Постанова № 21782953, 03.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/7172/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріКаштан С.В. за участю: позивача відповідача Резнікова І.В., Кузьменко В.С., Білосвіт Л.І., Врона С.В. Козлюк М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Полімер-Акація" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного науково-виробничого підприємства «Полімер Акація» до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення рішення від 27.04.2009 року №0000942320/0 та №0000952320/0, №0000801710/0 від 29.04.2009р, що винесені Відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ревізори відповідача прийшли до висновку, що позивачем порушено п. 5.1. п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у звязку з чим Позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на прибуток у розмірі 4236683,00 грн.; встановлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. і п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у звязку з чим Позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на додану вартість у розмірі 3368780,00 грн.; встановлено порушення п. 4.2.9 п. 4.2, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2. ст. 19, п.п. 20.30.1 п. 20.3 ст. 20 з урахуванням п. 7.3. ст. 7 Закону України від 22.05.03р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб (із змінами та доповненнями), у звязку з чим Позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 13514,64 грн. Винесено 27.04.2009 р. повідомлення рішення № 0000942320/0, №0000952320/ та №0000801710/0 .

Зазначені податкові повідомлення - рішення відповідача вважають винесеними, необґрунтовано, а таким чином й такими, що складені з суттєвими порушеннями прав і законних інтересів Позивача.

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що в ході перевірки позивача виявлено факт укладання нікчемного правочину між ПКВП «Полімер Акація» та ПП «ІНСОМ» на придбання 1088 тонн полістиролу, тобто такого, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків. А тому, в порушення п.5.1 та п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати в податковій декларації з податку на прибуток за 1-4 квартал 2007 р та 1-й квартал 2008 р на суму 10399466 грн., у звязку з включенням до їх складу сум видаткових накладних, отриманих від ПП «ІНСОМ» за операціями придбання полістиролу. Внаслідок чого Новомосковською ОДПІ донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в розмірі 423683 в томі числі штрафна санкція, повідомленням рішенням №0000952320/0.

Також встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 , 7.4.4 та п.7.4.5 п.7.4 сти.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством необґрунтовано завищено суми податкового кредиту, який враховано в деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2007р по червень 2008 р. на суму 2245853,26 грн. відповідно до наданих реєстрів отриманих податкових накладних, які отримано від ПП «ІНСОМ». Внаслідок чого Новомосковською ОДПІ донараховані податкові зобовязання з ПДВ в розмірі 3368780 грн., в тому числі штрафна санкція, повідомленням рішенням №00009422320/0.

За результатами перевірки також донараховано податкове зобовязання за платежем податку з доходів фізичних осіб у сумі 13514,64 грн., оскільки встановлено факт оплати ПНВП «Полімер-Акація» послуг готелю ДПГК «Самара» за проживання в ньому іноземних громадян (Корея), які налагоджували обладнання на підприємстві. Згідно п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV (далі - Закон №889) платниками податку є нерезиденти які отримують доходи на території України., а тому відповідно до вимог зазначеного Закону позивач повинен нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходу від імені та за рахунок платника податку, що не здійснено за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, а саме не утримано

Таким чином податкові повідомлення рішення винесені законно, підстави для їх скасування відсутні.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Як вбачається з матеріалів справи, з 10.02.2009 року по 11.03.2009 року Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання податкового законодавства з період з 01.10.07р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 31.12.08р., термін цієї перевірки подовжений згідно наказу Відповідача від 10.03.09р. № 81 терміном на 10 днів з 11.03.09р. по 24.03.09р.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем 16.04. 2009 року складено акт про результати планової виїзної перевірки за № 96/232/13447493

За висновками вищезазначеного Акту Відповідачем 27.04.2009р. винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000952320/0, яким за порушення п. 5.1. п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на прибуток у розмірі 4236683,00 грн., в тому числі: за основним платежем 1957833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2278850,00 грн.;

- № 0000942320/0, яким за порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. і п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97 «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168) Позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на додану вартість у розмірі 3368780, 00 грн., в тому числі: 2245853 грн.. за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1122927 грн.;

- № 0000801710/0, яким за порушення п. 4.2.9 п. 4.2, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2. ст. 19, п.п. 20.30.1 п. 20.3 ст. 20 з урахуванням п. 7.3. ст. 7 Закону України від 22.05.03р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб (із змінами та доповненнями) позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку з доходів фізичних осіб та штрафна санкція згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у загальній сумі 13514,64 грн..

На думку перевіряючих, договір комісії від 01.06.2007 р. №134, укладений між ПНВП «Полімер-Акація» (Комісіонер) та ТОВ «Константа Лайн» (Комітент) на здійснення імпортних операцій по закупівлі полістиролу, а також договір купівлі-продажу полістиролу від 03.07.07. №155, укладений між ПНВП «Полімер-Акація» (Покупець) та ПП «ІНСОМ» (Продавець), не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (частина п'ята статті 203 Цивільного Кодексу України), тобто правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами (стаття 234 ЦКУ). Представники Новомосковської ОДПІ вважають, що ПНВП «Полімер-Акація» мало наміри придбати полістирол, куплений відповідно до вищевказаного договору комісії, для власних потреб. Також, в акті перевірки та у відповіді на Заперечення зазначається, що, нібито, витрати за цими договорами не пов'язані з господарською діяльністю ПНВП «Полімер-Акація», та тому не відносяться до складу валових витрат і до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, ПНВП «Полімер-Акація» повинно сплатити до бюджету донараховані податкові зобовязання х податку на прибуток та з податку на додану вартість , визначених у податкових повідомленнях-рішеннях суми.

Суд, зясувавши обставини у справі, вважає висновки податкової служби щодо операцій з закупівлі полістиролу такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Як встановлено в ході судового розгляду ТОВ «Константа-Лайн» звернулося до ПНВП «Полімер-Акація» з пропозицією укласти договір комісії на закупівлю полістиролу. У якості Комісіонера ТОВ «Константа Лайн» обрало підприємство позивача у зв'язку з тим, що ПНВП «Полімер-Акація» постійно закупляє полістирол для власних потреб, який є сировиною для виготовлення власної продукції та має досвід її доставки. ПНВП «Полімер-Акація» погодилося на укладення договору комісії, за комісійну винагороду та 01.06.2007 р укладено договір за №134.

11.06.2007 р. ПНВП «Полімер-Акація» уклало договір поставки полістиролу з компанією Ningbo Xinqiao Chemikal Industrial Limited (Китай), яка раніше постачала відповідний товар.

Для сплати ПДВ на митниці ТОВ «Константа Лайн» скористалася податковими векселями, що відповідало діючому на той час Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р..

Початкова оплата за поставлений товар, відповідно до домовленості Комітента з Комісіонером, здійснювалася за рахунок коштів ПНВП «Полімер-Акація» через відсутність їх у ТОВ «Константа Лайн» на момент купівлі полістиролу, яка повинна була відшкодувати дані затрати після виконання умов Договору комісії.

Після кожної поставки полістиролу, товар доставлено до ПНВП «Полімер-Акація» шляхом укладення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування . (Договір №31-Д від 30.08.2007 р. та Договір № 33/ВД від 10.06.2007 p.). Оплата за транспортні послуги здійснювалась за рахунок Комісіонера відповідно до п.2.14. Договору комісії №134 від 01.06.2007 р.

Відповідно до п. 2.12. Договору комісії №134 від 01.06.2007 р. «Після виконання доручення Комісіонер зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів надати Комітенту звіт і передати йому усе отримане по виконанню доручення, а також передати Комітенту за його вимогою всі права по відношенню третьої особи, які витікають з угоди, здійсненої Комісіонером з третьою особою.»

Тому, ПНВП «Полімер-Акація» після кожної поставки полістиролу складено Акти виконаних робіт (від 01.10.2007 p., 2 акти від 23.10.2007 p., від 26.11.2007р.). До акту виконаних робіт включено на відшкодування кошти, витрачені ПНВП «Полімер-Акація» на придбання полістиролу. Претензій щодо відшкодувань та інших сум, зазначених в акті від ТОВ «Константа Лайн» не надходило, що свідчить про погодження з Актами виконаних робіт. Всього поставлено полістиролу у кількості 1088 тонн.

Відповідно до ст. 1019 ЦК України, «комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові.»

З пояснень представника позивача встановлено, що оскільки ТОВ «Константа Лайн» повинно було розрахуватися по всім сумам протягом 30-ти днів після пред'явлення йому звіту про виконання доручення (п.4.4. договору комісії №134 від 01.06.2007 p.), ПНВП «Полімер-Акація» притримало в себе куплений полістирол з метою забезпечення виконання даного обов'язку Комітента.

ПНВП «Полімер-Акація» запропонувало в усній формі купити придбаний полістирол у ТОВ «Константа Лайн», на що останнє відмовилося. Згодом ПНВП «Полімер-Акація» дізналося, що даний товар перейшов у власність ПП «ІНСОМ», так як відповідно до п. 1.5. вищевказаного Договору комісії «Товар, придбаний Комісіонером для Комітента, є власністю останнього.», тому ТОВ «Константа-Лайн» мало право продавати чи здійснювати будь-які інші не заборонені дії з полістиролом.

ПНВП «Полімер-Акація» звернулося до ПП «ІНСОМ» з проханням продати їй зазначений полістирол. Останнє погодилося, у звязку з чим укладено договір купівлі полістиролу № 115 від 03.07.2007 р.

Оскільки товар знаходився у ПНВП «Полімер-Акація», його фізичне переміщення не відбувалось. Відповідно до ст.662 ЦК України встановлений обов'язок передати товар Покупцеві. Про факт передання товару від ПП «ІНСОМ» до ПНВП «Полімер-Акація» свідчать накладні № 25-35 від 28.09.2007 р., №36-57 від 23.10.2007 р. та № 59-69 від 26.11.2007 р.

Отже, суд вважає, що Договір комісії №134 від 01.06.2007 р. та Договір купівлі-продажу №115 від 03.07.2007 р. є самостійними договорами, не є взаємозв'язаними і направлені на настання правових наслідків відповідно до кожного з них, а саме:

правовими наслідками за Договором комісії№134 від 01.06.2007р. є:

- для ПНВП «Полімер-Акація» отримання комісійної винагороди відповідно до п.4. Договору комісії №134 від 01.06.2007 р. (підтверджується банківськими виписками від 16.07.2007 р., 06.12.2007р., 05.05.2008 р.,)

- Для ТОВ «Константа Лайн» купівля полістиролу (згідно самого договору комісії №134 від 01.06.2007 р.);

Правовими наслідками за Договором купівлі-продажу №115 від 03.07.2007 р. є:

- Для ПНВП «Полімер-Акація» купівля полістиролу як сировини для виробництва (згідно накладних № 25-35 від 28.09.2007 р., №36-57 від 23.10.2007 р. та № 59-69 від 26.11.2007 р. та платіжних доручень,банківських виписок)

- Для ПП «ІНСОМ» отримання прибутку від продажу полістиролу.

Також, всі витрати за даними договорами відносяться до витрат на господарські потреби, оскільки були направлені на виконання господарських договорів.

А тому, висновок здійснений податковою службою та посилання на ст.. 234 ЦК України щодо визнання вищезазначених правочинів фіктивними, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, є хибними, оскільки за зазначеною статтею фіктивний правочин має визначаться недійсним судом.

Дані щодо звернення до суду та визнання Договору комісії №134 від 01.06.2007 р. та Договору купівлі-продажу №115 від 03.07.2007 р. недійсними суду не надавалися.

Щодо посилання податковою службою в акті на ст.. 203, 207, 208, 215, 228, 235 ЦКУ щодо до того, що зазначені договори є нікчемними, порушуючими публічний порядок, удаваними, укладеними з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то суд про таке.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. До теперішнього часу зазначені договори є чинним, перевіркою податковою службою підтверджено товарність операції (крім факту транспортування товару між трьома учасниками договорів) та використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, оскільки куплений товар є основним матеріалом у виробництві позивача, а тому договори породжують і права, і обов'язки і юридичні факти для його сторін.

Таким чином, винесені відповідачем 27.04.2009р. податкові повідомлення рішення №0000952320/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на прибуток та № 0000942320/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на додану вартість не відповідають чинному законодавству та мають бути скасовані.

Щодо порушень, встановлених перевіркою правильності обчислення, повноти ті своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то перевіркою встановлено, що Позивачем порушені такі норми законодавства: п.4.2.9. п.4.2. ст. 4, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8, п.17.2. ст.17, п.19.2. ст.19, п.п.20.3.1 п.20. 3 ст.20 з урахуванням п.7.3. ст. 7 Закону України «Про порядок з доходів фізичних осіб».

Зазначене порушення, на думку відповідача, в тому, що Позивачем в порушення вищевказаних норм були оплачені послуги готелю ДПГК „Самара” за проживання іноземних громадян, які налагоджували обладнання на підприємстві, згідно платіжних доручень №1137 від 17.10.08р. на суму 10763,50 грн. та № 1191 від 31.10.08р. на суму 2000 грн. Тобто, в порушення вищевказаних норм Позивач не включив до складу загального місячного оподаткованого доходу дохід, отриманий іноземними громадянами як додаткове благо; та не виконав функції податкового агенту, який зобовязаний нарахувати, утримати та сплатити податок з доходу цих іноземних громадян в сумі 4504,88грн.

Встановлено, що відповідно до умов Контракту № JS-OS071212-12 від 28.01.08р., укладеному між Позивачем і Компанією JIN SUNG Machinery Co, LTD (Республіка Корея), пункту 5.4. визначено, що житло (готель та харчування) для інженерів Продавця, які прямують к Покупцю для установки Обладнання, сплачує Покупець.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб":

- податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону;

- дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 2.1. ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що платниками податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. ст.. 8 Закону України №889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом п. 3.2. ст.. 3 Закону України №889 передбачено, що об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід, з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, а за пп. «а» пп.4.2.9.п.4.2 цього ж закону передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається в т.ч. дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

Підпунктом 8.1.3. п. 8.1. ст. 8 Закону України №889 передбачено, що якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до пп.. 8.2.1. п. 8.2. ст.. 8 Закону України №889 платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що за п.5.4 Контракту № JS-OS071212-12 від 28.01.08р., укладеному між Позивачем і Компанією JIN SUNG Machinery Co, LTD (Республіка Корея), житло (готель та харчування) для інженерів Продавця, які прямують к Покупцю для установки Обладнання, сплачує Покупець ( в даному випадку позивач), за яким позивачем і було виконано свої зобовязання.

Враховуючи вищезазначені обставини, норми чинного податкового законодавства з питання оподаткування доходів фізичних осіб, та приймаючи до уваги, що позивачем нерезидентам інженерам, що прибули з Республіки Корея для установки обладнання, - не сплачувався та не нараховувався дохід в Україні, сплачені суми за послуги готелю ДПГК „Самара” є виконанням умов контракту, тому сплачені суми не є додатковим благом і не повинні оподаткуватись позивачем за Законом України №889, оскільки зазначені нерезиденти, які є набувачем послуг надання житла, не перебували з підприємством (позивачем) постачальником послуг у трудових відносинах і тому суд дійшов висновку, що позивач у даних правовідносинах не є податковим агентом, сплачені суми не мають оподатковуватися таким податком і за цих підстав вважає податкове повідомлення рішення №0000801710/0 від 29.04.09р., яким визначено податкове зобовязання позивача по податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 4504,88 грн. та штрафних санкцій на суму 9009,76 грн. неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Новомосковської обєднаної Державної податкової інспекції №000094232/0 від 27.04.2009р.

Скасувати податкове повідомлення рішення Новомосковської обєднаної Державної податкової інспекції №000095232/0 від 27.04.2009р.

Скасувати податкове повідомлення рішення Новомосковської обєднаної Державної податкової інспекції №0000801710/0 від 29.04.2009р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2011 року

Суддя

О.В. Єфанова