Рішення № 21781313, 31.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.12 р. Справа № 13/242

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Старком», Донецька обл., м.Маріуполь

про стягнення 319757грн.64коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 05.01.2012р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старком», Донецька обл., м.Маріуполь (далі відповідач) про стягнення 319757грн.64коп.

Ухвалою суду від 23.12.2011р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/242, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 61/07 від 26.12.2007р. відносно поставки продукції на всю суму передоплати, у звязку з чим товар на суму у розмірі 319757грн.64коп. не поставлений.

Справа слуханням відкладалась, у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, в останнє на 31.01.2012р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 12699568 станом на 12.01.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Старком», Донецька обл., м.Маріуполь, ідентифікаційний код 32321231, значиться за адресою: 87535, АДРЕСА_1. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштові конверти з ухвалами суду повернулися на адресу суду за відсутністю адресату.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи, тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд з метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання надсилав відповідачу в тому числі телеграму від 30.01.2012р.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги, у судовому засіданні 31.01.2012р повідомив про відсутність будьяких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

23.12.2007р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старком» (постачальником) був укладений договір №61/07, згідно з п. 1.1. якого постачальник поставив, а покупець прийняв та оплатив продукцію, кількість, асортимент і ціна на яку вказані в доданих специфікаціях, які є невідємними частинами договору, поставка здійснюється згідно ІНКОТЕРМС -2000.

Відповідно п. 2.1 договору кількість і якість продукції, яка поставлена по договору, буде відповідати Держстандартам, перелічених в специфікаціях, доданих до договору.

Згідно з п. 3.1 договору умови поставки будуть вказані в специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що ціна на продукцію встановлюється в гривнах і вказується в доданих специфікаціях. Згідно з п.4.2 договору загальна сума договору складає суму всіх специфікацій до даного договору.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 договору постачальник надає платіжні документи безпосередньо покупцю. Платіж за вказаний товар здійснюватися на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати обговорюються додатково при кожній поставці товару і вказуються в специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Як вказано в п.5.3 договору перерахування сум по договору здійснюється на підставі рахунків постачальника не пізніше строку, вказаного в рахунку.

Строк дії договору до 31 грудня 2008 року, у випадку, якщо за 14 днів до збігу терміну дії договору не виявили бажання щодо його розірвання договір автоматично пролонгується на 1 (один) рік (п.8.1, п.8.6 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь-яких заперечень.

У виконання п. 2.1, п. 3.1 договору сторонами укладена специфікація №3 від 16.12.2008р. до договору, якою визначена загальна вартість металопродукції, що складає 651584,45 грн. в т.ч. НДС 20% - 108597,41грн. Крім того, згідно вказаної специфікації визначена 100% передоплата, шляхом банківського перекладу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Дана специфікація вступає в силу з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору №61/07 від 26.12.2007р.

05.02.2009р. сторонами укладена специфікація №4 від до договору №61/07 від 26.12.2007р., якою визначена загальна вартість металопродукції, що складає 274225,00грн. в т.ч. НДС 20% - 45704,17грн., умови оплати визначені як 100% передоплата, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Дана специфікація вступає в силу з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору №61/07 від 26.12.2007р.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів СПД ОСОБА_1 у виконання договору №61/07 та специфікації №3 від 16.12.2008р., на підставі виставленого ТОВ «Старком» рахунку-фактури №СФ-0000179 від 16.12.2008р. платіжними дорученнями № 976 від 16.12.2008р. на суму 427785,23грн., №981 від 17.12.2008р. на суму 90060,05грн. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Старком» передоплату за товар в сумі 517845грн.28коп.

30.01.2009р. позивач платіжним дорученням № 1040 від 30.01.2009р. з посиланням на рахунок № 2 від 30.01.2009р. перерахував відповідачу також суму в розмірі 35003грн.34коп. Як стверджує позивач у позові та вбачається з характеристик товару про сплату якого виставлявся рахунок № 2 від 30.01.2009р. платіж здійснений за специфікацією № 3 від 16.12.2008р.

Таким чином, в рахунок оплати товару, обумовленого сторонами специфікацією № 3 від 16.12.2008р. позивач здійснив передплату у загальному розмірі 552848грн.62коп.

Відповідач за видатковою накладною №РН-0000119 від 26.12.2008р. здійснив поставку товару за специфікацією № 3 від 16.12.2008р. вартістю 381329,26грн. Відтак, сума коштів на яку поставка не здійснена складає 171519грн.36коп.

На виконання договору №61/07 та специфікації №4 від 05.02.2009р., на підставі виставленого ТОВ «Старком» рахунку-фактури №СФ0000003 від 05.02.2009р., платіжним дорученням №1047 від 06.02.2009р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача оплату за товар в сумі в сумі 211545грн.11коп. та платіжним дорученням № 1048 від 09.02.2009р. суму в розмірі 62680,03грн.

За видатковою накладною №РН-0000010 від 22.09.2009р. відповідач здійснив на користь покупця поставку товару за специфікацією № 4 від 05.02.2009р. вартістю 125986,86грн. Відтак, сума коштів на яку поставка не здійснена складає 148238грн. 28коп.

Позивач направив відповідачу лист Вих. №2 від 25.11.2011р. з вимогою здійснити поставку продукції за специфікаціями №3 та №4, лист Вих.. №1 від 06.12.2011р. про повернення суми попередньої оплати за договором № 61/07 та специфікацій до нього.

Кур`єрська служба листами від 28.11.2011р. та від 08.12.2011р., які наявні в матеріалах справи, повідомила позивача про неможливість вручення зазначених листів у звязку з відсутністю адресата відповідача.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на поставку товару або повернення коштів.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання (не поставив товар на всю перераховану суму передоплати), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 319757грн. 64коп., на які поставка товару обумовленого договором №61/07 від 26.12.2007р. та специфікацій № 3 та № 4 до нього відповідачем не здійснена.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 662 ЦК України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами договору № 61/07 від 26.12.2007р. у відповідача виник обовязок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач, отримавши відповідно до платіжних доручень № 976 від 16.12.2008р., № 981 від 17.12.2008р. та № 1040 від 30.01.2009р. від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму в розмірі 552848грн.62коп. в якості попередньої оплати за товар, погоджений специфікацією № 3 від 16.12.2008р. здійснив поставку товару за видатковою накладною №РН-0000119 від 26.12.2008р. лише на суму 381329,26грн., внаслідок чого сума в розмірі 171519грн.36коп залишилась не покритою поставкою.

Відповідно до платіжних доручень №1047 від 06.02.2009р. та №1048 від 09.02.2009р. відповідач отримавши від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, суму попередньої оплати в розмірі 274225,14 грн. за обумовлений сторонами специфікацією № 4 від 16.12.2008р. товар, здійснив поставку товару за видатковою накладною №РН-0000010 від 22.09.2009р. лише на суму 125986,86грн., внаслідок чого сума в розмірі 148238,28 залишилась не покритою поставкою.

Суд звертає увагу, що суму попередньої оплати відповідач отримав без жодних зауважень та заперечень, однак не здійснив поставку товару на всю суму передоплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Із змісту наведеної норми вбачається, що задля виникнення у покупця позивача права вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати необхідно наявність факту прострочення продавцем виконання зобовязання з поставки товару.

У договорі №61/07 від 26.12.2007р. та специфікаціях до нього № 3, № 4 сторонами строк виконання відповідачем взятого на себе зобовязання по поставці товару не встановлений.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Листом вих. № 2 від 25.11.2011р. позивач вимагав відповідача здійснити поставку товару за договором № 61/07 від 26.12.2007р. та специфікаціями № 3 від 16.12.2008р. та № 4 від 05.02.2009р. Докази надсилання вимоги 26.11.2011р. наявні в матеріалах справи.

Таким чином, згідно норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обовязки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобовязання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Договір № 61/07 від 26.12.2007р. не передбачає обовязок постачальника здійснити повернення суми передоплати, здійсненої покупцем, відповідно строк такої дії також не встановлений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч.2 ст. 530 ЦК України.

У порядку ст. 530 ЦК України позивачем був направлений відповідачу лист Вих. № 1 від 06.12.2011р. з вимогою повернути суму попередньої оплати, здійсненої за договором № 61/07 від 26.12.2007р.та специфікацій № 3 від 16.12.2008р. та № 4 від 05.02.2009р.

Разом з тим від служби курєрської доставки надійшли повідомлення про неможливість вручити вищезазначені листи за відсутності адресату.

Не зважаючи на це суд вважає, позивач належним чином виконав дії, передбачені ч. 2 ст. 530 ЦК, оскільки здійснював надсилання вимог за адресою, зазначеною в договорі. Зазначена адреса підтверджується також наявним в матеріалах справи Витягом з ЄДР, достовірність якого прямо передбачено законом, а саме ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Ні позивач, ні орган державної реєстрації не повідомлялися ТОВ «Старком» про зміну місцезнаходження. Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місце знаходження юридичної особи - сторони у справі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Як стверджує позивач на теперішній час продукція на суму 319757грн.64коп. не поставлена, грошові кошти не повернуті.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України щодо поставки продукції на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Законом України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється ставка судового збору 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Платіжним дорученням № 2272 від 16.12.2011р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 8196грн.35коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, у звязку з чим поверненню підлягає сума судового збору в розмірі 1801грн.19коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 662, 663, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старком», Донецька обл., м.Маріуполь про стягнення 319757грн.64коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старком» (юридична адреса: 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Металургів, будинок 204-А, квартира 167, код ЄДРПОУ 32321231) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму в розмірі 319757грн.64коп., витрати на оплату судового збору в 6395грн.15коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зайво сплачений платіжним дорученням № 2272 від 16.12.2011р. судовий збір у розмірі 1801грн.19коп.

У судовому засіданні 31.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2012.

Суддя Макарова Ю.В.