Постанова № 21783474, 26.09.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-0770/1310/11

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання Корчинської В.А.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі :

представника позивача Борсенко О.В.,

представників відповідача Олексик М.О., Олійника Р.Б.,

розглянувши матеріали позовної заяви Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Штад-Міш»про стягнення грошового зобовязання по податку на прибуток у результаті застосування звичайних цін,

встановив :

Позивач - Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Закарпатської області, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Штад-Міш”, яким просив винести рішення про сплату ТОВ „Штад Міш” грошового зобовязання по податку на прибуток, визначеного із застосуванням „звичайних цін” на суму 31623,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, оформленої актом перевірки № 14/23-0112/32839777 від 25.02.2011 р., виявлено, що на протязі охопленого перевіркою періоду відповідач проводив реалізацію продукції власного виробництва угорській фірмі TEXT»Kft відповідно до укладених контрактів № 3 від 15.07.2009 р. та № 4 від 15.07.2009 р. за ціною нижчою за виробничу собівартість продукції визначену в ході проведення перевірки позивачем. Позивач зазначає, що взявши до уваги виробничу собівартість готової продукції на рівні звичайної ціни встановлено заниження відповідачем своїх валових доходів на загальну суму 101194 грн. та відповідно заниження податкових зобов'язань по податку прибуток на загальну суму 25299 грн.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Штад-Міш”, надало суду заперечення, згідно з якими позовні вимоги не визнало.

Представник відповідача у засіданні з посиланням на пп. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пояснив, що позивач для порівняння договірних цін на реалізовану відповідачем продукцію із рівнем звичайних цін повинен був використовувати інформацію про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах, однак в супереч чинному законодавству позивач при проведенні перевірки і при визначенні рівня звичайних цін взагалі таку інформацію не використовував. Також відзначив, що договірна ціна відповідача відповідає рівню справедливих ринкових цін на ідентичну продукцію у співставних умовах, а тому законних підстав для задоволення позову немає. З наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов із наведених у ньому мотивів є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Виноградівському районі Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку відповідача дотримання вимог податкового, валютного та законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю „Штад-Міш” з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт перевірки № 14/23-0112/32839777 від 25.02.2011 року.

Відповідно до якого, перевіркою встановлено зокрема порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкових зобовязань з податку на прибуток за період 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. із застосуванням звичайних цін в сумі 25299 грн..

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Згідно пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Із системного аналізу наведених правових норм та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в цілому вбачається, що визначення звичайної ціни із застосуванням правил національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку допускається виключно при умові, якщо рівень цін неможливо визначити за методами, передбаченими підпунктами 1.20.2. 1.20.5. п. 1.20 ст.1 вказаного Закону.

Як вбачається із змісту позовної заяви та із змісту самого акту перевірки № 14/23-0112/32839777 від 25.02.2011 року /а.с.10-22/ позивач для визначення рівня звичайних цін застосовував правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме позивачем було взято до уваги метод „балансової вартості”, одночасно у акті перевірці відсутні відомості про те, що посадовими особами позивача рівень звичайних цін визначався за методами, передбаченими підпунктами 1.20.2. 1.20.5. п. 1.20 ст.1 вказаного Закону.

Суд констатує, що позивач при проведенні перевірки і при визначенні рівня звичайних цін взагалі не використовував інформацію про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах чим самим порушив вимоги п. 1.20. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивач належними та допустимими доказами у судовому засіданні не довів, що не мав можливості отримати інформацію про рівень цін на ідентичні товари у співставних умовах на відповідному ринку товарів. Суд вважає, що Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Закарпатської області з метою визначення звичайних цін по операціях, проведених ТОВ „Штад-Міш”, повинна була визначити рівень справедливих ринкових цін, що склалися на ідентичну (однорідну) продукцію, яка виготовляється в Україні за умови її продажу на експорт нерезидентам з урахуванням визначених законом умов щодо обсягу товарної партії, строків виконання зобовязань тощо.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача про неможливість визначення цін на ідентичні товари у звязку з тим, що ТОВ „Штад-Міш” не укладав аналогічних угод з іншими контрагентами-нерезидентами, оскільки норма п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не обмежує можливість визначення звичайної ціни виключно за договорами, укладеними самим платником податку, а передбачає можливість отримання відповідної інформації про ціну, що склалася на ринку ідентичних чи однорідних товарів.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Закарпатської торгово-промислової палати від 12.05.2011 року за № 15.03-11/319 /а.с.43/, у якому наведено інформацію про ціни на пиломатеріали обрізні хвойні, які склалися при експорті у 2010 році, при цьому судом встановлено, що рівень таких цін не перевищує рівень договірних цін відповідача визначених у контрактах № 3 від 15.07.2009 р. /а.с.41/ та № 4 від 15.07.2009 р. /а.с.42/.

Крім того, судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що ТОВ „Штад-Міш” при визначенні виробничої собівартості продукції включав до неї прямі матеріальні витрати, зокрема: сировина, запчастини, електроенергія, а також прямі витрати на оплату праці: заробітна плата та нарахування на заробітну плату, що відповідає вимогам правил ведення бухгалтерського обліку встановлених П(С)БО 16 „Витрати”. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи калькуляціями собівартості 1 м3 пиломатеріалів /а.с.49-58/, а також витягами рахунків 26 „Готова продукція” /а.с.44-45/, 231 „Виробництво” /а.с.46/, 901 „Собівартість реалізованої готової продукції” /а.с.47/, 701 „Дохід від реалізованої готової продукції” /а.с.48/.

Також суд приймає до уваги доводи представника ТОВ „Штад-Міш” про те, що позивач визначаючи рівень звичайних цін за методом „балансової вартості” не врахував, що відповідно до п. 19 П(С)БО 16 «Витрати»витрати на транспортування та транспортно-експедиційні витрати відносяться до витрат на збут і до виробничої собівартості не включаються.

Суд констатує, що позивач під час проведення перевірки відповідача для порівняння з рівнем виробничої собівартості взяв показник - вартість реалізованих пиломатеріалів без врахування транспортних витрат, в той час як зобовязаний був взяти для порівняння показник - договірна ціна. Дана методологічна помилка призвела до зменшення необхідного для порівняння показника за охоплений перевіркою період на 163315,71 грн., що спростовує висновоки акту перевірки № 14/23-0112/32839777 від 25.02.2011 р. про те, що ціна товарів, визначена сторонами договору, менша за виробничу собівартість на 101194,25 грн.

Враховуючи обставини встановлені у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, і, зважаючи на це, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Штад-Міш»про стягнення грошового зобовязання по податку на прибуток у результаті застосування звичайних цін - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.