Ухвала суду № 21784012, 21.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

Справа № 2а/1770/649/2012

21 лютого 2012 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В., розглянувши позовну заяву

Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

20.02.2012 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" до Державної податкової інспекції у м.Рівне. Згідно з прохальною частиною позовної заяви Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" просить:

          1) скасувати податкові повідомлення-рішення №0003122342 та №0003132342 від 15.09.2011 року;

          2) зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Рівне спростувати недостовірну інформацію щодо ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика", викладену в акті від 01.09.2011 року №1074/23-100/00382214 та відкликати документ, в якому ця інформація міститься;

          3) зобов'язати Державну податкову адміністрацію в Рівненській області спростувати недостовірну інформацію щодо ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика", викладену в рішенні від 29.11.2011 року №23268/25-16/48 про результати розгляду скарги та відкликати документ, в якому ця інформація міститься;

          4) зобов'язати Державну податкову службу України спростувати недостовірну інформацію щодо ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика", викладену в рішенні від 01.02.2012 року №1994/10-2115 про результати розгляду повторної скарги та відкликати документ, в якому ця інформація міститься.

          За правилами частити 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

          Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1) частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є переданий на вирішення адміністратив-ного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          А відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

          Зміст позовних вимог свідчить, що позивач в одній заяві об’єднав позовні вимоги публічно-правового характеру з позовними вимогами цивільно-правового характеру, розгляд яких в одному проваджені прямо заборонений частиною 3 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Так, що стосується вимог про спростування недостовірної інформації та зобов’язання відкликати документи, в яких ця інформація міститься, заявлених відповідно до ст.94 Цивільного кодексу України, то оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

          Такої думки дотримується і Верховний Суд України, який в постанові "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року вказав, що справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

          З огляду на наведене, враховуючи відсутність публічно-правового характеру у спорі щодо порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача та з огляду на невиконання у таких правовідносинах відповідачем щодо позивача владних управлінських функцій, позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

          Відсутні у суду і підстави розглядати акт №1074/23-100/00382214 від 01.09.2011 року, про відкликання якого у зв’язку з поширенням недостовірної інформації просить позивач, правовим актом індивідуальної дії, який можє бути предметом спору в адміністративному суді.

          Так, правові акти індивідуальної дії –це рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Такі акти завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямувані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

          Акт податкової перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, позаяк не являється рішенням суб'єкта владних повноважень, що спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень. Сам по собі акт не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Акт податкової перевірки не впливає на права та обов'язки платників податків та не є обов'язковим для виконання. Оскільки акт перевірки лише фіксує факти та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про спростування недостовірної інформації викладеної в акті не підлягає розгляду в адміністративному суді.

          Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

          Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

          Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

          З урахуванням змісту наведених правових положень та припису статті 56 Податкового кодексу України, за яким платнику податків гарантовано право звернення до суду з позовом про скасування рішення податкового органу, прийнятого за результатами планової чи позапланової перевірки, заявлені Публічним акціонерним товариством "Рівненська кондитерська фабрика" позовні вимоги про зобов'язання спростування недостовірної інформації викладеної в акті №1074/23-100/00382214 від 01.09.2011 року та зобов’язання відкликати такий акт, не відповідають встановленому законом способу захисту права на оскарження рішень суб’єкта владних повноважень про визначення сум грошового зобов’язання і не підлягають розгляду в адміністративному суді.

          Зафіксовані в акті податкової перевірки висновки лягають в основу відповідних податкових повідомлень-рішень, а тому право платника може порушуватися внаслідок винесення таких податкових повідомлень-рішень. Відтак і належним способом захисту цього права має бути вимога про скасування податкових повідомлень-рішень.

          Публічним акціонерним товариством "Рівненська кондитерська фабрика" заявлено відповідні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №0003122342 та №0003132342 від 15.09.2011 року, винесених за результатами перевірки, оформленої актом №1074/23-100/00382214 від 01.09.2011 року, а відтак, воно скористалось належним способом захисту своїх прав.

          За наведеного, у відкритті провадження у даній адміністративній справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" про зобов'язання спростування недостовірної інформації викладеної в акті №1074/23-100/00382214 від 01.09.2011 року, зобов'язання спростування недостовірної інформації викладеної в рішенні №23268/25-16/48 від 29.11.2011 року про результати розгляду скарги та зобов'язання спростування недостовірної інформації викладеної в рішенні №1994/10-2115 від 01.02.2012 року про результати розгляду повторної скарги та зобов’язання відкликати документи, в якому ця інформація міститься, слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статті 165 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И Л А :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівненська кондитерська фабрика" у відкритті провадження у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне в частині позовних вимог про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, викладену в акті №1074/23-100/00382214 від 01.09.2011 року та відкликати документ, в якому ця інформація міститься; зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, викладену в рішенні №23268/25-16/48 від 29.11.2011 року про результати розгляду скарги та відкликати документ, в якому ця інформація міститься; зобов'язати спростувати недостовірну інформацію, викладену в рішенні №1994/10-2115 від 01.02.2012 року про результати розгляду повторної скарги та відкликати документ, в якому ця інформація міститься.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу невідкладно.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                         Друзенко Н.В.