Постанова № 21780318, 01.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12 Справа № 5008/983/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя

Гриців В.М., суддів Мурська Х.В., Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Сала А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на рішення господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2011 року у справі №5008/983/2011 порушеній за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»до селянського (фермерського) господарства «Крістол»про стягнення 1060172,45 грн. заборгованості за кредитним договором №5/К-08 від 19.02.2008 року

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до селянського (фермерського) господарства «Крістол», вимогами якої було стягнення з відповідача на користь позивача стягнення 1 060 172,45 грн. заборгованості за кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року, з яких: 841000,00 грн. - сума неповернених кредитних коштів (тіло кредиту); 212339,33 грн. –сума несплачених процентів; 6833,12 грн. –пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту (2763,25 грн.) і пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів (4069,87 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08 від 19 лютого 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними 05 червня 2008 року додатковим договором № 1 до кредитного договору на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08 позивач повідомив його про дострокове повне виконання зобов’язань, які відповідач не виконав.

Господарський суд Закарпатської області (суддя Л. Журавчак) рішенням від 05 жовтня 2011 року позов задовольнив частково, а саме: стягнув із відповідача на користь позивача 216409,20 грн., у т.ч. 212339,33 грн. відсотків за користування кредитом та 4069,87 грн. пені за прострочення їх сплати, в іншій частині вимог –відмовив.

Суд першої інстанції констатував, що позивач стверджував про те, що 22 квітня 2011 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у зв’язку із невиконанням зобов’язань за кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року, проте на вимогу суду доказів цього не надав і тим самим не довів настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року. Позивач не надав відповідачу відповідних документів у підтвердження настання строку виконання зобов’язання в частині сплати тіла кредиту у вигляді надання відповідних доказів про реєстрацію звернення стягнення на заставне рухоме майно в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 841000 грн. кредиту є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає, відповідно й вимога позивача про стягнення з відповідача суми 2763,25 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту також задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із названим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»подало до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2011 року змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним та неповним встановленням обставин, які мають значення для справи.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд при винесенні оспорюваного рішення помилково дійшов до висновку, що позивач при надсиланні на адресу відповідача листа-вимоги №456 від 22 квітня 2011 року про дострокове повне виконання зобов’язання повинен був надати відповідні документи на підтвердження настання строку виконання зобов’язання в частині сплати тіла кредиту у вигляді доказів про реєстрацію звернення стягнення на заставне рухоме майно. Адже, скаржник використав право надане йому пунктами 6.1.3., 9.2. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року, коли 22 квітня 2011 року звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повне виконання зобов’язання з причини прострочення відповідачем сплати заборгованості за кредитним договором №5/К-08. Оскільки відповідач не виконав договірних зобов’язань і не погасив заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом.

До апеляційної скарги позивач додав копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22 квітня 2011 року, у якій наявні відомості про реєстрацію звернення стягнення у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з викладених у ній підстав, просить задовольнити.

Відповідач повідомив суд про неможливість забезпечити участь в судовому засіданні представника та надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому визнає позовні вимоги у частині, стягненій рішенням суду першої інстанції від 05 жовтня 2011 року. Просить врахувати, що позивач порушуючи умови кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року не видав відповідачу додаткового траншу, що перешкодило здійсненню відповідачем ефективної господарської діяльності й отриманню прибутку та в кінцевому результаті призвело до негативних фінансових показників.

Розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

В силу статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Як встановлено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як визначено статтею 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України).

Згідно з матеріалами справи 19 лютого 2008 року позивач (Банк) та відповідач (Позичальник) уклали кредитний договір на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08, а 05 червня 2008 року - додатковий договір №1 до кредитного договору на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08. За умовами п. 1.1. договору Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювану кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах: ліміт кредитування –1700000,00 грн., строк кредитної лінії –з 19 лютого 2008 року по 18 лютого 2013 року включно, процентна ставка за використання кредитних коштів - 18% річних.

Пунктом 4.1. кредитного договору установлено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування, визначеного цим пунктом. У випадку порушення встановлених строків повернення кредиту, несплачена сума вважається простроченою, а банк може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом (п. 4.2.). Як визначено п. 4.4. договору (в редакції, викладеній у додатковому договорі №1), у випадку порушення встановлених строків сплати процентів, їх сума вважається простроченою, а банк може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. договору. Позичальник зобов’язаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому договором (п. 6.1.2.).

Пунктом 5.2.5. кредитного договору передбачено право Банку змінювати умови кредитування (в тому числі процентну ставку) в порядку, передбаченому п. 9.1. цього Договору.

Згідно з п. 6.1.3. кредитного договору Позичальник зобов’язаний достроково повернути всю заборгованість за договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції, а також сплатити всі інші платежі, передбачені Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п.п. 9.1, 9.2 Договору.

Виконання зобов’язань за кредитним договором на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08 забезпечено заставою і порукою.

На виконання зобов’язань за кредитним договором Банк перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 841000,00 грн., що підтверджує й відповідач.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором - у встановлені п. 4.1. договору строки не повертав кредитних коштів та не сплачував відсотків за користування кредитними коштами.

За твердженням позивача станом на 30 червня 2011 року заборгованість відповідача становить 1060172,45 грн., з яких 841000,00 грн. - сума неповернених кредитних коштів (тіло кредиту); 212339,33 грн. - сума несплачених процентів; 2663,25 грн. - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 4069,87 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

З причини порушення відповідачем строків повернення кредиту, сплати процентів та комісії за кредитним договором на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08 позивач 22 квітня 2011 року надіслав відповідачу вимогу за №4566 про усунення порушення, у якій відповідно до ст. 35 закону України «Про іпотеку», ст. 27 закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вимагав виконати основне зобов’язання –сплатити борг в сумі 1 042 087,29 грн. за кредитним договором на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08 від 19 лютого 2008 року в термін протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та попередив, що у разі невиконання вимоги Банк розпочне звернення стягнення на майно в порядку, передбаченому Іпотечним договором від 19 лютого 2008 року та договором застави транспортного засобу від 05 червня 2008 року.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 05 жовтня 2011 року позов задовольнив частково і стягнув з відповідача на користь позивача 212339,33 грн. відсотків за користування кредитом і 4069,87 грн. пені за прострочення їх сплати, а всього 216409,20 грн. та судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог. В решті позову відмовив.

При цьому суд першої інстанції констатував, що позивач стверджував про те, що 22 квітня 2011 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у зв’язку із невиконанням зобов’язань за кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року, проте на вимогу суду доказів цього не надав. Відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 841000 грн. кредиту є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. Відповідно не підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення з відповідача суми 2763,25 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Закарпатської області про часткове задоволення позову.

Разом з тим колегія суддів вважає, що висновок господарського суду Закарпатської області про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення 841000 грн. заборгованості за кредитом та 2763,25 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає фактичним обставинам справи, а також вважає необґрунтованим стягнення з відповідача відсотків та пені на прострочені відсотки з розрахунку 20% процентної ставки.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року встановлено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені Договором внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, а Позичальник зобов’язаний протягом 10-ти календарних днів, з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за Договором та штрафні санкції, у разі, зокрема, порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.

Вищеназвана вимога позивача від 22 квітня 2011 року за №4566 і є доказом виконання позивачем умов п. 9.2. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року та, відповідно, настання у відповідача обов’язку достроково повернути всю заборгованість за договором, як це передбачено п. 6.1.3. кредитного договору. Як видно із доданого до вимоги розрахунку, сума 1042087,29 грн. (про сплату якої заявлено цю вимогу) складається із сум заборгованості за кредитом, процентів, пені за кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року.

Отже, відповідач зобов’язаний був протягом 10-ти календарних днів, з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції, як це передбачено пунктами 6.1.3., 9.2. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року. Проте свого обов’язку за кредитним договором №5/К-08 відповідач не виконав.

Наявність чи відсутність в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження має значення для вирішення питання про звернення стягнення на цей предмет забезпечувального обтяження у порядку, визначеному законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»і жодним чином не впливає на виникнення обов’язку боржника достроково повернути кредит, сплатити проценти та пеню відповідно до умов кредитного договору.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором №5/К-08.

Як зазначено вище, позивач стверджує, що заборгованість відповідача за кредитним договором №5/К-08 становить 841000,00 грн. (заборгованість з повернення тіла кредиту). На підставі п. 1.1. договору нараховано проценти за користування кредитом (212339,33 грн.), а на підставі п. 8.1. договору нараховано пеню (2763,25 грн. –за прострочення з погашення тіла кредиту та 4069,87 грн. –за несвоєчасне погашення прострочених процентів).

У відзиві, наданому суду першої інстанції, відповідач підтвердив факт отримання ним у позивача кредиту на загальну суму 841000,00 грн. Зазначив, що решту сум, на які розраховував відповідач, банк не надав, а в односторонньому порядку змінив умови кредитування. Із змісту відзиву випливає, що відповідач має на увазі додатковий договір №1 від 05 червня 2008 року до кредитного договору на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08. За твердженням відповідача відсутність кредитного фінансування негативно вплинуло на його господарську діяльність й надалі призвело до відсутності коштів, необхідних для сплати за кредитним договором.

У письмових поясненнях господарському суду Закарпатської області, поданих 04 жовтня 2011 року, відповідач визнав його заборгованість за кредитним договором №5/К-08, а саме: 841000,00 грн. – заборгованість за кредитом; 211983,06 грн. –заборгованість за відсотками; 2763,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення простроченого тіла кредиту; 4056,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків.

При цьому відповідач заявив про одностороннє застосування позивачем 20% ставки за отримані кредитні кошти з 15 березня 2011 року, всупереч п. 1.1. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року та п. 1.1. додаткової угоди №1 від 05 червня 2008 року до названого кредитного договору. За розрахунками відповідача сума заборгованості по простроченим відсоткам становить 197729,10 грн., строкова заборгованість по відсоткам –14253,96 грн., всього загальна заборгованість по відсотках становить 211983,06 грн. Також відповідач подав розрахунок пені за несвоєчасне погашення прострочених відсотків (виходячи із названої ним суми відсотків 211983,06 грн.) –пеня становить 4056,85 грн. замість вказаних позивачем 4069,87 грн.

Слід зазначити, що п. 5.2.5. кредитного договору №5/К-08 передбачено право Банку змінювати умови кредитування (в т.ч. процентну ставку) в порядку, передбаченому п. 9.1. цього договору.

Як визначено пунктом 9.1. кредитного договору №5/К-08, у випадку зміни порядку виконання зобов’язань сторін за цим договором – за погодженням з Позичальником та його поручителями вносяться зміни до цього Договору та до Договорів забезпечення протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком Позичальнику відповідної пропозиції.

Кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року та додатковою угодою №1 від 05 червня 2008 року процентна ставка визначена - 18% річних.

Крім того, законом № 661-УІ від 12 грудня 2008 року Цивільний кодекс України доповнено статтею 10561, згідно з якою встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін кредитного договору №5/К-08 щодо зміни процентної ставки на 20% річних. Відтак немає законних підстав застосовувати процентну ставку 20% для розрахунку суми відсотків за кредитним договором №5/К-08, що своєю чергою впливає на розмір пені за прострочені відсотки.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Інше встановлено п. 8.1. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року, яким передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі 0,2% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, обчисленої від суми невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, позивач вправі стягувати пеню на підставі п. 8.1. кредитного договору за кожен день прострочення означених платежів. В даному випадку позивач звернувся до суду про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом в період з 30 грудня 2010 року до 30 червня 2011 року - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення.

Виходячи з викладеного Львівський апеляційний суд вважає, що заборгованість відповідача за кредитним договором №5/К-08 становить 1059803,16 грн., з яких: 841000,00 грн. - сума неповернених кредитних коштів (тіло кредиту); 211983,06 грн. –заборгованість за відсотками (яка складається із суми прострочених відсотків 197729,10 грн. та суми строкової заборгованості по відсотках 14253,96 грн.); 2763,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення простроченого тіла кредиту; 4056,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків.

Різниця між заявленими позовними вимогами в загальній сумі 1060172,45 грн. і сумою, що підлягає стягненню, 1059803,16 грн. полягає в розрахунку сум прострочених відсотків та пені із помилковим застосуванням 20% процентної ставки річних, а не 18% річних, як це передбачено п. 1.1. кредитного договору №5/К-08 від 19 лютого 2008 року.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вищеназвані фактичні обставини справи.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як зазначено в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із приписів наведених статей, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Відповідач визнає факт порушення ним строків (термінів) платежів, установлених кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року; не заперечує і не спростовує повідомлення його банком про дострокову сплату заборгованості й відповідно виникнення у відповідача обов’язку зі сплати заборгованості в загальній сумі 1059803,16 грн.

Твердження ж відповідача про його фінансову неспроможність погасити заборгованість не може слугувати підставою для відмови у позові.

Також неспроможним є твердження відповідача про непогашення заборгованості з причини ненадання позивачем наступних траншів у межах суми, обумовленої кредитним договором №5/К-08 від 19 лютого 2008 року, оскільки названий договір не ставить у залежність повернення отриманих кредитних коштів від надання чи ненадання Банком наступних коштів у межах відновлювальної кредитної лінії.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, викладені в рішенні місцевого господарського суду висновки частково не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»задовольнити частково. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2011 року у справі №5008/983/2011 змінити та викласти його в такій редакції:

«Позов задовольнити частково. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Крістол»(Закарпатська область, Мукачівський район, с. Дерцен, вул. Ракоці, 15-Б, ідентифікаційний код 31692773) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) 1059803,16 грн., з яких: 841000,00 грн. - сума неповернених кредитних коштів (тіло кредиту), 211983,06 грн. - заборгованість за відсотками, 2763,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення простроченого тіла кредиту, 4056,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків та судові витрати: 10598,03 грн. державного мита і 235,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.».

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Крістол»(Закарпатська область, Мукачівський район, с. Дерцен, вул. Ракоці, 15-Б, ідентифікаційний код 31692773) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) 10598,03 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Мурська Х.В.

суддя Давид Л.Л.