Постанова № 21787343, 13.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0570/13978/2011

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Крилової М.М.

суддів Кірієнко В.О., Козаченко А.В.

при секретарі Полежай Ю.В.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація України про скасування наказу, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, діє за довіреністю від 31.08.2011;

представника відповідача ОСОБА_3, діє за довіреністю від 04.05.2011;

представника третьої особи ОСОБА_4, діє за довіреністю від 07.04.2011, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» звернулось до суду із адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація України про скасування наказу.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 01.06.2011 року стало відомо, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 року №461 до позивача застосовано спеціальну санкцію індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за поданням ДПА України, з підстав наявності заборгованості за трьома зовнішньоекономічними контрактами з контрагентами АТ «Уркер Косметик» Республіка Казахстан, ФОП ОСОБА_5 Росія, ТОВ «Пілігрім» Росія. Позивачем на адресу відповідача направлений лист, який містив пояснення щодо даної ситуації, а саме обґрунтування того, що позивачем зроблено все можливе для стягнення боргу з боржників у відповідності до Українського та міжнародного законодавства та просив скасувати рішення про застосування спеціальної санкції. Відповідачем на адресу позивача спрямована відповідь, зі змісту якої стало відомо про неможливість розгляду звернення, оскільки рішення приймалось за поданням ДПА України, тому відповідачем спрямовано на адресу ДПА України запит на предмет погодження та направлення нового подання щодо зупинення такої санкції.

Позивач посилається на те, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 року №461 відносно позивача прийнятий з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем не порушено ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки положення наведеного закону передбачають, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Враховуючи, що позивачем отримано на свою користь у повному обсязі три рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТТП України, строки в цьому випадку зупинені та не можуть бути порушені.

В судовому засіданні представник позивача просив скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 року №461 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» спеціальної санкції індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що наказом від 03.08.2011 року №649 «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України» спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування, застосовану до позивача тимчасово, до 15.11.2011 року, зупинено, тому відсутній предмет спору в даному випадку. Просив відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що посилання позивача на відсутність порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у звязку зі зверненням до МКАС при ТПП України про стягнення з нерезидента заборгованості та отримання по всім сумам заборгованості рішення на свою користь є безпідставним, оскільки звернення до суду та отримання рішення про стягнення з нерезидента заборгованості лише звільняє позивача від застосування штрафних санкцій у вигляді пені у сфері ЗЕД, яка застосовується органами державної податкової служби, але не усуває сам факт порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та наявність простроченої дебіторської заборгованості. Просила відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, діє на підставі Статуту, що затверджений загальними зборами учасників 31.10.2008 року.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт від 02.03.2011 року №164/23-211/30415558.

Як зазначає представник третьої особи у письмових запереченнях та під час розгляду справи, загальна сума простроченої дебіторської заборгованості, яка встановлена актом перевірки, станом на 01.04.2011 року становить 247,9 тис. дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

У відповідності до статті 35 наведеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосована, зокрема, така спеціальна санкція, як індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Санкція застосовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням, зокрема, органів державної податкової служби.

Представник третьої особи зазначає, що факт наявності за позивачем простроченої дебіторської заборгованості стали підставою того, що ДПА у Донецькій області направило на адресу ДПА України подання ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, в якому відображені пропозиції щодо застосування до ТОВ «Українські промислові ресурси» спеціальної санкції «режиму індивідуального ліцензування» за порушення вимог валютного законодавства.

Так, як відомо з матеріалів справи, Державною податковою адміністрацією України на адресу Міністерства економіки України надіслане подання від 26.04.2011 року №5067/5/22-6016 щодо застосування до позивача спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом Міністерства економіки України від 27.05.2011 року №461 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» застосовано спеціальну санкцію індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. За порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 14.11.2006 №03/07, укладеного з ТОВ «Пилигрим», від 25.12.2007 року №10/08, укладеного з АТ «Укркер Косметик», від 08.12.2005 №05/06, укладеного з ІП «ОСОБА_5».

Суд вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням положень законодавства, з огляду на наступне.

Порядок застосування Міністерством економіки України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначено Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим наказом Міністерства економіки України N 52 від 17.04.2000 року (далі - Положення N 52).

Згідно пп. 1.1, 1.2 Положення N 52, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України та Національного Банку України. Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Таким чином, із змісту наведеної норми права випливає, що для застосування індивідуального режиму ліцензування необхідною умовою є встановлення наявності порушення позивачем Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаних з ним закони України або порушення валютного, митного, податкового, іншого законодавства. Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як доказ порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» представники відповідача та третьої особи посилаються на акт перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 02.03.2011 року №164/23-211/30415558, яким, за їх твердженням, встановлені та документально підтверджені зазначені порушення.

Суд не приймає таке посилання відповідача та третьої особи з підстав того, що відповідно до ст. 86 п.1 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. В розумінні Податкового кодексу України актом є документ, в якому викладаються результати перевірки у вигляді висновків, тобто акт перевірки повинен мати легітимну можливість підтвердити наявність або відсутність порушень, вичавлених такою перевіркою.

Судом під час розгляду справи досліджувався акт перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 02.03.2011 року №164/23-211/30415558, висновки якого не містять посилань на встановлення порушень позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Вище наведене вказує на те, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька не зафіксовано та не підтверджено документально наявність самого факту порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», про який стверджує відповідач та третя особа.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом. Таким чином, суд не може покладати відповідальність на відповідача за не достовірність інформації, вказаної в поданні.

Частини 12 ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлюють, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Тобто, законодавець передбачає можливість скасування дії санкцій у разі, зокрема, застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України.

Позивачем на адресу відповідача надіслане клопотання з вимогою скасувати застосування індивідуального режиму ліцензування з підстав наявності рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТТП України, якими стягнуто з ТОВ «Пилигрим», АТ «Укркер Косметик», ІП «ОСОБА_5» на користь позивача сум на виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Положення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення якої інкримінується позивачу, встановлює, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

З наведеного виходить, що висновки відповідача та третьої особи про порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є помилковими, з підстав того, що строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупинені.

Крім того, відповідач у наданих суду письмових поясненнях та під час розгляду справи фактично не заперечує факт недоцільності застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування, підтвердивши це зверненням до ДПА України з листом щодо доцільності скасування дії спеціальної санкції. ДПА України, в свою чергу, тимчасово зупинивши дію спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування, підтверджує, що ТОВ «Українські промислові ресурси» здійснені необхідні заходи щодо усунення порушень законодавства України та застосовані відповідні практичні заходи.

Суд приходить до переконання, що оскаржуваний наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 року №461 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» спеціальної санкції індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності прийнятий відповідачем необґрунтовано, оскільки в процесі прийняття рішення субєктом владних повноважень були допущені порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 3 ст. 2, ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не добросовісно.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частина 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення. З огляду на це, суд вважає, що відповідачі не виконали вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень та вчинених дій, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація України про скасування наказу - задовольнити повністю.

Скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 року №461 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» спеціальної санкції індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 13 жовтня 2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Крилова М.М.

Судді Козаченко А.В. Кірієнко В.О.