пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року в розмірі 27,35, з податку на доходи фізичних осіб за січень-березень 2011 року в розмірі 785,88 грн., земельного податку з юридичних осіб за січень-серпень 2011 року в розмірі 15327,03 грн. та комунального податку в розмірі 10,42 грн., всього разом у загальному розмірі 16 150,68 грн., в тому числі за основним платежем 16 119,61 грн. та пенею 31,07 грн.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що податковий борг відповідача по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 15327,03 грн., в тому числі пеня в розмірі 18,30 грн., виник за податковий період з січня по серпень 2011 року. Просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відкритому акціонерному товариству "Калуська автобаза" податковий борг в сумі 16150,68 грн. в дохід бюджету.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 30.07.1996 року виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 02.08.1996 року, та взятий на облік Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платник податків і зборів (а.с. 8).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час його дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 9.1.1., 9.1.2., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 коментованого вище Кодексу до загальнодержавних податків і зборів віднесено плату за землю, податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб.

Відповідач у відповідності до підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133, підпункту 162.1.3. пункту 162.1. статті 162, пункту 269.1. статті 269 Кодексу являється платником податку на прибуток підприємств, платником податку на доходи фізичних осіб та платником земельного податку з юридичних осіб.

Відповідно до підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що 10.05.2011 року відповідачем подано до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобовязань в сумі 25,00 грн. (а.с. 11). Однак даних зобовязань відповідачем на момент розгляду справи не виконано та несплачено.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Кодексу плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 05.08.2011 року подано податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобовязань на 2011 рік в сумі 49 894,45 грн. із розбивкою сум платежів по місяцях (а.с. 12-13). Даних зобовязань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з плати за землю за січень-серпень 2011 року становить 15 308,73 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судом встановлено, що відповідач 21.03.2011 року та 20.04.2011 року подав позивачу податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, лютий 2011 року та березень 2011 року, де ним самостійно розраховано суму податкових зобов'язань за січень 2011 року в розмірі 261,96 грн., за лютий 2011 року в розмірі 261,96 грн. та за березень 2011 року в розмірі 261,96 грн. (а.с. 14, 15, 16). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач частково сплатив, а тому на момент розгляду справи податковий борг з податку на доходи фізичних осіб становить 785,88 грн.

Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобовязання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, податку на доходи фізичних осіб за січень, лютий, березень 2011 року та плати за землю за січень-серпень 2011 року, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 та 2011 роках податкових зобовязань нараховано пеню в загальному розмірі 31,07 грн., в тому числі з комунального податку в розмірі 10,42 грн., податку на прибуток підприємства в розмірі 2,35 грн. та плати за землю в розмірі 18,30 грн. (а.с. 20, 37-46).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Такі ж вимоги визначені у Податковому кодексі України, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 якого після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4. статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю2" за №1/16 від 24.10.2001 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/189 від 28.11.2001 року (а.с. 17, 18). Податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 18). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 16150,68 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, податку на доходи фізичних осіб за січень, лютий, березень 2011 року та плати за землю за січень-серпень 2011 року, першою та другою податковими вимогами від 24.10.2001 року та 28.11.2001 року, довідкою про податковий борг відповідача за №5610/10/240 від 13.10.2011 року, а також зворотнім боком облікової картки платника станом на 13.10.2011 року та 02.11.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 10, 11, 12-13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 37-46).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" податкового боргу в сумі 16 150,68 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" (ідентифікаційний код 01268673, вул. Литвина, 13, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відкритому акціонерному товариству "Калуська автобаза" в дохід бюджету податковий борг в сумі 16150 (шістнадцять тисяч сто пятдесят) гривень 68 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 23.11.2011 року.