Постанова № 21782804, 02.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/5139/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача :ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - представники за довіреністю свідка: ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання не чинним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання не чинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Адміністративний позов мотивований тим, що з 26.09.2011р. по 14.10.2011р. податковим органом проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. , результат якої оформлений актом від 21.10.2011р. № 112/2301/23104647. В ході проведення якої встановлено заниження податку на прибуток, завищення оподаткування прибутку за 1 квартал 2011р., заниження податку на додану вартість та не сплата екологічного податку.

Дані обставини слугували підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 03.11.2011р. № 0001092300 яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 886830 грн.; №0001082300 яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 381640 грн.; № 0001112300 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 70047 грн.; № 0001102300 яким зобовязано позивача здійснити сплату збору за забруднення на навколишнє середовище в сумі 74270 грн.

Оскільки висновки на підставах яких прийнятті оскаржувані податкові повідомлення рішення зроблені на субєктивних припущеннях, всупереч чинному законодавству тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обємі.

Представники відповідача, щодо позову заперечували, посилались на заперечення, які містяться в матеріалах справи ( а.с 206-210, том 5).

В ході судового розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_5 заступника директора ТОВ «Нафтотрейдинг» який є контрагентом позивача, в судовому засідання зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Нафтоттрейдинг» носять реальний характер, адже підтверджуються первинними документами, а тому доводи податкового органу не відповідають дійсності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011р. № 0001092300 яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 86830 грн.; №0001082300 яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 381640 грн.; № 0001112300 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 70047 грн. в решті позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" є юридичною особою та здійснює господарську діяльність за ідент.кодом 23104647, місцезнаходження : м. Вінниця, вул. Фурманова, 28.

Як свідчать матеріали справи, з 26.09.2011р. по 14.10.2010р. працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку про яку позивач повідомлений письмовим повідомлення від 13.09.2011р.Результат якої формений актом від 21.10.2011р. № 112/2301/23104647 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Вінакольд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р.(надалі - акт віл 21.10.2011р.)

В ході якої встановлено, що позивачем порушено : 1)п.1, п.5, ст.. 203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст.629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів; 2) пп. 1.32 ст.1, п.п. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 134.1, ст. 134, п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1. та 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 364 392 грн., та завищено від'ємне значення оподатковуваного прибутку за 1 квартал 2011 року в сумі 70047 грн.; 3) п.3.1 ст.3, пп.7.3.1. п.7.3, п.7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.198.1 та п. 198.3, п. 198, 6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 773 766 грн., та завищено податок на додану вартість за вересень 2010 року - 35 грн.;4) п. 241.2, ст.241, п. 242.1 ст. 242, ст.. 244, п. 249.4 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем не нараховано екологічного податку в сумі 74 272 грн.; 5) пп. 8.1.2. п. 8.1.ст. 8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», в результаті чого перевіркою нараховано пені в сумі - 532 грн.

Дані обставини слугували підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 03.11.2011р. № 0001092300 яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 886830 грн. грн.; №0001082300 яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 381640 грн.; № 0001112300 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 70047 грн.; № 0001102300 яким зобовязано позивача здійснити сплату збору за забруднення на навколишнє середовище в сумі 74270 грн.

Досліджуючи правомірність проведення перевірки відповідачем, судом встановлено, що остання відповідає вимогам Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Оскільки п. 75.1. ст.75 ПК України, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 77.4. ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Положення п. 86.1. ст.86 ПК України передбачають, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до п.86.3.ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

А податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.

Таким чином, вищезазначені норми встановлюють право податкового органу на проведення перевірки та за наслідками виносити податкові повідомлення рішення. Так, досліджуючи правомірність проведення перевірки судом встановлено, що податковим органом не порушено строків та порядку здійснення та оформлення результатів перевірки, даний факт не заперечувався представником позивача в ході судового розгляду справи.

Стосовно прийнятих податкових повідомлень рішень № 0001092300, №0001082300, № 0001112300 від 03.11.2011р. судом встановлено наступне

Як вбачається із матеріалів акту перевірки від 21.10.2011р.підствою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень слугувало встановлення недійсних та фіктивних правочинів позивача з його контрагентами.

А саме, господарські операції між позивачем та ТОВ «Нафто-сервіс» є фіктивними правочинами адже вчиненні без наміру створення правових наслідків, в ході проведення перевірки податковий орган керувався актом перевірки Кременчуцької ОДПІ ТОВ «Нафто-сервіс», яким встановлено, що останній здійснює свою господарську діяльність поза межами правового поля.

Однак суд не бере до уваги дане посилання, адже будь-які докази які підтверджують позицію відповідача відсутні в матеріалах справи, на противагу цьому в матеріалах справи наявні податкові накладні, товаро - транспорті накладні, акти від 03.09.2010р., 04.09.2010р., 09.09.2010р., 15.09.2010р. 23.09.2010р., 29.09.2010р., 01.10.2010р. 12.10.2010р., 25.10.2010р., 26.01.2011р., 24.01.2011р.21.01.2011р.,23.05.2011р., рахунок фактура від 15.09.2010р., 29.09.2010р., 12.10.2010р., (а.с. 9-64, том 3) (а.с.30-31, 85-86, 143-156 том 2) ( а.с.6-51 том 6), договір купівлі продажу нафтопродуктів від 02.09.2010р., від25.01.2011р. (а.с.32-46, том № 2) що підтверджують реальність проведення господарських операцій, крім того посилання відповідача спростовуються поясненнями свідка .

Суд не враховує також посилання відповідача стосовно недійсності правочинів позивача з ТОВ «Крокус К», адже в ході проведення перевірки ТОВ «Вінакольд» відповідачем використанні лише матеріали перевірки ТОВ «Крокус К» ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя та не дослідженні наданні при проведення перевірки позивача наступні документи : рахунок на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, акти від 06.12.2010р.,08.12.2010р., 13.12.2010р., 16.12.2010р, 17.12.2010р., 20.12.2010р., 23.10.2010р., 27.12.2010р., 28.12.2010р., 11.01.2011р., 17.01.2011р., 18.01.2011р., 26.01.2011р.,08.02.2011р., 15.02.2011р., 22.02.2011р., 25.02.2011р., (а.с.64-178, том 3) (а.с 79-201, том 6), договір поставки від 01.01.2011р. (а.с. 47-53, том № 2),

Отже, не знаходять свого підтвердження посилання відповідача стосовно нікчемності договорів на придбання паливно- мастильних матеріалів, адже вищезазначені документи підтверджують факт здійснення поставки та продажу нафтопродуктів.

Суд зауважує на тому, що при проведення перевірки позивача податковим органом були використанні лише акти перевірки Кременчуцької ОДПІ та Ленінському районі м. Севастополя, тому не зрозуміло яким чином встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, виробничих активів, технічного персоналу, засобі для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій ТОВ «Крокус К» та ТОВ «Нафто-сервіс», що визначає акт перевірки від 21.10.2011р. (а.с.14-21, том 1).

Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У відповідності до п. 1.32.ст.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Так, відповідно до п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає в себе загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону, відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За даних обставин безпідставним є встановлення податковим органом завищення ТОВ «Вінакольд» доходи від продажу товарів на суму 4799869 грн., а отже порушення по сплаті податку на прибуток не знайшли свого підтвердження.

Так, в матеріалах акту від 21.10.2011р. відповідачем зафіксовано, що ТОВ «Вінакольд» не мало право віднести до валових витрат витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів з ТОВ «Ойл Центр СЛ» та ТОВ «Ойл Трейдінг», однак досліджуючи даний факт судом встановлено, що він не відповідає дійсності за наступних обставин.

У відповідності до договорів поставки нафтопродуктів ТОВ «Ойл Трейдінг» зобов'язувався здійснити поставку нафтопродуктів, а ТОВ "Вінакольд" зобов'язувався прийняти товар та оплати його ( а.с.23-28, том 2), судом також досліджено договір купівлі-продажу від 13.01.2011р. (а.с.54-55 том 2).

На підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Ойл Центр СЛ» судом досліджено податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, від 13.01.2011р.,21.01.2011р. (а.с.61-62 том 6)

Валові витрати виробництва та це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що встановлено п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) .

Відповідно до п.5.2.1.ст.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано представниками відповідача в ході проведення перевірки позивачем предявлено товаро- транспорті накладі, однак останні виписані з порушенням певних норм, тому податковим органом встановлено, що дані документи не є бланком суворої звітності.

Так дійсно, положення п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (надалі правила), передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику, що визначено п.п.11.5 -11.7 Правил.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п.7.5.6 п.7.5 ст.7 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» затвердженої Наказом від 20.05.2008 N 281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Положення п.п.7.5.7п.7.7 ст.7 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» затвердженої Наказом від 20.05.2008 N 281/171/578/155 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Досліджуючи надані податкові накладні, суд з урахування вищезазначених норм приходить до висновку, що посилання відповідача стовно того що податкові накладні не є бланками суворої звітності не знаходять свого підтвердження.

Суд не бере до уваги посилання відповідача з приводу того, що діяльність позивача була спрямована на здійснення господарських операцій з використанням вигодоформуючих субєктів з метою заниження бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість спрямованою на отримання податкової вигоди, адже ТОВ «Нафто-сервіс» володіє не в повній мірі цільною право - дієздатністю.

Відповідно до ч.1. ст.91 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Згідно до ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В матеріалах справи відсутнє рішення суду стосовно обмеження правоздатності ТОВ «Нафто-сервіс», крім того будь-яких доказів на підтвердження даного факту в судове засідання не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом не дійсним.

Заслухавши пояснення свідка, дослідивши докази по справі, судом встановлено, що господарські операції між позивачем ТОВ «Нафто-сервіс» мали на меті реальні наслідки, адже це підтверджується матеріалами справи.

Одним із посилань відповідача стосовно не дійсності правочинів між ТОВ «Вінакольд» та ТОВ «Нафто-сервіс» є те що дані правочини спрямовані на не законне володіння майном держави, є такими що порушують публічний порядок, однак яким чином правочини укладенні між позивачам ТОВ «Нафто-сервіс» порушують публічний порядок в ході судового розгляду справи представниками відповідача не доведено.

Стовно господарських операцій між позивача та ТОВ «Рев-ю» судом встановлено, що нафтопродукти придбані позивачем у ТОВ «Ревю» відбувалась шляхом транспортування цих вантажів залізницею безпосередньо від станції, де здійснювався налив палива в цистерни або переадресація цистерн (станція відправлення) до станції призначення, без проміжного зливу-наливу та зберігання цих нафтопродуктів позивачем, що підтверджують договори поставки від 05.05.2011р. (а.с.56-61 том 2)

Саме тому, ТОВ «Ревю», як і позивач не є ані відправником, ані одержувачем нафтопродуктів та не має правових відносин з перевізниками - підприємствами залізничного транспорту.

Тому не знаходять свого підтвердження посилання податкового органу стосовно того, що відповідно залізничних документів вантаж до ТОВ «Ревю» не надходив.

Таким чином, представниками відповідача в порушення ч.1 ст. 71 КАС України, не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень рішень №0001082300 яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 381640 грн.; № 0001112300 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 70047 грн.

Досліджуючи податкове повідомлення рішення від 03.11.2011р. № 0001092300 судом встановлено що останнє прийняте на підставі порушення вимог закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України з питань сплати податку на додану вартість.

В ході проведення перевірки відповідачем використовувались акти перевірки Кременчуцької ОДПІ та Ленінському районі м. Севастополя ТОВ «Крокус К» та ТОВ «Нафто-сервіс», оскільки останніми встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів( робіт, послуг) від контрагентів постачальників, а відповідно відсутність реальної можливості поставки товарів по ланцюгу до ТОВ «Вінакольд».

Таким чином на підставі вищезазначеної інформації податковим органом встановлено не правомірність відображення податкових зобовязань з податку на додану вартість позивача по ТОВ «Крокус К» та ТОВ «Нафто-сервіс».Проте суд дане посилання вважає без підставними, адже при перевірці позивача щодо господарських операцій з вищезазначеними контрагентами відповідачем досліджено лише акти перевірки Кременчуцької ОДПІ та Ленінському районі м. Севастополя, жодних інших документів до уваги не взято, як свідчать матеріалами акту від 21.10.2011р. та не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

Суд наголошує на тому, що нікчемність господарських операцій ТОВ «Вінакольд» з ТОВ «Крокус К» та ТОВ «Нафто-сервіс» встановлена на підставі відсутності у останніх трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, виробничих активів, технічного персоналу, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п.3.1.1.п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.7.3.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки частина господарських операцій була здійсненна на момент набрання законної сили Податкового кодексу України, то ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положенням Митного кодексу України для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Крім того, відповідно до п. 187.1.ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Вінниці безпідставно встановлено завищення зобовязання ТОВ «Вінакольд» на суму 959974 грн.

Також перевіркою зокрема встановлено, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість суму 10 840472 грн. По господарських операцій ТОВ « Вінакольд» з «Крокус К» та ТОВ «Нафто-сервіс», ТОВ «Ойл Центр СЛ» та ТОВ «Ойл Трейдінг» та ТОВ « Ревю».

По операціях позивача з «Крокус К» та ТОВ «Нафто-сервіс», як встановлено судом вище, визначено податковим органом лише на підставі актів перевірки Кременчуцької ОДПІ та Ленінському районі м. Севастополя.

Стовно господарських операцій ТОВ «Вінакольд» з ТОВ «Ойл Центр СЛ» та ТОВ «Ойл Трейдінг» та ТОВ «Ревю», то податковим органом встановлено, відсутність належним чином оформлених документів, то дані господарські операції не могли проводитись безтоварно.

У відповідно до п.п. 7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із Сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.2.3.п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

У відповідності до п.п.7.4.5. сп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями

Положення п.п.7.5.1.п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин дата здійснення першої з подій :або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість суму 10 840472 грн., оскільки всі господарські операції підтверджені відповідними документа тим, а тому податкове повідомлення рішення від 03.11.2011р. № 0001092300 є таким що підлягає скасуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просив скасувати і податкове повідомлення рішення від 03.11.2011р. № 0001102300 яким зобовязано позивача здійснити сплату збору за забруднення на навколишнє середовище в сумі 74270 грн. Однак дослідивши надане податкове повідомлення рішення в сукупності із матеріалами справи та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що у задоволенні вищезазначеної вимоги позивача необхідно відмовити з наступних підстав.

Положення п.п 14.1.57.п.14.1 ст.14 ПК України передбачають, що екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів

Відповідно до п.240.1.ст. 240 ПК України визначено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Статтею 242 ПК України передбачено, що об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти; обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів; обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім: обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією; мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло - та електроенергії; обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок.

Так, п.п.16.1.4.пю.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що одним із обовязків платника податків є обовязок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, враховуючи вищезазначені норми та специфіку господарської діяльності позивача суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення № 0001102300 винесено правомірно, натомість суд не враховує посилання представника позивача щодо не досконалості норм щодо порядку здійснення нарахування та оплати екологічного податку визначеного ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011р. № 0001092300 яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 86830 грн.; №0001082300 яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 381640 грн.; № 0001112300 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 70047 грн. в решті позовних вимог необхідно відмовити.

У відповідності до п.п. 20.1.8. п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий органом під час проведення перевірок має право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд наголошує на тому що при винесенні податкових повідомлень рішень від 03.11.2011р. № 0001092300 №0001082300 № 0001112300 податковим органом не в повній мірі досліджено наданні документи ТОВ «Вінакольд», і як наслідок не правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Отже, відшкодуванню з державного бюджету України на користь ТОВ «Вінакольд» підлягають судові витрати в сумі 14 грн.12 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00011102300 від 03.11.2011р. яким зменшено від'ємне значення податку на прибуток в сумі 70 047 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001082300 від 03.11.2011р. яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 364 392 грн. та штрафні санкції в сумі 17 255 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001092300 від 03.11.2011р. яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 773 731 грн. та штрафні санкції в сумі 113 102 грн.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Відшкодувати з державного бюджету судові витрати в сумі 14 грн.12коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд"

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна