Постанова № 21786922, 24.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 р. Справа № 2а-4166/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Ричка Р.Ю.

за участю: представника позивача Савельєва М.В.

представника відповідача Крейси Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФИМ” до Криворізької митниці Державної митної служби України, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення про визначення митної вартості товару, картки відмови та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ФИМ” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Криворізької митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів №113000010/2009/000316/1 від 10.12.2009р. картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. відносно ТОВ „ФИМ” повністю; а також зобовязання Криворізької митниці визначити митну вартість товару, який було розмитнено ТОВ „ФИМ” за вантажно-митною декларацією №113050000/9/009380 від 10.12.2009р. на рівні договірної вартості товару, вказаної у вантажно-митній декларації №113050000/9/009284 від 08.12.2009р.; та зобовязання Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області повернути з державного бюджету ТОВ „ФИМ” надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 10000,00грн.

02.06.2010р. від Головного Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області надійшло клопотання з проханням замінити Головне Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

21.06.2010р. Прокуратура Дніпропетровської області надала повідомлення про вступ прокурора у справу.

17.08.2010р., 02.12.2010р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по справі надіслані клопотання про розгляд справи без участі її представника.

19.01.2011р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог за змістом якої просить скасувати рішення митного органу №113000010/2009/000316/1 від 10.12.2009р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. відносно ТОВ „ФИМ” повністю; зобовязати відповідача визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією за №113050000/9/009380 від 10.12.2009р. на рівні договірної вартості товару, вказаної у вантажно-митній декларації №113050000/9/009284 від 08.12.2009р.; зобовязати Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області повернути з державного бюджету ТОВ „ФИМ” надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 10000грн.00коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.12.2009р. Криворізькою митницею було винесено рішення №113000010/2009/000316/1 про визнання митної вартості товару, на підставі якого митним органом була складена Картка відмови №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. в прийнятті вантажно-митної декларації (ВМД) №113050000/2009/009284 від 08.12.2009р. ТОВ „ФИМ”. Зазначає, що підставою для відмови в оформленні вищевказаної ВМД стало нібито заниження позивачем митної вартості товару, який був поставлений підприємству позивача за контрактом №23-11/09 від 23.11.2009р. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Криворізькою митницею неправомірно та безпідставно був застосований резервний метод визначення митної вартості товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача, надав судові заперечення та уточнені заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, до справи надав пояснення по суті заявлених вимог та клопотання від 02.12.2010р. про розгляд справи без участі його представника.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „ФИМ” є субєктом зовнішньоекономічної діяльності.

Так, 23.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФИМ»(покупець) та Компанією „PASTURE TRADE LLP” (продавець по контракту) був укладений зовнішньоекономічний контракт №23-11/09 на поставку товару, а саме волокно штапельне синтетичне акрилове Н-3 tех 0,033/32mm. Виробником товару заявлено ВАТ «НАФТАН», завод «ПОЛІМІР», Білорусія, згідно з яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити кожну партію отриманого товару у відповідності з умовами даного контракту та додатковими угодами до нього (а.с.48-50).

На виконання умов Контракту, згідно з Додатковою угодою №2 від 01.12.2009 р. (а.с.47), Продавець поставив для позивача 15 тон акрилового волокна Н-3 tех 0,033/32 mm за ціною 1350євро за 1 тону на загальну суму 20250 євро .

Позивачем 08.12.2009р. товар заявлено до митного оформлення відповідно до вантажно-митної декларації №113050000/9/009284 за вартістю його фактичного придбання позивачем (покупцем) у продавця відповідно до контракту №23-11/09 від 23.11.2009 та додаткової угоди до нього №2 від 01.12.2009 р.(а.с.47), рахунку-фактури/invoice №049/09 від 01.12.2009р. (а.с.45), рахунку-фактури/invoice №32 від 01.12.2009р.(а.с.46). Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 20250,00євро з розрахунку 1350євро х 15тн. Митна вартість товару відповідно до ВМД №113050000/9/009284 від 08.12.2009р. склала 243070грн.31коп.

Відповідно, митна вартість товару була заявлена ТОВ ''ФИМ" шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, тобто за методом оцінки за угодою (метод №1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Згідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 08.12.2009р. №113050000/9/009284 декларантом надано:

-зовнішньоекономічний контракт №23-11/09 від 23.11.2009р.;

-додаткова угода №2 від 01.12.2009р. до зовнішньоекономічного контракту №23-11/09 від 23.11.2009р.;

-рахунок-фактура/invoice №32 від 01.12.2009 р.;

-рахунок-фактура/invoice №049/09 від 01.12.2009 р.;

-накладна CMR ИУ №0086469 від 01.12.2009р.;

-довідка про транспортні витрати №23 від 01.12.2009р.;

-пакувальний лист б/н від 01.12.2009р.;

-договір про перевезення б/н від 15.01.2009р.;

-фіто санітарний акт №ДКРК-14396 від 07.12.2009р.;

-висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/96151 від 25.11.2009р.;

-довідку про проведення декларування валютних цінностей Жовтоводської ОДПІ №3 від 13.10.2009р.;

-сертифікат якості №1002 від 01.12.2009р.;

-сертифікат про походження товару №198 від 02.12.2009р.;

-декларація митної вартості товару від 08.12.2009р.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 передбачено, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно п.11 Порядку №1766 митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів подати додаткові документи, а саме:

1)прайс-листи фірми виробника товару;

2)калькуляцію фірми виробника товару;

3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

На виконання вказаної постанови декларанта ознайомлено з даним записом під підпис. Повноваження декларанта Позивача Павлової Ірини Анатоліївни підтверджуються обліковою карткою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11305/02/98/00164 із зазначенням зразку підпису Павлової І.А., що засвідчено підписом керівника ТОВ «ФИМ».

10.12.2009 декларантом відповідачу додатково надано документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: калькуляцію №18-519з від 09.12.2009р. фірми виробника товару; прайс-лист №18-518 від 09.12.2009р. фірми виробника товару; контракт №128-09/DZ між постачальником та продавцем товару від 02.11.2009р., та проставлено запис на зворотному боці ДМВ - 1 про неможливість надання висновку.

За результатами проведених заходів, відповідачем винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 10.12.2009р. №113000010/2009/000316/1 із застосуванням резервного методу №6 на підставі ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким на підставі інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ) здійснено коригування митної вартості товару на суму 25087,50 євро з розрахунку 1672,7 євро за 1тн. товару.

Також, того ж дня, Криворізькою митницею М/п „Кривбас”, розглянувши вантажну митну декларацію від 08.12.2009р. № 113050000/9/009284, товаросупровідні та інші документи склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000814 (а.с. 39).

Підставою відмови є не здійснення позивачем корегування митної вартості товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №113000010/2009/000316/1.

Вантажною митною декларацією від 10.12.2009 року №113050000/9/009380 товар (волокно штапельне синтетичне акрилове Н-3 Іех 0,033/32 у кількості 15 тон. виробник товару ВАТ «НАФТАН», завод «ПОЛІМІР», Білорусія) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем довелося вказати митну вартість товару, визначену відповідачем у сумі 292441.47грн., сплачено державне мито у розмірі, що на 10000,00 грн. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.

Не погоджуючись з висновком відповідача позивач 14.12.2009р. звернувся із листом до Криворізької митниці в якому зазначив, що під час розмитнення товарів по зовнішньоекономічному контракту №23-11/09 від 23.11.2009р. товариство сплатило надміру податок на додану вартість у сумі 10000,00грн. На думку позивача, зазначене сталося внаслідок безпідставного спонукання ТОВ „ФИМ”, шляхом видачі картки відмови, застосувати відповідачем резервний метод визначення митної вартості товару, при цьому без будь-яких обґрунтувань чи підтвердження визначеної ним суми вартості товару.

29.12.2009р. позивач отримав відповідь від відповідача на свій лист №45-15-1/6924 від 18.12.2009р. в якому останній посилався на те, що ним було проведено розрахунок митної вартості товару за ціною 1672,5євро за резервним методом з тих підстав, що подібний товар тієї ж марки вже ввозився на митну територію України та оформлений для вільного використання на митній території України.

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Криворізької митниці Державної митної служби України №113000010/2009/000316/1 від 10.12.2009р. про визначення митної вартості товарів на підставі резервного методу визначення вартості товарів за інформацією ЄАІС ДМСУ є неправомірним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства ст. 266 Митного кодексу України, а саме: „визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного”.

На думку позивача відповідачем було безпідставно завищено ціну товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Крім того, позивач стверджує, що під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів (волокно штапельне синтетичне акрилове Н-3 Іех 0,033/32 у кількості 15 тон. Виробником товару заявлено ВАТ «НАФТАН», завод «ПОЛІМІР», Білорусія) в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені, виявилося заявлена ціна товару 1350,00 євро за тону, а подібний товар цієї ж марки ввозився на митну територію України (тобто, вже оформлений для вільного використання на митній території України) за ціною 1672,5 євро за тону. Отже, саме факт заниження позивачем митної вартості товару призвело до обґрунтованих сумнівів у митного органу в правильності її визначення, та достовірності поданих до митного оформлення документів. Враховуючи заниження митної вартості товару, декларанту було запропоновано подати документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару, але позивачем на зворотному боці декларації митної вартості зроблений запис про не можливість надання додаткових документів, тому митну вартість товару визначено на підставі наявних у митного органу відомостей, згідно чинного законодавства, із застосуванням шостого методу визначення митної вартості, що складає 1672,5євро за тону.

Відповідач вважає дії посадових осіб митниці з визначення митної вартості заявленого Позивачем товару за резервним методом 6 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

В обґрунтування свої заперечень стверджує, що надані позивачем додаткові документи в підтвердження митної вартості товару не підлягали застосуванню з наступних причин: калькуляції та прайс-лист оформлені з порушенням вимог п.12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а саме: бухгалтерські документи засвідчуються підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, що скріплюється печаткою підприємства.

Крім цього, відповідач зазначає, що калькуляція від 09.12.09р. №18-519з виробника товару, але ціна вказана в даному документі відповідає ціні, за якою продає товар компанія TRADE LLP »(Лондон). Крім цього, ціна зазначена в рахунку-фактурі від виробника товару ВАТ «НАФТАН»завод «ПОЛІМІР»(Білорусія) не відповідає ціні, зазначеній у калькуляції.

Відповідно, на думку відповідача, надано прайс-лист від 09.12.2009 №18-518з виробника товару на адресу виключно генерального директора ТОВ «ФИМ»з цінами, за якими компанія TRADE LLP»(Лондон) сторона контракту продає даний товар на митну територію України (перепродажа).

В свою чергу, відповідач стверджує, що до Криворізької митниці, позивачем не були надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, що унеможливлює застосовувати митну вартість, заявленої декларантом. Вважає, що митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні документи, при цьому достатність наданих документів визначає саме митний орган, як державний контролюючий орган, який має відповідні повноваження.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, Криворізькою митницею було законно видано позивачу Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за ВМД №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

У відповідності ст.261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VIIГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках. Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст. 266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п. 5 ч. З ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України, митна вартість товару була визначена ТОВ «ФИМ»в митній декларації від 08.12.2009р. №113050000/9/009284 за ціною відповідно до контракту №23-11/09 від 23.11.2009 та додаткової угоди до нього №2 від 01.12.2009 р., рахунку-фактури/invoice №049/09 від 01.12.2009р., рахунку-фактури/invoice №32 від 01.12.2009р., та дорівнює 20250 євро з розрахунку 1350євро х 15тн.

Частиною 7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.

На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації від 08.12.2009р. №113050000/9/009284, ТОВ «ФИМ» до Криворізької митниці були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом позивача були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Криворізька митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару. Таким чином, суд вважає, що митному органу було надано повну інформацію, яка дозволяла здійснити застосування інших передбачених законодавством методів визначення митної вартості товару (№1-№5), але він відповідних дій не вчинив.

Тобто, відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Однак вимоги позивача у заявленій редакції не можуть бути задоволені в повному обсязі.

З урахуванням викладених обставин, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визначити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. та рішення про визначення митної вартості №113000010/2009/000316/1 від 10.12.2009р. протиправними замість його скасування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Як зазначено вище судом, згідно з вантажною митною декларацією від 10.12.2009 року №113050000/9/009380 товар (волокно штапельне синтетичне акрилове Н-3 Іех 0,033/32 у кількості 15 тон. виробник товару ВАТ «НАФТАН», завод «ПОЛІМІР», Білорусія) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем сплачено державне мито, що на 10000,00грн. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Відповідно до п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938), повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів зокрема, на банківські рахунки платників, відкриті в банках.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого ТОВ «ФИМ»податку на додану вартість у розмірі 10000,00грн. також підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині визнання протиправними рішення Криворізької митниці Державної митної служби України №113000010/2009/000316/1 від 10.12.2009р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. відносно ТОВ „ФИМ”.

В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю „ФИМ”, судові витрати у розмірі 1грн.70коп., сплачені платіжним дорученням №46 від 21.01.2010 р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФИМ” до Криворізької митниці Державної митної служби України, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення про визначення митної вартості товару, картки відмови та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Криворізької митниці Державної митної служби України №113000010/2009/000316/1 від 10.12.2009р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000814 від 10.12.2009р. відносно ТОВ „ФИМ”.

Зобовязати Криворізьку митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено Товариством з обмеженою відповідальністю «ФИМ»за вантажно-митною декларацією за №113050000/9/009380 від 10.12.2009р. на рівні договірної вартості товару, вказаної у вантажно-митній декларації №113050000/9/009284 від 08.12.2009р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФИМ” (52200, Дніпропетровська обл., м.Жовті Води, вул.Заводська,1А, р/р260050435271.01 ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, код ЄДРПОУ 05468386) 10000грн.00грн.(десять тисяч грн.00коп.) надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФИМ” (52200, Дніпропетровська обл., м.Жовті Води, вул.Заводська,1А, р/р260050435271.01 ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, код ЄДРПОУ 05468386) 01грн.70коп. (одну грн. 70коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 25.01.2011р.

Суддя(підпис) Г.В. Потолова