Рішення № 21780672, 05.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2012Справа №5002-32/101-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Військової частини 2161 ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Федотова, 27 ідентифікаційний код 14321378).

Про стягнення 41432,44 грн.

За участю представників:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1., довіреність № б/н від 06.01.12р. у справі

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Військової частини 2161, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість перетоки реактивної електроенергії в сумі 14199, 43, 3% річних у розмірі 93, 74 грн., інфляційні витрати в розмірі 37,70 грн., пеню в розмірі 484, 26 грн., заборгованість перевищення договірної величини в розмірі 19376, 52 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.01.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.01.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 23.01.2012р., від 06.02.2012р., від 21.02.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором № 73 від 05.07.2000р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в частині стягнення суми за перетоки реактивної електричної енергії, 3% річних, пені, інфляційних втрат, суму перевищення договірної величини відповідач у відзиві визнав.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

05.07.2000р. між ПАТ «Крименерго» (Енергопостачальна організація) (позивач) та Військовою частиною 2161 (Абонент) (відповідач) укладено договір № 73 про постачання електричної енергії. (а.с. 22-25).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 6. 39 ПКЕЕ, в якому зазначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду, постачальником був здійснений розрахунок спожитої активної електричної енергії по середньодобовому обєму споживання електроенергії.

На підставі розрахунків Постачальником були виставлені рахунки на оплату за перетоки реактивної електричної енергії , а саме:

Рахунок № 73/86/0111Р2 від 05.01.2011р. на суму 408, 33 грн. ( а.с. 37), який був отриманий представником відповідача 17.01.2011р., що підтверджується підписом в журналі реєстрації ( а.с. 38), № 73/86/0411Р2 від 05.04.2011р. на суму 1839, 91 грн. , отриманий відповідачем 06.04.2011р., що підтверджується підписом у нагадуванні ( а.с. 42), № 73/86/0611Р3 від 05.06.2011р. на суму 6267, 21 грн., отриманого відповідачем 10.06.2011р. ( а.с. 48), № 73/86/0711Р1 від 05.07.2011р. на суму 8134, 18 грн., отриманий відповідачем 06.07.2011р. ( а.с. 52), № 73/86/0811Р1 від 05.08.2011р. на суму 9862, 54 грн. отриманий 10.08.2011р. ( а.с. 56), № 73/86/0911Р1 від 05.09.2011р. на суму 7921, 63 грн., отриманий відповідачем 07.09.2011р. ( а.с. 60).

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 14199, 43 грн. реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Посилання відповідача на нібито неотримання рахунків не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування підстав вважати відсутність заборгованості, оскільки безпосередньо спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, як то було зазначено вище.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14199, 43 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грн. 93, 74 грн. - 3% річних та 37, 70 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У відповідності до додатку № 5 до договору, кошти на оплату за перетоки реактивної електричної енергії перераховуються протягом 5 днів з дня отримання рахунків.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 37, 70 грн. за період з травня 2011р. по вересень 2011р. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних заявлена позивачем в розмірі 93, 74 грн. за період з 10.04.2011р. по 14.10.2011р. підтверджується матеріалами справи, отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 484, 26 грн. за реактивнуелектричну енергію.

Пеня передбачена пунктом 3.2.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 484, 26 грн. підтверджується матеріалами справи. А отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлена до сплати сума в розмірі 19376, 52 грн. за перевищення договірної величини.

Відповідно до пункту 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідачем, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представлено доказів звернення до ВАТ «Крименерго» з відповідною заявою.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ встановлено, що 6.16. обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії споживач оплачує постачальникові двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, що також було погоджено сторонами й у пункті 3 додаткової угоди ( а.с. 27).

Аналогічна позиція міститься й у приписах Закону України «Про електроенергетику».

Відповідачеві були виставлені рахунки на оплату перевищення договірної величини.

Крім того, відповідач у відзиві на позов погодився із наявністю заборгованості за перевищення договірної величини.

За таких обставин, суд вважає що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 19376, 52 грн. за перевищення договірної величини, а отже ця сума також підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини 2161 ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Федотова, 27 ідентифікаційний код 14321378) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 14199, 43 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 37, 70 грн. інфляційних втрат, 93, 74 грн. 3% річних, 484, 26 грн. пені, 19376, 52 грн. за перевищення договірної величини, 1411, 50 грн. судового збору.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду АР Крим А.М. Барсукова

У судовому засіданні 05.03.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 06.03.2012р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.