Рішення № 21786322, 22.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5023/2812/11

вх. № 2812/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Літвін К.І. відповідача - Шитель С.О.

розглянувши справу за позовом ПТП МПФ "Едельвейс" м. Рава-Руська

до КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 15932,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма "Едельвейс", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - комунального підприємства охорони здоров"я "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків про стягнення 17526,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов’язків за договором № ЕХ-9769 від 01.09.2009 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 15932,95 грн. основного боргу , 1593,29 грн.-штрафу . Також до стягнення заявлені судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні заявив письмове клопотання щодо розстрочки виконання рішення суду на шість місяців та зменшення розміру штрафних санкцій до 10 грн.

Дане клопотання розгянуте судом в судовому засіданні та визнано таким, що підлягає задоволенню.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Провадження у справі двічі зупинялось в зв*язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

13.02.12 року до суду надійшло повідомлення від ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса про неможливість надання висновку та поверненню матеріалів без виконання. ( а.с.115-116).

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем пред’явлено позов на підставі договору № ЕХ-9769 від 01.09.2009 року . У відповідності до п. 1.1 договору , позивач зобов*язався продати, а відповідач прийняти та оплатити замовлені товари. Оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів відповідачем на поточний рахунок позивача або внесення готівки в касу позивача. ( п.3.4 договору).Повна оплата проводиться позивачем не пізніше терміну, вказаного в супровідних документах, на кожну партію товару окремо ( п.3.5 договору).

За несвоєчасну оплату відповідач зобов*язався разом з основною сумою бргу виплатити штраф в розмірі 10 % від прострочено суми та відшкодувати завдані позивачу збиткт, незалежно від сплати штрафу ( п.4.1 договору).За прострочену оплату більш як на 30 календарнпх днів відповідач додатково сполачує пею в розмірі 1 % від суми заборогованності ( п.4.2 договору).

В обгрунтування позовних вимог позивачем надані накладні :

№ Х3960 від 26.01.11 року на суму 2035,48 грн ( а.с.11);

№ Х3827 від 25.01.11 року на суму 2695,16 грн. ( а.с.12);

№ Х3154 від 20.01.11 року на суму 1593,47 грн. ( а.с.13);

№ Х2942 від 19.01.11 року на суму 1626,60 грн. ( а.с.14);

№ Х49002 від 19.01.11 року на суму 10,20 грн. ( а.с.15);

№ Х3085 від 19.01.11 року на суму 879,06 грн. ( а.с.16);

№ Х1432 від 10.01.11 року на суму 481,82 грн. ( а.с.17) ;

№ Х49001 від 10.01.11 року на суму 3017,41 грн .( а.с.18);

№ Х48669 від 27.12.10 року на суму 22,15 грн. ( а.с.19);

№ Х48600 від 27.12.10 року на суму 3590,48 грн. ( а.с.20);

Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. По суті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.

У відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99

Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба,насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній,акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.( а.с.43-44).

Що стосується безпосередньо поняття "централізовано-кільцеві перевезення", то його роз'яснено в листі Мінфіну України від 05.03.2002 р. N 053-2930 ( v2930201-02 ). Централізовано-кільцеві перевезення - це перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент,час тощо) за адресою одного чи більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій). Водночас будь-які роз'яснення щодо тлумачення таких критеріїв, як "систематичне завезення" та "узгодження на певний період", на сьогодні відсутні. Через таку невизначеність, наприклад, уже третя поставка цінностей через певний проміжок часу може розглядатися як систематичне завезення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена сума основного боргу в розмірі 15932,95 грн. стягується з відповідача.

За несвоєчасну оплату відповідач разом з основною сумою боргу виплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від простроченої суми та відшкодовує завдані позивачеві збитки, незалежно від сплати штрафу.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання тощо.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зменшує розмір штрафу до 10 грн., в іншій частині - відмовляється.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України”зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі —рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підпунктом 1.2 цього ж Роз’яснення закріплено, зокрема, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз’яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення, є обґрунтованими та підставними, підтверджуються матеріалами справи, заявник належним чином довів наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у строк і встановленим господарським судом способом, натомість доводи позивача є непереконливими, такими, що зводяться до переоцінки поданих сторонами у справі № 5023/2812/11 доказів, а тому заява про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, з урахуванням Інформаційного листа ВГСУ від 16.10.21995 року № 01-8/732 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів". Згідно цього листа (п.4) якщо суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обгрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров*я "Міжлікарняна Аптека № 271" код 03293646 м.Харків, провулок Балакірєва, буд. 3 п/р 26009830642480 у ХОФ АКБ"Укрсоцбанк" МФО 351016) на користь Приватного торговельно-посереднецького малого підприємства "Едельвейс" ( код 13808034 м. Рава-Руська, Жовкківський район, Львівської області, вул. Калнишевського,5) суму основного боргу 15932,95 грн., штраф 10 грн., державне мито 159,33 грн.236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами починаючи з 06.03.2012 року .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 24.02.12 року.