Постанова № 21786762, 09.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2012 р. <Текст >Справа №2а-15776/11/0170/6 (12 г. 33 хв.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А.,

при секретарі Кожевніковій І.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність №73 від 13.10.11р.,

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність №29 від 06.04.11р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Приморець»

доФеодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Приморець» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592304 від 21.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 11.11.2011 року № 2296/23-4/25134285, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Податковому Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченнях проти позову.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 року Феодосійською МДПІ АР Крим було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Приморець» (ЄДРПОУ 25134285) з питань взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Експортно-Імпортна компанія «Верес» (ЄДРПОУ 36758414) та МПП «Фірма «КОН» (ЄДРПОУ 23201764) за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., за результатами якої складено акт перевірки від 11.11.2011 року № 2296/23-4/25134285.

Згідно з висновком вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що привело к заниженню податку на додану вартість по результатам фінансово - господарської діяльності підприємства ПрАТ «Приморець» у серпні 2011 року.

На підставі акту перевірки від 11.11.2011 року № 2296/23-4/25134285 Феодосійською МДПІ АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592304 від 21.11.2011 року, яким ПрАТ «Приморець» визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 р. на 245000,00 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 61250,00 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком ПрАТ «Приморець» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592304 від 21.11.2011 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання недійсним та скасування податкового повідомлень-рішень Феодосійської МДПІ АР Крим № 0000592304 від 21.11.2011 року, суд зобовязаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI. 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198).

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки ПрАТ «Приморець» з питань взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Експортно-Імпортна компанія «Верес» та МПП «Фірма «КОН» за період з 01.08.11р. по 31.08.11р. зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що привело к заниженню податку на додану вартість по результатам фінансово - господарської діяльності підприємства ПрАТ «Приморець» у серпні 2011 року.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів №№ 69, 70, 71 від 15.07.2011 року, що були укладені між ПрАТ «Приморець» та МПП «Фірма КОН», ПрАТ» Приморець» перерахувало в якості передплати 1 470 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 245 00, 00 грн. Згідно вказаних платежів від МПП «Фірма КОН» отримані податкові накладні №№7, 8, 9 від 23.08.2011 р. та №10 від 25.08.2011 р.

Як зазначено в Акті перевірки (стор.5 Акту) «Згідно акту щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних уповноважених представників №1\1 від 19.10.2011 р. та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №5979/9/29 від 25.10.2011 р. МПП «Фірма КОН» рішенням ФМДПІ №27 від 31.10.2011 р. анульовано реєстрацію платника податків №100292164. Згідно акту №2193/23-4/23201764 від 26.10.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Фірма «КОН» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПрАТ «Приморець» за період 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. підприємство МПП «Фірма «Кон» не знаходиться за юридичною адресою: м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Південна, 6.6, кв.8, що вказана в податкових накладних, виписаних на адресу ПрАТ «Приморець». Таким чином податкові накладні виписано з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України»

Таким чином, в якості встановлення факту не знаходження МПП «Фірма КОН» за юридичною адресою, відповідач посилається на документи, що датовані жовтнем 2011 року, тоді як зазначені податкові накладні були виписані МПП «Фірма КОН» на адресу ПрАТ «Приморець» у серпні 2011 року. Вказаний акт перевірки не містить інших доказів, що у серпні 2011 року а саме 23.08.2011 р. та 25.08.2011 р. (дати складання податкових накладних) МПП «Фірма КОН» не знаходилась за своєю юридичною адресою, а отже відповідач дійшов до передчасного висновку, що податкові накладні виписано з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.4 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України .

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 11.11.2011 року № 2296/23-4/25134285, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ПрАТ «Приморець» до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за серпень 2011 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог до Феодосійської МДПІ АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592304 від 21.11.2011 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 30,12 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.02.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 13.02.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 0000592304 від 21.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Приморець» 30,12 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Латинін Ю.А.

<Текст >