Постанова № 21786779, 20.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2012 р. <Текст >Справа №2а-1264/12/0170/1 (11:00) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенникової Ю.В., за участю

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.11.10р.

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 11/10 від 16.03.11р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Кримпро визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі щодо невизнання податковою звітністю декларацій ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» за листопад і грудень 2011 року з податку на додану вартість; зобовязати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларацій ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» за листопад, грудень 2011 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість.

Адміністративний позов мотивований тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» була надані податкові декларації з ПДВ за листопад та грудень 2011 року з додатками до ДПІ в м. Сімферополі.

Позивач зазначає, що декларації за листопад та грудень 2011 року були надані своєчасно, у термін, передбачений п.49.18.1 ст.49 Податкового кодексу України та були заповнені з урахуванням умов ст.48 Податкового кодексу України.

Позивач пояснює, що на його адресу надійшов лист № 950/10/28-4 від 18.01.2012 року про те, що ДПІ в м. Сімферополі декларації з ПДВ за листопад та грудень 2011 року не визнані “як податкові декларації”.

Позивач підкреслює, що дії ДПІ в м. Сімферополі не відповідають вимогам діючого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що декларації не були прийняті, так як відповідач не являється платником податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі в АР Крим у відносинах з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» 11.08.1992 року зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 438590.

Згідно довідки ДПІ у м. Сімферополі за № 39352/2358/29-0 від 15.09.2008 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» взято на облік, як платник податків.

Судом встановлено, що 10.01.2012 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» на адресу відповідача поштою направлено декларації з ПДВ із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за листопад та грудень 2011 року, підтвердженням чого є копія поштового повідомлення.

Повідомленням № 950/10/28-4 від 18.01.2012 року відповідачем позивачу було повідомлено про те, що надані за листопад та грудень 2011 року податкові декларації з податку на додану вартість не визнані податковою звітністю відповідно до ст.ст.48,49 Податкового кодексу України, у звязку з тим, що в порушення п.10 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, дані декларації представлені ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед», яке не зареєстроване платником податку на додану вартість в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. З прийняттям Податкового кодексу України Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 N 41 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935 (надалі - Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість).

Згідно із п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 16 Податкового кодексу України встановлені обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України)

Порядок складання податкової декларації, обовязкові реквізити податкової декларації передбачені ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.п. 48.5.1. 48.5. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Згідно з п.2 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.9 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість податкова звітність повинна бути підписана:

керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

фізичною особою - платником податків або його законним представником;

особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з договором про спільну діяльність, управління майном або угодою про розподіл продукції.

Згідно до п. 48.7. ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Під час судового засідання судом досліджена надана позивачем декларація та будь-яких порушень наведених норм законодавства під час заповнення декларації з боку позивача суд не вбачає.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України);

у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Повноваження податкового органу, що дозволяють відмовити в прийнятті податкової декларації встановлені п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.22 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, вважається не поданою, про що повідомляється платник у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.

Згідно з п.23 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, підставами для неприйняття податкової звітності є: недотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпаним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Як вбачається з матеріалів справи, невизнання відповідачем податковою звітністю наданої позивачем декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року викликано тим, що позивач не перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим як платник податку на додану вартість.

Однак, наявними в матеріалах справи документами спростовуються доводи відповідача.

Так, згідно з актом ДПІ в м. Сімферополі АРК № 321/15-2 від 20.04.2010 року анульовано реєстрацію ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед», як платника податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим за його скасуванням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.11.2010 року по справі № 2а-10010/10/6/0170 вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту № 321/15-2 від 20.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед».

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 року по справі № 2а-10010/10/6/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед», оформлене актом № 321/15-2 від 20.04.2010 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011 року постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 року по справі № 2а-10010/10/6/0170 залишена без змін, у звязку з чим вона набрала чинності.

Відтак, суд вважає неправомірними висновки відповідача відносно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» не являється платником податку на додану вартість, оскільки рішення про анулювання його як платника ПДВ було зупинено та скасовано судом.

Суд звертає увагу представника відповідача, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено Податковим кодексом України, податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, суд зауважує, що у звязку з прийняттям Податкового кодексу України у податкового органу взагалі відсутні повноваження щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення ній статусу “невизнана як податкова декларація”, оскільки згідно вищенаведених норм Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Суд зазначає, що зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства. В той же час, відповідно до п. 3 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України.

Доказів наявності передбачених ст. ст. 48, 49 Податкового кодексу України обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті податкової декларації, відповідач у встановленому порядку не надав.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за листопад та грудень 2011 року податковою звітністю не ґрунтуються на законі, норми якого регулюють спірні правовідносини, вчинені з порушенням основних принципів адміністративної юстиції, дотримання яких є складовою частиною демократичного суспільства, тому є протиправними.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123, яка діє на час вирішення спору по суті, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).

Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до п.п. 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі “Нараховано платежів - зменшено платежів” за відповідними кодами операцій.

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Виходячи з встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства суд вважає, що належним способом захисту права позивача, у даному випадку, є визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, оформленої листом № 950/10/28-4 від 18.01.2012 року, в прийнятті податкових декларацій ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року та зобовязання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі прийняти податкові декларації ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача відобразити в особовому рахунку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» показники поданих декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2011 року, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Отже, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача відобразити в особовому рахунку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» показники поданих декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2011 року також підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 32,19 грн.

У судовому засіданні, що відбулося 20.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 22.02.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, оформлену листом № 950/10/28-4 від 18.01.2012 року, в прийнятті податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі прийняти податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.

4. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі відобразити в особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» показники поданих декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2011 року

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Континенталь інтернешнл компані, лімітед» (ЄДРПОУ 13791517) 32,19 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Трещова О.Р.

<Текст >