Постанова № 21782445, 06.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012                                                                                           № 20/267

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Калатай Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Мамедова О.Л.

від відповідача – Орхіменко Л.А., Гибало О.В.

від третіх осіб – не з’явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР 10» на рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року.

у справі № 20/267 (суддя: Палій В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР 10»

до Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»

треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Відділ державної реєстрації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації

2. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПаРом 2006»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР 10» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літера Б1, ідентифікаційний код 33500279) з Державного бюджету України 44,00 грн. - зайво сплаченої суми судового збору, яка сплачена згідно квитанції № 3001 від 08.11.2011 року.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР 10» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 20/267 від 24.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 20/267 призначено до розгляду.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 06.03.2012 року представники третіх осіб не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третіх осіб враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 10.06.2011 року ДПІ у Шевченківському районні м. Києва було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЮПІТЕР 10» (позивач), що підтверджується рішенням № 478/29 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.06.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЮПІТЕР 10», податковий номер 33500279.

Згідно даного рішення реєстрація позивача анульована на підставі пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, а саме в ЄДР юридичних або фізичних осіб – підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місце проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Інформація про відсутність позивача за місцем реєстрації, що в подальшому призвело до анулювання реєстрації позивача, надана відповідачем Відділу державної реєстрації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації на конверті (безпосередньо на довідці про причини повернення, яка датована 01.06.2011 року), направленому Відділом державної реєстрації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації на адресу відповідача (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літ. Б1), з метою нагадування про необхідність підтвердити реєстраційні дані позивача до 30.06.2011 року.

Згідно позовної заяви, інформація щодо відсутності позивача за місцем реєстрації, яка надана відповідачем Відділу державної реєстрації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, містить недостовірні відомості, так як позивач знаходиться за місцем своєї реєстрації: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літ. Б1.

ТОВ «ЮПІТЕР 10» в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування у відповідача інформації про можливе укладення договору про надання послуг поштового зв’язку.

Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» клопотанням просило долучити до матеріалів справи копію договору про надання послуг зв’язку від 07.09.2010 року укладений з позивачем. Вказане клопотання колегією суддів задоволено.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України.

Поняття ділової репутації визначено у Законі України “Про банки і банківську діяльність”, відповідно до статті 2 якого під діловою репутацією слід розуміти сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Тому приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Статтею 200 ЦК України передбачено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно ст. 1 Закону України “Про інформацію” інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені.

Крім цього п. 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч. 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.

Отже, за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності ; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Згідно з п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» роз’яснено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових чи службових обов’язків, є юридична особа, в якій вона працює. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою, необхідно з’ясувати від імені кого ця особа виступає; якщо посадова чи службова особа виступає не від іменні юридичної особи та не при виконанні посадових (службових) обов’язків, то належним відповідачем є саме вона.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідачем було повернуто Відділу державної реєстрації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації листа, у якому містилось нагадування про необхідність підтвердити реєстраційні дані позивача до 30.06.2011 року.

На конверті прикріплена довідка відповідача про причину повернення, яка датована 01.06.2011 року: «за зазначеною адресою не проживає», від руки працівником поштового відділення дописано «не розшукано, не зареєстрований».

На підтвердження того, що позивач знаходиться за адресою місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літ. Б1, позивачем надано суду письмове підтвердження орендаря приміщення – ТОВ «ПаРом 2006» та поштові відправлення, які надходили позивачу на зазначену адресу.

Проте, проаналізувавши матеріали справи, можливо дійти висновку, що відповідачем було розміщено на конверті достовірну інформацію про позивача, з огляду на наступне.

Так, згідно наданого відповідачем Акту від 03.11.2011 року, який складено по факту проведення перевірки щодо місцезнаходження ТОВ «ЮПІТЕР 10», встановлено, що по вул. Б. Хмельницького у м. Києві знаходиться чотириповерховий будинок за № 3 у дворі якого прибудована двоповерхова будівля. Номерний знак із зазначенням номеру будинку 3-Б 1 на цій прибудові відсутній. На прибудові будинку № 3 міститься табличка: кафе «Бочка пивна» ТОВ «ПаРом 2006». Будь-яка інформація щодо місцезнаходження ТОВ «ЮПІТЕР 10» та абонентська поштова скринька з найменуванням даного товариства на прибудові будинку № 3, безпосередньо на будинку № 3 та у приміщенні кафе – відсутня. Інформацію щодо фактичного місцезнаходження ТОВ «ЮПІТЕР 10» працівники кафе комісії не надали.

Комісія, яка складала акт. створена та уповноважена на перевірку на підставі наказу директора Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 01.11.2011 року № 794 «Про створення комісії про проведення перевірки щодо місцезнаходження ТОВ «Юпітер-10» (копія наказу додається).

До складу комісії, крім працівників підприємства, входили також незацікавлені у вирішенні спору особи, а саме голова первинної профспілкової організації Авдиш Галина Кирилівна яка не є працівником Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на відсутність доказів того, що на будівлі за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літ. Б1 розміщено табличку або інший вказівник із найменуванням позивача на підтвердження того, що така організація знаходиться у даному приміщенні, доказів того, що у даному приміщенні розміщено абонентську скриньку позивача, у яку можливо здійснити доставку простих, рекомендованих поштових відправлень, повідомлень про вручення поштових відправлень, повідомлень про надходження поштових відправлень, доказів того, що позивачем станом на червень 2011 року укладено договір з відповідачем за місцем обслуговування про надання послуг поштового зв’язку (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літ. Б1), суд приходить до висновку, що на конверті відповідачем було розміщено достовірну інформацію про причину повернення поштового відправлення.

Скаржник стверджує, що Відповідач не здійснив дій щодо розшуку Скаржника. До обов’язків Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» не входить розшук адресатів поштових відправлень, а їх в установленому законодавством порядку за конкретною адресою, зазначеною на оболонці конверту.

Адреса вказана на конверті має відповідати фактичному місцю знаходження адресата.

ТОВ «Паром-2006» орендар нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ. вул. Б. Хмельницького, 3Б1, в письмових поясненнях від 10.01.12 року наданих до суду повідомив, що працівники ТОВ «Юпітер-10» з 9 до 18 години в нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3Б1 не знаходяться.

При цьому слід звернути увагу, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 ЦК України).

Позивачем не доведено, що фактичне місце ведення діяльності позивача чи розташування його офісу станом на червень 2011 р. мало місце саме за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літера Б1.

Відсутність працівників ТОВ «Юпітер-10» за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3Б1 у години режиму роботи переважної більшості підприємств,

установ та організацій м. Києва, з 9-18 години є доказом того, що з зазначеного приміщення не проводиться щоденне керування діяльністю товариства.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що доставка поштових відправлень здійснювалась Відповідачем протягом 2010 року на адресу реєстрації ТОВ «Юпітер-10» без договору але це не є доказом неналежної доставки поштових відправлень.

Доставка поштових відправлень може здійснюватись без договору, до моменту його укладення на підставі Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

В 2010 році ТОВ «Юпітер-10» могло дійсно знаходитися за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, ЗБ1. а згодом переїхати за новою адресою, а саме: м. Київ, пров. Лабораторний, 7а.

Про. що свідчить договір про надання послуг поштового зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-133 (надалі Договір) укладений між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» та ТОВ «Юпітер-10» 07 вересня 2010 року.

У розділі VI «Юридичні адреси сторін» скаржником визначено адресу: м. Київ. пров. Лабораторний. 7а. Термін дії договору визначений п. 5.1 Договору з 07.09.2010 року по 07.09.2013 року.

Дати на оболонках конвертів, наданих Позивачем до суду, свідчать про те, що після вересня 2010 року, а саме після укладення договору на доставку пошти за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний. 7а доставка кореспонденції за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького. ЗБ1 не здійснювалась.

На думку Скаржника, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: при розгляді даного спору потрібно було застосувати п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року в якому зазначено, що у разі неможливості вручення поштові відправлення протягом місяця зберігаються у об'єктах поштового зв'язку. Дана норма не поширюється на випадки коли поштові відправлення неможливо вручити через неправильно зазначену адресу її відсутність або з інших причин, які не дають оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень (в даному випадку відсутності на будинку номера та знаків, які б засвідчували місцезнаходження Позивача). Ця норма закріплена в ч. 2 п. 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (надалі Правила).

Поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються п. 45 Правил.

На поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається: найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації б\ линків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю ч. 1 п. 42 Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Правил надання послуг поштового зв’язку поштові відправлення, поштові перекази повертаються у разі неможливості їх вручити через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена у інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв’язку виконати обов’язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Оскільки оператором поштового зв’язку у червні 2011 року не було розшукано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 3, літера Б1 адресата - ТОВ «ЮПІТЕР 10», отже, об’єкт поштового зв’язку місця призначення не був зобов’язаний здійснювати зберігання поштового відправлення протягом 1 місяця з дня його надходження.

За наведених обставин, відповідачем доведено факт поширення на конверті достовірної інформації про позивача, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року у справі № 20/267 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року у справі № 20/267 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 20/267 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

                                                                                          Пашкіна С.А.

07.03.12 (відправлено)