Постанова № 21783170, 22.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2011 р. справа № 2а/0570/8604/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретарі Барковій В.Ю.

за участю

представника позивача Сандулова Д.В.

представника відповідача Ішкова О.М., Шляхтіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасс метро строй” до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень рішень №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 р., стягнення судових витрат,-

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбас метро строй” звернулося до суду з уточненим під час судового розгляду позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень рішень №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 року, стягнення судових витрат.

В обґрунтування позову зазначає, що за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донбасс метро строй» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК Екос-плюс» з 01.01.09р. по 21.12.09р., встановлені порушення та складено акт. Позивач вважає, що висновки у зазначеному акті не можуть бути приводом та підставою для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобов*язання з урахуванням штрафних санкцій, тому, що є хибними та такими, які суперечать законодавству України. Вважає, що висновки відповідача, які ґрунтуються на акті перевірки ТОВ «СК «Екос-Плюс» від 11 червня 2010 року №1841/23-3/34591096 складеного Макіївською ОДПІ, є безпідставними, оскільки ТОВ «Донбасс метро строй» не має жодного відношення до ведення бухгалтерського звіту та обліку первинної документації на ТОВ «СК «Екос-Плюс». Надавши до відповідача первинну документацію та угоду №1/09-11-02 від 02 листопада 2009р. на виконання робіт, позивач тим самим підтвердив наявність угоди між сторонами. На думку позивача, висновки ДПІ у Калінінському районі міста Донецька стосовно нікчемності правочину укладеного між ТОВ «Донбасс метро строй» та ТОВ «СК «Екос-Плюс» ґрунтуються ні на рішенні відповідного органу судової влади, а на акті перевірки від 11 червня 2010 року №1841/23-3/34591096 складеного Макіївською ОДПІ, який своєю сутністю та правовою формою не є розпорядчим актом, який встановлює ті чи інші юридичні факти, або змінює об*єм прав та обов*язків суб*єктів господарювання, які не були об*єктами відповідної перевірки. ТОВ «Донбасс метро строй» надало всі необхідні бухгалтерські та податкові документи, в яких зафіксовано здійснення господарських операцій, за результатами яких була сформована сума ПДВ, яка відображена в податковій декларації з ПДВ за листопад 2009 р., грудень 2009р. наданої до відповідача.

Позивач просить суд визнати дії ДПІ у Калінінському районі міста Донецька стосовно прийняття податкових повідомлень рішень №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 р. про сплату податкового зобов*язання ТОВ «Донбасс метро строй» неправомірними та скасувати податкові повідомлення рішення №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили суд в задоволені позову відмовити з підстав, викладених у запереченні від 16.06.2011 р. Пояснили, що при визначенні правочину №1/09-11-02 про надання послуг з виконання робіт між позивачем та ТОВ «СК «Екос-Плюс» про виконання робіт, нікчемними, податковий орган насамперед встановлює відсутність реального характеру відповідних операцій.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представників позивача та представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» є субєктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 36307137 і перебуває на податковому обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Донбасс метро строй» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК «Ексо-плюс» ЄДРПОУ (34591096) з 01.01.09р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт та встановлено:

·формування податкового кредиту з порушенням пп. 7.4.1, п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в наслідок чого занижено податку, що підлягав сплаті на загальну суму 566813, 92 грн., у тому числі за листопад 2009р. на суму 120551,60 грн., за грудень 2009 року на суму 446262,32 грн.;

·укладення нікчемної угоди з ТОВ «СК Екос-плюс» (код ЄДРПОУ 34591096) №1/09-11-02 від 02.11.09р.

Виходячи з наведеного відповідач у акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції та її об*ємом, відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничої потужності, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Тому за твердженням відповідача згідно з п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зазначений договір є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п.1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ «Донбасс метро строй» внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 566813,92 грн, що призвело до заниження податку, що підлягав сплаті на загальну суму 566813,92 грн., у тому числі за листопад 2009р. на суму 120551,60 грн., за грудень 2009р. на суму 446262,32 грн. .

На підставі акту перевірки №6401/23-313/36307137 від 02 вересня 2010р., згідно з підпунктом «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та керуючись п.11 ст.11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» із змінами та доповненнями, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 року, якими визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 850221 грн., у тому числі за основним платежем 566814 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 283407 грн. відповідно.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Донбасс метро строй» та ТОВ «СК Екос-плюс» був укладений договір №1/09-11-02 від 02 листопада 2009р., відповідно до якого підрядник прийняв на себе зобов*язання по завданню замовника, на свій ризик, своїми силами та засобами, з використанням своїх матеріалів виконати роботи, а замовник зобов*язується прийняти та сплатити виконанні підрядником роботи.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору підрядник ТОВ «СК Екоплюс» приймає на себе обовязок власними силами та потужностями з використанням власних матеріалів виконати роботи.

У пункті 8.2 договору зазначено, що ні одна зі сторін не може передавати власні права або обовязки третій особі без попередньої згоди другої сторони.

01 грудня 2009р. прийнята додаткова угода №1 до договору№1/09-11-02 від 02 листопада 2009 року, згідно з якою були внесені зміни до пункту 3.3 ст.3 «Вартість робіт та порядок розрахунків» договору, а саме викладено його у наступній редакції: «Підрядник сплачує Замовнику послуги Замовника у розмірі 0,4% вартість виконаних Підрядником робіт. Вартість таких послуг виставляється окремим рахунком».

05 березня 20101р. прийнята додаткова угода №2 до договору№1/09-11-02 від 02 листопада 2009 року, згідно з якою були внесені зміни до пункту 3.4.1, а саме викладено його у наступній редакції: «Розрахунок за даним договором на суму 3400883,51 (три мільйони чотириста тисяч вісімсот вісімдесят три грн. 51 коп.) гривень здійснюються наступним чином:

- на суму в розмірі 14326,85 (чотирнадцять тисяч триста двадцять шість грн.. 85 коп.) гривень складається угода про зарахування зустрічних однорідних вимог;

- на суму в розмірі 3386556,66 (три мільйони триста вісімдесят шість тисяч п*ятсот п*ятдесят шість грн.. 66 коп.) гривень Замовник передає Підряднику прості векселі, емітовані Замовником. Передача векселів здійснюється за актом прийому-передачі, що є невід*ємною частиною цього договору».

Між ТОВ «Донбасс метро строй» (надалі іменується «Сторона-1») та ТОВ «Екос-плюс» (надалі іменується «Сторона-2») була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05 березня 2010р. на суму на суму 14326,85 грн.

05 березня 2010р. ТОВ «Донбасс метро строй» передало в розрахунок за одержані послуги, а ТОВ «Екос-плюс» прийняло наступні прості векселі на загальну номінальну вартість 3386556,66 грн., про що свідчить акт прийому-передачі векселів до Договору №1/09-11-02 від 02.11.2009р.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надавалось відповідачу та було надано у судовому засіданні:

-довідка про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2009 р., відповідно до якої підрядник - ТОВ «СК Екоплюс» виконав роботи на майданчиках №№ 10,14,18,19,20 на суму 723309,6 грн.

-довідка про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3 за грудень 2009 р., відповідно до якої підрядник - ТОВ «СК Екоплюс» виконав роботи на майданчиках №№ 10,14,18,19,20 на суму 13461,06 грн.

-довідка про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3 за грудень 2009 р., відповідно до якої підрядник -ТОВ «СК Екоплюс» виконав роботи на майданчику №16 на суму 1331467,91 грн.

-податкова накладна № 5 від 30.12.2009 на суму 10710,30 грн. в т.ч. ПДВ 1785,05 грн.;

-податкова накладна № 98458 від 30.12.2009 на суму 723309,60 грн. в т.ч. ПДВ 120551,60 грн.;

-податкова накладна № 110778 від 30.12.2009 на суму 1331467,91 грн. в т.ч. ПДВ 221911,32 грн.;

-податкова накладна №110776 від 30.12.2009р. на суму 1346106,00 грн., в т.ч. ПДВ 224351 грн.;

-акти прийняття виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2009р.

Предметом доказування в даному випадку є встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій платником податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Пунктом 1.7. ст.1 Закону України «про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту визначені п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метопю їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю ст.3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, або одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Наявність належним чином оформленої податкової накладної у будь-якому разі є обовязковою умовою віднесення сум податку до податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В матеріалах справи міститься акт Макіївської об*єднаної державної податкової інспекції №1840/23-3/34591096 від 11 червня 2010р. про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «СК Екос-плюс» (код ЄДРПОУ 34591096) з питань підтвердження отриманих від платників податків ТОВ «Донбасс Метро Строй» (код ЄДРПОУ 36307137) відомостей з 01.01.09 по 31.12.09. Відповідно до зазначеного акту повідомлено, що у поточному році проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СК Екос-плюс» (код ЄДРПОУ 34591096) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2099р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 06.04.2010 №2822/23-2/34591096 та в ході проведення аналізу матеріалів податкової ї звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що оскільки на ТОВ «СК Екос-плюс» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов*язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру. Враховуючи те, що у ТОВ «СК Екос-Плюс», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угода №1/09-11-02 від 02 листопада 2009р. має ознаки нікчемності.

Відповідно до п. 1.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005, № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Зважаючи на це акт перевірки може розглядатися як письмовий доказ в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що згідно з наданими довідками виконаних робіт за формою КБ-3 складених між позивачем та ТОВ «СК Екоплюс» вбачається, що для виконання зазначених робіт необхідні значні технічні та людські ресурси.

Втім, відповідно до листа Донецького експертно-техничного центру Держгірпромнагляду України № 2955/14 від 08.12.2010 не знаходяться на обліку технологічні транспорті засоби, які належать ТОВ «СК Екоплюс».

Крім того, суд бере до уваги, що наявна кількість працівників ТОВ «СК Екоплюс» не дозволяла здійснити роботи зазначені у довідках виконаних робіт та актах виконаних робіт.

Також, суд зазначає, що позивачем не було надано будь яких доказів та пояснень з приводу здійснення підрядних робіт ТОВ «СК Екоплюс» у відсутності необхідної кількості людських та матеріальних ресурсів.

Посилання позивача на наявність у ТОВ «СК Екоплюс» ліцензії на будівельну діяльність та можливість укладення останнім договору субпідряда суд не приймає як докази.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем не доведено правомірності своїх вимог, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Наведене обумовлює висновок про правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 566814,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 283407,00 грн.

Відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасс метро строй” визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень рішень №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 р., стягнення судових витрат задоволенню не підлягають.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасс метро строй” до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень рішень №0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, №0051221542/1 від 27 жовтня 2010 р., №0051221542/2 від 12 січня 2011 р., стягнення судових витрат відмовити в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 22 липня 2011 р. у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений 27 липня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.