Постанова № 21783827, 14.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 р. № 2а-11923/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

прокурора Лящук Т.І.,

представника позивача Тодорович О.В.,

представника відповідача Слісаренка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області до Державного підприємства «Львіввугілля»про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в :

прокурор м. Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Державного підприємства «Львіввугілля»(далі - ДП «Львіввугілля»), в якому просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1698168 грн. 06 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України встановлено порушення строків сплати страхових внесків, за що нарахована пеня в розмірі 1698168 грн. 06 коп. Правовою підставою для нарахування пені були норми чинних на той час нормативних актів. Правомірність такого застосування обґрунтовує покликанням на норми п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”, а також Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 року № 31.

06.12.2011 року відповідачем подано до суду заперечення на адміністративний позов. В якому зазначає, що на час прийняття субєктом владних повноважень рішення про нарахування пені на відповідача, що відображено в акті перевірки від 20.09.2011 року № 112-11 та невиконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало. Крім того, відповідачем 22.12.2011 року подано до суду доповнення до заперечення, в якому пояснив, що оскільки Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 року № 36 не є законодавчим актом а відповідно такий не має правової сили, в цьому випадку повинен застосовуватись річний термін позовної давності по спорам про стягнення пені згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України, а відтак термін позовної давності за 2010 року був пропущений.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що оскільки згідно з актом перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.09.2011 року № 112-11 виявлені факти порушення строків сплати страхових внесків, за що і була нарахована пеня в розмірі 1698168 грн. 06 коп. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.12.2011 року. Пояснив, що cтягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов. Свої заперечення мотивує тим, що встановлення видів та розміру відповідальності страхувальника нормативними актами, якими є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV та Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 року № 36 не передбачено. У звязку з відсутністю в законі нарахування пені, Інструкція від 12.07.2007 року № 36 втратила чинність та, відповідно немає правових підстав щодо нарахування позивачем пені за 2010 рік. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та заперечення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДП «Львіввугілля» зареєстроване державним реєстратором Сокальської районної державної адміністрації Львівської області як юридична особа, код ЄДРПОУ 32323256, місцезнаходження: 80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 370555.

На підставі п. 8.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 року № 36 в період з 01.01.2010 року по 20.09.2011 року позивачем проведено перевірку відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», за результатами якої складено акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 112-11 від 20.09.2011 року, яким встановлено факти порушення сплати страхових внесків, за що нараховано пеню в розмірі 1698168 грн. 06 коп.

Згідно з актом перевірки № 112-11 від 20.09.2011 року сума несплачених платежів складає 11642384 грн. 58 коп., в тому числі недоїмка 9944216 грн. 52 коп., та нарахована і не сплачена пеня у розмірі 1698168 грн. 06 коп.

Добровільне погашення відповідачем пені згідно з актом перевірки від 20.09.2011 року не було здійснено. Акт перевірки № 112-11 від 20.09.2011 року підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

При вирішені спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”(в редакції чинній на момент виникнення заборгованості зі сплати страхових внесків, тобто до 01.01.2011 року), за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

На реалізацію норм вищезазначеного Закону була розроблена «Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затверджена постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. за № 867/14134 (далі Інструкція № 36). Відповідно до п. 5.1., 5.2 Інструкції № 36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без врахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно. Пеня на пеню не нараховується.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до вимог п. 11 Прикінцевих та перехідних положень якого виключено частину 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», яка передбачала нарахування пені за прострочення сплати страхового внеску.

Поряд з цим, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. В абзаці 6 цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Вищенаведені положення закріпленні також у п. 2.1 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадів на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 р. за № 31 (далі Інструкція № 31), згідно з якої стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року за № 36.

Щодо тверджень відповідача, що чинним законодавством не передбачено правових підстав щодо нарахування позивачем пені за 2010 рік, суд зазначає наступне.

Заборгованість ДП «Львівугілля»зі сплати страхових внесків виникла до 01.01.2011 року, а спір щодо правомірності нарахування та стягнення фінансових санкцій, донарахованих на суму недоїмки зі сплати страхових внесків, виник після 01.01.2011 року. Чинний на сьогодні Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачає обовязок застосування до правовідносин щодо стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Для цього наведений вище закон зберігає за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування повноваження, якими вони були наділені до набрання ним чинності, в тому числі на застосування фінансових санкцій.

Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”у редакції, яка діяла до 01.01.2011 року, тобто на момент виникнення заборгованості відповідача, а також прийнята на виконання його вимог Інструкція № 36 передбачали, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків здійснюється з нарахуванням пені.

Таким чином, вказана вище недоїмка (пеня) свідчить про невиконання платником свого обовязку своєчасно сплачувати страхові внески, що в силу вимог закону є підставою для застосування фінансових санкцій.

Аналізуючи правове регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що за наведених обставин справи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області вправі стягувати з відповідача пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведеним вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь бюджету суму боргу у розмірі 1698168 грн. 06 коп.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля», код ЄДРПОУ 32323256 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області, код ЄДРПОУ 25258320, суму боргу у розмірі 1698168 грн. 06 коп. (один мільйон шістсот девяносто вісім тисяч сто шістдесят вісім гривень шість копійок).

3.Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.