Постанова № 21780556, 28.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.Справа № 5024/2102/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

представники сторін в судове засідання від 28.02.2012 року не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ”

на рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2011 року

по справі № 5024/2102/2011

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ”

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (далі відповідач, СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”) про визнання недійсними з моменту укладення договору № 21 про тимчасове розміщення камери зберігання та договору № 91 про тимчасове розміщення торгового обєкту за адресою: АДРЕСА_1, укладених 01.01.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”.

Позивач вказав, що у відповідача, під час укладення договорів № 21, № 91 від 01.01.2011 року, не було відповідного обсягу цивільної дієздатності для укладання вказаних угод, оскільки СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” не є законним землекористувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, договір № 91 від 01.01.2011 року укладено в порушення вимог підпункту 8.1 Положення про збір та видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг, затвердженого рішенням Генічеської міської ради від 10.02.2009 року № 832, відповідно до якого дозвіл на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг на території м. Генічеськ видає виконком Генічеської міської ради.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2011 року по справі № 5024/2102/2011 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір від 01.01.2011 року № 21 про тимчасове розміщення камери зберігання, укладений між Споживчим товариством Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. Визнано недійсним з моменту укладення договір від 01.01.2011 року № 91 про тимчасове розміщення торгового обєкту, укладений між Споживчим товариством Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. Стягнуто із Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1170,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, пунктами 1.13, 1.2 Інструкції „Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 04.06.1999 року за № 354/3647 та мотивовано тим, що оспорювані договори № 21, № 91 від 01.01.2011 року підписані виконавчим директором СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”, який на момент укладення вказаних угод не мав відповідних повноважень на вчинення дій від імені СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”, що свідчить про укладення оспорюваних договорів в порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України. Також суд вказав, що відповідач не є законним землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, тому не мав законних підстав на розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Не погодившись з рішенням суду, СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за договором.

Скаржник вимоги апеляційної скарги не уточнював, представник СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” в засідання суду апеляційної інстанції не зявився.

В апеляційній скарзі скаржник наводить наступні доводи: - суд дійшов до хибного висновку про відсутність у виконавчого директора СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” повноважень на укладення від імені товариства угод, оскільки такі повноваження надані останньому відповідним наказом; - судом безпідставно не взято до уваги державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 22.03.1996 року Генічеській районній споживчій спілці, оскільки СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” є правонаступником Генічеської районної споживчої спілки зі всіма правами та обовязками, що свідчить про законність землекористування СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” земельною ділянкою на підставі вказаного державного акта.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 вказав, що оскаржуване рішення суду від 01.12.2011 року є законним та обґрунтованим, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу, з підстав її необґрунтованості, залишити без задоволення.

Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про час та місце засідання суду апеляційної інстанції, в засідання суду 28.02.2012 року не зявились.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 01.01.2011 року між СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (Орендодавець, Ринок) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар, Підприємець) укладено договір № 21 про тимчасове розміщення камери зберігання, відповідно до якого Ринок дає Орендарю дозвіл на тимчасове розміщення камери зберігання за адресою: АДРЕСА_1, для зберігання товару, за що Орендар здійснює оплату згідно пункту ІІІ.1 договору.

Згідно п. ІІІ.1 договору плата за розміщення камери зберігання складає 272,00 грн. щомісячно.

Плата за тимчасове розміщення камери зберігання може змінюватися Ринком в односторонньому порядку пропорційно розміру змін ставок земельного податку, індексу інфляції і з інших підстав, що не залежать від Ринку (пункт ІІІ.3 договору).

Згідно п. V.1, договір діє з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року.

В разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання договору він є пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах (п. V.3 договору).

Місцевим господарським судом також встановлено, що 01.01.2011 року між СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (Ринок) та ФОП ОСОБА_1 (Підприємець) укладено договір № 91 про тимчасове розміщення торгового обєкту, відповідно до якого Ринок надає Підприємцю дозвіл на тимчасове розміщення торгового обєкту за адресою: АДРЕСА_1 ряд № 21 місце № 6, за що Підприємець здійснює оплату згідно пункту ІІІ.1 договору.

Плата за тимчасове розміщення торгового обєкту у Підприємця складає 760,00 грн. щомісяця (п. ІІІ.1 договору).

Договір діє з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року; в разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання договору він вважається пролонгованим на той же строк та таких же умовах.

Задовольнивши позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та визнавши, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсними з моменту укладання договори № 21 від 01.01.2011 року про тимчасове розміщення камери зберігання та № 91 від 01.01.2011 року про тимчасове розміщення торгового обєкту, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо вчинення вказаних правочинів особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Досліджуючи умови договору № 21 від 01.01.2011 року про тимчасове розміщення камери зберігання, колегія суддів зауважує, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди земельної ділянки, за яким відповідач передав позивачу у користування за плату земельну ділянку під розміщення на ній камери зберігання, обумовивши в договорі, що: - тимчасове розміщення камери зберігання Підприємця на території Ринку не надає Підприємцю право на відчуження земельної ділянки, на якій тимчасово розміщена камера зберігання (п. 1.2 договору); - що плата за тимчасове розміщення камери зберігання складає 272,00 грн. щомісячно і може змінюватися пропорційно зміні ставок земельного податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відтак, відносно правочинів, повязаних з орендою землі, законом встановлена обовязкова письмова форма.

Відповідно до пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. N 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Аналізуючи умови договору № 91 від 01.01.2011 року про тимчасове розміщення торгового обєкту, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний правочин є договором оренди торговельного місця, який відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках укладається письмово з зазначенням терміну дії угоди, асортименту (виду) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, тощо.

Відтак, вказаний правочин повинен також укладатися в письмовій формі.

З преамбул договору № 21 від 01.01.2011 року та № 91 від 01.01.2011 року вбачається, що вони укладені між ФОП ОСОБА_1 та Споживчим товариством Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” в особі виконавчого директора ОСОБА_2, який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно розділу ІІІ Статуту споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (Статут) органами управління товариства є загальні збори, які обирають голову правління, та правління споживчого товариства. Відповідно до пункту 33 Статуту голова правління споживчого товариства та його заступник можуть одноособово приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства. Коло цих питань визначається рішенням правління. Голова правління як перша посадова особа має право: представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, в органах влади і управління, судах; відкривати поточні та інші рахунки, розпоряджатися грошовими коштами, укладати договори (угоди), зобовязання; видавати від імені і у справах споживчого товариства доручення, у т.ч. з правом передоручення.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_2 при підписанні договорів № 21 та № 91 від 01.01.2011 року повноважень представника споживчого товариства, які б виникали на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

При цьому, колегія суддів критично оцінює додану скаржником до апеляційної скарги копію наказу № 2 від 28.07.2010 року про призначення ОСОБА_2 на посаду виконавчого директора Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ”, оскільки вказаний наказ підписаний директором ОСОБА_3, посада котрого не передбачена Статутом; посада виконавчого директора також не передбачена Статутом в редакції, діючій на дату укладення оспорюваних договорів. Відтак, наказ не відповідає Статуту товариства щодо визначення органів управління, а тому не може вважатись належним актом органу юридичної особи.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо відсутності у ОСОБА_2 будь яких повноважень на вчинення від імені Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” договорів № 21, № 91 від 01.01.2011 року, вказані договори є такими, що не вчинені відповідно до положень ст. 207 Цивільного кодексу України.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Колегія суддів відмічає помилкове застосування судом до спірних правовідносин положень ст. ст. 91, 92 Цивільного кодексу України та зазначення в оскаржуваному рішенні про недоведеність відповідачем наявності у останнього цивільної правоздатності на укладення оспорюваних правочинів, оскільки наявність цивільної правоздатності у Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” як у юридичної особи не підлягає сумніву за відсутності запису в Єдиному державному реєстрі про припинення юридичної особи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів скасовує оскаржуване рішення суду з підстав неправильного застосування норм матеріального права ст. ст. 91, 92, 203, 215 Цивільного кодексу України з прийняттям нового рішення про відмову в позові як безпідставному.

Судові витрати Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2011 року по справі № 5024/2102/2011 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя:О.Т. Лавренюк