Постанова № 21782735, 12.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

12 квітня 2011 р. (11:10) Справа №2а-3564/11/0170/7 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Гурзуф" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про зобовязання вчинити дії

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1,

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2,

Обставини справи: позивач звернувся до суду с адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим та просить зобовязати відповідача надати позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011р. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у наданні позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку внаслідок неправильного застосування податковим органом норм Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивачу правомірно відмовлено у наданні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з дотриманням вимог Податкового кодексу України. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.33-34).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач отримав від відповідача лист від 09.02.2011 року вих. №1697/10/15-3, яким ДПІ у м. Ялта повідомило Державне підприємство «Гурзуф» про те, що останнє не може бути зареєстровано як платник фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.26).

Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З листа Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 09.02.2011 року вих. №1697/10/15-3, яким позивачу відмовлено у реєстрації його платником фіксованого сільськогосподарського податку вбачається, що відповідач мотивував таку відмову посиланням на положення п. 6 ст. 301 та п. 301.6.2 Податкового кодексу України, вказавши, що оскільки підприємство здійснює крім діяльності по виробництву виноматеріалів виноградних (КОДИ ЗГІДНО укт зед 2204 29 2204 30) діяльність з виробництва та реалізації підакцизних товарів (коди згідно УКТ ЗЕД 2204217900, 2204219400, 2204218000, 2204218900), Державне підприємство «Гурзуф» у 2011р. не може набути статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Матеріали справи свідчать, що позивач є юридичною особою, державна реєстрація якої проведена 23.04.1993р. Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим (а.с.11).

Особливості справляння фіксованого сільськогосподарського податку визначено главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України).

Відповідно до положень абз. 1 п. 301.1 ст. 301 ПК України, платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Підпунктами 301.6.1, 301.6.2, 301.6.3 пункту 301.6 ст. 301 ПК України встановлено, що не може бути зареєстрований як платник податку:

суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

суб'єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно до положень п. 308.1 ст. 308 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Пунктом 308.3ст. 308 ПК України встановлено, що довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані відповідачу, зокрема відомості про наявність земельних ділянок (а.с.24), а також розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції за 2011р. (а.с.22-23) та звітна і загальна податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно до вказаної звітності позивачем задекларована частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній - 2010 рік (питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробництва отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва), у розмірі 75,90 відсотків.

Відповідач не заперечував, та не надав доказів, щодо відсутності у позивача частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у розмірі 75,00 відсотків.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивач має частку сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у розмірі 75,90 відсотків, що відповідно до положень абз. 1 п.301. ст. 301 ПК України свідчить про наявність у нього права здійснювати діяльність із застосуванням спеціального податкового режиму фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже позивачем дотримано положення п.301. ст. 301 ПК України в частині наявності підстав для реєстрації і підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Щодо підстав, за яких відповідачем відмовлено позивачу у проведенні реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Податковий Кодекс України набрав чинності з 01.01.11р. Норми Податкового Кодексу України розповсюджуються на відносини, які виникли з 01.01.11р. та обмеження, встановлені ст. 301 ПК України можуть регулювати виключно відносини та операції, які виникли після 01.01.11р., тоді як реалізація підакцизних товарів позивачем проводилася до цієї дати.

Вказане свідчить про те, що встановлені Податковим Кодексом України обмеження в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку можуть реалізовуватися тільки в тому разі, коли умови, за яких субєкт господарювання, в силу п.п. 301.6.2 п.301.6 ст. 301 ПК України, не може бути зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку, виникли у період дії норм Податкового Кодексу України.

З викладеного вбачається, що позивачем, під час дії Податкового Кодексу України не здійснювалась господарська діяльність, яка в силу п.п. 301.6.2 п.301.6 ст. 301 ПК України перешкоджала б реєстрації його платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того суд зазначає, що пунктом 1.1. ст. 1 ПК України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до п. 7.4. ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З аналізу норм Податкового кодексу України, вбачається, що його положеннями не встановлено період, протягом якого платник податків не повинен провадити діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів для набуття або підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку в майбутньому.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу норми п.п.301.6.2 п.301.6. ст.301 ПК України вбачається, що для встановлення обмежень в проведенні реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку, законодавець передбачає наявність таких обставин, за яких особою що намагається отримати статус платника такого податку, проводиться діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

Лист відповідача, яким позивачу відмовлено у проведенні реєстрації фіксованого сільськогосподарського податку, не містить посилання на джерела та докази встановлення здійснення позивачем діяльності з виробництва та реалізації підакцизних товарів (коди згідно УКТ ЗЕД 2204217900, 2204219400, 2204218000, 2204218900).

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 28.03.11р. відповідачу вказано на необхідність надання суду всіх матеріалів, які були взяти ним при вчинені оскаржуваних дій.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодних належних доказів, які вказували б на здійснення позивачем діяльності з виробництва та реалізації підакцизних товарів (коди згідно УКТ ЗЕД 2204217900, 2204219400, 2204218000, 2204218900), що вказано відповідачем, як підстава для відмови у наданні позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

У письмових запереченнях відповідача, а також у поясненнях представника відповідача, що надані під час розгляду справи, відсутні посилання на належні докази, які вказували б на підтвердження факту здійснення позивачем діяльності з виробництва та реалізації підакцизних товарів (коди згідно УКТ ЗЕД 2204217900, 2204219400, 2204218000, 2204218900).

Вказане свідчить про прийняття відповідачем рішення за відсутністю доказів здійснення позивачем діяльності з виробництва та реалізації підакцизних товарів яка, відповідно до положень ст. 301 ПК України, є підставою для неможливості реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Матеріали справи також не містять належних доказів здійснення позивачем діяльності, ознаки якої вказували б на здійснення діяльності визначеної у п.п. 301.6.2 п. 301.6. ст.301 ПК України.

Суд зазначає, що пунктом 308.6 ст. 308 Податкового кодексу України передбачені підстави скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником фіксованого сільськогосподарського податку:

308.6.1. у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

308.6.2. за рішенням органу державної податкової служби:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Таким чином, пунктом 308.6 ст. 308 Податкового кодексу України передбачено підстави, при яких реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником фіксованого сільськогосподарського податку скасовується.

Вищевказане підтверджує наявність права у податкового органу скасувати діючу реєстрацію сільськогосподарського товаровиробника платником фіксованого сільськогосподарського податку, а не відмовити у підтвердженні статусу платника такого податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично звернувся про підтвердження такого статусу, оскільки він у попередньому році був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Більш того, суд, з урахуванням положень п. 308.6 ст. 308 ПК України, зазначає, що скасування такої реєстрації проводиться за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 ПК України.

Як встановлено вище, тільки за результатами проведення документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 Податкового кодексу України податковий орган може прийняти рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Вказані факти свідчать про те, що відмова відповідача викладена відповідачем у листі від 09.02.2011 року вих. №1697/10/15-3 не є такою, що прийнята на підставі закону, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та у відповідності до наданих податковому органу повноважень. Така відмова є необґрунтованою і протиправною.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 308 ПК України, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача видати позивачу довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги доводи відповідача, на які він посилався в обґрунтування правомірності прийнятого рішення.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 18.04.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим зареєструвати Державному підприємству «Гурзуф» (ЄДРПОУ 00412843) платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік.

3.Стягнути на користь Державного підприємства «Гурзуф» (АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Приветна, 4) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >