Постанова № 21787275, 30.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/9784/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год. 20хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Алабушев О.В.,

від відповідача: Ярова С.Е., Пахомова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Мідас-Фудз» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення рішення,-

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Мідас-Фудз», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0001072341 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 159385,75грн., з якої основний платіж 127115,00грн. і штрафна санкція у розмірі 32270,75грн., №0001082341 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 213785,00грн., з якої основний платіж 171028,00грн. і штрафна санкція 42757,00грн., від 23.05.2011 року №0000921740/0 яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3872,88грн., з якої основний платіж 3095,90грн. і штрафна санкція у розмірі 776,98грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що як вбачається із договорів, які були складені між позивачем та ТОВ «Штудіан» і ТОВ «Зета-Фін» їх змісти не суперечать ні актам цивільного законодавства, ні моральним засадам суспільства. Угоди укладені між юридичними особами, які створені та зареєстровані в установленому законом порядку. На час укладення договорів ні одно із юридичних осіб не були обмежені в цивільній правосубєктності, не було знято з Єдиного державного реєстру, і як слідство мало необхідний обєм цивільної дієздатності. Позивач зазначає, що спірні договори були укладені в письмовій формі. Ніяких порушень відносно форми укладення договорів сторонами не допущено. Договори між позивачем та ТОВ «Штудіан» і ТОВ «Зета-Фін» були направлені на реальне настання правових наслідків, оскільки на підставі цих договорів проводилася поставка і відгрузка муки, проводилися розрахунки, що підтверджено накладними і платіжними дорученнями. Таким чином, всі вимоги, які передбачені законодавством для визнання договорів дійсними, додержанні.

При укладенні договорів, а також у ході їх виконання ми не маємо можливості перевірити, наскільки правильно оформлюються документи по податковій звітності контрагентами за договорами, в якому стані находиться їх документація, їх фінансовий стан. Укладені договори контрагентами виконувались у відповідності з умовами договорів.

При таких обставинах позивач абсолютно обґрунтовано відображав в податковій звітності валові витрати і зазначали прибуток, та ніяких порушень при розрахунку податку на прибуток і податку на додану вартість підприємством не допущено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення (а.с.232), у яких зазначили, що була проведена планова виїзна перевірка ПП «Мідас-Фудз» з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства по податку на прибуток, по податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. У ході перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Штудіан» укладено договорі про дослідження ринку збуту/придбання борошна з метою укладення договорів. Листом від 09.03.2011 року до Словянської ОДПІ від ДПІ у Печерському районі надійшов акт від 09.03.2011 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Штудіан». В ході перевірки не надано: повний звіт про кількість укладених договорів; відсутня інформація про покупців та постачальників з якими за допомогою виконавця було укладено договори; не надано посвідчення про відрядження директора до м. Київ для укладення договору. Таким чином, підприємством на порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 1 кварталі 2010 року в наслідок складання нікчемного правочину з ТОВ «Штудіан» були завищені валові витрати на суму 26283,00грн. Крім того, між позивачем і ТОВ «Зетта-Фін» укладено договір купівлі-продажу борошна в асортименті відповідної якості. До перевірки підприємством не надано документи, які засвідчують відповідну якість борошна на підставі умов цього Договору. Товарно-транспортні накладні, або інші документи, які підтверджують перевезення борошна, до перевірки не надавались. На підприємстві транспортні засоби відсутні. Таким чином, підприємством на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок складання нікчемного правочину з ТОВ «Зетта-Фін» були завищені валові витрати на суму 622633,00грн.

В результаті допущених порушень законодавства внаслідок укладених нікчемних договорів з ТОВ «Зетта-Фін» та ТОВ «Штудіан», підприємством завищено суму податкового кредиту у розмірі 129790,00грн.

При перевірці рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» встановлено що грошові кошти по авансовим звітам, підприємством були виплачені на заробітну карту робітника. Суми виплачених добових та сума білетів на авіа переліт не були включені до загальнооподатковуваного доходу вказаного робітника та не повернуті у встановлений строк.

Крім того до складу податкових зобовязань та фінансових санкцій як з податку на прибуток, з податку на додану вартість так і з податку з доходів фізичних осіб, крім зобовязань по взаємовідносинам з ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Зетта-Фін», входять податкові зобовязання та фінансові санкції по господарським відносинам з ТОВ «Агромат-Тур», громадянкою ОСОБА_4, та за авансовими звітами директора ОСОБА_5 та сума податкових зобовязань, визначених підприємству у звязку з порушенням ним п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Мідас Фудз» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області 12.09.2005 року №10003299479, ідентифікаційний код 33705066, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєсту юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.90), довідкою АБ №377241 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.92).

Словянською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток, по податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 06.05.2011 року №1935/23-3/33705066 (а.с.11).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 171155,00грн., у тому числі по періодах: І квартал 2008 року у сумі 127,00грн., І півріччя 2008 року у сумі 259,00грн., 3 квартали 2008 року у сумі 395,00грн., рік 2008 року у сумі 933,00грн., і квартал 2010 року 46227,00грн., І півріччя 2010 року у сумі 166492,00грн., 3 квартали 2010 року у сумі 166492,00грн., рік 2010 у сумі 170222,00грн.;

п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податок на додану вартість на загальну суму 1968,00грн., в т.ч. по періодах: січень 2008 року у сумі 150,00грн., лютий 2008 року у сумі 172,00грн., березень 2008 року у сумі 163,00грн., квітень 2008 року у сумі 200,00грн., травень 2008 року у сумі 200,00грн., червень 2008 року у сумі 134,00грн., липень 2008 року у сумі 158,00грн., серпень 2008 року у сумі 156,00грн., вересень 2008 року у сумі 232,00грн., жовтень 2008 року у сумі 87,00грн., листопад 2008 року у сумі 158,00грн., грудень 2008 року у сумі 158,00грн., завищено відємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 3232,00грн., в т.ч. по періодах: лютий 2010 року у сумі 2406,00грн., квітень 2010 року у сумі 296,00грн., травень 2010 року у сумі 530,00грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 129083,00грн., в т.ч. по періодах: лютий 2010 року у сумі 2819,00грн., березень 2010 року у сумі 31088,00грн., квітень 2010 року у сумі 51129,00грн., травень 2010 року у сумі 43928,00грн., червень 2010 року у сумі 119,00грн.;

п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в звязку з чим занижено податок з доходу фізичних осіб на суму 3095,90грн., у т.ч. по періодах: січень 2010 року у сумі 903,55грн., лютий 2010 року у сумі 42,35грн., березень 2010 року у сумі 31,77грн., квітень 2010 року 1738,81грн., травень 2010 року у сумі 26,47грн., вересень 2010 року у сумі 352,95грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Штудіан» - угода від 19.02.2010 року №19/02/10, з ТОВ «Зетта-Фін» - угода від 23.02.2010 року №23/02/10 які не спричинили реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0001072341 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 159385,75грн., з якої основний платіж 127115,00грн. і штрафна санкція у розмірі 32270,75грн., №0001082341 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 213785,00грн., з якої основний платіж 171028,00грн. і штрафна санкція 42757,00грн., від 23.05.2011 року №0000921740/0 яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3872,88грн., з якої основний платіж 3095,90грн. і штрафна санкція у розмірі 776,98грн. (а.с.7-9).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемних правочинів та наявності наданих послуг за договорами надання послуг від 19.02.2010 року №19/02/10 укладеного між позивачем та ТОВ «Штудіан» і купівлі-продажу товарів від 23.02.2010 року №23/02/10 укладеного між позивачем та ТОВ «Зетта-Фін». Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 26283,00грн. в 1 кварталі 2010 року, за операцією з ТОВ «Штудіан» та в сумі 622633,00грн. за операцією з ТОВ «Зетта-Фін».

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів від 19.02.2010 року №19/02/10 про надання послуг та від 23.02.2010 року №23/02/10 купівлі-продажу товарів, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Штудіан» (Виконавець) укладено договір №19/02/10 від 19.02.2010року (а.с.100).

Предметом договору є проведення роботи Виконавцем по дослідженню ринку збуту/придбання товару з метою укладення договорів, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю проведену роботу. В п.1.2 договору зазначено, що обєктом збуту/придбання є наступний товар: борошно пшеничне, житнє різного ґатунку.

Відповідно до п.3.1 договору виконана робота оформлюється Виконавцем у вигляді звітів та рекомендацій у вільній формі/усно. П.3.2 передбачено, виконана робота передається Виконавцем замовнику, при цьому складається та підписується Акт приймання-передачі робіт, який підтверджує факт виконання Виконавцем своїх договірних обовязків. В п.4.1 договору передбачені умови розрахунків, за виконання доручення протягом 10 календарних днів Замовник сплачує Виконавцю 1%-5% від суми придбаних та реалізованих товарів, відповідно до укладених договорів Замовником при участі Виконавця. Згідно п.6.1 договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.03.2010 року.

На виконання п.2.1 договору між сторонами було складено звіт від ТОВ «Штудіан» про виконання обовязків по вказаному договору від 31.03.2010 року, в якому зазначено, що «Замовником» був укладений договір з постачальником ТОВ «Агро Лідер», за яким в період з 23.02.2010 року по 19.03.2010 року «Замовником» придбані товари ТОВ «Агро Лідер» мука пшенична вищого ґатунку кількістю 87350кг за ціною 2,10грн., мука пшенична першого ґатунку кількістю 88000кг за ціною 1,74грн.

Також за участю «Виконавця» «Замовником» укладені договори з покупцями ТОВ «Техноком» м. Харків та ТОВ «А.С.А.» м. Словянськ, по яким за період з 23.02.2010 року по 22.03.2010 року «Замовником» були реалізовані товари: мука пшенична вищого ґатунку кількістю 87350кг за ціною 2,14грн. та 2,17грн., мука пшенична першого ґатунку кількістю 88000кг за ціною 2,15грн., мука житня кількістю 50000кг за ціною 2,10грн.

Загальний обєм закупок в грошовому вираженні склав 336555,00грн. та загальний обєм продаж в грошовому вираженні склав 481784,00грн.

Сторони зазначили, що цей звіт підтверджує виконання доручення Виконавцем в повному обсязі.

Також позивачем надано акт №1 про надання послуг від 31.03.2010 року, в якому зазначено, що за період з 19.02.2010 року по 31.03.2010 року були придбані та реалізовані товари (мука) на суму 630755,00грн. з урахуванням ПДВ. Та сторони прийшли до згоди, що сума винагороди Виконавця за виконані доручення складає 31540,00грн в т.ч. ПДВ 5256,67грн.(а.с.103).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунок-фактура №9-3103 від 31.03.2010 року, податкова накладна №9-3103 від 31.03.2010 року на суму 31540,00грн., в т.ч. ПДВ 5256,67грн.

Суд враховує, що позивачем надано до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Штудіан» як платника податку на додану вартість (а.с.106).

Оплата за надані послуги була здійснена шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок ТОВ «Штудіан» платіжним дорученням №306 від 06.04.2010 року у розмірі 31540,00грн., в т.ч. ПДВ 5256,67грн. (а.с.144).

Відповідач обґрунтовує свою правову позицію тим, що здійснено відповідні заходи з метою проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Штудіан» з питань перевірки відомостей, отриманих від ПП «Мідас-Фудз». Відповідно до акту від 09.03.2011 року №1263/2311/36147815 працівниками міжрайонної та міжрегіональної координації було здійснено інформативну перевірку фактичного місця знаходження ТОВ «Штудіан», в результаті якої встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт з питання перевірки юридичного та фактичного місцезнаходження від 27.04.2010 року №2211/23-11/36147815. Крім того облікову справу ТОВ «Штудіан» вилучено 15.07.2010 року СУ ГУМВС у м. Києві, кримінальна справа №06-10943. 03.12.2010 року порушено провадження по справі №46/545Б про банкрутство. Інформація щодо проведеної перевірки відповідно до закриття підприємства відсутня.

Так відповідач робить висновок, якщо підприємством перераховуються кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат та, як наслідок заниження обєкту оподаткування податком на прибуток, несплати податку, такі його дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Податковим органом за цією угодою встановлено завищення валових витрат у 1 кварталі 2010 року у сумі 26283,00грн., що привело до заниження податку на прибуток у розмірі 6571,00грн.

Вище перелічені первинні документи не мають наведені реквізити первинного документа, не відображено зміст та обсяг господарської операції через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину та дослідження первинних документів обґрунтував свою позицію тим, що на підставі наданих для перевірки документів не можливо визначити фактичну вартість отриманих послуг, підтвердити факт отримання даних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з висновками податкового органу стосовно не підтвердження первинними документами господарської операції з ТОВ «Штудіан».

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Зетта-Фін» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №23/02/10 від 23.02.2010 року.

Предметом договору є зобовязання Продавця поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.4.1 оплата поставного товару здійснюється по факту поставки товару протягом 10 банківських днів або по попередній оплаті. Оплата може буди здійснена як в безготівковій та в готівковій формі розрахунку. Ціна договору (п.4.3) згідно виписаних Продавцем накладних або рахунків.

Згідно з п.5.1 договору поставка здійснюється автотранспортом Покупця за рахунок коштів Покупця.

Пунктом поставки товару по даному договору є ПП «Мідас Фудз». Термін дії договору до 30.12.2010 року. (а.с.145).

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- рахунок-фактура №2413 від 24.02.2010 року, видаткова накладна №2413 від 24.02.2010 року, податкова накладна №2413 від 24.02.2010 року - на муку житню обойну 7000кг, муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн., в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с.153,154,206);

- рахунок-фактура №2836 від 04.03.2010 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 04.03.2010 року, податкова накладна №2836 від 04.03.2010 року про надання транспортних послуг на загальну суму 25600,00грн., в т.р. ПДВ 4266,67грн. (а.с.155,156,205);

- рахунок-фактура №2941 від 09.03.2010 року, видаткова накладна №2941 від 09.03.2010 року, податкова накладна №2941 від 09.03.2010 року - на муку житню обойну 10000кг, муку житню обдирну 10000кг на загальну суму 41800,00грн., в т.р. ПДВ 6966,67грн. (а.с.157,158,204);

- рахунок-фактура №3404 від 22.03.2010 року, видаткова накладна №3404 від 22.03.2010 року, податкова накладна №3404 від 22.03.2010 року - на муку житню обойну 7000кг, муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн., в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с.159,160,203);

- рахунок-фактура №3841 від 31.03.2010 року, видаткова накладна №3841 від 31.03.2010 року, податкова накладна №3841 від 31.03.2010 року - на муку житню обойну 8000кг, муку житню обдирну 12000кг на загальну суму 41800,00грн., в т.р. ПДВ 6966,67,00грн. (а.с.161,162,202);

- рахунок-фактура №4125 від 08.04.2010 року, видаткова накладна №4125 від 08.04.2010 року, податкова накладна №4125 від 08.04.2010 року - на муку житню обойну 7000кг, муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн., в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с.163,164,195);

- рахунок-фактура №4384 від 14.04.2010 року, видаткова накладна №4384 від 14.04.2010 року, податкова накладна №4384 від 14.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.165,166,196);

- рахунок-фактура №4726 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №4726 від 23.04.2010 року, податкова накладна №4726 від 23.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.167,168,197);

- рахунок-фактура №4832 від 27.04.2010 року, видаткова накладна №4983 від 30.04.2010 року, податкова накладна №4832 від 27.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.169,170,199);

- рахунок-фактура №4831 від 27.04.2010 року, видаткова накладна №4982 від 30.04.2010 року, податкова накладна №4831 від 27.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.171,172,198);

- рахунок-фактура №5023 від 30.04.2010 року, видаткова накладна №5023 від 30.04.2010 року, податкова накладна №5023 від 30.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.173,174,200);

- рахунок-фактура №5024 від 30.04.2010 року, видаткова накладна №5024 від 30.04.2010 року, податкова накладна №5024 від 30.04.2010 року - на муку житню обойну 10000кг, муку житню обдирну 10000кг на загальну суму 41800,00грн., в т.р. ПДВ 6966,67,00грн. (а.с.175,176,201);

- рахунок-фактура №5480 від 13.05.2010 року, видаткова накладна №5480 від 13.05.2010 року, податкова накладна №5480 від 13.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.177,178,1890);

- рахунок-фактура №5685 від 19.05.2010 року, видаткова накладна №5685 від 19.05.2010 року, податкова накладна №5685 від 19.05.2010 року - на муку житню обойну 7000кг, муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн., в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с.187,188,190);

- рахунок-фактура №5890 від 25.05.2010 року, видаткова накладна №5890 від 25.05.2010 року, податкова накладна №5890 від 25.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.185,186,191);

- рахунок-фактура №6050 від 28.05.2010 року, видаткова накладна №6050 від 28.05.2010 року, податкова накладна №6050 від 28.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.183,184,192);

- рахунок-фактура №6125 від 31.05.2010 року, видаткова накладна №6125 від 31.05.2010 року, податкова накладна №6125 від 31.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.181,182,194);

- рахунок-фактура №6126 від 31.05.2010 року, видаткова накладна №6126 від 31.05.2010 року, податкова накладна №6126 від 31.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.179,180,193).

Цими документами підтверджується, що в лютому-травні 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін» було поставлено позивачу товару на загальну суму 747200грн., у т.р. ПДВ 124533,38грн.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Зетта-Фін» згідно наступних платіжних доручень: №261 від 04.03.2010 року у сумі 31500,00грн. у т.ч. ПДВ 5250,00грн., №260 від 04.03.2010 року у сумі 25600,00грн. у т.ч. ПДВ 4266,67грн., №295 від 26.03.2010 року у сумі 73150,00грн. у т.ч. ПДВ 12191,67грн., №328 від 27.04.2010 року у сумі 94160,00грн. у т.ч. ПДВ 15693,33грн., №327 від 27.04.2010 року у сумі 167310,00грн. у т.ч. ПДВ 27885,00грн., №356 від 25.05.2010 року у сумі 47080,00грн. у т.ч. ПДВ 7846,67грн., №357 від 25.05.2010 року у сумі 47080,00грн. у т.ч. ПДВ 7846,67грн., №355 від 25.05.2010 року у сумі 31350,00грн. у т.ч. ПДВ 5225,00грн., №353 від 14.05.2010 року у сумі 135960,00грн. у т.ч. 22660,00грн. (а.с.207-215).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 653190,00грн., у т.р. ПДВ 108865,00грн.

Як зазначено податківцями, підприємством при здійсненні нікчемного правочину купівлі-продажу завищено валові витрати на суму 601300,00грн. та за отримані транспортні послуги на суму 21333,00грн.

Позивач надав суду пояснення , в яких зазначив, що постачання здійснювалося в мішкотарі (по 50кг) автотранспортом ТОВ «Зетта Фін» за рахунок позивача, тобто в ціну товару була включена вартість доставки. Доставка здійснювалася за адресою Донецька обл.., м. Словянськ, пер. Богомольця, 68.

Податківці в акті перевірки зазначають, що провести невиїзну документальну перевірку ТОВ «Зетта-Фін» неможливо у звязку з тим, що згідно бази АІС РПП ТОВ «Зетта-Фін» визнано банкрутом. Згідно бази даних місцезнаходження підприємства юридична та фактична адреса є 1042 м. Київ, вул. Патрісія Лумумби, б.13. За даними первинних документів, наданих позивачем до перевірки, адреса підприємства ТОВ «Зетта-Фін» м. Київ, вул. Кіквідзе, б.12, не відповідає державній реєстрації.

Ця сама адреса вказана і в первинних документах попереднього контрагента ТОВ «Штудіан».

ДПІ у Печерському районі м. Києва 28.03.2011 року за №8865/7/23-1110 надано додаткову інформацію: чисельність працюючих 1 особа (директор підприємства), відкрито ліквідаційну процедуру постанова господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року у справі №46/544б. За даними декларацій з податку на прибуток валовий дохід складав 0грн. за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, основні фонди відсутні.

Суд враховує, що ТОВ «Зетта-Фін» зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100139693 від 16.09.2008 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін» зареєстроване юридичною особою Печерською районною у місті Києві Державній адміністрації 08.09.2008 року №10701020000034379, ідентифікаційний код 36147841, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки №190213 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.148-150).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Податківцями зазначено, враховуючи те, що у ТОВ «Зетта-Фін» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частин 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди є нікчемними. Таким чином, на думку відповідача, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи по взаємовідносинам з ТОВ «Зетта-Фін», є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину договору купівлі-продажу товару від 23.02.2010 року №23/02/10 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки, накладні (видаткові, податкові) мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб позивача, відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Зетта - Фін», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Аналіз наданих документів та договору з ТОВ «Зетта - Фін» свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірним.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижені валові доходи на загальну суму 1764,00грн. та привело до нарахування податку на прибуток у сумі 441,00грн. і штрафної санкції 110,25грн., а саме відповідно до виписок банку грошові кошти внесені директором підприємства ОСОБА_4 на загальну суму 11664,00грн., будь які договори не укладались, за даними первинних документів грошові кошти не повертались, ОСОБА_4 на підприємстві не працює. По даному питанню позивачем будь-які обґрунтування неправомірності нарахування та документи в підтвердження, до суду не надавалися.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищені валові витрати на загальну суму 30611,00грн., що привело до нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 7652,75грн. і штрафної санкції у сумі 1913,19грн., а саме позивачем у перевіреному періоді придбано авіа квітки на загальну суму 30610,80грн. у ТОВ «Агромат-Тур». Причиною списання, за даними підприємства, є посвідчення про відрядження. Підприємством не надано до перевірки будь-які підтвердження, що понесені витрати мають відношення до підготовки, організації, продажу товарів. До суду позивачем не надані обґрунтування та підтверджуючи докази використання проведених операцій у власній господарській діяльності і не доведено неправомірність нарахування сум податку.

За даними підприємства у 2 кварталі 2010 року занижено валові витрати на суму 13933,33грн. по накладній №16062 від 16.06.2010 року від ТОВ «Зетта-Фін» за поставку борошна житнього. Перевіркою встановлено, що у червні 2010 року взаємостосунків між позивачем та ТОВ «Зетта-Фін» не було. У періоді рік 2010 року підприємством збільшено валові витрати відповідно до вказаної накладної не в повному обсязі на суму 12327,00грн. Позивачем в цій частині обґрунтування не надані, підтверджуючи документи теж не надані.

В акті перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати на загальну суму 690,00грн., в результаті чого нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 172,50грн. і штрафна санкція 43,13грн., а саме до перевірки ПП «Мідас-Фудз» надані звіти про використання коштів, наданих на відрядження, які складені директором ОСОБА_5, але не надані документи, які підтверджують такі понесені витрати, а саме не надано посвідчення про відрядження, звіти про виконану роботу ті інше. У ході судового розгляду справи позивачем також не надано обґрунтування неправомірності нарахування податку на прибуток та докази, які це підтверджують.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання частково з податку на прибуток у сумі 152096,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 38023,00грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення №0001082341 від 26.05.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.4.1.6 п.4.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 213785,00грн., у тому числі за основним платежем 171028,00грн., за фінансовими санкціями 42757,00грн. (а.с.8), підлягає визнанню недійним частково, а саме в сумі 190120,00грн., з якої основний платіж 152093,00грн. та штрафна санкція 38023,00грн., а позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення №0001072341 від 26.05.2011 року, яким позивачу за порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 159385,75грн., у тому числі за основним платежем 127115,00грн., за фінансовими санкціями 32270,75грн. (а.с.7) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ТОВ «Зетта-Фін» товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 123707,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0001072341 від 26.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість 159385,75грн., з якої основний платіж 127115,00грн. та штрафна санкція у розмірі 32270,75грн., підлягає визнанню недійсним частково, а позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 152665,00грн., з якої основний платіж 121739,00грн та штрафна санкція 30926,00грн.

Відповідно до п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

В п.3.4 ст.3 вказаного закону вказано, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

В судовому засіданні позивачем не надано жодних документів, які підтверджують добові витрати та спростовують висновки акту перевірки.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.79 цього кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.

В процесі розгляду справи позивачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, позивачем не надавалося.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0001072341 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 159385,75грн., з якої основний платіж 127115,00грн. і штрафна санкція у розмірі 32270,75грн., від 26.05.2011 року яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 213785,00грн., з якої основний платіж 171028,00грн. і штрафна санкція 42757,00грн., від 23.05.2011 року №0000921740/0 яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3872,88грн., з якої основний платіж 3095,90грн. і штрафна санкція у розмірі 776,98грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Мідас-Фудз» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0001072341 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 159385,75грн., з якої основний платіж 127115,00грн. і штрафна санкція у розмірі 32270,75грн., №0001082341 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 213785,00грн., з якої основний платіж 171028,00грн. і штрафна санкція 42757,00грн., від 23.05.2011 року №0000921740/0 яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3872,88грн., з якої основний платіж 3095,90грн. і штрафна санкція у розмірі 776,98грн., задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011 року №0001072341 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 152665,00грн., з якої основний платіж 121739,00грн. та штрафна санкція у розмірі 30926,00грн., №0001082341 в частині визначення податку на прибуток у розмірі 190120,00грн., з якого основний платіж 152096,00грн. та штрафна санкція 38024,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мідас-Фудз» (84100 Донецька обл., м. Словянськ, вул. Свободи, буд.13 кв.74, ЄДРПОУ 33705066) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 30 вересня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 05 жовтня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.