Постанова № 21782926, 30.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/9949/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоблової О.Д.

при секретарі судового засіданняТуранській С.О.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1

відповідачаГолуб О.П., Сороки В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську та просить скасувати податкове повідомлення рішення відповідача №0001461701 від 29.07.2011 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аксіома» за період 4 квартал 2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 21.07.2011 року за висновками якого встановлено, що позивачем порушено п.1.3 ст.1, п.3.1 ст.3, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податковий кредит за грудень 2010 року по операціях з ТОВ «Аксіома», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, у розмірі 1287 грн. в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту 1287 грн. Крім цього встановлено, що правочини укладені між СПД-ФО ОСОБА_4 та ТОВ «Аксіома» у 4 кварталі 2010 року, а саме у грудні 2010 року відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбаченими ст.ст.626, 629, 655, 662, 658, 664 ЦК України, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. На підставі вказаного вище акту податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 29.07.2011 року №0001461701 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1609 грн. у т.ч. за основним платежем 1287 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 322 грн. Проте, позивач з наведеними висновками податкового органу в акті перевірки не погоджується та зазначає, що у відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Однак, вказаних дій податковим органом здійснено не було. Також позивач зазначає, що акт перевірки не відповідає Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, оскільки не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності СПД-ФО ОСОБА_4, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, а також посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Крім цього, в акті перевірки містяться висновки щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ТОВ «Аксіома». Позивач вважає, що вони зроблені без врахування норм діючого податкового законодавства України, дійсних обставин, які мали місце та ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, оскільки господарські правовідносини з зазначеним підприємством підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, зазначене підприємство контрагент позивача станом на момент здійснення господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість, знаходиться в Єдиному державному реєстрі. Також, позивач в позові зазначає про те, що жодна норма податкового законодавства не ставить в залежність виникнення у платника права на валові витрати та податковий кредит від дотримання вимог такого законодавства іншим субєктом господарювання. За ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач посилається і на те, що податкові органи не наділені повноваженнями самостійно визнавати недійсними первинні документи та встановлювати юридичні факти щодо виконаного сторонами правочину, оскільки відповідно до норм Цивільного кодексу України нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, то такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом за ініціативою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи ч.ч.2,3 ст. 215 ЦК України. Оскільки укладений між позивачем та ТОВ «Аксіома» договір не визнаний судом недійсним, то податковий орган приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, не мав права керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного правочину. За таких обставин прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 року №0001461701 відносно позивача підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі наказу ДПІ у м. Дніпродзержинську від 07.07.2011 року №1418 та повідомлення від 08.07.2011 року №24726/17-338, виданого ДПІ у м. Дніпродзержинську, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, керуючись пп.20.1.4, п.20.1, ст.20 Податкового кодексу України та відповідно до пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 розділу І Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_4 з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аксіома» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. Також відповідач зазначив, що до відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Дніпродзержинську надійшов акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» від 24.05.2011 року №2147/163/23-206/20251135 за висновками якого встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 626, 629, 837, 838 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства по правочинам укладеним з СПД-ФО ОСОБА_4 Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року розбіжність по контрагенту ТОВ «Аксіома» при взаємовідносинах з позивачем складає 1287,14 грн. В ході перевірки встановлено відсутність договорів, а також будь яка інформація щодо переходу права власності на придбаний товар. Крім цього на ТОВ «Аксіома» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, тобто, діяльність ТОВ «Аксіома» повязана з наданням вигоди третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (грудень 2010р.), тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010р.) та норми Податкового кодексу України виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у липні 2011 року.

Судом встановлено, що у період з 08.07.2011р. по 14.07.2011р. Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аксіома» за 4 квартал 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 3334/1698/17-325/2921803738 від 21.07.2011 року, яким встановлено порушення позивачем: п.1.3 ст.1, п.3.1 ст.3, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податковий кредит за грудень 2010 року по операціях з ТОВ «Аксіома», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, у розмірі 1287 грн. в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту 1287 грн.; п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах СПД-ФО ОСОБА_4 з ТОВ «Аксіома» при придбанні товарів.

Також в акті перевірки міститься посилання і на не надання та відсутність у СПД-ФО ОСОБА_4 договору купівлі продажу, а також відсутня інформація щодо переходу права власності на відеорегістратор HVGdvr 016 HDMI, вінчестер HDD 1000gbt, монітор 19 TFT. Крім цього, з акті перевірки ТОВ «Аксіома» встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, тобто діяльність ТОВ «Аксіома» повязана з наданням вигоди третіх осіб, а отже правочини укладені між ТОВ «Аксіома» та СПД-ФО ОСОБА_4 відповідно до пп.1,2 ст. 215,п.п5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 29.07.2011 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001461701, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1609 грн. (1287 грн. за основним платежем та 322 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; під час проведення, виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

3 аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аксіома» в усній формі укладено договір купівлі продажу відеорегістратора HVGdvr 016 HDMI, вінчестера HDD 1000gbt, монітора 19 TFT.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір на купівлю відеорегістратора HVGdvr 016 HDMI, вінчестера HDD 1000gbt, монітора 19 TFT (ТМЦ) не відноситься до переліку договорів купівлі продажу до яких передбачено виключно письмову форму. Крім того, купівля даних ТМЦ мала разовий характер.

Однак, не дивлячись на вищезазначене податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про те, що правочин купівлі продажу відеорегістратора HVGdvr 016 HDMI, вінчестера HDD 1000gbt, монітора 19 TFT укладений між позивачем та ТОВ «Аксіома» має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договір купівлі відеорегістратора HVGdvr 016 HDMI, вінчестера HDD 1000gbt, монітора 19 TFT не віднесений до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 21.07.2011р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу СПД-ФО ОСОБА_4 на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 21.07.2011 року про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочину недійсним (нікчемним), який укладено між позивачем та ТОВ «Аксіома», відсутнє. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ТОВ «Аксіома», так і посадових осіб позивача.

Крім цього у відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Аксіома» підтверджується наданими позивачем до суду первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунком, податковою та видатковою накладною, дорученням на отримання товару. При цьому, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 21.07.2011 року з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.

Також, відповідачем не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача.

Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкову накладну по взаємовідносинах з ТОВ «Аксіома» на основі договору, який не визнаний недійсним (нікчемним) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які досліджені судом та наявні у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

За викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених у акті перевірки від 21.07.2011 року щодо нікчемності правочину є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України та виходячи з того, що висновки відповідача, зазначені в акті від 21.07.2011 року є неправомірними, то позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0001461701, прийнятого на підставі вказаного акту перевірки, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 54 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 1003.188.1 від 08.08.2011 року, а відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджет України на користь позивача у розмірі 54 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську №0001461701 від 29.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 грн. 40 коп. (пятдесят чотири грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30 січня 2012 року.

Суддя

О. Д. Коблова