Постанова № 21787122, 11.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/11621/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Толстолуцької М.М.

при секретарі                                                  Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» (м. Дзержинськ)

до

Управління Пенсійного Фонду України в місті Дзержинськ Донецької області (м. Дзержинськ)

про

визнання недійсним рішення Пенсійного Фонду про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №58 від 01.07.11р.

за участю представників сторін:

від позивача:           не з`явився

від відповідача: ОСОБА_1 – за довіреністю

Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Дзержинськ Донецької області про визнання недійсним рішення Пенсійного Фонду про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №58 від 01.07.11р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте через відділ діловодства Донецького окружного адміністративного суду надав лист в якому просить розглянути справу без участі представника позивача у зв`язку зі знаходженням його на лікарняному.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові запереченням на позов в яких просить відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що фінансові санкції та пеня були застосовані до боржника за зобов`язання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та підлягають сплаті позивачем.

Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, –

В С Т А Н О В И В :

11 липня 2011 року Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» звернувся до відповідача з позовом, який обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Господарським судом Донецької області ухвалою від 16 липня 2010 року введена процедура санації Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» строком на шість місяців до 16 січня 2011 року. Ухвалою господарського суду від 17.01.11р. продовжено строк процедури санації Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до 16.03.11р. Процедура санації 02.06.11р. була продовжена ухвалою господарського суду Донецької області строком до 16.01.12р. Відповідач у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосував до позивача фінансові санкції та нарахував штраф та пеню за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків. Проте, на думку позивача, таке нарахування є неправомірним, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то відповідно до частини 4 статті 12 Закону у період дії мораторію неустойка (штраф, пеня) за неналежне виконання зобов’язань не нараховуються.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за номером 34686338. Позивач взятий на облік як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

1 липня 2011 року на адресу позивача надійшло рішення управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області №58 від 01.07.11р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органом Пенсійного фонду України в сумі: штраф 25461,55 грн. , пеня 1782,32 грн. за період з 21.02.11р. по 28.02.11р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 4 вересня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Господарським судом Донецької області ухвалою від 16 липня 2010 року введена процедура санації Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» строком на шість місяців до 16 січня 2011 року. Ухвалою господарського суду від 17.01.11р. продовжено строк процедури санації Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до 16.03.11р. Процедура санації 02.06.11р. була продовжена ухвалою господарського суду Донецької області строком до 16.01.12р.

Спірним в даній справі є питання про те, чи правомірно відповідачем застосовані фінансові санкції та пеня взагалі та з огляду на приписи частини 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-XIV, далі –Закон України №2343), Господарським процесуальним кодексом України (далі –ГПК), іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України №2343 кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види.

Зазначеною правовою нормою встановлено два види кредиторів, зокрема конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, та поточні кредитори –кредитори за вимогами боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону України №2343 термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів ” (далі мораторій) визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону України №2343 мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону України №2343 дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому треба враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом України №2343.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону України №2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

За змістом статті 12 Закону України №2343 мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов’язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний із його суттю.

В даному випадку штрафні санкції та пеня застосовані за порушення вимог законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відносно поточних платежів.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство» передбачено, що відповідно до норм законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредитором у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Згідно ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області рішенням № 58 від 01.07.11р. застосувало до ДП «Дзержинськвантажтранс» фінансові санкції та нарахувало пеню на суму 27243,87 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків, за період з 21.02.11р. по 28.02.11р. Оскільки фінансові санкції та пеня застосовані до боржника за зобов'язання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, вони підлягають сплаті.

Крім вищезазначеного, мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів арбітражним керуючим у процедурах санації, мирової угоди та ліквідації. Частиною третьою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено: заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Частиною шостою цієї ж статті Закону визначено: дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. У позові ДП «Дзержинськвантажтранс» зазначено, що процедуру санації на підприємстві введено ухвалою Господарського суду України від 16.07.2010р.

Таким чином, фінансові санкції до порушника платіжної дисципліни були застосовані (01.07.11р.) вже в процедурі санації, коли заходи щодо забезпечення вимог кредиторів (мораторій) припинили свою дію.

Приймаючи викладене до уваги, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Управління Пенсійного Фонду України в місті Дзержинськ Донецької області про визнання недійсним рішення Пенсійного Фонду про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №58 від 01.07.11р. задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160-163, 167, 188, 255, 257 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Управління Пенсійного Фонду України в місті Дзержинськ Донецької області про визнання недійсним рішення Пенсійного Фонду про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №58 від 01.07.11р.- залишити без задоволення.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 11 серпня 2011 року.

Повний текст постанови складений 16 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Толстолуцька М.М.