Постанова № 21786793, 20.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2012 р. <Текст >Справа №2а-14982/11/0170/1 (11:00) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., за участю

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.06.11,

представника позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.12,

представника відповідача Кримської митниці Державної митної служби України ОСОБА_4, довіреність № 17-07/573 від 20.01.11,

прокурора Костюченко Р.С., посвідчення № 11355,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” до Кримської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” до Кримської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визначенні митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 30.11.11 року відкрито провадження в адміністративної справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених в ньому та пояснив, що позивачем на митну територію України було ввезено частини акумуляторів до мотоциклетної техніки (пластини свинцеві не зібрані у блоки), а також борни полюсні виводи. До митної декларації щодо частин акумуляторів до мотоциклетної техніки (пластини свинцеві не зібрані у блоки) були долучені документи, що підтверджують вартість ввезеного до митної території України товару, а саме рахунок-фактуру (проформу-інфойс), прайс-лист та вантажну митну декларацію. 30 серпня 2011 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації № 600080001/1/00072 у зв'язку неповнотою поданих документів (відсутня калькуляція фірми-виробника товару) та із коригуванням митної декларації товару № 1 відділом контролю митної вартості та класифікації товарів на підставі ст. 11 ПКМУ від 20.12.06 року № 1766 та у відповідності до вимог ст. 265 Митного кодексу України. 31 серпня 2011 року позивачем була надана заява до Кримської митниці, в якій вказувалося, що позивач просить випустити товар у вільний обіг під гарантійне зобов'язання, оскільки позивач не згодний із митною вартістю, визначеною митним органом, для першого товару. До вказаної заяви були долучені документи, а саме контракт, згідно якого товар був придбаний позивачем, із всіма додатками, інвойс, CMR, пакувальний лист, сертифікат походження, вантажна митна декларація та інші документи. Листом відповідач повідомив про те, що не заперечує проти випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною Кримською митницею. Після випуску товару у вільний обіг позивачем до установи відповідача був поданий лист із додатками, в яких серед інших раніше доданих документів, була подана й калькуляція вартості продукції від 21.03.2011 року із перекладом. У відповідь відповідач надіслав листа, в якому було вказано, що у наданій калькуляції вартості продукції не вказано, за яких умов сформована така ціна, при тому, що ціна одиниці виробів збігається із її вартістю у інвойсі. Натомість позивачем був надісланий новий лист із доданими раніше документами та калькуляцією вартості продукції із змінами, на що було надано відповідь про те, що прийняте митним органом рішення може бути скасоване лише у визначених законодавством випадках, під які не підпадає рішення, прийняте стосовно позивача. Враховуючи обставини, а саме то, що жодний із поданих позивачем документів не суперечив один одному, та те, що позивач виконав всі вимоги, висунуті митним органом, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Кримської митниці Державної митної служби України проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення та щодо обставин справи зазначив наступне. За результатами розгляду встановлено, що у наданій калькуляції вартості продукції б/н від 21.03.11 в графі «ціна одиниці» не вказано, при яких умовах поставки сформована така ціна, при тому, що ціна одиниці виробів збігається з їх вартістю у інвойсі № БТІ 110321 від 21.03.2011. Також калькуляція не включає вартість доставки товару до порту відправлення SHENZHEN і не включає вартість навантажувальних витрат на борт судна. Таким чином, надана калькуляція вартості продукції б\н від 21.03.11 не підтверджує контрактну (фактурну вартість) товару і не може бути прийнята підставою для перегляду рішення про визначення митної вартості № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011. Згідно з п.п. 13,14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230, та у зв'язку із ненаданням декларантом позивача усіх необхідних відомостей для підтвердження митної вартості визначеною за ціною угоди, а саме, за контрактом № 5-2009-ЕЕА від 13.03.09 (з додатками), Кримська митниця залишила рішення про визначення митної вартості № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 без змін. За таких обставин представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор підтримав позицію відповідача та зазначив, що рішення, прийняте відповідачем, засноване на законодавстві України, оскільки позивачем не були надані всі необхідні документи та вони мали розбіжності у своїх даних. За таких обставин прокурор просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Суд зазначає, що у пункті 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Відповідно до п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно п.41.3. п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні предметів на митну територію України, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України № 109/188 від 16.03.2001 року, контроль за своєчасністю достовірністю, повнотою визначення податкових зобовязань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Отже, Кримська митниця у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень, а тому спори за участю Кримської митниці є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання рішення протиправним та його скасування, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача з цього приводу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” є юридичною особою, зареєстрованою Красногвардійською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 333347, Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 192275 від 01.07.2010 року.

Відповідно до п.1.1, 2.1. Статуту ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест”, затвердженого Протоколом № 005 Загальних зборів учасників ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” від 04.08.2011 року, ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” є юридичною особою з дати його державної реєстрації відповідно до законодавства України.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку із здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 13.03.2009 року між ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” та GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) був укладений контракт № 5-2009-ЕЕА (додаткові угоди № 2 від 25.12.2009 року, № 3 від 06.05.2010 року, № 4 від 26.07.2010 року, № 5 від 25.12.2010 року) на поставку запасних частин до акумуляторів, у тому числі частин акумуляторів до мотоциклетної техніки (пластини свинцеві окремі (не зібрані у блоки)) та борнів (полюсних виводів) для акумуляторів.

Умовами контракту № 5-2009-ЕЕА від 13.03.2009 року та додаткової угоди № 2 до контракту передбачено, що оплата за цим контрактом відбувається на умовах 10% передплати від вартості товару, яка зараховується на розрахунковий рахунок продавця на момент замовлення із наступною оплатою 90% суми до прибуття товару у порт призначення (Одеса, Іллічівськ) та надання продавцем копії оригіналу транспортної накладної, виписаної на вантажоотримувача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” (п. 3.2. контракту).

Судом встановлено, що товар, який постачався за контрактом № 5-2009-ЕЕА від 13.03.2009 року, 01 лютого 2011 року був замовлений позивачем у контрагента GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO., та 01.02.2011 року позивачеві було виставлено рахунок, та проведено платіж у сумі 9000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 01.02.2011 року та платіжним дорученням від 01.02.2011 року у системі SWIFT.

Суд зазначає, що 01.08.2011 року позивачем перераховано GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO. грошові кошти в розмірі 63308,57 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 01.08.2011 року та платіжним дорученням від 01.08.2011 року у системі SWIFT.

Проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що позивачем у повному обсязі перераховано GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO. грошові кошти за рахунком-фактурою № DTI 110321 від 21 березня 2011 року 01 від 21.01.2010 року в розмірі 72308,57 доларів США.

Судом встановлено, що 29.08.2011 року ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” з метою митного оформлення зазначеного товару, поставленого за контрактом № 4101 5-2009-ЕЕА від 13.03.2009 року, до Кримської митниці було надано вантажну митну декларацію типу IM-40 № 600080001/2011/005781.

Згідно вказаної митної декларації позивачем задекларований товар на загальну вартість 596237,57 грн., яка включала:

- фактурну вартість - 576386,07 гривень (еквівалентну 72308,57 доларів США), у тому числі:

а) вартість пластин - 539559,13 гривень (еквівалентно 67688,57 доларів США)

б) вартість борнів 36826,94 гривень (еквівалентно 4620 доларів США),

- транспортні витрати - 19887,65 гривень, у тому числі:

а) витрати на перевезення пластин (відсотково від ваги) 19194,59 гривень;

б) ) витрати на перевезення борнів (відсотково від ваги) 693,06 гривень.

До ВМД типу IM-40 № 600080001/2011/005781 позивачем було додано наступні документи:

-декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 № 600080001/2011/005781, згідно якої було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого склала 596237,57 грн., у тому числі 558719,87 гривень за пластини та 37517,70 гривень за борни.

Декларантом при визначенні митної вартості товару було використано перший метод за ціною договору (вартістю операції). Згідно додатку до декларації за формою ДМВ-1 № 600080001/2011/005781 загальна ціна договору (фактурна вартість) склала 72308,57 доларів США (67688,57 доларів США код товару 8507902000 та 4620,00 доларів США код товару 8507909000). Крім того, до фактурної вартості була додана вартість перевезення до митної території України у розмірі 19887,65 грн. (19194,59 грн. за товар - код 8507902000 та 693,06 грн. код товару 8507909000).

- контракт № 5-2009-ЕЕА з додатками №№ 2,3,4,5, в яких була виведена формула визначення фактурної вартості товарів;

- інвойс № DTI 110321 від 21 березня 2011 року, в якій визначена фактурна вартість в розмірі 72308,57 гривень, що повністю відповідає вартості, задекларованої позивачем в митній декларації;

- платіжні доручення № 44 від 01.08.2011 року на сум 63308,57 доларів США та № 10 від 01.02.2011 року на сум 9000 доларів США; на загальну суму 74308,57 гривень, що повністю відповідає фактурній вартості, що зазначені в інвойсі № DTI 110321 від 21 березня 2011 року;

- сертифікат походження № С114405022600071;

- довідку про транспортні витрати № 15082011/2 від 15 серпня 2011 року, в якій було вказано, що вартість транспортних витрат від порту Чивань (Китай) для контейнера TTNU5920669 (вага вантажу 21578,65 кг) до пункту перетину кордону України (порт Одеса) склали склала 19887,65 грн., що також відповідає витратам, задекларованим позивачем в митній декларації;

- пакувальний лист від 21.03.2011 року, в якому зазначена вага товару, що повністю відповідає вазі, зазначеній позивачем в митній декларації;

- екологічну декларацію № 57588 від 22.08.2011,

- сертифікат якості від 21.03.2011 року,

-міжнародну ТТН (CMR) № 727/2 від 24.08.2011 року,

Про надання зазначених документів 29.08.3011 року представником митного органу та декларантом було зроблено відповідний запис.

Судом проаналізовані зазначені документи, та будь-які розбіжності в митній вартості імпортованих позивачем товарів, судом не встановлені. Всі документи містили інформацію про товар, його номенклатуру, вартість, вагу, що підтверджувалася іншими документами та вірно була зазначена в митній декларації типу IM-40 № 600080001/2011/005781.

У той же час за наслідками вивчення документів, наданих позивачем для митного оформлення товарів, інспектором Кримської митниці 29.08.2011 року проведені консультації з ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест”, який був зобовязаний додатково надати для митного оформлення прайс-листи виробника товару, калькуляції, копію вантажної митної декларації відправника товару (з перекладом).

Факт проведення консультацій 29.08.2011 року відображений в декларації митної вартості за формою ДМВ-1 № 600080001/2011/005781.

На виконання вимог посадових осіб митного органу позивачем 30.08.2011 року були надані наступні документи:

-проформа-інвойс виробника товару GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO., LTD від 12.01.2011 року, в якому визначена вартість кожного виду товару, що імпортований позивачем;

- прайс-лист виробника товару GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) від 21.03.2011 року, в якому вартість кожного виду товару повністю співпадає з вартістю, визначеною в проформі-інвойсі від 12.01.2011 року;

-експортна декларація виробника GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO., в якій також зазначено, що вартість товару складає 72308,57 доларів США, що повністю відповідає прасам, інвойсу, платіжним документам.

Судом встановлено, що позивачем не надана відповідачу лише калькуляцій вартості товару, у звязку з її відсутністю на момент митного оформлення товарів, але всі надані додаткові документи, у сукупності з первинними повністю підтверджуються фактурну вартість товару в розмірі 72308,57 доларів США.

30 серпня 2011 року відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1, в якому було вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), оскільки декларантом не подані додаткові документи в повному обсязі відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.06 року № 1766, та подання відомостей для її підтвердження, а саме калькуляція фірми-виробника товару. У зв'язку із цим неможливе було застосування методів визначення митної вартості 1-5, та митна вартість була визначена за методом 6 (резервний) на підставі цінової інформації, наявній у Кримській митниці із врахуванням раніше оформлених подібних (аналогічних) товарів.

Відповідачем був здійснений перерахунок митної вартості пластин, який склав 74879,03 доларів США та 19757 гривень (у тому числі витрати, повязані з перевезенням товару до митної границі України).

Стосовно другого виду товару - борнів митна вартість не перераховувалася.

30 серпня 2011 року Кримською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600080001/1/00072, згідно з якою подані позивачем для митного контролю і митного оформлення товари не підлягають митному оформленню у зв'язку із коригуванням митної вартості товару № 1 (частин акумуляторів до мотоциклетної техніки (пластини свинцеві окремі (не зібрані у блоки))) відділом контролю митної вартості та класифікації товарів на підставі п. 11 ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766 та у відповідності до вимог ст. 265 Митного кодексу України.

31 серпня 2011 року позивачем до Кримської митниці було направлено заяву № 498 про надання дозволу на випуск у вільний обіг товарів під гарантійне зобовязання декларанта шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, до прийняття остаточного рішення по визначенню митної вартості.

У вказаній заяві позивач також вказав, що він не погоджується із митною вартістю, визначеною для товару - частин акумуляторів до мотоциклетної техніки (пластини свинцеві окремі (не зібрані у блоки)).

До заяви були додані наступні документи: контракт № 5-2009-ЕЕА від 13.03.2009 р., додатки до контракту №№ 2, 3, 4, 5, (CMR) № 727/2 від 24.08.2011 року, інвойс № DTI 20110110 від 21 березня 2011 року, пакувальний лист б/н від 21.03.2011 року, сертифікат походження № С114405022600071 від 28.03.2011 року, ВМД № 600080001/2011/005781 від 29.08.2011 року, картка відмови у митному оформленні № 600080001/1/00072 від 30.08.2011 року, рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 року.

31 серпня 2011 року за вхідним № 14776 вказана заява надійшла до установи відповідача.

Листом від 01 вересня 2011 року № 07-12/6707 позивач був повідомлений, що Кримська митниця вважає за можливе оформлення товару у вільний випуск під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Судом встановлено, що на виконання вимог відповідача, позивачем 01 вересня 2011 року до установи відповідача була подана вантажна митна декларація типу IM-40 № 600080001/2011/005883, в якій відбулося коригування суми товару згідно митної вартості, розрахованої Кримською митницею, та зазначена загальна вартість 634395,72 грн., яка включала:

а) вартість пластин 596875,72 гривень (еквівалентно 74879,03 доларів США)

б) вартість борнів 37520 гривень (еквівалентно 4620 доларів США),

До вказаної декларації було долучено наступні документи:

-декларація митної вартості, з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1;

- а також всі первинні та додаткові документи, що надавалися позивачем 29.8.2011 року та 30.08.2011 року для оформлення митної декларації № 600080001/2011/005781.

19 вересня 2011 року позивачем до Кримської митниці була подана заява № 500 щодо прийняття остаточного рішення по визначенню митної вартості товару, випущеного у вільний обіг під гарантійні зобов'язання по ВМД № 600080001/2011/005883 від 01.09.2011 року.

До заяви, крім повного пакету документів, що надавався 29.08.2011 року, 30.08.2011 року, 01.09.2011 року була також долучена калькуляція вартості продукції б/н від 21.03.2011 року.

30 вересня 2011 року за вихідним № 07-12/7666 Кримською митницею до ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” був направлений лист, в якому відповідач повідомив, що за результатами розгляду заяви № 500 та доданих до неї документів в калькуляції вартості продукції б/н від 21.03.2011 року в графі “ціна продукції” не вказано, при яких умовах поставки сформована така ціна, при тому, що ціна одиниці виробів збігається з її вартістю у інвойсі № DTI 110321 від 21.03.2011 року, Також калькуляція не включає вартість доставки товару до порту SHENZHEN і не включає вартість навантажувальних витрат на борт судна, а тому надана калькуляція товару не підтверджує контракту (фактурну) вартість товару і не може бути підставою для перегляду рішення про визначення митної вартості № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 року. За таких обставин Кримська митниця залишила вказане рішення без змін.

14 жовтня 2011 року ТОВ “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” направив до Кримської митниці заяву № 530, в якій повідомляв про те, що виробником товарів GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO., LTD було внесено зміни до калькуляції вартості товару, а тому позивач просив розглянути документи та прийняти остаточне рішення по визначенню митної вартості товару, випущеного у вільний обіг під гарантійні зобов'язання по ВМД № 600080001/2011/005883.

До цієї заяви була додатково долучена калькуляція вартості продукції б/н від 21.03.2011 року із змінами (перекладена), в якій зазначалося, що ціна за одиницю зазначена на умовах поставки FOB Shezhen China та накладні витрати включають вартість доставки до порту Shezhen China та вартість витрат , повязаних з навантаженням вантажу на борт судна.

Судом вивчена надана калькуляція та встановлено наступне.

Відповідно до пункту 2.7., 2.8. контракту № 5-2009-ЕЕА від 13.03.2009 року до вартості товару включено упакування, тара (палети), та завантаження товару на заводі. Поставка товару здійснюється на умовах FOB SHENZHEN/CHINA (INCOTERMS 2010).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС), введених в дію 01.01.2000 р. правилами комерційного терміну FOB (франко-борт порту відвантаження) визначено, що означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. До обовязків продавця за правилами цього терміну входить зобовязання одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару, та зобовязання здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.

Таким чином, суд вказує, що витрати на перевезення та завантаження за поручні судна (TESSA) здійснювалися контрагентом позивача, заводом GUANGDONG DYNAVOLT POWER TECHNOLOGY CO.

Суд відзначає, що в калькуляції вартості товару фірми-виробника вказана графа «Oncost», що у перекладі означає «накладні витрати»; умови поставки та спосіб формування такої ціни визначаються умовами комерційного терміну FOB, який був вказаний у контракті № 5-2009-ЕЕА від 13.03.2009 року. Крім того, до графи «Oncost» та графи «Unit Price» (ціна одиниці продукції) були вчинені дві примітки, в яких вказано, що накладні витрати включають вартість доставки товару до порту та вартість завантаження товарів за поручні судна, а також те, що ціна одиниці на сформована згідно умов поставки комерційного терміну FOВ.

Судом були перевірені розміри накладних витрат та кінцевої вартості одиниці товару, зазначені у калькуляціях вартості фірми-виробника (додатки до заяви № 530 від 14.10.2011 та до заяви від 31 серпня 2011 року № 498), та встановлено, що вони абсолютно ідентичні, тобто подані позивачем калькуляції вартості фірми-виробника, додана до обох заяв, не суперечать одна одній.

Таким чином, 14.10.2011 року позивачем були повністю виконані всі вимоги митниці стосовно надання документів для підтвердження митної вартості, у тому числі і розвернута калькуляція з усіма відомостями, які вимагалися відповідачем.

01 листопада 2011 року на лист позивача від 14 жовтня 2011 року Кримською митницею було надіслано лист № 07-12/8590, в якому вказувалося, що відповідно до Порядку, затвердженого наказом ДМСУ № 506 від 29.05.2009 року, рішення про визначення митної вартості може бути скасоване митним органом, що видав рішення, на підставі нововиявлених обставин, Держмитслужбою за результатами розгляду скарг декларантів, поданих відповідно до п. 18 Порядку, та у інших випадках, визначених законодавством. Оскільки митним органом проведено відповідну перевірку та про прийняте рішення повідомлено необхідним чином, Кримська митниця залишає рішення про визначення митної вартості від 30.08.2011 року № 600000006/2011/080070/1 без змін.

Таким чином, предметом позову є правильність та відповідність чинному законодавству рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів від 30 серпня 2011 року № 600000006/2011/080070/1.

При перевірці обґрунтованості позовних вимог судом було встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (п. 2 частини 1 ст. 54 МК України).

Відповідно до положень п. 14, 15 ч.1 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 11 МК України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання при здійснені митної справи, як здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 МК України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 МК України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Суд зазначає, що питання визначення митної вартості врегульовано нормами Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Згідно з ч. 2 ст. 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 2 ст. 267 МК України).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст.267 МК України використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ст. 266 МК України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 2 ст. 268 МК України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Згідно ч.3 ст.268 МК України незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Зазначений метод можливо застосовувати тільки, якщо за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч. 1 ст. 268 МК України).

Наступний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ч. 3 ст. 269 МК України застосовується, якщо подібні (аналогічні) товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Відповідно до застережень ст. 270 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише в разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості є метод товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, який визначається виходячи з ціни договору.

Судом були досліджені документи, надані сторонами, проаналізовані всі обставини справи та встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Суд зазначає, що всі документи, що були надані позивачем при митному оформленні декларації типу IM-40 № 600080001/2011/005781 від 29.08.2011 року в сукупності повністю підтверджують фактурну вартість товару, яка фактично була ним сплачена в розмірі 576349,92 грн., що еквівалентно 72308,57 доларів США.

Частиною 2 статті 267 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, серед інших, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Судом встановлено, що вартість перевезення товару від порту відправлення SHENZHEN до порту призначення м. Одеса, Україна, згідно довідки про транспортні витрати № 15082011/2 від 15 серпня 2011 року, складає 19887,65 грн.

Таким чином, митна вартість товару вірно визначена позивачем та складає 596237,57 гривень.

Суд зазначає, що жодний документ, що досліджувався судом при розгляді справи та відповідачем при митному оформленні не спростували зазначену вище вартість.

Більш того, сам відповідач ні при митному оформленні, ні в судовому засіданні не заявляв, що документи, надані позивачем не підтверджують вартість, яка була ним заявлена. Фактично рішення про відмову в митному оформленні було обґрунтовано лише тим, що позивачем за наслідками проведених консультацій не був додатково наданий один документ калькуляція. При цьому після надання такого документа позивачем 14.10.2011 року, митниця також підтвердила його достовірність, але відмовила в скасуванні прийнятого ними раніше рішення з незрозумілих підстав.

Перевіряючи обґрунтованість відмови відповідача в прийнятті першого методу визначення митної вартості та правильність перерахунку, здійсненого відповідачем, судом встановлено наступне.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що на підставі наданих позивачем документів неможливо було визначити митну вартість ввезеного товару за першим методом, оскільки позивачем не було надано калькуляції фірми-виробника товару.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 року № 80 “Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України” документами, обов'язковими для подання для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, є митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо, зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

Згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

§зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

§рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

§банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

§рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

§пакувальні листи;

§копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Судом встановлено, що до вантажної митної декларації типу IM-40 № 600080001/2011/005781, позивачем було надано всі документи, що за законом декларанти зобов'язані подати до митного органу.

Крім того, суд вказує, що надані документи за своїми даними не суперечать одне одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом всього шляху слідування. Суд відзначає, що фактично у митного органу відсутні були підстави вимагати додаткових документів, оскільки за наданими документами можливо було визначити митну вартість переміщуваного товару за першим методом.

Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Крім того, за приписами викладених вище норм обовязок позивача надати відповідні документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання, що підтверджується ухвалою ВАС України від 22 вересня 2010 року № К-57436/09 справу за касаційною скаргою ТОВ «Меркурій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ТОВ «Меркурій»до Східної митниці про скасування карток відмови, скасування рішень про визначення митної вартості товарів та визнання неправомірними дій Східної митниці.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 вищевказаного Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися» вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Зазначена позиція також підтверджується Ухвалою ВАСУ від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09 за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 року у справі за позовом ТОВ «Торгово-промислове об'єднання «Аріста» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м.Київі, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230 затверджений Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України.

Згідно пункту 2 Порядку, він визначає механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766.

Отже, вказаний порядок застосовується у випадках, коли митна вартість визначається безпосередньо митним органом.

Згідно Порядку випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням.

Декларант у поданому зверненні обов'язково зазначає обраний ним вид гарантійних зобов'язань митному органу (далі - гарантійні зобов'язання).

Митний орган розглядає звернення та не пізніше дводенного строку приймає рішення щодо можливості випуску таких товарів у вільний обіг під обрані декларантом гарантійні зобов'язання. Про прийняте рішення митний орган письмово повідомляє декларанта.

Письмове повідомлення митного органу про згоду на випуск товарів у вільний обіг обов'язково містить інформацію про право митного органу щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Судом встановлено, що оскільки рішенням від 30.08.2011 року відповідач самостійно визначив митну вартість товару, що імпортується позивачем, позивач заявою від 31.08.2011 року звернувся до Кримської митниці з проханням щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до бюджету податків та зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Відповідно листа Кримської митниці від 01.09.2011 року відповідачем погоджено оформлення товару у вільний обіг під гарантійні зобовязання, що й було зроблено позивачем шляхом надання митної декларації 01.09.2011 року, в якій вказана митна вартість, визначена митним органом та сплачені всі збори та податки до бюджету, про що відповідачем зроблена відмітка на декларації № 600080001/2011/005883.

Відповідно до пунктів 11,13,14 Порядку строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що декларант протягом 90 днів (строку дії гарантійни зобовязань) має надати митниці всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Після перевірки вказаних документів митний орган приймає рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Судом встановлено, що оскільки гарантійні зобовязання були оформлені позивачем 01.09.2011 року, строк дії гарантійних зобовязань спливає в нього 01.12.2011 року.

Судом встановлено, що позивачем 01.09.2011 року, 19.09.2011 року, 14.10.2011 року були надані всі витребувані відповідачем документи, що повністю підтверджували митну вартість, заявлену позивачем 29.08.2011 року. Будь-яких зауважень до наданих документів відповідачем не надано, що свідчить про те, що позивачем своєчасно та в повному обсязі виконані зобовязання стосовно підтвердження заявленої митної вартості, а тому відповідач був зобовязаний прийняти рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом..

Згідно пункту 16 Порядку у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. До оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

У той же час, в порушення Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, відповідачем безпідставно та необґрунтовано не прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої позивачем.

Крім того, суд відзначає наступне.

Згідно вимог ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Пунктом 2.3 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 N 685, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 969/8290 (далі - Порядок N 685) встановлено, що неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках:

§відсутності рахунку-фактури;

§відсутності інших документів, потрібних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості;

§якщо буде доведено, що заявлені в рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності;

§якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість;

§якщо декларант відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.

Судом вже було встановлено, що: 1) рахунок фактура (проформа - інвойс) № DTI 110321 від 21 березня 2011 року був долучений до декларації митної вартості за формою ДМВ-1 № 600080001/2011/005781 від 29.08.2011 року, 2) документи, що за законодавством України мали бути долучені до декларації митної вартості та ВМД, були додані позивачем; 3) судом було встановлено, що за своїми даними всі документи, подані позивачем, відповідають один одному; 4) позивач документально підтвердив заявлену ним митну вартість, 5) та позивач не відмовився наданим витребувану у нього калькуляцію вартості товару фірми-виробника, оскільки вже 19 вересня та 14 жовтня 2011 року, надав вказаний документ до установи відповідача.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у Кримської митниці не було законодавчо вмотивованих підстав для відмови у визначенні митної вартості товару у розмірі, вказаному позивачем.

Суд зазначає, що згідно ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. №959 суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у т.ч. у :

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

У відповідності зі ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

У відповідності з статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. №507 вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п.5 ст.19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю забороняється.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням необхідних документів позивачем для визначення митної вартості товару, суд вважає, що Кримською митницею не обґрунтована правомірність застосування методу № 6 (резервного) для визначення митної вартості товару.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 року, не може бути визнане таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Згідно пункту 15 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 року, належить визнати протиправними та скасувати, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.01.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160, 163 КАСУ повний текст постанови складено 26.01.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2011/080070/1 від 30.08.2011 року.

3.Стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський акумуляторний завод “Укрпромінвест” (код ЄДРПОУ 30389387) з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Трещова О.Р.

<Текст >