Постанова № 21783872, 24.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

24.11.2011 р. Справа № 2а-4550/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворнік Г.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРІ", доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 р. №0001931520, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідолення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 23.05.2011 року №0001931520 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Евері" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3777955,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2011 року Справа № 2а 4550/11/1470

м. Миколаїв

09:25

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Евері»,

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 року №0001931520,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евері»(далі ТОВ «Евері») звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) від 23.05.2011 року № 0001931520 про зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість у сумі 3777955,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем здійснено висновок у акті перевірки щодо збільшення розміру відємного значення податку на додану вартість у сумі 3777955,0 грн. неправомірно, без дослідження первинних документів та фактичних обставин.

Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено документальну невиїзну перевірку декларації з ПДВ ТОВ «Евері»за березень 2011 року, в результаті якої складено акт перевірки від 05.05.2011 року № 1500/15-20/34437753, та прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0001931520.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Евері»не відображено у рядку 21.3 декларації суму 3777955,0 грн., яка була зменшена за результатами попередніх перевірок.

При цьому, такий висновок ґрунтується на підставі даних раніше проведених перевірок позивача. Так, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЕВЕРІ», за результатами якої було складено акт перевірки від 21.02.2011 року № 406/23-200/34437753.

У звязку із надходженням заперечень підприємства, згідно із пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕВЕРІ»з питань, визначених у запереченнях.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки було складено акт позапланової перевірки від 22.03.2011 року № 923/23-200/34437753.

У акті позапланової перевірки податковою інспекцією зазначено, що змін до висновків акту планової перевірки не внесено.

У акті планової перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва зазначено, що підприємством завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 26 декларації) наростаючим підсумком в сумі 3777955,0 грн. за вересень 2010 року.

Відповідно до акту, сума ПДВ 3777955,0 грн. складається з наступних сум: 2560455,0 грн. за серпень 2010 року; 1217500,0 грн. за вересень 2010 року.

Правомірність відображення суми 2560455,0 грн. досліджувалася відповідачем у акті планової перевірки (стор.42-44 акту планової перевірки).

Так, на сторінці 42 акту планової перевірки зазначено, що ТОВ «Евері»неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим будівельним роботам від контрагентів-постачальників, які в ланцюгах постачання здійснювали господарську діяльність з порушенням встановлених правил; детальний опис «порушень»наведено у п.3.21.4 цього акту перевірки.

У п.3.21.4 акту планової перевірки зазначено, що контрагенти контрагентів позивача на думку перевіряючих мають ознаки фіктивності, отже, ці підприємства здійснювали господарську діяльність із порушенням податкового законодавства, укладали нікчемні правочини, а отже, у звязку з цим ТОВ «Евері»слід зменшити суму ПДВ згідно декларації за серпень 2010 року від 04.10.2010 року № 55279 на 2560455,0 грн.

В обґрунтування зазначеного перевіряючі посилаються на відповіді, отримані від інших податкових органів та структурних підрозділів.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому суми податку на додану вартість, що ввійшли до складу податкового кредиту повинні бути підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1. статті 6 Закону про ПДВ, податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) тобто зазначеною нормою чітко передбачено механізм сплати податку, а саме, що податок на додану вартість сплачується покупцем продавцю у складі ціни товару.

Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо непідтвердженості сум податкового кредиту податковими накладними, чи зауважень до змісту та оформлення податкових накладних в акті перевірки не наведено.

Жодним нормативним актом на сторону в господарському зобовязанні не покладено обовязок зясування: чи є його контрагент сумлінним платником податків, зборів, обовязкових платежів.

Суд критично ставиться до фактів порушень, яки описані в акті перевірки, оскільки на його думку вони не можуть вважатись порушеннями.

Так, щодо взаємовідносин ТОВ «Евері»з ТОВ «Евролюкс-С»в акті зазначено не про дослідження документів та фактів, що підтверджують реальність вчинення господарських операцій між цими двома підприємствами, а про те, що ПП «Флейм»(яке не є стороною в господарській операції між ТОВ «Евері»та ТОВ «Евролюкс-С») знято з обліку 22.12.2009 року. Проте, яким чином зняття цього підприємства з обліку вплинуло на виконання господарських операцій між ТОВ «Евері»та ТОВ «Евролюкс-С»в акті не зазначено. Не зазначено взагалі, яку господарську операцію між ТОВ «Евері»та ТОВ «Евролюкс-С»було досліджено під час перевірки, відсутній опис такої господарської операції (вид договору, період, наявні первинні документи, що перевірялися тощо).

Щодо взаємовідносин ТОВ «Евері»та ТОВ «Інтелтрейд»в акті зазначено, що у червні, липні, серпні 2009 року придбавалися ТМЦ, а згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, зустрічну перевірку цього підприємства провести неможливо у звязку з тим, що 02.04.2010 року оголошено про банкрутство підприємства, а 23.03.2010 року підприємство знято з податкового обліку.

Суд ставиться до наведеного критично, оскільки з акту незрозуміло, яке відношення має факт оголошення про банкрутство 02.04.2010 року до факту здійснення купівлі-продажу у серпні 2009 року; представником відповідача не було пояснено суду, яким чином можливо зняття з обліку підприємства 23.03.2010 року, в той час як тільки 02.04.2010 року було оголошення про банкрутство цього підприємства.

Також в акті зазначено, що ТОВ «Інтелтрейд»суми ПДВ за операціями з ТОВ «Евері»були включені до складу податкових зобовязань, проте до бюджету не сплачені у звязку з перевищенням відємного значення попереднього податкового періоду.

В той же час платник має право не сплачувати до бюджету суму податку у разі, коли податковий кредит більший, ніж податкові зобовязання.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Евері»та ТОВ «Інтер - трейдинг»також у акті зазначено про підприємство ТОВ «Кораліс», щодо якого взагалі на момент проведення перевірки не надходило відомостей від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Зазначено, що це підприємство визнано банкрутом, проте коли воно визнано банкрутом, і чи ліквідовано воно на дату продажу рельсошпальної решітки , в акті перевірки не зазначено.

Також актом перевірки не зазначено, яким чином факт відсутності за місцезнаходженням зовсім іншого підприємства (ТОВ «Істролін Інвест») може свідчити про порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Евері»та ТОВ «Євролюкс-С»також актом не зазначено які саме договори досліджувалися при проведенні перевірки. В акті зазначено про «виконання будівельних робіт», далі про «виконання послуг», відсутні реквізити договору, відсутній опис досліджених документів. Більш того, зазначено про підприємство «Будекспрессервіс», крім того, про ненадходження відомостей на момент проведення перевірки щодо цього підприємства.

Отже, відсутність належного дослідження відомостей та документів унеможливлює вчинення будь-яких висновків про нікчемність правочинів або «фіктивність»певних підприємств.

Такі самі однотипні неточності та невідповідності мають місце по всьому акту перевірки.

В порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1003, згідно якого акт є носієм доказової інформації при виявленні порушення вимог податкового законодавства; факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених актів, в акті перевірки відсутня інформація, яка свідчила б про порушення ТОВ «Евері»податкового законодавства.

В даному випадку перевіряючим слід було встановити, чи підтверджений документально факт поставки товарів, виконання робіт підрядниками ТОВ «Евері».

Первинними документами, які в даному випадку підтверджують виконання робіт (поставку товарів), є підписаний сторонами договір про виконання робіт (поставку товарів), підписаний та скріплений печатками акт виконання робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, внутрішні бухгалтерські документи, відомості тощо.

Судом були досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи, надані ТОВ «Евері»: щодо взаємовідносин із ТОВ «Рекон транс»(видаткові накладні, податкові накладні, судові рішення господарського суду Миколаївської області про визнання договору між ТОВ «Евері»та ТОВ «Рекон транс»дійсним, банківські виписки тощо); щодо взаємовідносин із ТОВ «Інтелтрейд»(акти приймання-передачі транспортних засобів, податкові накладні, банківські виписки, договори купівлі-продажу транспортного засобу, видаткові накладні, договори купівлі-продажу товарів, специфікації тощо); щодо взаємовідносин із ТОВ «Інтер-Трейдінг»(видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, договори купівлі-продажу, специфікації тощо); щодо взаємовідносин із ТОВ «Євролюкс-С»(довідки про виконані підрядні роботи Ф№ КБ-3, податкові накладні, банківські виписки, договір генерального підряду тощо); щодо взаємовідносин із ТОВ «Панда»(договір поставки, специфікація, видаткова накладна, податкова накладна, банківські виписки та платіжні доручення тощо); щодо взаємовідносин із ТОВ «Кораліс»(договір купівлі-продажу, специфікація, видаткова накладна, податкова накладна, банківські виписки та платіжні доручення тощо).

Вказані документи складені із дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; при розгляді справи встановлено, що відповідач не має претензій к реквізитам первинних документів.

Представники відповідача не заперечують, що ТОВ «Евері»на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи ведуться роботи по спорудженню основних фондів резервуарів для завантаження меляси/олії, відповідних споруд та трубопроводів.

Матеріали та послуги для цих робіт ТОВ «Евері»придбавалося у підприємств, які і описані у акті перевірки. Отже, за наявності фактичних обставин справи, зазначати про безтоварність цих операцій за умови їх реального виконання, є неправомірним.

Отже, висновки перевірки в цій частині ґрунтуються лише на припущеннях, здійснені без врахування усіх існуючих у позивача документів, що підтверджують фактичне виконання робіт, поставку товарів; питання фактичної товарності операцій ТОВ «Евері»з контрагентами під час проведення перевірки не досліджувалось.

Щодо правомірності включення позивачем суми 1217500,0 грн. в уточнюючий розрахунок за серпень 2009 рок.

Відповідач вважає, що позивач не мав підстав для включення суми 1217500,0 грн. до рядку 23.4 уточнюючого розрахунку за серпень 2009 року; податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2009 року № 0001071520/3, прийнятим на підставі висновків акту невиїзної (камеральної) перевірки від 13.02.2009 року № 433/15-20/34437753 підприємству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;) позивач не мав підстав для включення суми 1217 500,0 грн. до рядку 23.4 уточнюючого розрахунку за серпень 2009 року, оскільки підприємством на думку податкової інспекції пропущено строк давності 1095 днів, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2009 року № 0001071520/3, прийнятим на підставі висновків акту невиїзної (камеральної) перевірки від 13.02.2009 року № 433/15-20/34437753 позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як зазначено у цьому акті, ТОВ «Евері»не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1217500,0 грн., оскільки, на думку відповідача, підприємство не провадило діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців (перевіряючий посилається на пп.7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Законодавцем встановлено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету (коштами), а податковий кредит сума, на яку платник має право зменшити своє податкове зобовязання.

Представник відповідача в судовому засідання не заперечував, що за результатом проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не ставиться під сумнів сума отриманого підприємством залишку відємного значення попереднього податкового періоду (стор.7-8 акту перевірки № 433)

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва підтверджує (за винятком розбіжності 20 грн.) суму 1217500,0, що входить до складу податкового кредиту за податковою накладною, що отримана від ТОВ «Рекон Транс»та вчасно задекларована підприємством.

Актом перевірки підтверджено, що ТОВ «Евері»дійсно було придбано у ТОВ «Рекон Транс»незавершене будівництво ковбасного цеху за адресою: вул.7-а Слобідська,70.

В акті перевірки зазначено, що вказане підтверджується наданими до перевірки копіями первинних документів. Будь-яких зауважень к первинним документам, товарності операції акт перевірки не містить.

Судом встановлено, що факт придбання незавершеного будівництва, як основного фонду, додатково підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.03.2007 року у справі № 11/71/07 про визнання дійсним договору від 09.08.2006 року № 1 купівлі-продажу незавершеного будівництва ковбасного цеху, укладеним між ТОВ «Рекон Транс»(продавець) та ТОВ «Евері»(покупець) та визнання права власності на цей обєкт за ТОВ «Евері».

Оскільки відповідачем по результатам проведеної перевірки було відмовлено у наданні саме бюджетного відшкодування коштами у сумі 1217500,0 грн., то позивачем було задекларовано цю суму у рядку 23.4, яка прямо передбачає декларування сум за результатами проведених перевірок податковими органами (оскільки жодний з інших рядків не передбачає відповідного декларування).

Закон України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на той момент) не передбачав, що платник податків автоматично втрачає право на податковий кредит у звязку з тим, що йому було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування коштами.

Суд вважає що позивачем не пропущений строк у 1095 днів.

Згідно із пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податку може подати заяву на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, або отримання права на таке відшкодування.

Законодавцем встановлено, що у разі, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Отже, цим підпунктом унормовано, що граничні терміни подання такого розрахунку платником не враховуються, але враховуються строки давності, які за змістом ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовуються або у разі подання платником податків заяви на повернення надміру сплачених податків, або у разі подання платником податків заяви на повернення невідшкодованих податків (п.15.3 ст.15 цього Закону).

Проте, ТОВ «Евері»не подавало заяви на повернення надміру сплачених податків, або заяви на повернення невідшкодованих податків.

Можливість подання заяви на повернення надміру сплачених податків передбачена Порядком взаємодії органів державної податкової служби України та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) платникам податків, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 18 березня 2003 року № 125/58.

Згідно із п.3 Порядку, повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податків (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум прибуткового податку з громадян), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.

Згідно із п.4 Порядку, заява подається платником податків до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований як платник податку, у довільній формі.

Обовязковим реквізитом заяви є визначення платником податків напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку; на погашення податкового зобовязання (податкового боргу) за іншими податками, зборами (обовязковими платежами), що контролюються органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг; шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

ТОВ «Евері»не подавало до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва заяви у довільній формі та не зазначало у ній вищеперелічених обовязкових реквізитів у звязку із відсутністю цієї заяви.

Можливість подання заяви на відшкодування податку на додану вартість передбачена пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з заперечень ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, та пояснень представника в судовому засіданні, відповідачем помилково ототожнюється податкова декларація та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Проте, якщо податкова декларація це офіційний документ, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, який складається з багатьох додатків, то заява про повернення суми бюджетного відшкодування це лише додаток № 4 до декларації.

Додаток № 4 до Декларації з податку на додану вартість «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», затверджений наказом ДПА України 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її подання».

Пунктом 5.12 Порядку передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

ТОВ «Евері»не подавало до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва разом із декларацією з ПДВ додаток № 4 - заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Тобто, ця сума ні була надмірно сплачена, а потім підлягала поверненню, ні була заявлена до відшкодування на рахунки платника податків.

Вказану суму ТОВ «Евері»після закінчення адміністративного оскарження відобразило в уточнюючому розрахунку за серпень 2009 року у звязку з тим, що за результатами перевірки (податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 року) підприємству було відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування коштами.

В наступному підприємством було відображено цю суму у рядку 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), що не передбачає отримання бюджетного відшкодування коштами.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач не припускався порушень норм податкового законодавства, зазначених у акті перевірки та спірному рішенні.

Відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має відповідати вимогам ст. 19 Конституції України та здійснюватись у відповідності із приписами Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій субєкта владних повноважень саме на нього покладається обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії) та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого щодо позивача податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, вимоги позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідолення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 23.05.2011 року №0001931520 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Евері" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3777955,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України

та підписана суддею 30.11.2011 року.

Суддя І.А. Устинов