Постанова № 21783930, 15.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10910/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Кононенко А.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Серкова Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко - Сістемс"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиравним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко - Сістемс"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиравним та скасування податкового повідомлення -рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцію у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві) проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговій дім "Еко-Сістемс" (далі ТОВ "Торговій дім "Еко-Сістемс") з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Нафта-Капітал" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 3602/15-2/36066113 від 22.04.2011 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004381502 від 17.05.2011 року яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 122823 грн. та штрафні санкції в сумі 61412 грн., яке як зазначає позивач прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 122823 грн. Крім того, контрагент позивача приватне підприємство "Нафта-Капітал" (далі по тексту - ПП "Нафта-Капітал") не знаходиться за своєю юридичною адресою, згідно податкової звітності у нього відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-Сістемс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 29.07.2008, номер запису 1 585 107 0002 007916, ідентифікаційний номер 36066113, свідоцтво серії А00 № 790412 та перебуває на обліку у відповідача як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100156321 від 21.12.2008 НБ № 213585.

В період з 11.04.2011 року по 15.04.2011 року працівниками ДПІ в м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нафта-Капітал»за період з 01.12.1.2010 по 31. 11.2010р.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 3602/15-2/36066113 від 22.04.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит за перевірений період та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 122823 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0004381502 від 17 травня 2011 року, на підставі якого ТОВ "ТД "Еко-Сістемс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1184235 грн., а саме: за основним платежем 122823 грн. та за штрафними санкціями - 61412 грн.

Позивач не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від № 6307/7/10-2115 від 16 листопада 2011 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд виходив з наступного.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що 01 листопада 2010 року між Приватним підприємством "Нафта-Капітал" (по тексту договору - Постачальник) та ТОВ "ТД "Еко-Сістемс" (по тексту договору - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів. Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар (Мазут) та оплатити його вартість. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі даного договору або рахунку-фактури. На виконання даного договору надані податкові накладні № 816 від 01.12.2010 року, № 819 від 03.12.2010 року, № 829 від 09.12.2010 року, № 837 від 16.12.2010 року, № 838 від 16.12.2010 року, № 840 від 16.12.2010 року, № 847 від 20.12.2010 року, № 852 від 23.12.2010 року та видаткові накладні № ВН-0000670 від 01.12.2010 року, № ВН-0000674 від 03.12.2010 року, № ВН-0000679 від 09.12.2010 року, № ВН-0000685 від 16.12.2010 року, № ВН-0000686 від 16.12.2010 року, № ВН-0000688 від 16.12.2010 року, № ВН-0000695 від 20.12.2010 року, № ВН-0000699 від 23.12.2010 року, товарно-транспортні накладні № 0112-1 від 01.12.2010 року, № 0312-1 від 03.12.2010 року, № 0912-1 від 09.12.2010 року, № 1612-1 від 16.12.2010 року, № 1612-2 від 16.12.2010 року, № 2012-1 від 20.12.2010 року, № 2312-1 від 23.12.2010 року на спірну суму податку на додану вартість у розмірі 122823 грн.

Податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність вказаного договору поставки з підстав відсутності у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання та відсутності фінансово-господарської документації на підтвердження взаємовідносин з вказаним контрагентом.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, позивачем надано товарно-транспортні накладні від № 0112-1 від 01.12.2010 року, № 0312-1 від 03.12.2010 року, № 0912-1 від 09.12.2010 року, № 1612-1 від 16.12.2010 року, № 1612-2 від 16.12.2010 року, № 2012-1 від 20.12.2010 року, № 2312-1 від 23.12.2010 року з зазначенням пункту завантаження - м. Кременчук (місцезнаходження спірного контрагента) та пункту розвантаження - с. Макухівка, а також подорожні листи вантажного автомобіля № 0112 від 01.12.2010 року, №0312 від 03.12.2010 року, № 0912 від 09.12.2010 року, № 1612 від 16.12.2010 року, № 2012 від 20.12.2010 року, № 2312 від 23.12.2010 року та копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу. На підтвердження пристосування транспортного засобу для перевезення придбаного товару надано належним чином завірені копії реєстраційних талонів, свідоцтв про допущення до перевезення визначених небезпечних вантажів № 021178 та № 021181. Також, надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, яким встановлено факт видачі довіреності на отримання товару уповноваженою особою позивача - ОСОБА_4

Крім того, на підтвердження фактичного отримання товарів, придбаних за договором поставки, у своїй господарській діяльності позивачем до суду надано договір зберігання від 01 листопада 2010 року № 01/11/10, укладений між позивачем (по тексту договору - Поклажодавець) та Полтавською філією ВАТ "Харьковдорстрой" ДСУ-36 (по тексту договору - Зберігач), відповідно до якого Зберігач приймає та зобов'язується зберігати, а також розігрівати при необхідності, ввірене йому майно, а Поклажодавець передає та зобов'язується прийняти майно назад. Майном, що передається на зберігання, визначено, зокрема, мазут, а місцем зберігання майна - с. Макухівка, що підтверджує відповідність пункту розвантаження, зазначеного у товарно-транспортних накладних (далі по тексту - ТТН). Факт відвантаження підтверджено відповідною заявкою.

Також, на підтвердження подальшого використання придбаних нафтопродуктів позивачем надано пояснення та первинні документи щодо продажу даного товару іншим контрагентам, а саме:

- відносно ВАТ "Дніпрошина" надано копії податкових накладних № 137 від 21.12.2010 року, № 140 від 24.12.2010 року, № 142 від 29.12.2010 року, видаткових накладних № ТД-0000140 від 21.12.2010 року, № ТД-0000146 від 24.12.2010 року, № ТД-0000148 від 29.12.2010 року, довіреностей № 1299 від 24.12.2010 року;

- відносно ЗАТ "Росава" надано копії податкових накладних № 121 від 08.12.2010 року, № № 125 від 14.12.2010 року, копії видаткових накладних № ТД-0000126 від 08.12.2010 року, № ТД-0000130 від 14.12.2010 року, довіреність № 2720 від 08.12.2010 року, № 2767 від 14.12.2010 року;

- відносно ТОВ "Петролеум Кепітл Корпорейшн" надано копії податкових накладних № 135 від 21.12.2010 року, № 130 від 16.12.2010 року, № 136 від 21.12.2010 року, копії видаткових накладних № ТД-0000141 від 21.12.2010 року, № ТД-0000135 від 16.12.2010 року, № ТД-0000142 від 21.12.2010 року, довіреність № 103 від 02.12.2010 року.

Факт оплати вказаних поставок підтверджено виписками особового рахунку з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, судом відхиляються доводи податкового органу про фіктивність договору поставки від 01 листопада 2010 року.

З акту перевірки вбачається, що у ПП "Нафта-Капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне, торгівельне обладнання, а також вказане товариство відсутнє за місцем реєстрації.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність ПП "Нафта-Капітал".

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, акт про відсутність юридичною особи за місцезнаходженням складено 17 січня 2011 року, а рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ прийнято 20 січня 2011 року, отже, на час укладання договору поставки, його виконання та видачі податкових накладних ПП "Нафта-Капітал" являвся платником ПДВ, а у суду відсутні будь-які підстави вважати, що вказане підприємство на той час було відсутнє за місцезнаходження.

Пунктом 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним товарам у контрагента, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно та протиправно зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 122823 грн.

Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко - Сістемс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиравним та скасування податкового повідомлення -рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0004381502 від 17 травня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко - Сістемс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1842 грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2012 року.

СуддяГ.В. Костенко