Рішення № 21781471, 20.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12                                                                                           Справа№ 5015/5775/11

За позовом: Приватного підприємства “МІКо”, м. Городок

до відповідача: Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, м. Городок

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області, м. Городок

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Львів

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Львів

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Львів

третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Городок

третя особа 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, с. Братковичі

третя особа 6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, м. Львів

третя особа 7 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7, с. Ожидів

третя особа 8 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8, м. Городок

третя особа 9 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_9, м. Городок

третя особа 10 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10, м. Львів-Винники

третя особа 11 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Прокуратура Львівської області, м. Львів

про визнання недійсними розпоряджень голови Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 14.04.2011р. №№ 240,241,242; від 18.04.2011р. №№ 248,249,251; від 19.04.2011р. №№ 255,259,260,261.

Суддя: Гоменюк З.П.

                                                   Секретар судового засідання: Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_11

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з’явився

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_12

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 7 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 8 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 9 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 10 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

третя особа 11 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_13

Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством “МІКо” до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсними розпоряджень голови Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 14.04.2011р. №№ 240, 241, 242; від 18.04.2011р. №№ 248, 249, 251; від 19.04.2011р. №№ 255, 259, 260, 261. Як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області, як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позивачем залучено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та прокуратуру Львівської області.

Ухвалою суду від 05.12.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.12.2011р. З метою надання сторонам додаткової можливості реалізувати право на захист своїх інтересів, ухвалою суду від 21.12.2011р. відкладено розгляд справи на 16.01.2012р. За усним клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 16.01.2012р. розгляд справи відкладено на 06.02.2012р. З метою витребування додаткових доказів у справі, ухвалою суду від 06.02.2012р. розгляд справи відкладено на 20.02.2012р.

Представник позивача в судове засідання 20.02.2012р. явку повноважного представника не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду від 06.02.2012р. не повідомили. В попередніх судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та поясненні від 03.02.2012р. (зареєстроване канцелярією суду 03.02.2012р. за \№ 2322/12). В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 21.11.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу, на підставі якого позивач прийняв у користування на умовах оренди земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею 19,8230 га, кадастровий номер 4620910100:02:000:0003, для ведення підсобного господарства (садівництва) строком на 5 років. Даний договір зареєстровано в Городоцькому РВ ЛРФ „Центр державного земельного кадастру” 01.12.2005р. за №04.05.450.00880. 05.05.2010р. Городоцькою районною адміністрацією Львівської області видано розпорядження №290 „Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р.”. З моменту укладення і станом на час звернення з позовом до суду договір оренди земельної ділянки від 21.11.2005р. у встановленому порядку недійсним не визнано, не розірвано, не припинено, його припинення у порядку встановленому ст.ст.31-33 Закону України „Про оренду землі” не ініційовано. Однак, Городоцькою районною адміністрацією Львівської області прийнято розпорядження № №240, 241, 242 від 14.04.2011р., № №248, 249, 251 від 18.04.2011р., №№255, 259, 260, 261 від 19.04.2011р., якими надано дозвіл для виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ фізичним особам –третім особам у справі, із земель, що перебувають у користуванні позивача. Тобто, не вилучивши земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача на підставі договору оренди, відповідач оспорюваними розпорядженнями передав права на землі іншим особам, що є порушенням прав позивача та порядку відведення й передачі земель. За таких обставин позивач просить визнати недійсними вказані розпорядження відповідача.

          Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях на позов (зареєстровані канцелярією суду 17.02.2012р.за № 3414/12), в яких посилається на те, що оспорювані розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є документами, які надають земельні ділянки у власність, а є лише однією з ланок у процесі приватизації землі. Наявність таких розпоряджень не гарантує наявність позитивного результату в майбутньому та отримання земельних ділянок у власність, а тому не можуть порушувати будь-яких прав. При цьому, розпорядження № 290 від 05.05.2010р. про продовження строку дії договору є ненормативним актом, який передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта, застосовуються одноразово і після їх реалізації вичерпують свою дію. У зв’язку з цим, вказане розпорядження вичерпало свою дію укладенням договору про внесення змін до договору оренди, однак позивач порушив вимоги щодо реєстрації такого правочину, внаслідок чого договір оренди землі припинив свою дію 01.12.2010р. та не діяв на момент прийняття оспорюваних розпоряджень. Крім того, після припинення чинності договору 01.12.2010р. позивач не використовував орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. З цих підстав відповідач просить відмовити в позові повністю.

          Третьою особою 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_1, подано суду заперечення на позовну заяву (зареєстроване канцелярією суду 03.02.2012р. за № 2355/12) в якому зазначено, що продовження терміну дії договору оренди від 21.11.2005р., укладеного між позивачем та відповідачем, не мало місця, реєстрація поновлення чи змін до договору у встановленому законом порядку не здійснювалася, у зв’язку з чим, договір припинив свою дію 01.12.2010р. та не діяв на момент видачі оспорюваних розпоряджень, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Третья особа 11 пояснень по суті позову не подавала.

          Представники третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та третіх осіб 2-10 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, письмових пояснень по суті позовних вимог не подали, явки повноважних представників сторін не забезпечили, причин неявки не повідомили.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які з”явилися в судове засідання, суд встановив наступне.

          21.11.2005р. між Городоцькою районною адміністрацією у Львівській області (відповідач) та ПП „МІКо” (позивач) на підставі розпорядження відповідача №495 від 05.08.2005р. укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Городоцької міської ради Львівської області площею 19,8230 га для ведення підсобного господарства (садівництва) строком на 5 років. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за №3320, а також зареєстрований в Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДП„Центр державного земельного кадастру” 01.12.2005р. за №04.05.450.00880.

          Згідно ч.1, 2, 4, 7, 8 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Частиною 1 ст.124 ЗК України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 21.11.2005р. та до 09.04.2011р. (Закону України №3123 від 03.03.2011р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998р. в редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 21.11.2005р. та станом на сьогодні, оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ч.1 ст.6 цього Закону в редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 21.11.2005р. та до 09.07.2009р. (Закон України №1509 від 11.06.2009р.), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Статтею 13, 14 цього Закону, які не змінювалися з часу прийняття закону та набрання ним чинності, договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно ч.1 ст.19 зазначеного Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. У відповідності до ст.18 Закону, яка не змінювалася з часу прийняття Закону та набрання ним чинності, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Частиною 1 ст. 20 Закону, яка також не змінювалася з часу прийняття Закону та набрання ним чинності, закріплено норму про те, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. У відповідності до ч.2 цієї статті в первинній редакції, яка була чинна до 11.08.2010р. (Закону України №2469 від 08.07.2010р.), державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. На виконання вимог ст.18 Закону України „Про оренду землі” постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р. затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, який діяв до 05.08.2011р. (постанова Кабінету Міністрів України №791 від 20.07.2011р.).

Судом встановлено, що 05.05.2010р. відповідачем винесено розпорядження №290 „Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р., який зареєстрований в Городоцькому РВ ЛВФ „Центр державного земельного кадастру” 01.12.2005р. за №04.05.450.00880, що був укладений між Городоцькою районною державною адміністрацією та ПП „МІКо”. Вказаним розпорядженням продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р. на 25 років, переглянуто річну орендну плату і встановлено її в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки. Згідно цього розпорядження внесення змін до договору оренди земельної ділянки мало бути проведене у встановленому законом порядку.

          13.05.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_15 21.11.2005р., реєстраційний номер 3320. Згідно цього договору від 13.05.2010 року на підставі розпорядження №290 від 05.05.2010р. сторони домовилися внести зміни до договору оренди від 21.11.2005р. та викласти п.3.1 розділу 3 договору в наступній редакції: „Договір укладено на 30 років з правом викупу землі у власність. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію”. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за №382.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону України №1509 від 11.06.2009р., чинній на момент видання зазначеного розпорядження, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Частиною 1 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.30 Закону України „Про оренду землі”, яка не змінювалася з часу прийняття Закону та набрання ним чинності, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У відповідності до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Згідно п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р., у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації. Відповідно до п.12 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009р., датою державної реєстрації договору про внесення змін до договору оренди (суборенди) землі, договору про його дострокове розірвання або поновлення є дата внесення запису до розділу Книги записів.

Таким чином, зважаючи на наведені законодавчі положення, внесення змін до договору оренди від 21.11.2005р. могло відбутися в тому ж порядку, що й укладення первісного договору, в письмовій формі, за умови нотаріального посвідчення такого правочину із наступною його державною реєстрацією у відповідності до вимог Закону України „Про оренду землі” та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р.. При цьому, виходячи зі змісту п.5 зазначеного Порядку для здійснення державної реєстрації договорів оренди юридична особа зобов’язана подати особисто чи надіслати поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів документи згідно з переліком, вказаним в цьому пункті. Тобто, реєстрація змін до договору від 21.11.2005р. мала б здійснюватися за ініціативою позивача.

          Разом з тим, як встановлено судом, договір від 13.05.2010р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_15 21.11.2005р., реєстровий №3320, у встановленому порядку не зареєстрований, відмітка про державну реєстрацію на цьому договорі із зазначенням дати та номеру реєстрації, проставленням гербової печатки, відсутня. Крім того, позивачем не подано суду доказів звернення до уповноваженого органу для здійснення реєстрації договору від 13.05.2010р. про внесення змін до договору оренди від 21.11.2005р. та подання необхідних документів, на що він мав право, чи відмови такого органу у здійсненні державної реєстрації.

          Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. У відповідності до ст.18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р., державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

          З врахуванням того, договір від 13.05.2010р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_15 21.11.2005р., реєстровий №3320, зареєстрований у встановленому законом порядку не був, суд приходить до висновку, що зазначений правочин чинності не набув, у зв’язку із чим, не створив прав та обов’язків у сторін. При цьому, суд зазначає, що відсутність державної реєстрації договору від 13.05.2010р. про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2005р. зумовлена невчиненням необхідних дій для набрання чинності договором саме позивачем.

          Таким чином, зміни до договору оренди від 21.11.2005р. у передбачений законом спосіб та порядок внесені не були, у зв’язку з чим, цей договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, визначеного п.3.1 договору оренди, а саме –01.12.2010р. Що ж стосується посилань позивача на те, що вказаний договір був продовжений (поновлений) в силу закону, то суд зазначає наступне. Згідно п.3.1 договору оренди від 21.11.2005р. після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його. Відповідно до ст.33 Закону України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди від 21.11.2005р. та до 12.03.2011р. (Закон України №3038 від 17.02.2011р.) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. При цьому, у відповідності до абз. 2 п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р., який діяв на момент закінчення строку дії договору оренди від 21.11.2005р., поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, реєстрація поновлення договору оренди від 21.11.2005р. у встановленому законом порядку не здійснювалася, позивач за її проведенням не звертався, доказів протилежного суду не подав. Крім того, суду не подано доказів використання позивачем спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди 01.12.2010р. за цільовим призначенням, натомість з наявних в матеріалах справи договорами про відчуження багаторічних насаджень на спірній земельній ділянці на користь окремих громадян та листа позивача від 16.03.2009р., адресованого відповідачу, про вилучення в нього з користування землі площею 19,8230 га у зв’язку із продажем багаторічних насаджень, що займають земельну ділянку та листа позивача про погодження місця розташування ділянки саду для відведення кожному із покупців багаторічних насаджень, підтверджується відсутність у позивача наміру використання попередньо орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням після закінчення строку дії договору.

          Таким чином, зважаючи на те, що договір оренди від 21.11.2005р. не був поновлений (продовжений) на підставі ст.33 Закону України „Про оренду землі”, державна реєстрація поновлення договору як передумова його чинності, не здійснювалася, доводи позивача про чинність договору станом на сьогодні є безпідставними та необґрунтованими. Твердження позивача про те, що чинність договору від 21.11.2005р. підтверджується судовими рішеннями у справах № 21/159 та №6/392, також не заслуговують на увагу з огляду на таке. Предметом спору у справі №21/159 (рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2010р., постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р., постанова Вищого господарського суду від 30.08.2010р.) виступало визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р. за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Городоцької районної державної адміністрації до ПП „Міко” з підстав відсутності проекту відведення земельної ділянки, яка надавалася в оренду; в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, інші підстави недійсності позову не розглядалися, договір від 13.05.2010р. про внесення змін до договору від 21.11.2005р. не оцінювався. В справі №6/392 (рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2011р.) за позовом ПП „МІКо” до Львівської обласної державної адміністрації предметом спору виступало визнання недійсним розпорядження Голови ЛОДА №303/0/5-11 від 06.04.2011р., яким скасовано розпорядження відповідача №290 від 05.05.2010р. Як вбачається з тексту рішення від 31.10.2011р. у справі №6/392, підставою відмови в задоволенні позову стало те, що винесення ЛОДА оскаржуваного розпорядження стало наслідком винесення Прокуратурою Львівської області припису з вимогою скасувати розпорядження №290 від 05.05.2010р., хоча згідно Закону України „Про прокуратуру” у разі виявлення невідповідності акту вимогам закону прокурор наділений повноваженнями вносити такий акт прокурорського реагування як протест. Також суд виходив з того, що відсутність реєстрації договору оренди не свідчить про незаконність розпорядження від 05.05.2010р., оскільки порушення, вчинені на виконання цього розпорядження не свідчать про його невідповідність законам України. Разом з тим, чинність договору від 13.05.2010р. про внесення змін до договору оренди від 21.11.2005р. при вирішенні цього спору не перевірялася та судом не досліджувалася. За таких обставин, преюдиціальні факти щодо чинності вказаного договору про внесення змін як підстави виникнення прав та обов’язків у сторін відсутні.

          Натомість, додатково обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги поданими до суду письмовими поясненнями, позивач посилається на те, що ст..ст.18, 20 Закону України „Про оренду землі”, які передбачають обов’язкову реєстрацію договорів оренди землі, виключені на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів”. При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 5 розділу І вказаного Закону про внесення змін ст.6 Закону України „Про оренду землі” доповнено частиною 5 такого змісту: „Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону”; ст.18 та 20 виключено. Разом з тим, у відповідності до пункту 1 розділу ІІ цього Закону пункт 5 розділу І набирає чинності з 01.01.2012р. (згідно Закону України №4152 від 09.12.2011р. цей пункт набирає чинності з 01.01.2013р.). Таким чином, доводи позивача в цій частині не відповідають дійсності та суперечать вимогам закону.

          В ході розгляду даної справи суд встановив, що після припинення 01.12.2010р. чинності договору оренди землі від 21.11.2005р. відповідачем винесено розпорядження про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,00 га для ведення ОСГ на території Городоцької міської ради Львівської області за межами населеного пункту, в тому числі: №240 від 14.04.2011р. –гр.ОСОБА_4, №241 від 14.04.2011р. –гр. ОСОБА_5, №242 від 14.04.2011р. - гр.ОСОБА_6, №248 від 18.04.2011р. –гр.ОСОБА_7, №249 від 18.04.2011р. –гр.ОСОБА_8, №251 від 18.04.2011р. –гр.ОСОБА_16, №255 від 19.04.2011р. –гр.ОСОБА_9, №259 від 19.04.2011р. –гр.ОСОБА_3, №260 від 19.04.2011р.–гр.ОСОБА_2, №261 від 19.04.2011р. –гр.ОСОБА_10 Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними перелічених розпоряджень відповідача позивач посилався на те, що останні порушують його права орендаря земельної ділянки площею 19,8230 га на території Городоцької міської ради Львівської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, набуті на підставі договору оренди від 21.11.2005р.; надання іншим особам дозволу на розроблення проекту землеустрою стало б можливим після вилучення її у позивача згідно встановленого порядку.

          Відповідно до п.п. „а”, „ж” ч.1 ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно п.„а” ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

          З врахуванням наданих відповідачу на підставі закону повноважень, зважаючи на те, що на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень спірна земельна ділянка площею 19,8230 га вже не перебувала в користуванні позивача на умовах оренди, суд приходить до висновку, що відповідач мав право розпоряджатися нею та приймати оскаржувані розпорядження, права позивача в цьому випадку порушені не були. Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не є правовстановлюючим документом, який свідчить про виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою, у зв’язку з чим, не може порушувати будь-яких прав позивача на раніше орендовану ним земельну ділянку навіть при їх доведеності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. (ст. 43 ГПК України).

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, позивачем не доведено наявність в нього прав на земельну ділянку площею 19,8230 га на території Городоцької міської ради Львівської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, та порушення внаслідок прийняття оскаржуваних розпоряджень його прав, натомість відповідачем, подано достатньо доказів на обґрунтування його доводів, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.210, 626 ЦК України, ст. ст.17, 93, 124 ЗК України, ст.ст.1, 6, 13, 14, 18, 19, 20 Закону України „Про оренду землі”, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р., ст. ст. 33, 34, 43, 82, 83, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                           Гоменюк З.П.