Постанова № 21787017, 14.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. справа № 2а/0570/7259/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:не зявився

відповідача:ОСОБА_1 (дов.)

ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.01.2011р. №0000012343/0-5

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» (надалі позивач, ТОВ «Спецтехвпровадження») звернулось до суду з адміністративним позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Шахтарська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.01.2011р. №0000012343/0-5.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів по господарським операціям позивача з ТОВ «Укрспецстройтранс», вважаючи ці висновки необґрунтованими такими, що ґрунтуються на припущеннях.

В судовому засіданні від 14.07.2011р. представник позивач позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки акту перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010 щодо заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, без реального характеру угоди, внаслідок чого відповідні правочини є нікчемними обґрунтованим, а спірне рішення правомірним.

Представник відповідача в судове засідання від 14.07.2011р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «Спецтехвпровадження» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 35401010, місцезнаходження: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, провулок Трудовий, б.3, кв. 2, про що зазначено у довідці АБ №376779 з ЄДРПОУ, та є платником податку на додану вартість.

27.12.2010р. Шахтарською ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» (код за ЄДРПОУ 36615845) за період жовтень 2009р. червень 2010р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010.

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення:

- ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначений статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Спецтехвпровадження» при придбанні послуг (камеральної обробки матеріалів профільної зйомки);

- п. 1.4 ст.1, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - ТОВ «Спецтехвпровадження» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 42236,07 грн., нараховану на вартість виконаних послуг (камеральної обробки матеріалів профільної зйомки) отриманих від ТОВ «Укрспецстройтранс» у звязку з не підтвердженням факту їх реалізації при здійсненні нікчемного правочину, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ за період жовтень 2009р. червень 2010р. на загальну суму 42236,07 грн.

На підставі акту перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010, Шахтарською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17.01.2011р. №0000012343/0-5, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42236,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10559,02 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірне рішення залишено без задоволення.

Підставами для встановлення зазначених у висновках акту перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010 порушень стали наступні обставини.

Перевіряючи отримали від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька акт перевірки від 26.08.2010р. №3250/23-3/36615845, згідно якого:

- ТОВ «Укрспецстройтранс» за юридичною адресою не знаходиться;

- згідно довідки по формі 1 ДФ та розрахунків комунального податку кількість працюючих на ТОВ «Укрспецстройтранс» у періоді 4 квартал 2009р. 3 квартал 2010р. складала 1 особа;

- оскільки у ТОВ «Укрспецстройтранс» та його постачальників відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності , вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

- враховуючи те, що у ТОВ «Укрспецстройтранс» та його постачальників відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» укладена угода від 10.09.2009р. №1/09У про надання послуг по обслуговуванню господарчої діяльності із додатками № 1 та № 2 до вказаного договору, а також додаткові угоди №1 від 01.03.2010р. та №2 від 08.06.2010р.

Згідно угоди від 10.09.2009р. №1/09У були надані послуги камеральної обробки матеріалів профільної зйомки.

На виконання вказаної угоди складені акти здавання-передачі послуг: № 1 від 01.10.2009р., № 2 від 02.10.2009р., № 3 від 02.11.2009р., № 4 від 22.02.2010р., № 5 від 01.03.2010р., № 6 від 02.03.2010р., № 7 від 03.03.2010р., № 8 від 30.03.2010р., № 9 від 20.04.2010р., № 10 від 18.05.2010р., № 11 від 25.05.2010р., № 12 від 01.06.2010р., № 13 від 14.06.2010р., № 14 від 22.06.2010р., а також виписані податкові накладні на загальну суму 253416,00 грн., у тому числі 42236,07 грн. ПДВ, що включено до податкового кредиту відповідного періоду за деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2009р. червень 2010р.

Перевіряючи зазначають, що зазначені акти здавання-передачі послуг містять лише назву послуг ті їх вартість, і не розкривають суті отриманих послуг, їх зв'язок з господарською діяльністю перевіряємого субєкта господарювання.

Також, перевіряючи зазначають, що до перевірки ненадані технічні звіти, наявність яких передбачена у додатку 1 до угоди від 10.09.2009р. №1/09У, у звязку із чим перевіряючи дійшли до висновку щодо не підтвердження первинними документами факту виконання робіт.

На підставі наведено в акті перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010 зазначено, що позивачем не доведена реальність операції, зазначена угода не має очевидної господарської спрямованості і внаслідок її укладання відбувається одержання безпідставної податкової вимоги. У ТОВ «Укрспецстройтранс» відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності: відсутні основні фонди, трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, перевіряючи дійшли до висновку про те, що угода від 10.09.2009р. №1/09У не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемною.

Крім того перевіряючи посилаються на відповідь Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 03.11.2011р. № 1/05-4.2/8129, згідно якої дозвіл ТОВ «Укрспецстройтранс» на виконання робіт та експлуатацію обєктів підвищеної небезпеки не надавався.

Із наданих позивачем актів № 1 від 01.10.2009р., № 2 від 02.10.2009р., № 3 від 02.11.2009р., № 4 від 22.02.2010р., № 5 від 01.03.2010р., № 6 від 02.03.2010р., № 7 від 03.03.2010р., № 8 від 30.03.2010р., № 9 від 20.04.2010р., № 10 від 18.05.2010р., № 11 від 25.05.2010р., № 12 від 01.06.2010р., № 13 від 14.06.2010р., № 14 від 22.06.2010р. вбачається, що відповідно до договору від 10.09.2009р. №1/09У ТОВ «Укрспецстройтранс» виконав та надавав, а позивач прийняв наступні послуги згідно відповідних заявок позивача: камеральної обробки матеріалів профільної зйомки провідників стволу, стволів, стінок та зазорів безпеки стволу (головного та допоміжного стволу); камеральної обробки матеріалів комплексної топографічної зйомки діючого породного відвалу, із зазначенням відповідних обєктів (шахт).

Також позивачем надані відповідні заявки на виконання послуг №1 від 10.09.2009р., № 2 від 11.09.2009р., № 3 від 19.10.2009р., № 4 від 04.02.2010р., № 5 від 05.02.2010р., № 6 від 17.02.2010р., №7 від 18.02.2010р., № 8 від 22.03.2010р., № 9 від 02.04.2010р., № 10 від 10.05.2010р., №11 від 19.05.2010р., №12 від 25.05.2010р., № 13 від 26.05.2011р., № 14 від 14.06.2010р. із визначенням найменування, міста надання, обсягу строків та вартості послуг, а також відомості щодо вихідних даних та додаткових послуг.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що акти № 1 від 01.10.2009р., № 2 від 02.10.2009р., № 3 від 02.11.2009р., № 4 від 22.02.2010р., № 5 від 01.03.2010р., № 6 від 02.03.2010р., № 7 від 03.03.2010р., № 8 від 30.03.2010р., № 9 від 20.04.2010р., № 10 від 18.05.2010р., № 11 від 25.05.2010р., № 12 від 01.06.2010р., № 13 від 14.06.2010р., № 14 від 22.06.2010р. відповідають вимогам зазначених положень, у тому числі щодо змісту та обсягу господарських операцій, а посилання відповідача в акті перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010 щодо не розкриття суті отриманих послуг та їх звязку з господарською діяльності є необґрунтованим, оскільки таких вимог частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено.

Таким чином, акти № 1 від 01.10.2009р., № 2 від 02.10.2009р., № 3 від 02.11.2009р., № 4 від 22.02.2010р., № 5 від 01.03.2010р., № 6 від 02.03.2010р., № 7 від 03.03.2010р., № 8 від 30.03.2010р., № 9 від 20.04.2010р., № 10 від 18.05.2010р., № 11 від 25.05.2010р., № 12 від 01.06.2010р., № 13 від 14.06.2010р., № 14 від 22.06.2010р. є належними первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій за договором від 10.09.2009р. №1/09У.

Із наданої відповідачем відповіді Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 03.11.2011р. № 1/05-4.2/8129 вбачається, що ТОВ «Укрспецстройтранс» не отримувало дозвіл на виконання робіт та експлуатацію обєктів підвищеної небезпеки.

Згідно пояснень представника позивача, безпосередньо ТОВ «Укрспецстройтранс» здійснювало тільки камеральну обробку матеріалів, тобто розрахунки, а безпосередньо геолого-маркшейдерські роботи на обєктах підвищеної небезпеки, у тому числі зняття даних, виконував позивач, який має відповідний технічний персонал та дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 967.09.30-74.20.1 від 09.04.2009р.

Згідно пояснень представника відповідача, Шахтарська ОДПІ вважає, що оскільки камеральна обробка матеріалів профільної зйомки та комплексної топографічної зйомки є складовою геолого-маркшейдерськіх робіт, то ТОВ «Укрспецстройтранс» мало отримати відповідний дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки.

Відповідно до «Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631, передбачено, що геолого-маркшейдерські роботи відносяться до переліку робіт підвищеної небезпеки, на виконання яких необхідний відповідний дозвіл.

При цьому, відповідно до п.1.7 Типового положення «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. N 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 р. за N 231/10511, визначено, що робота з підвищеною небезпекою - церобота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба в професійному доборі, чи пов'язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров'ю, майну, довкіллю.

Відповідачем не надано належних обґрунтувань щодо віднесення безпосередньо камеральної обробки матеріалів профільної зйомки та комплексної топографічної зйомки до робіт з підвищеною небезпекою.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 20.06.2011р. № 1/02-3/1/4377, згідно якого «Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами» не передбачена необхідність отримання дозволу на виконання камеральної обробки матеріалів профільної зйомки провідників, стінок та вимірювання зазорів у вертикальних стволах.

При цьому зазначено, що результати виконаних робіт щодо профільної зйомки провідників ствола, стінок та вимірювання зазорів у вертикальних стволах можуть бути дійсними за вихідними даними організації,яка має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме геолого-маркшейдерських робіт.

Згідно дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 967.09.30-74.20.1 від 09.04.2009р. позивач має право виконувати геолого-маркшейдерські роботи (маркшейдерські роботи)

Таким чином, правовідносини між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» щодо замовлення, виконання та використання послуг з камеральної обробки матеріалів профільної зйомки та комплексної топографічної зйомки здійснювались з додержанням вимог законодавства щодо необхідності наявності відповідних документів дозвільного характеру.

Із акту перевірки від 26.08.2010р. №3250/23-3/36615845 вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Укрспецстройтранс» був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість; згідно довідки про включення до ЄДРПОУ ТОВ «Укрспецстройтранс» здійснює оброблення даних.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 26.08.2010р. №3250/23-3/36615845 не досліджувались господарські операції безпосередньо між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс».

Відповідачем не надано обґрунтувань неможливості проведення камеральної обробки матеріалів безпосередньо директором ТОВ «Укрспецстройтранс», також не зазначено відсутність яких саме матеріально-технічних ресурсів не дозволяє, на думку відповідача, здійснювати камеральну обробку матеріалів, з урахуванням того, що відповідні дані для здійснення розрахунків надавались позивачем, про що зазначено у вказаних заявках на надання послуг.

Також, слід зазначити, що у матеріалах справи наявні копії договорів оренди приміщення від 27.08.2009р. № 2/08 та від 27.01.2010р. 1/01 із додатковими угодами, за якими ТОВ «Укрспецстройтранс», до 31.07.2010р., передавало в оренду складські приміщення за адресою 83504, м. Донецьк, вул. Економічна, 13.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» є висновок такого про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобовязань у повному обємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення субєктом господарювання від сплати власних податкових зобовязань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у звязку з несплатою ними сум податкових зобовязань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобовязань.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у субєкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача з ТОВ «Укрспецстройтранс» при перевірці податковим органом не виявлено.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Натомість відповідачем не надано належних доказів для підтвердження встановлених в 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010 обставин, із якими відповідач повязує відсутність факту реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пояснень відповідача підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток стали висновки податкового органу про наявність нікчемної угоди у господарській діяльності позивача, що описана в Акті перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010, інших порушень відповідачем не встановлено та відповідно не надано інших заперечень щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, оскільки такі висновки Акту перевірки від 27.12.2010р. №1801/23-1/35401010 є спростованими у ході розгляду справи, то суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, Суд вбачає наявність підстав для визнання недійсним спірного рішення, як такого, що прийнято необґрунтовано та без достатніх правових підстав.

Частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції від 17 січня 2011 року №0000012343/0-5.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» (ідентифікаційний код 35401010, місцезнаходження: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, провулок Трудовий, б.3, кв. 2) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 14 липня 2011 року, повний текст виготовлено 18 липня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.