Рішення № 21782066, 14.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 5023/10170/11

вх. № 10170/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - позивача - ОСОБА_1., довіреність № 14/11 від 03.10.11р.; відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 1219 від 19.12.11р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант Пол електра", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Харків

про стягнення 4620,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант Пол електра" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" попередню оплату в сумі 4500,00 грн., інфляційні витрати - 40,50 грн., 3% річних - 80,62 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неповерненням відповідачем авансу який було сплачено на підставі рахунку №1/03 від 18.03.11р.

Ухвалою суду від 08.12.11р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

16.01.2012 року відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі посилається на те що акт приймання - передачі приміщення було підписано з боку позивача головним бухгалтером ОСОБА_1., та вважає що приміщення було передано позивачу та підстав для повернення попередньої оплати у відповідача немає, також зазначає, що акту зворотного про передачу приміщення від позивача до відповідача не було.

27.01.2012 року представник позивача надав через канцелярію господарського суду Харківської області відповідь на відзив, в якому зазначає, що договір суборенди з відповідачем не було укладено та акту приймання передач приміщення не було підписано. Також зазначає, що посилання відповідача на ст. 2.1. принципів УНІДРУА, згідно якої договір може буди укладений шляхом оферти або в результаті поведінки сторін, що свідчить про домовленість є необґрунтованим та незаконним, оскільки ці правила стосуються лише відносин банків з клієнтами.

30.01.12р. представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору по справі № 5023/10170/11 на 15 днів, за межі, встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.01.12р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору по справі №5023/10024/11 на 15 днів, за межі, встановлені ст. 69 ГПК України. Строк розгляду спору продовжено по 22.02.12р.

13.02.12р. представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

13.02.12р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10:30 14.02.12р.

14.02.12р. представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

14.02.12р. представник відповідача надав додаткове правове обґрунтування до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає що представник позивача ОСОБА_1. мав всі повноваження на підписання договору суборенди.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.12р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.12р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки акт приймання- передачі приміщення було підписано з боку позивача головним бухгалтером ОСОБА_1. та вважає що приміщення було передано позивачу та підстав для повернення попередньої оплати у відповідача немає, також зазначає, що акту зворотного про передачу приміщення від позивача до відповідача не було.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

18.03.11р. Харківській філії Товариству з обмеженою відповідальністю “Галант Пол електра” було виставлено рахунок фактуру № 1/03 Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімп” на оплату попередньої оплати за послуги оренди нежитлового приміщення за березень квітень 2011р. в сумі 4500,00 грн.

22 березня 2011 року позивачем була перерахована на підставі рахунку фактури № 1/03 передоплата у сумі 4500,00 грн. за суборенду приміщення, що підтверджується випискою банку яка наявна в матеріалах справи ( арк.спр.17), вищезазначена передоплата була отримана відповідачем, що також їм не заперечується та підтверджується листом № 420 від 20.04.2011 року який наявний в матеріалах справи (арк. спр. 20), в якому відповідач зазначає що кошти які були перераховані позивачем в сумі 4500,00грн. були задатком, щодо гарантії підписання договору суборенди.

04.04.11р. позивачем було направлено відповідачу лист №15 щодо повернення авансу за послуги оренди приміщення за договором, який не було підписано, в якому вказує, що 22.03.11р. позивачем, на поточний рахунок відповідача, було перераховано аванс у сумі 4500,00 грн. за договором №3-ОА від 18.03.11р., який було отримано у електронному вигляді, однак керівництвом позивача було прийнято рішення про неможливість укладення договору на отримання послуг суборенди. У зв`язку з чим, позивач просив відповідача протягом трьох днів, з моменту отримання листа, повернути аванс.

20.04.11р. відповідачем було направлено позивачу лист №420 в якому відповідач повідомляв, що в результаті тривалих переговорів і багаторазових оглядів приміщення як об'єкта майбутньої оренди, між сторонами була досягнута домовленість про те, що ХФ ТОВ “Галант Пол електра” бере в оренду приміщення ТОВ “Олімп”, розташоване за адресою Московський пр. 2/2 терміном на 1 рік. Як акт гарантії, що підтверджує підписання договору оренди вищезазначеного приміщення і його виконання, ХФ ТОВ “Галант Пол електра” 22 березня 2011р. перерахувало завдаток в сумі 4500,00 гривень. 24.03.2011г. представнику позивача були передані ключі від вищезгаданого приміщення, а також зафіксовані показання лічильників приладів обліку електрики (про що є розписка представника позивача), тобто, відповідач вказує, що де-факто договір оренди почав виконуватися, і значить, між сторонами вже виникли зобов'язання відповідно до договору оренди, а гарантією виконання вищезазначених зобов'язань як раз і був перерахований завдаток. До теперішнього часу в установленому законом порядку ключі від приміщення, що є об'єктом оренди, відповідачу не передані, а також відповідачем були понесені збитки у зв`язку з відмовою іншим потенційним орендарям.

В позовній заяві позивач вказує, що, у зв`язку з тим, що договір оренди між сторонами укладено не було, позивач не приступив до використання спірного приміщення, а отже відсутні підстави для оплати орендної плати. У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку відмовився від повернення позивачу попередньої оплати, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд, критично ставиться до тверджень відповідача, щодо того що договір суборенди було укладено між сторонами відповідно до звичаїв ділового обороту, та договір суборенди почав діяти “де-факто”. Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що позивачем було підписано акт прийому передачі приміщення від 28.03.11р. ці твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи (а. с. 19) акт приймання передачі, на який посилається відповідач, як на підтвердження укладення між сторонами договору суборенди, сторонами не підписано, а отже він не є належним доказом, що підтверджує виникнення між сторонами договірних відносин, також в матеріалах справи не міститься договору суборенди приміщення який би був укладений між сторонами.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням .

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Також відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або капітальної споруди ( їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або капітальної споруди ( їх окремої частини ) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попереньої оплати товару, не передав товару у встановлений строк, покупець має право вимагати передавання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи оскільки, договір суборенди між сторонами не було укладено та приміщення позивачу не було передано, позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 15) про повернення авансу за послуги приміщення за договором який не було підписано між сторонами, вищезазначену вимогу відповідач отримав, що підтверджується листом № 420 від 20.04.2011р.

Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що договір суборенди між сторонами не було укладено та приміщення позивачу не було передано, оскільки акт приймання-передач між сторонами не підписано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 4500,00 грн. є обґрунтованими та такі, що підлягають задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 40,50 грн. та 3% річних в сумі 80,26 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 80,26 грн. за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційних витрат в сумі 40,50 грн. підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 40,50 грн. та 3% річних в сумі 80,26 грн. починаючи з 22.03.11р. по 26.10.11р. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем листа позивача №15 від 04.04.11р. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було направлено позивачу відмову від повернення попередньої оплати 20.04.11р., а отже прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 20.04.11р.

Судом було здійснено перерахунок індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, у зв`язку з чим суд вважає, що за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач має сплатити позивачу 3% річних за період з 20.04.11р. по 26.10.11р. в сумі 69,94 грн., інфляційні витрати за період з 20.04.11р. по 26.10.11р. в сумі 39,70 грн.

В іншій частині стягнення індексу інфляції в сумі 0,80 грн. та 3% річних в сумі 10,32 грн. суд вважає за необхідне відмовити як зайве нараховане.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справи покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 530, 625, 638, 759 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Олімп" (61068, м. Харків, пр. Московський, 96, код ЄДРПОУ 31438822, п/р 26003822376471 у ПАТ "Банк"Грант", м. Харкова, МФО 351607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант Пол електра" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 32/33, код ЄДРПОУ 25589459, п/р 26002022041001 у КФ ПАТ "КБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, п/р 26006040969900 у АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) попередню оплату в сумі 4500,00 грн., індекс інфляції в сумі 39,70 грн., 3% річних в сумі 69,94 грн., судовий збір в сумі 1408,10 грн.

Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 0,80 грн. та 3% річних в сумі 10,32 грн. відмовити.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 20.02.12р.

Справа №5023/10170/11.