Рішення № 21780777, 01.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.12р.Справа № 34/5005/13235/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Д", Дніпропетровська

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Інтерконтакт-2", м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 2 (код ЄДРПОУ 21944395)

про стягнення

Суддя Примак С.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - представник ТОВ "Імперія - Д", довіреність від 28.09.11р.;

від відповідача: Чеснова Н.В. - ліквідатор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення боргу за договором зберігання від 19.11.2010р. у розмірі 935 567,10 грн.

Від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 249 333,00 грн. за період зберігання товару з 19.11.2010р. по 10.11.2011р. та пеню у розмір 10 498,35 грн. за період з 19.05.2011р. по 10.11.2011р.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 05.12.11р. продовжено строк розгляду справи до 18.12.2011р.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2011р. провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи №21/5005/16458/2011.

Враховуючи те, що справу №21/5005/16458/2011 залишено без розгляду, ухвалою господарського суду від 14.02.2012р. по справі №34/5005/13235/2011 поновлено провадження у справі.

Господарський суд згідно зі ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України в судовому засіданні 01.03.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - комерційна фірма «Інтерконтакт-2»(надалі - Відповідач) в особі Голови ліквідаційної комісії Корнілова Євгена Олександровича, що діяв на момент вчинення правочину на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Інтерконтакт-2»№ 16 від 30.08.2010 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імерія-Д»(надалі - Позивач) в особі генерального директора Литвиненко Дмитра Анатолійовича, що діє на підставі статуту, було укладено Договір зберігання (надалі - Договір), предметом якого, згідно п. 1.1 Договору є передання Поклажодавцем Зберігачу (Зберігач в свою чергу приймає від Поклажодавця) на відповідальне зберігання та зобов'язання Зберігача повернути Поклажодавцеві у схоронності майно (надалі - Майно), відповідно до переліку, викладеному в акті приймання-передачі об'єкту на зберігання.

Згідно п. 3.1. Договору було встановлено фіксовану оплату за зобов'язання, покладені Договором Поклажодавцем на Зберігача, а саме за надання Зберігачем Поклажодавцеві послуг зі зберігання, останній повинен був готівкою або переказом на поточний рахунок, по закінченню зберігання сплатити суму коштів у розмірі 22 000,00 грн. за кожен календарний місяць виконання зобов'язання.

Згідно п. 4.4. Договору, за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

У своїй позовній заяві Позивач зазначив, що 19 листопада 2010 року між Сторонами було підписано Акт приймання-передачі № 1, згідно якому Відповідач передав Позивачу, а Позивач прийняв, у виконання умов Договору, Майно, згідно додатка № 1 до акта приймання-передачі № 1 в від 19 листопада 2011 року, на загальну суму 304 588 (триста чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 17 коп.

Під час укладання договору Позивачем було надано Відповідачеві всі необхідні документи, а саме: договір оренди приміщення, договір охорони приміщення, план приміщення з розстановкою сигналізаційних та протипожежних пристроїв.

Відповідач під час укладання Договору зажадав від Позивача оригінали зазначених документів, які, як було ним сказано, необхідні йому для суворої звітності щодо майна, що передається на зберігання Позивачеві. В свою чергу Позивач, бажаючи добросовісно виконати вимоги Договору та Поклажодавця надав всі необхідні документи, при цьому будь-яких екземплярів собі не залишав.

23 листопада 2010 року між Відповідачем, та Позивачем було укладено Додаткову угоду до Договору відповідального зберігання від 19.11.2010 року (надалі - Додаткова угода), предметом якої зміна п. 7.4. Договору наступною редакцією: «7.4. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 19.01.2011 року».

З огляду на вищевикладене, зобов'язання Сторін за Договором та Додатковою угодою повинні були закінчитися 19 січня 2011 року, тобто Відповідач повинен був внести оплату Позивачеві за надання послуги зберігання у сумі 44 000 (сорок чотири тисячі) грн. 00 коп., а Позивач повинен був передати Відповідачеві Майно, згідно Акта приймання-передачі № 1 від 19.11.2011 року та Додатку до нього.

У день закінчення строку Договору та Додаткової угоди Відповідачем у особі голови ліквідаційної комісії Корнілова Євгена Олександровича у присутності позивача було здійснено виїзд на місце зберігання Майна. Відповідачем було здійснено перевірку цілісності пломбування приміщення, у якому зберігається майно, огляд майна на предмет комплектності та не пошкоджуваності. Після цього відповідачем було запропоновано складання та підписання акта виконаних робіт за договором зберігання, що буде підтвердженням належного виконання Зберігачем покладених на нього Договором та Додатковою угодою зобов'язань. Після цього, у присутності сторін було складено Акт виконаних робіт, згідно якого Поклажодавець засвідчив факт належного виконання зобов'язань Зберігачем за Договором, та зобов'язався у п'ятиденний термін перерахувати на рахунок Позивача кошти, за рахунок оплати послуг зберігання. Також Відповідач зобовязався одразу після надходження коштів на рахунок Позивача вивезти Майно з приміщення.

Однак, після підписання Акта виконаних робіт, Відповідач повідомив Позивачеві, що не має можливості засвідчити свій підпис печаткою підприємства, оскільки вона знаходиться за місцем знаходження підприємства. Після цього Відповідач запропонував взяти з собою обидва акти виконаних робіт для того, щоб поставити на них печатку, а після того як буде посвідчено його підпис, він зобов'язався негайно повернути акт Позивачеві.

Але Відповідач не виконав своїх зобов'язань, і не повернув зазначений акт виконаних робіт, не забрав Майно та не перерахував кошти на рахунок Позивача, що передбачено Договором, тим самим порушив умови п. 3.1. Договору. Також Відповідач не повернув Позивачеві документи, пов'язані з приміщенням, в якому зберігається майно.

Після цього Позивач неодноразово надсилав листи електронною поштою, а також телефонував на адресу Відповідача з вимогою оплати коштів за надання послуг зберігання. Також, Позивач вимагав прийняти майно Відповідачем, оскільки Позивач не мав більше змоги зберігати вказане майно.

Однак, Відповідач, ігноруючи постійні звернення Позивача з вимогами, пов'язаними з виконанням Договору та Додаткової угоди, жодного разу не відповів на жодний з листів та на телефонні дзвінки не відповідав.

Позивач, не бажаючи порушувати законодавство та умови Договору, маючи на меті добросовісне виконання покладених на нього Договором та Додатковою Угодою зобов'язань, а також бажаючи не порушувати цілісність та комплектність Майна, продовжив виконання своїх зобов'язань, тим самим поніс додаткові витрати.

Оскільки Відповідач не повідомив Позивача у письмовій та будь-якій іншій формі про свої наміри забрати Майно та сплатити за послугу зберігання, Позивач продовжив надання послуги зберігання Майна до першого витребування повернення Майна Відповідачем.

У подальшому Позивач продовжив надсилати електронні листи та телефонувати на адресу Відповідача з вимогою чесного та добросовісного виконання умов Договору.

Однак, на сьогоднішній день, Відповідач, не бажаючи виконувати умови Договору, злісно ухиляється від покладених на нього Договором зобов'язань, пов'язаних з оплатою за зберігання Майна, та не забирає це Майно.

Враховуючи вищезазначене, позивач, на підставі вимог ст.ст. 936, 946 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача борг за договором зберігання у сумі 249 333,00 грн. за період з 19.11.2010р. по 10.11.2011р.

Відповідач у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги ТОВ "Імперія-Д" в частині стягнення з ТОВ ВКФ "Інтерконтакт-2" боргу за договором зберігання у сумі 249 333,00 грн.

Згідно ч.1. ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона зобов'язується зберігати річ, яка передана їх другою стороною, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Положеннями ч.1 ст. 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки їх внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до положень ч.3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час зберігання.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 498,35 грн. за період з 19.05.2011р. по 10.11.2011р.

Господарський суд встановив, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Інтерконтакт-2", м. Дніпропетровськ і введено мораторій відповідно до вимог ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно положень п. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 498,35 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 936, 946 ЦК України, ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Інтерконтакт-2" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 2, код ЄДРПОУ 21944395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Д" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Піонер-Майдан, 51, код ЄДРПОУ 35622170) борг за договором зберігання у сумі 249 333,00 грн., державне мито у розмірі 2494,37 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226,46 грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяС.А. Примак Повне рішення складено

02.03.2012р