Рішення № 21780738, 27.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.12р.Справа № 14/5005/17599/2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", 69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 49602, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108

та відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства "Брікет", 83046, м. Донецьк, вул.Нижньовартівська, 14

про стягнення 2579,75 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - юрисконслуьт ІІ категорії за довіреністю № 18-224 від 26.12.2011 року

Від відповідача-1 ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 80 від 01.01.2012 року

Від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Відкритого акціонерного товариства "Брікет" про стягнення суми шкоди в розмірі 2579,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням позивачу майнової шкоди із-за недостачі вантажу у розмірі 1380 кг.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає (відзив на позовну заяву від 27.02.2012 року) посилаючись на що, що відправник вантажу не підготував належним чином вагон та вантаж для перевезення вантажу дрібної фракції, що призвело до втрати вантажу під час перевезення, що є порушенням п. 5, п. 6 Правил перевезення вантажів на вагонах відкритого типу.

Відповідач-2 з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 15.02.2012 року за № 96/07-35) посилаючись на те, що вагон позивачу був виданий у відповідності зі ст. 52, ст. 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту серії АА № 019582/838 від 06.10.2011 року, в якому зафіксовані ознаки незбережного перевезення, що свідчить про те, що недостача коксового горішку виникла із-за втрати вантажу на шляху проходження.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Справа, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", затвердженого Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (протокол № 1/2011 від 08.04.2011 року), Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", заснованого відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 3 травня 1995 року № 462, шляхом перетворення державного підприємства "Запорізький державний завод феросплавів" у відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686 про затвердження "Порядку перетворення в процесі приватизації" державних підприємств у відкриті акціонерні товариства", Указу Президента України від 26 листопада 1994 року № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" та діє на підставі закону України "Про акціонерні товариства".

23.12.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів", як покупцем, було укладено договір поставки № 1007466, згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця коксову продукцію, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказану продукцію, асортимент, кількість, строки поставки і ціна якої зазначені у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Як встановлено матеріалами справи, 06.10.2011 року на адресу позивача за залізничною накладною № 49823412 зі станції відправлення Мандрикіно Донецької залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці прибув вагон № 60401973 з вантажем коксового горішку (а. с. 10).

Відповідно до зазначеної залізничної накладної вантажовідправником коксового горішку є ВАТ "Брікет" (відповідач-2).

Зазначений вагон був виданий позивачу згідно зі ст. 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту № 019582/838 від 06.10.2011 року (а. с. 11),в якому зафіксовані ознаки незбережного перевезення, такі як порушення маркування, виїмка вантажу та недостача у розмірі 1380 кг.

При складанні комерційного акту при візуальному огляді вантажу в вагонах було виявлено наступне: за документом значиться 4 полувагони вагою 159550 кг, у вагоні № 60401973 тара 23600 кг, нетто 39400 кг; фактично у вагоні виявилась вага брутто 61620 кг, тара з документа 23600 кг, нетто 38020 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1380 кг. В комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів 20 см, розрівнена, вантаж маркований вапняком. Справа над 1-2 люками порушено маркування, наявна виїмка розміром 300х180х50 см. В технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люки закриті, течія вантажу відсутня. При повторному переваженні вагону комісією в тому ж складі результат не змінився (а. с. 11).

Пунктом 2 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі пошкодження вантажу внаслідок неправильного розміщення та кріплення, відповідальність покладається на відправника, доки він не докаже вину залізниці (п. 3.8 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, яка передбачає, що залізниця зобов'язана надавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а в необхідних випадках - продезінфіковані вагони і контейнери.

У відповідності зі ст. 12 Закону України „Про залізничний транспорт” залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 вищезазначеного Закону передбачено наступне: перевізники несуть відповідальність за схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення, до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 ст. 23 Закону України „Про залізничний транспорт” передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 прийняв спірний вагон без будь-яких зауважень з його сторони відносно повноти його завантаження, наявності течії і технічного стану вагону, тобто ДП "Придніпровська залізниця" не застосувала у відношенні спірного вагону такий правовий засіб, як відмова в прийнятті вагону, який недовантажений до технічних норм або повного вміщення, або вимоги здійснення дозавантаження вагону, оскільки для цього існували правові підстави, що свідчить про те, що вагон був завантажений до повного вміщення.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, а під час приймання зазначеного вагону зауважень, щодо неповноти навантаження коксового горішку не було заявлено представниками Придніпровської залізниці, тобто недостача виникла під час перевезення залізницею коксового горішку внаслідок чого наявна вина відповідача-1.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).

З наявних матеріалів справи пошкоджень спірних вагонів не виявлено, тобто вина відповідача-2 відсутня.

Позовні вимоги позивача підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача-1 завданої шкоди в сумі 2579,75 грн., підстави щодо стягнення шкоди з відповідача-2 відсутні.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 307, 308, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 599, 909, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, р/р 26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "ЕкспресБанк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) 2579 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 75 коп. - шкоди, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В позовних вимогах щодо стягнення шкоди з відповідача-2 - відмовити.

СуддяС.П. Панна Повне рішення складено - 05.03.2012 року.