Постанова № 21782773, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

24 березня 2011 р. (11:10) Справа №2а-15990/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Алеф-Виналь-Крим" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_2

відповідач не зявився

Обставини справи: позивач звернувся до суду с адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21 липня 2010 року №0000029301/0, від 17 серпня 2010 року №0000029301/1, від 27 вересня 2010 року №0000029301/2, від 27 вересня 2010 року №0000412301/2, від 03 грудня 2010 року №0000029301/3, від 03 грудня 2010 року №0000412301/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 6818649грн. внаслідок здійснення господарської діяльності з контрагентами. Позивач вважає, що за наслідком проведення перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправомірного прийняття податкових повідомлень рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. У судових засіданнях, які відбулися раніше представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с.178-185).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим була проведена перевірка дотримання вимог валютного та податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим».

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Ленінському районі АР Крим складено акт №1309/23-0/32148768 від 13.07.2010р. (т.1 а.с.12-121) про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року (далі за текстом акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2010 року №0000029301/0 (т.1 а.с.122), яким нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10228 144 грн., з яких 6818649 грн. основний платіж, та 3409495 грн. штрафні санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПІ Ленінського району АР Крим. За результати розгляду скарги було винесено рішення від 17.08.2010р. № 6064/10/17-0/25-0-03, яким податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2010 року №0000029301/0 було залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення. Крім того, за результатами розгляду скарги, було винесене нове податкове повідомлення-рішення від «17» серпня 2010 року № 0000029301/1 (т.1 а.с.128).

Позивач оскаржив зазначені рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в АР Крим. Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 22.09.2010р. №2297/10/25-023 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2010 року № 0000029301/0, від 17 серпня 2010 року № 0000029301/1, а повторну скаргу позивача без задоволення, за наслідком чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року № 0000029301/2 (т.1 а.с.140). Крім того, рішенням від 22.09.2010р. №2297/10/25-023 позивачу було збільшено суму донарахування з ПДВ та суму штрафних санкцій, всього у розмірі 68 928,00 грн., внаслідок чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0000412301/2 (т.1 а.с.141).

За наслідком оскарження вказаних рішень, рішенням Державної податкової адміністрації України від 29.11.10р. було залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від «03» грудня 2010 року № 0000029301/3 та № 0000412301/3 (т.1 а.с.155-156).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем у ході перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, Закону України „Про податок на додану вартість”, а також п.п. 5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97р. внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати до бюджету на загальну суму 6818649грн., у тому числі по періодах: квітень 2009р. 2298763грн., травень 2009р. 216760 грн., липень 2009р. 858746грн., серпень 2009р. 2239204грн., січень 2010р. - 1205176грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем при визначенні суми податкового зобовязання з ПДВ у грудні 2009р. занижено податкове зобовязання на суму 22358,00грн. Вказане порушення спричинено не включенням до суми податкових зобовязань з ПДВ суми реалізації за договором комісії №1 від 01.07.04р., де комітентом є позивач, а комісіонером ТОВ «Атлантіс». Відповідач з аналізу договору дійшов висновку, що грошові кошти, які надійшли позивачу за цим договором повинні були оподатковуватися ПДВ за ставкою 20%, оскільки здійснення експортної операції не відбувалося.

Висновку про відсутність експортної операції відповідач дійшов посилаючись на п. 3.3. акту перевірки «Перевірка питання дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні податкових зобовязань та сплаті в бюджет акцизного збору».

У пункті 3.3. перевірки (т.1 а.с.73) відповідач, досліджуючи правомірність нарахування акцизного збору, керуючись положеннями Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» та Положення про порядок нарахування, термін сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.01р. №111, за наслідком дослідження відносин позивача за вказаним договором, встановив відсутність застосування пільги з нарахування акцизного збору виходячи з того, що така операція не є експортною, оскільки грошові кошти надійшли платнику податку не іноземною валютою на розрахунковий рахунок від покупця, а грошовими коштами (гривнями) від ТОВ «Атлантіс».

У ході перевірки також було встановлено, що з урахуванням актів попередніх перевірок, декларацій з ПДВ, уточнюючих розрахунків за період з 01.04.09р. по 31.03.10р. та системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що позивачем, у порушення п.п.7.2.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, Закону України „Про податок на додану вартість”, було включено до податкового кредиту суми ПДВ по контрагентах - ТОВ «Аріант - 09», ТОВ «Альтона 2008», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «Техноперспектива 1», ТОВ «Гренадін-08», ТОВ «Ескулап Д», ТОВ «Ввінодел», ТОВ «Торгово промислова спілка».

Крім того, висновки акту перевірки ґрунтуються встановленням під час її проведення того факту, що деякі контрагенти позивача мають стан відмінний від нульового.

Так, актом встановлено, що ТОВ «Альтона 2008» (ЄДРПОУ 36163051); юридична адреса: 49018, м. Дніпропетровськ, Ленінський р-н, вул. Будьонного 46. В перевірки направлено запит до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська з метою проведення перевірки взаємовідносин з ТОВ „Альтона 2008". Згідно отриманої відповіді встановлено, за зазначеною адресою підприємство не знаходиться. За результатами виїзду було складено акт про незнаходження за юридичною адресою субєкта господарювання. Станом на момент складання акту ТОВ „Альтона 2008" має стан „23" не знаходиться за місцем реєстрації. В період, що перевірявся ТОВ «Алеф-Віналь-Крим» мало взаємовідносини з ТОВ „Альтона 2008" на загальну суму 83612997 грн., в т.ч. ПДВ 13935505грн. При цьому ДПІ в Ленінському р-ні було знято з податкового кредиту у травні 2009 року суми податкового кредиту по податковим накладним виписаним підприємством - постачальником - ТОВ «Альтона 2008» у попередніх звітних періодів ( листопад - грудень 2008 року) на суму 1796380,90грн.

З врахуванням цих порушень ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» включило до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 8904410,00грн.

ТОВ „Техкоперспектива-1" (ЄДРПОУ 36295588); юридична адреса - 49083, Амур- Нижньодніпровський р-н, м. Дніпропетровськ. В ході даної перевірки направлено запит до ДПІ Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з метою проведення перевірки взаємовідносин з ТОВ „Техноперспектива-1» Згідно отриманої відповіді встановлено, що ТОВ «Техноперспектива-1» привласнено 16 стан - припинено (ліквідовано, закрито). ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» включило до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 1268124грн.

Крім того, в ході перевірки при автоматизованому співставленні податкового кредиту і податкового зобовязання в сумі 2581417грн. встановлена розбіжність в частині формування податкового кредиту за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2009 р. з ТОВ «Ескулап Д» (ЄДРПОУ 34885584) на суму 1250000,0грн. та ТОВ „Гренадін-08" (ЄДРПОУ 35680117) на суму 1331417 грн. За станом на 02.07.2010 роки за даними бази даних автоматизованого зіставлення ПЗ і ПК в розрізі контрагента на рівні ДПА України розбіжності по вказаним постачальникам залишилася. Згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо взаємовідносин між ТОВ «Ескулап Д» (34885584) з ТОВ „Алеф-Виналь-Крим" (32148768) встановлено ТОВ "Ескулап Д" визнано банкрутом згідно постанови господарського суду № Б29/20-08 від 18.04.2008. Станом на 02.07.2010р. стан платника 16 «Ліквідовано».

Також встановлено, що ТОВ «Гренадін-08» (ЄДРПОУ 35680117) визнано банкрутом згідно постанови господарського суду Дніпропетровської області № Б29/66-09 від 10.03.09р. та Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області № Б29/76-09 від 28.04.09р., ліквідовано юридичну особу ТОВ «Гренадін-08».

В акті перевірки вказано, що позивачем у перевіряємому періоді було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, які не були відображені у складі податкових зобовязань з ПДВ постачальниками таких товарів в декларації з ПДВ за відповідні періоди. В результаті постачальниками (сторонами по угодам) порушено публічний порядок здійснення діяльності та вказані вище правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також матеріали справи свідчать, що під час розгляду повторної скарги позивача на податкові повідомлення рішення встановлено, що відповідно до договору комісії ТОВ „Алеф-Віналь-Крим" і ТОВ „Атлантіс" та згідно вимог п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" заниження податкового зобов'язання в сумі 22358,00грн. повинно бути встановлено у лютому 2010р. (по даті отримання коштів), а не в грудні 2009р. Враховуючи цей факт сума заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у січні 2010р. складе 1182818,00грн. Загальна сума заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки повинна скласти 6864601,00грн., що на 45952,00грн. більше, ніж визначено у податковому повідомленні-рішенні від 21.07.10 №0000029301/0 (від 17.08.10р. №0000029301/1). Сума штрафної санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.1.7 Закону України «Про порядок погашення податкового зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за фактом заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6864601,00грн. повинна скласти 3432300,50грн., що на 22976,00грн. більше, ніж визначено ДПІ в Ленінському районі.

На підставі даних обставин податковим органом було збільшено суму податкового зобовязання та штрафних санкцій.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності суд зазначає наступне.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 №2181-III (далі Закон №2181).

Пунктом 1.6 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31-32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Пунктом 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно до положень п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Поняття експорту встановлено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України;

Абзацом 38 ч.1 ст. 1 Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до матеріалів справи та акту перевірки, між позивачем та ТОВ «Атлантіс» був укладений договір комісії №1 від 01.07.04р.

За даним договором комісіонер (ТОВ «Атлантіс») зобовязується за дорученням комітента (позивач) за винагороду зробити для комітента від свого імені зовнішньоекономічні угоди по продажу алкогольних напоїв за межі території України (на експорт).

Згідно вказаного договору товар передається комісіонеру на складі комітента. Подальше транспортування, перевалка, збереження вантажу, послуги експедитора, витрати на митне оформлення, включаючи сплату всіх платежів і податків, зв'язаних з експортом товару, здійснюється за рахунок комісіонера.

Комісіонер зобов'язується від свого імені укласти зовнішньоекономічний договір з Покупцем на продаж товару на експорт.

Комісіонер зобов'язується перелічити Комітентові всі суми отриманого виторгу по угодах у валюті отриманого виторгу на розрахунковий рахунок комітента.

Комітент зобов'язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду передбачену даним договором. Нарахування комісійної винагороди здійснюється з розрахунку 0,50 грн. за кожну пляшку бренді.

Додатковою угодою №1 від 09.08.06р. внесені зміни до п.1.1 договору, у зв'язку зі зміною ліцензії на право здійснення експорту алкогольних напоїв.

В свою чергу, ТОВ «Атлантіс» - (продавець), в особі директора ОСОБА_1 було укладено контракт №12/2008-ЕЕ від 01.12.2008р. з АS КІIL & КО (76902 НАRKU Instituudi tee 2, Estonia, Bank detailes: Асс №10002019416000. Іn: SEB bank/ VAT: EE 100056912 (Покупець) про відвантаження алкогольної продукції.

Особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ "Атлантіс".

У ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" згідно ВМД типу: ЕК-10 №600100018/9/002770 від 01.12.09р. відвантажив бренді «Жан-Жак» 4 зірки 1440 скляних пляшок по 0,5л., бренді «Жан-Жак» 5 зірок 1440 скляних пляшок по 0,5л. Загальна сума постачання складає 103521,89 грн., що за курсом НБУ 7,9878 складає 12960 дол. США. В графі 9 ВМД вказано, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ "'Атлантіс".

Відповідно до контракту №12/2008-ЕЕ від 01.12.2008р. продавець відвантажує товар на адресу покупця, кількість та ціна вказується у додатку до контракту (постачання бренді 2880 шт. пляшок).

Оплата за поставлений товар здійснюється на валютний рахунок продавця - ТОВ «Атлантіс» у дол. США.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Атлантіс» за продукцію по договору комісії №1 від 07.07.04р. перераховане ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» на розрахунковий рахунок №26008001300237, відкритий у ПАТ «АКТАБАНК». платіжним дорученням №3750 від 23.02.10р. грошові кошти у сумі 103 521,89 грн., що за курсом НБУ 7,9878 складає 12 960 дол. США.

Умовами договору комісії передбачено, що комітент зобов'язується виплатити комісіонеру емісійну винагороду із розрахунку 0,50 грн. за кожну продану пляшку бренді. Згідно розрахунку комісійна винагорода склала 1440,00 грн. (відвантажено 2880 шт. пляшок бренді х 0,50 гри,), ТОВ «Алеф - Віналь-Крим» на розрахунковий рахунок ТОВ «Атлантіс» перераховане комісійна винагорода у сумі 1440,00 грн. платіжним дорученням №30 від 07.05.10р.

Оцінюючи викладені факти, з урахуванням положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суд приходить до висновку, що вказана операція є експортом товарів (алкогольної продукції), оскільки відбулося фактичне виконання умов договору комісії та укладених на його виконання договорів купівлі продажу, проведені розрахунки з контрагентами.

Наслідком виконання умов вказаних договорів є перехід права власності від позивача до покупця (іноземного суб'єкта господарської діяльності).

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано доказів, які б вказували на відсутність фактичного переходу права власності на вказаний товар від позивача іноземним суб'єктам господарської діяльності.

Крім того, за умовами вказаного договору комісії не вбачається умов придбання товару комісіонером та переходу до нього права власності на товар.

Оцінюючи наведені в акті перевірки доводи, суд зазначає, що для визначення факту експорту товару необхідно керуватися положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», оскільки він є спеціальним нормативно правовим актом з питань розвитку економічних відносин з іншими державами, правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю.

Поряд з цим наведені в акті перевірки акти, якими керувався відповідач при визначенні наявності (відсутності) експорту товару, а саме Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» та Положення про порядок нарахування, термін сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.01р. №111, не регулюють дану сферу суспільних відносин, та не є спеціальними нормами, а отже не можуть застосовуватися для вирішення питання чи було здійснено експорт товару при виконанні зобовязань по вказаної господарської операції.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не містить обмежень, при визначенні експортної операції, щодо валюти, якою повинен був здійснюватися розрахунок з продавцем за отриманий товар.

Суд також зазначає, що в акті перевірки відсутній аналіз господарської операції в розумінні норм Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позивачем було здійснено господарську операцію з експорту товарів, а тому дана операція не може оподатковуватися за ставкою 20 відсотків, а згідно до положень п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка податку до такої операції становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем суми податкового зобовязання з ПДВ у сумі 22358,00грн.

Щодо встановлення перевіркою порушень при формуванні податкового кредиту за рахунок контрагентів шляхом декларування податкового кредиту минулих періодів за податковими накладними, період виписки яких відбувся раніше, суд вказує наступне.

В акті перевірки вказано, що згідно акту перевірки від 21.10.09р. № 3474/23-1/32148768 з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати в бюджет сум податку на додану вартість за квітень - травень 2009 року встановлено, що на порушення підпункту 7.2.3. п.7.2 п.п. 7.5.1. п. 7 5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період (з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року) задекларований податковий кредит минулих періодів (періоди виписки податкових накладних листопад - грудень 2008 року) отримана від ТОВ «Атлантіс» усього на суму ПДВ 3261781,0 грн., а також до додатку 5 у травні 2009 року віднесені суми податкового кредиту по податковим накладним, виписаним підприємством постачальником - ТОВ«Альтона 2008» у попередніх звітних періодів (листопад грудень 2008 року) на суму 1796380,90 грн. Таким чином за результатами даної перевірки зменшено податковий кредит на 5058162 грн., у тому числі за квітень 2009 року на 3 261 781грн. та травень 2009р. на 1796381грн.

Згідно акту перевірки від 23.09.09р. № 3372/23-1/32148768 з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за червень 2009 року встановлено, що позивачем в податкових деклараціях з податку па додану вартість за перевіряемий період (з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року) задекларований податковий кредит минулих періодів (періоди виписки податкових накладних - січень - березень 2009 року) усього на суму ПДВ 1579659 грн, в т.ч. по постачальнику ТОВ «Торгово - промислова спілка» на суму 49342грн,, ТОВ «Вінодел» 393746,0грн., та ТОВ «Атлантіс» на суму 1136571грн. Таким чином за результатами даної перевірки зменшено податковий кредит за червень 2009р, на 1579659грн.

З аналізу зазначених актів перевірки вбачається, що порушення позивачем податкового законодавства полягає у тому, що до складу перевірених звітних періодів позивачем включені суми ПДВ за податковими накладними, дата складання (виписки) яких припадає на минули періоди.

У пояснення цього факту позивач зазначив, що формування податкового кредиту ним здійснювалося на підставі податкових накладних після їх фактичного надходження від контрагентів у відповідні періоди.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у звязку з чим включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Відсутність у позивача податкових накладних, період виписки яких припадав на минулий період, відповідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позбавляла позивача права на включення сум ПДВ, за операціями на які були виписані такі накладні, до податкового кредиту.

Таким чином, включення суми ПДВ у склад податкового кредиту можливо у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних платником податку без наявності податкових накладних було б безпідставним.

З матеріалів справи, зокрема реєстрів отримання податкових накладних, вбачається, позивач включав до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, виписаними вказаними вище контрагентами раніше, саме у податкових періодах, коли ці накладні були отримані позивачем.

Даний факт не заперечується з боку відповідача, а навпаки підтверджується ним та знаходить своє підтвердження у перелічених вище актах перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.

На підставі викладених норм, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем, суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані вимоги п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень Закону в цій частині.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем було вказано, що скарги на постачальника товарів (робіт, послуг) від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обовязок.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» з підстав включення до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, виписаними у минулі періоди, у період їх фактичного отримання.

Щодо встановлення перевіркою завищення податкового кредиту позивачем з підстав встановлення перевіркою стану контрагентів позивача відмінного від нульового та порушення з цих підстав публічного порядку здійснення діяльності, за укладеними між позивачем та контрагентами: ТОВ «Альтона», ТОВ «Техноперспектива», ТОВ «Техноперспектива 1», ТОВ «Ескулап Д», ТОВ «Гренадін» правочинами, суд зазначає наступне.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норма п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

З урахуванням викладеного суд вказує, що отримані платником податку податкові накладні, оформлені належним чином, є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно акту перевірки, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Альтона», встановлено включення позивачем до податкового кредиту сум за податковими накладними у період з 14.07.09р. по 30.11.09р. на загальну суму 8904410,0грн.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Техноперспектива», ТОВ «Техноперспектива 1», актом перевірки встановлено включення позивачем до податкового кредиту сум за податковими накладними у період з 23.06.09р. по 16.12.09р. на загальну суму 1268124грн.

Акт перевірки не містить даних про оформлення вказаних податкових накладних з порушеннями, про що також немає доказів в матеріалах справи.

Відповідач не заперечує проти отримання позивачем у вказаний період податкових накладних від вказаних контрагентів, в звязку з чим, суд, враховуючи положення ст.ст. 71,72 КАС України, вважає обставини щодо отримання позивачем податкових накладних такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню.

Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.2 а.с.138-140) вбачається, що запис в реєстрі про ліквідацію ТОВ «Альтона» зроблений 15.12.10р., а запис про ліквідацію ТОВ «Техноперспектива 1» зроблено 27.04.10р.

Вказані обставини вказують на те, що під час взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами, під час виписки ними податкових накладних та під час формування позивачем податкового кредиту в ЄДРПОУ був відсутній запис про їх ліквідацію.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик. Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент виписки податкових накладних або на момент укладненння та виконання договорів були виключені з ЄДРПОУ, у звязку з чим не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Докази нікчемності правочинів в матеріалах справи відсутні.

Слід вказати, що відповідач в акті перевірки вказує на порушення публічного порядку здійснення діяльності та на не спрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, але при цьому відповідач не робить жодного висновку про наслідки встановлення таких обставин.

Отже встановлені актом перевірки обставини щодо порушень з формування позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Техноперспектива 1» та ТОВ «Альтона» є необґрунтованими та суперечать вимогам діючого законодавства.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 (що діяв на час проведення перевырки та прийнятття оскаржуваних рішень) був затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як було вказано вище, актом перевірки встановлена розбіжність в частині формування податкового кредиту за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2009р. з ТОВ «Ескулап Д» на суму 1250000,0грн. та ТОВ „Гренадін-08" на суму 1331417 грн. з підстав наявності даних про ліквідацію даних юридичних осіб, внаслідок чого в акті (т.1 а.с.61) зроблено висновок, що позивачем занижено суму податкового кредиту квітня 2009р. на загальну суму 2581417,0грн. по операціях з ТОВ «Гренадин» на суму 1331417грн. та ТОВ «Ескулап Д» на суму 1250000грн.

Поряд з цим, в описовій частині акту перевірки, яким встановлено вказане порушення, крім посилання на автоматизоване зіставлення податкового кредиту та податкового зобовязання відсутній аналіз та посилання на будь які документи, яки свідчили б про взаємовідносини між позивачем та вказаними контрагентами (договори, акти приймання передачі, розрахункові документи, податкові накладні та ін.), та які підтверджують встановлені відхилення, що вказує на порушення відповідачем встановленого порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок.

Відсутність в акті перевірки посилань на відповідні конкретні документи, перешкоджає встановленню та оцінки обставин стосовно того, з чого виходив відповідач встановивши розбіжність при формуванні податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2008р. по 31.03.2009р. та вказує на необґрунтованість висновків перевірки в цій частині.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Гренадін 08» у січні 2008р. був укладений договір купівлі продажу № 3 (т.2 а.с.58-59), а у лютому 2007р. позивачем з ТОВ «Ескулап Д» був укладений договір №2 (т.2 а.с.42-62).

З наданих суду реєстрів податкових накладних за лютий 2008р. та березень 2008р., отриманих позивачем від ТОВ «Ескулап - Д» вбачається, що податкові накладні на загальну суму ПДВ 3716299,9грн., були виписані в період з 29.10.07р. по 24.01.08р., а отримані позивачем у період з 22.02.08р. по 26.03.08р.

Згідно довідки з ЄДРПОУ (т. 2 а.с.144) запис про припинення юридичної особи ТОВ «Ескулап Д» зроблений 09.06.08р., згідно довідки з ЄДРПОУ (т. 2 а.с.142-143) запис про припинення юридичної особи ТОВ «Гренадін 08» зроблений 15.05.09р.

Таким чином, під час виписки податкових накладних та укладення договору ТОВ «Ескулап Д» та ТОВ «Гренадін 08» мали статус юридичної особи, та відповідно до положень ЦК України були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, отже, в звязку з викладеним вище, суд робить висновок, що при формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідком взаємовідносин з вказаними юридичними особами не було допущено порушень діючого законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно акту перевірки, період, який їй охоплюється визначений в акті з 01.04.09р. по 31.03.10р., при цьому відповідач надає висновок щодо розбіжностей формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ескулап Д» та ТОВ „Гренадін-08" за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2009р., за наслідком чого вказує в акті на заниження податкового кредиту позивачем у квітні 2009р.

Вказане свідчить про те, що відповідач вийшов за рамки періоду, який охоплювався проведеною перевіркою.

Суд також зазначає, що діючим законодавством на платника податку не покладений обовязок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, вести контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, а також контролю за перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення покупця платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про заниження суми ПДВ до сплати до бюджету є необґрунтованими, в звязку з чим прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З викладеного вище суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 28.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі: від 21 липня 2010 року №0000029301/0; від 17 серпня 2010 року №0000029301/1; від 27 вересня 2010 року №0000029301/2; від 27 вересня 2010 року №0000412301/2; від 03 грудня 2010 року №0000029301/3; від 03 грудня 2010 року №0000412301/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф Виналь - Крим» 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >