Рішення № 21780767, 01.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.12р.Справа № 15/5005/248/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ - Машинобудівний завод", м.Дніпропетровськ

про стягнення 462 686,07 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: Ніколенко І.М., директор

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 10.11.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ - Машинобудівний завод" (далі-відповідач), про стягнення 462 686,07 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 426 739,53 грн. - сума основного боргу, 29402,30 грн. - пеня, 853,48 грн. - інфляційні витрати, 5 690,76 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №098-11 від 27.05.2011 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману продукцію.

Ухвалою господарського суду від 11.01.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 14.02.12р.

14.02.12р. у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явися, але 13.02.12р. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника відповідача у дане судове засідання. Крім того, у своєму клопотання відповідач зазначив про те, що позивачем не було враховано суму оплати у розмірі 70 000 грн., та ним визнається сума боргу лише у розмірі 356 739,53 грн.

В свою чергу, у судовому засіданні повноважний представник позивача підтвердив факт сплати відповідачем 70 000 грн. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду від 14.02.12р. відкладено розгляд справи на 01.03.12р., зобов'язано позивача уточнити розмір позовних вимог з урахуванням сплати відповідачем 70000 грн. до подачі позивачем даного позову до суду.

27.02.12р. до суду надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 356 739,53 грн., пеню у розмірі 35 412,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 496,96 грн., 3% річних у розмірі 6 854,10 грн.

29.02.12р. до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази належного (поштове повідомлення про вручення) та вчасного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

01.03.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, надав клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунки уточнених розмірів позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача суму основного боргу у розмірі 356 739,53 грн. визнає у повному обсязі. Щодо стягнення пені повноважний представник відповідача усно заявив про те, що вона нарахована не вірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 098-11 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач продає, а відповідач купує металопродукцію (далі-продукцію). Найменування та кількість продукції визначається відповідно Специфікації до даного Договору.

Згідно з п.2.1. Договору, ціна на продукцію вказується в Специфікації до даного Договору.

Загальна сума Договору складає суму, визначену на підставі всіх розрахунків і Специфікацій до даного Договору (п.2.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата продукції здійснюється згідно умовам, обумовленим в Специфікаціях к даному Договору.

Як зазначено в п.4.2 Договору, розрахунки здійснюються по фактичній кількості продукції згідно з товаросупровідними документами.

У випадку порушення строків оплати продукції в обумовлені строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки (п.5.2. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року (п.10.7. Договору).

Строк дії даного Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін даного Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить другій стороні про його припинення (п.10.8. Договору).

Згідно з п.1 Специфікації №1 від 21.06.11р. оплата продукції здійснюється наступним шляхом: попередня оплата 10 000 грн., повна оплата за поставлений матеріал здійснюється протягом тридцяти календарних днів від дати відвантаження зі складу позивача. Датою відвантаження вважається дата формування видаткової накладної.

Відповідно до п.4 вищевказаної Специфікації, строк поставки - 14 календарних днів від дати отримання попередньої оплати.

21.06.2011 року відповідач перерахував на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 10000,00 грн. (а.с.18).

30.06.2011 року, тобто протягом 14 днів від дати оплати, позивач відвантажив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 586739,53 грн., що підтверджує видаткова накладна № СД-0000439 від 30.06.2011р. (а.с.17).

Як зазначає позивач, відповідача здійснив часткову оплату за отриманий товар, а саме у розмірі 220000,00 грн.

В порушення умов Договору відповідач за поставлену продукцію в передбачені Договором строки в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 356 739,53 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем відповідно до п. 5.2. Договору була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 35412,88грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 1 496,96 грн. та 3% річних у розмірі 6 854,10 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 21.10.11р. було направлено на адресу відповідача претензію № 19/10/11 від 19.10.2011р. про сплату існуючої заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору.

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за отриману продукцію у розмірі 356 739,53 грн., пеню у розмірі 35 412,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 496,96 грн., 3% річних у розмірі 6 854,10 грн.

В свою чергу, відповідача суму основного боргу у розмірі 356 739,53 грн. визнає у повному обсязі. Щодо стягнення пені повноважний представник відповідача усно заявив про те, що вона нарахована не вірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за отриману продукцію у розмірі 356 739,53 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати продукції в обумовлені строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 5.2 Договору позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 35 412,88 грн.

За наведених обставин, господарський суд прийшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення пені за період з 31.07.2011р. по 22.02.2012р. у розмірі 35 412,88 грн. визнається не правомірною, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, тобто за шість місяців або 182 дня, пеня складає 31 928,56 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 31 928,56 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1 496,96 грн. та 3% річних у розмірі 6 854,10 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 496,96 грн. та 3% річних у розмірі 6 854,10 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за отриману продукцію у розмірі 356 739,53 грн., пеня у розмірі 31 928,56грн., інфляційних витрат у розмірі 1 496,96 грн. та 3% річних у розмірі 6 854,10 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ- Машинобудівний завод" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 3; ЄДРПОУ 31929927, п/р26006806491 в ПАТ "Марфін Банк" у м. Дніпропетровську, МФО 307297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (49051, м.Дніпропетровськ, пр. ім. "Газета "Правда", буд. 66 кв. 33; ЄДРПОУ 36842029, п/р26004300001273 у відділенні ВАТ "ЗЛАТОБАНК" м. Дніпропетровська, МФО 380612) заборгованість за отриману продукцію у розмірі 356 739,53 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 53 коп.), пеню у розмірі 31 928,56 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім грн. 56 коп.), інфляційних витрат у розмірі 1 496,96 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість грн. 96 коп.), 3% річних у розмірі 6 854,10 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири грн. 10 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 940,38 грн. (сім тисяч дев'ятсот сорок грн. 38 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 03.03.12р.