Постанова № 21780491, 28.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа № 5015/5815/11

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого суддіСкрипчук О.С. СуддівДубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Червоноградський завод залізобетонних виробів»б/н від 10.12.2011 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року;

у справі № 5015/5815/11;

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», с. Ямниця;

до відповідача: ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів», м. Червоноград;

про стягнення 109241,66 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 01/1279-02/02-1 від 03.10.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 232 від 01.06.2011 року.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Івано-Франківськцемент»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів»про стягнення 109241,66 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року (суддя Рим Т.) позов ВАТ «Івано-Франківськцемент»задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» подало апеляційну скаргу б/н від 10.12.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що за результатами звірки, яка була проведена між позивачем та відповідачем, виникли розбіжності стосовно суми 541,66 грн., яку відповідач не може пояснити.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 01/51-02/2-1 від 17.02.2012 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2011 року без змін.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009 року між ВАТ «Івано-Франківськцемент»(продавець) та ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(покупець) було укладено договір №1/10-10 ВН про продаж продукції (надалі договір, а.с. 8). Згідно умов договору, продавець зобовязався виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується залізничними квитанціями про прийняття вантажу №№36661177, 36661133, 36661110, 36661076, №36661063, №36660975, №36549702 (а.с. 21-29).

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 16/568 від 20.04.2011 року про оплату заборгованості за договором в сумі 138996,66 грн. Проте, дана претензія залишена без відповіді.

Пізніше, між сторонами був підписаний акт звірки станом на 12.10.2011 року, з якого вбачається, що на думку позивача у відповідача існує заборгованість в сумі 109241,66 грн., а за твердженням відповідача у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 108700,00 грн.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач у порушення умов договору №1/10-10ВН від 30.12.2009 року не здійснив в повному обсязі оплати за куплену продукцію, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у сумі 109241,66 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору № 1/10-10ВН від 30.12.2009 року.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 4.1 договору сторони передбачили форму розрахунків: оплата готівкою або по перерахунку з відтермінуванням оплати до 14 робочих днів з моменту відвантаження (для цементу), передоплата (для інших видів продукції).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставляв відповідачу товар в період з 23.10.2010 року по 23.11.2010 року, що підтверджується залізничними квитанціями про прийняття вантажу №№36661177, 36661133, 36661110, 36661076, №36661063, №36660975, №36549702.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Згідно п.п. 1.1, 1.2., Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 22.11.2000 року № 644 (в редакції на момент поставлення товару) накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Пунктами 7, 8 Правилам видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року, № 644, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за № 862/5083 встановлено, що вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості.

Відповідач факт отримання товару не заперечує та визнає наявність боргу в сумі 108700,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що при складанні акта звірки між сторонами виникли розбіжності стосовно 541,66 грн. При тому контррозрахунку відповідач до суду не подав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за поставлений останнім товар в повному обсязі і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобовязань, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 109241,66 грн.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяДубник О.П.

суддяПроцик Т.С.

Постанова підписана «03»березня 2012 року