Постанова № 21782503, 05.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5021/2642/2011

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.,

при секретарі - Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача –ПАТ КБ «Приватбанк»в особі Сумської філії, м. Суми –не прибув;

відповідача - ФОП ОСОБА_1 особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №412 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 05.12.11 у справі № 5021/2642/2011

за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Сумської філії, м. Суми

до ФОП ОСОБА_1, м. Охтирка, Сумської області

про стягнення 3602,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Лугова Н.П.) від 05.12.2011р. по справі №5021/2642/2011 позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приват Банк” в особі Сумської філії 3602,95 грн. заборгованості, в тому числі: 999,17 грн. борг за кредитом, 1581,00грн. проценти за користування кредитом та 1022,78 грн. пеня, та судові витрати: 102,00грн. державного мита, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2011р. по справі №5021/2642/2011 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заявник апеляційної скарги вказує, не отримував копії позову та доданих до нього документів, в період з жовтня по грудень місяць 2011 р. проживав не за місцем реєстрації, з цієї причини він не був обізнаний про час та місце розгляду справи, в наслідок чого оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийнято без його участі, що, на думку апелянта, є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, заявник посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з даними позовними вимогами до суду. До Харківського апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання своїх представників не направив, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про причини неприбуття своїх представників в судове засідання суд не повідомив, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення (а.с. 69).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України в разі неподання відзиву та витребуваних господарським судом документів справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, п. 9. резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. по справі № 5021/2642/2011 попереджено сторони, що у разі неявки представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, ненаданням витребуваних документів, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Враховуючи викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, між Охтирським відділенням № 1 СФ Приват Банку та ПП ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № su0ri7, згідно п.1.1. якого, банк (позивач) зобов’язався відкрити клієнту (відповідачеві) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у т.ч. картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснювати їх розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Зокрема, згідно п.1.2. вищевказаного договору, за договором банківського рахунку банк (позивач) зобов’язався приймати і зараховувати на рахунок відкритий клієнтові (відповідачеві) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до додатку № 7 від 13.08.2007р. до вказаного договору, а саме, п.1.1., банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов’язується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта (відповідача) на підставі анкети –заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (додаток № 8 до даного договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта № 26057055002329, відкритому в банку за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатку, шляхом дебетування картрахунку.

Пунктом 1.2. додатку визначено, що кредит надається в обмін на зобов’язання клієнта по поверненню кредиту, дебіторської заборгованості, сплаті відсотків та винагороди в обговорені зазначеним додатком терміни.

Так, згідно п.1.3. договору, на момент підписання цього додатку ліміт складає 1000 грн. 00 коп., номер корпоративної картки - 4149615422217777.

При цьому, згідно п. 1.4. додатку № 7, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно п.п. 1.3 цього додатку з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів та згідно п. 1.5. додатку, клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1.,3.2., 3.3 цього додатка до договору.

За умовами п. 1.9. додатку № 7, клієнт (відповідач) здійснює повне погашення кредиту, простроченої дебіторської заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну встановленого п.1.3. додатку - 18.08.2008р.

Пунктом 3.1. додатку передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта (відповідача) при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений в розділі 4 цього додатку до чинного договору.

Крім того, сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п.п. 3.1., 3.2. цього додатку, здійснюється в порядку визначеному в. п. 1.11., 2.3. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом вважаються простроченими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі 13.08.2007р. отримав кредит у розмірі 1 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом: протягом 1-3 днів 16 % на рік на суму безперервного користування кредитом, 4 - 7 днів 19 % на рік на суму безперервного користування кредитом, 8 - 15 днів 23 % на рік на суму безперервного користування кредитом, 16 - 30 днів 26 % на рік на суму безперервного користування кредитом.

Станом на 28.10.2011р. за відповідачем утворився борг за кредитом в сумі 999 грн. 17 коп. та борг по процентам за користування кредитом в сумі 1581 грн. 00 коп.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погодилась з рішенням господарського суду в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 999,17 грн. та по процентам за користування кредитом в розмірі 1581,00 грн. Враховуючи те, що доказів сплати боргу за користуванням кредитом відповідачем не надано, рішення в цій частині обґрунтоване, законне та відповідає обставинам справи.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 5.1 додатку № 7 до кредитного договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов’язань, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

У зв’язку з невиконанням обов’язків за договором (несплатою заборгованості по кредиту, по процентам за користування кредитом) відповідачу відповідно до цього договору, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України нарахована пеня в сумі 1022 грн. 78 коп.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за його користуванняв сумі1022,78 грн.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає безпідставним та невідповідним нормам чинного законодавства посилання апелянта на те, що він був позбавлений права участі в розгляді справи, внаслідок наступного.

Згідно із статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною 1 статті 29 названого Кодексу є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов‘язок з‘ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, і процесуальні документи суд надсилав на юридичну адресу відповідача, зазначену в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 16) АДРЕСА_1, яка також співпадає з місцем реєстрації фізичної особи ОСОБА_1, згідно з наявної в матеріалах справи копії паспорта (а.с. 17).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи фіскального чеку № 1943 від 28.10.2011 р. та опису вкладення до цінного листа від 28.10.2011 р. (а.с. 5,6) позовна заява позивачем також направлена на адресу відповідача, яка зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зважаючи на вищевказане, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, вважає що оскільки позовна заява та додані до неї документи, ухвала про порушення провадження у справі направлені відповідачу на адресу зазначену в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, яка одночасно є адресою реєстрації фізичної особи, що підтверджується штампом в паспорті, відповідач місце реєстрації не змінював, відомостей щодо своєї фактичної адреси не надавав (тимчасову реєстрацію в іншому місці, відрядження тощо), відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. за № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи, міститься повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення особисто ОСОБА_1 (відповідачу) 21.11.2011 р., а оспорюване рішення прийнято господарським судом Сумської області 05.12.2011 р., отже відповідач був обізнаний про те, що господарським судом слухається справа про стягнення з нього заборгованості, у відповідача була можливість з’явитись у судове засідання, однак він не скористався своїм правом та до судового засідання не прибув.

Безпідставними є посилання апелянта і на той факт, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду через сплив строку позовної давності, зважаючи на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 2статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Пунктом 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до матеріалів справи та як встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем до винесення рішення у справі заява про застосування позовної давності не подавалася.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім того, п. 5.4. додатку № 7 від 13.08.2007 р. до договору банківського рахунку № su0ri7 сторони узгодили, що термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту , відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки –пені, штрафів за цим Додатком до даного Договору установлюється сторонами тривалістю у п’ять років.

Зазначений додаток підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та не визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Викладене свідчить про власне волевиявлення, свідомий та виважений підхід до підписання додатку № 7 до договору № su0ri7 з боку сторін по даній справі.

Враховуючи, що заява про застосування строків позовної давності подана відповідачем до суду апеляційної інстанції, отже предметом розгляду у суді першої інстанції вона не була, доказів неможливості подання її до суду першої інстанції апелянтом не надано, сторонами у договорі встановлено термін позовної давності у п’ять років, отже вона залишається без задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі такими, що не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2011 року у справі № 5021/2642/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтям 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2011 року у справі № 5021/2642/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.